Рішення № 111443420, 01.06.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5387/22

2/760/5778/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Федоренко Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, третя особа: ректор Національного авіаційного університету Луцький Максим Георгійович про визнання незаконним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Національного авіаційного університету, третя особа: ректор Національного авіаційного університету Луцький Максим Георгійович про визнання незаконним і скасування наказу, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ректора Національного авіаційного університету від 20 січня 2022 року №60/ст «Про відрахування» та стягнути на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.08.2021 року позивач був зарахований на навчання до Національного авіаційного університету з 01 вересня 2021 року для здобуття ступеня магістра за освітньою програмою «Інформаційні технології проєктування» спеціальності 122 «Інформаційні технології», денна форма навчання, за державним замовленням.

20.01.2022 року ректор університету видав наказ №60/ст, яким позивача відраховано з університету з 24.01.2022 року з формулюванням «за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ», «Правил внутрішнього розпорядку Національного авіаційного університету», «Положення про студентський гуртожиток», Закону України «Про вищу освіту»).

Однією з підстав видання наказу вказано протокол засідання комісії з профілактики правопорушень НАУ від 20.01.2022 р. №2, відповідно до витягу з якого визнано правильним застосування відрахування з університету.

Наказ про своє відрахування позивач вважає неправомірним з наступних підстав.

Всупереч ЗУ «Про вищу освіту» рішення про відрахування не було погоджено ані зі Студентською радою НАУ, ані зі Студентською радою Факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії НАУ.

МОН України у листі від 21.10.2015 року №1/9-495 «Щодо погодження рішень органами студентського самоврядування» роз`яснило, що здійснення погодження визначених законом рішень з органами студентського самоврядування є обов`язком, а не правом закладів вищої освіти; рішення щодо якого органом студентського самоврядування не було надано погодження, або щодо якого ним було прийнято рішення про відмову у наданні погодження, про що надається письмове обґрунтування, не може бути введене в дію керівником закладу вищої освіти, зокрема, шляхом видання відповідного управлінського акта (наказу, розпорядження тощо).

Відповідно до п. 1.2.6. цього Положення про органи студентського самоврядування НАУ у редакції, затвердженій конференцією студентів НАУ 19.01.2022 р., рішення про відрахування студентів підлягають погодженню зі Студентською радою НАУ та Студентською радою відповідного факультету; погодження надається на засіданні відповідного органу студентського самоврядування простою більшістю від його кількісного складу з осіб, що мають право голосу, та підписується головою відповідного органу студентського самоврядування.

Вказує, що позивача було відраховано з підстав, які не передбачені ані ЗУ «Про вищу освіту», ані будь-яким іншим законом України.

Так, за текстом оскаржуваного наказу, позивача відраховано «за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку», однак така підстава відсутня у п.п. 1-5 статті 46 (1) ЗУ «Про вищу освіту», а також у жодному іншому законі України, а додаткові підстави для відрахування не можуть встановлюватися на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Позивач вважає, що його відрахування було формою дисциплінарної відповідальності, яка не визначена жодним законом України.

Оскаржуваний наказ порушує право позивача на освіту, а тому він змушений звернутися до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.05.2022 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 20.05.2022 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Витребувано у НАУ належним чином засвідчені копії: наказу ректора від 20.01.2022 №60/ст «Про відрахування» та усіх документів, які були підставою для видання наказу від 20.01.2022 №60/ст «Про відрахування».

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

01.07.2022 року представник відповідача НАУ подав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що 26.12.2021 року група студентів, в тому числі і позивач, грубо порушили «Правила внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ»», «Положення про студентський гуртожиток», «Правил внутрішнього розпорядку Національного авіаційного університету». Близько 1 години 40 хвилин Служба охорони університету отримала виклик до 11 гуртожитку НАУ про те, що з 8 поверху лунає гучна музика та студенти порушують правила гуртожитку. Знаходячись в цей час на 9 поверсі, служба охорони була направлена на поверх нижче, в коридорі були розкидані банки з під пива та було чутно галас, а в кімнаті 815Б гуртожитку було виявлено студентів зі слідами вечірки та розпивання спиртних напоїв, у зв`язку з чим співробітниками служби охорони НАУ були складені відповідні протоколи про правопорушення.

20 січня 2022 року Комісією з профілактики правопорушень НАУ встановлено факт порушення студентами «Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ», «Положення про студентський гуртожиток», «Правил внутрішнього розпорядку НАУ» та визначено правильним застосування виселення та відрахування з Університету студентів, зокрема і позивача.

Наказом НАУ від 20.01.2022 року №60/ст ОСОБА_1 , 2021 рік вступу, студента 1 курсу факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії освітнього ступеня «Магістр» групи ТП-115М спеціальності 122 «Комп`ютерні науки» освітньої програми «Інформаційні технології проектування» за денною формою навчання за державним замовленням, відраховано з університету за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ, «Правил внутрішнього розпорядку НАУ», «Положення про студентський гуртожиток», Закону України «Про вищу освіту» з 24 січня 2022 року.

Зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Єдиним чинним порядком на момент відрахування позивача та подання позову по цій справі є Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України №245 від 15.07.1996 року, яким передбачено, зокрема, як підставу для відрахування студента з вищого навчального закладу, порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти. Вказане положення є чинним, у встановленому законом порядку не змінено та не скасовано, а тому правомірно застосоване університетом.

Крім того, відповідач посилався на те, що між сторонами 06 серпня 2021 року укладено договір про навчання в НАУ, п. 4.2. якого передбачено, що здобувач може бути відрахований з НАУ з підстав визначених ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», в тому числі за порушення умов цього договору. Також, позивач за договором зобов`язався дотримуватися вимог чинного законодавства, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету, правил проживання в гуртожитку університету та інших нормативних документів; дотримуватися норм моралі, академічної доброчесності, поважати Конституцію та державні символи України; дбайливо ставитися до майна Виконавця.

Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у тому числі на підставі протоколу про правопорушення серія АБ №001027 від 26.12.2021 року, в якому ОСОБА_1 визнав правопорушення. На цій підставі скликано Комісію з профілактики правопорушень НАУ, за результатами якої визнано правильним застосування виселення з гуртожитку та відрахування з студента університету.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ректор Національного авіаційного університету Луцький М.Г. 01.07.2022 року надав пояснення щодо позову у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих самих підстав, що й представник відповідача, оскільки ОСОБА_1 відраховано з університету за сукупність порушень, у т.ч. і порушень умов Договору.

21.07.2022 року позивач подав відповідь на відзив у якому позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. Додатково визнав, що 26.12.2021 року о 1 годині 00 хвилин перебував у кімнаті 815Б гуртожитку №11 НАУ, про що зазначено в поясненнях до протоколу.

Вказав, що не має жодних доказів, які б підтверджували як саму подію правопорушення, так і вину позивача у його вчиненні. Ще раз зазначив, що термін «закон» у розумінні Закону України «Про вищу освіту» має вживатися саме як закон, і не передбачає інші нормативно-правові акти. Щодо посилання НАУ на наявність між сторонами договору вказав, що посилання на нього відсутнє у спірному наказі і у протоколі засідання Комісії з профілактики правопорушень НАУ. Також, зауважив, що відрахування за порушення договору про навчання передбачає порушення саме оплати за навчання, яка регулюється окремим договором.

08.08.2022 року представник відповідача подав заперечень на відповідь на відзив, у яких підтримав викладену у відзиві позицію. Зазначив, що після надання висновку Комісією з профілактики правопорушень НАУ від 20.01.2022 року, деканом факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії було подано на погодження проект оскаржуваного наказу заступнику голови студентської ради НАУ, однак останній порушив вимоги ДСТУ 4163:2020, невмотивовано відмовився від вчинення дії з його погодження чи непогодження, про що було складено відповідний акт №1 від 20.01.2022 року. Вказав, що факти порушень студентами Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ, Положення про студентський гуртожиток, Правил внутрішнього розпорядку НАУ було визнано комісією з профілактики правопорушень НАУ та визначено правильним застосування виселення з гуртожитку та відрахування в університету студентів, зокрема і позивача по справі.

Зауважив, що Положення про порядок проведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 15 липня 1996 року №245 є єдиним чинним нормативно-правовим актом про який йде мова в частині 5 статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Крім того, протокол серія №001027 від 26.12.2021 року, складений співробітниками служби охорони та протокол №2 засідання комісії з профілактики правопорушень НАУ від 20.01.2022 року, є належними, допустимими та достовірними доказами порушення позивачем зазначених Правил та Положень НАУ.

У наданий в ухвалі про відкриття провадження час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Так, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених державою освітніх рівнів.

За положеннями статті 53 Конституції України право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13).

Перше речення статті 2 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує загальне особисте право на освіту. Друге речення цієї статті 2 гарантує право батьків забезпечувати освіту дітей відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань. Стаття 2 Протоколу №1 є одним цілим з домінуючим першим реченням, а право, гарантоване другим реченням, спирається на основоположне право на освіту.

Проте, право на освіту не є абсолютним, оскільки може підпадати під очевидно дозволені обмеження, беручи до уваги, що це право «за своїм характером потребує регламентування з боку держави» (ibidem, § 5, стор. 32; див. також, mutatis mutandis, Golder проти Сполученого Королівства, § 38; Fayed проти Сполученого Королівства, § 65).

Право на освіту не виключає застосування дисциплінарних заходів, зокрема, тимчасового або остаточного виключення з навчального закладу за списування (Sulak проти Туреччини (dec.)) або за погану поведінку (Whitman проти Сполученого Королівства (dec.)).

Проте обмеження права на освіту хоча існують, однак такі обмеження не повинні порушувати суті права на освіту і позбавляти його ефективності. Ці обмеження повинні бути передбачені законом і мають переслідувати законну мету, незважаючи на те, що у сфері дії статті 2 Протоколу №1 не існує вичерпного переліку «законних цілей» (Leyla Єahin проти Туреччини, § 154).

Вирішуючи питання чи було обмеження позивача ОСОБА_1 у праві на освіту шляхом відрахування з Національного авіаційного університету здійсненне згідно з Законом і переслідувало законну мету, суд виходить з наступного.

06 серпня 2021 року між відповідачем (як виконавцем) та позивачем (як вступником) було укладено договір про навчання в Національному авіаційному університеті, відповідно до п.1.5. якого, після зарахування до НАУ вступник отримує статус здобувач вищої освіти.

Відповідно до п. 2.3. Договору, здобувач зобов`язаний, дотримуватись вимог чинного законодавства, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку НАУ, правил проживання в гуртожитку університету на інших нормативних документів; виконувати освітню програму, індивідуальний навчальний план та досягати визначених освітньою програмою результатів навчання за встановленими виконавцем формами організації та провадження освітнього процесу, в тому числі з використанням освітніх технологій; дотримуватись норм моралі, академічної доброчесності, поважати Конституцію та державні символи України; виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності, виробничої санітарії, протипожежної безпеки та інші, передбачені законодавством; дбайливо ставитись до майна виконавця; у разі зміни персональних даних інформувати про це виконавця.

Наказом НАУ №1279/ст від 12 серпня 2021 року студента ОСОБА_1 було зараховано з 1 вересня 2021 року на 1 курс денної форми здобуття освіти за спеціальністю (спеціалізацією) інформаційні технології проектування за кошти державного (регіонального) бюджету.

Наказом №60/ст від 20.01.2022 року ОСОБА_1 , 2021 рік вступу, студента 1 курсу Факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії освітнього ступеня «Магістр» групи ТП-115М спеціальності 122 «Комп`ютерні науки» освітньої програми «Інформаційні технології проектування» з денною формою навчання за державним замовленням, відраховано з університету за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку (за здійснені грубі порушення «Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ», «Правил внутрішнього розпорядку НАУ», «Положення про студентський гуртожиток», Закону України «Про вищу освіту») з 24 січня 2022 року. Підстава: витяг з протоколу засідання Комісії з профілактики правопорушень НАУ, резолюція проректора з гуманітарної політики та інновацій ОСОБА_2 .

Згідно витягу з протоколу №2 від 20.01.2022 року засідання Комісії з профілактики правопорушень НАУ, визначено правильним застосування виселення з гуртожитку та відрахування з університету за порушення «Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ», «Положення про студентський гуртожиток», «Правил внутрішнього розпорядку Національного авіаційного університету», Закону України «Про вищу освіту» студентів, зокрема, Володимира Падєріна (ФККПІ, група ТП-115М). Адміністрації Студентського містечка НАУ виселити до 24.01.2022 року студентів, зокрема, ОСОБА_3 . Керівництву ФККПІ та ФАЕТ підготувати та затвердити накази про відрахування вищезазначених студентів до 24.01.2022 року.

Відповідно до Протоколу засідання Комісії з профілактики правопорушень НАУ від 20.01.2022 року №2, начальник відділу безпекової діяльності ОСОБА_4 повідомив, що 26.12.2021 року о 01:11 надійшов виклик до 11 гуртожитку, про те, що з 8 поверху лунає гучна музика та студенти порушують правила гуртожитку. Знаходячись на 9 поверсі служба охорони була направлена на поверх нижче. Коло кімнати 815Б були розкидані банки з під пива та було чутно галас. При спробі поговорити зі студентами з кімнати, останні зачинились та зробили вигляд що нікого не має у кімнаті. Через деякий час студенти почали розмовляти, але відчиняти двері відмовились. Був викликаний голова студентської ради 11 гуртожитку. О 01:40 студентам було повідомлено, що під дверима присутні представники СО НАУ та голова студради 11 гуртожитку, на що студенти забарикадували та посміхаючись не відкривали двері. Після майже години спроб вмовити студентів відчинити двері, хтось зі студентів даної кімнати вирішив все ж таки надати доступ та відчинити двері, в якій були виявлені ознаки вечірки: алкогольні напої та предмет схожий на частину від зброї. Також, зазначив, що при вході в кімнату сторож СО відділу безпекової діяльності ОСОБА_5 , який першим заходив до кімнати, отримав супротив при вході, а саме один зі студентів намагався виштовхнути його з дверного пройому, застосовуючи засоби фізичного впливу, та вийти з кімнати. Особам, що не мали при собі документів та не були мешканцями гуртожитку було запропоновано залишити будівлю гуртожитку, згідно зі списком кімнати, наданим головою студентської ради гуртожитку та зі слів студентів були складені протоколи АБ №001024 та АБ №001028 на двох мешканців кімнати 815Б. Також, в кімнаті був присутній студент, який створював конфлікт з представниками служби охорони НАУ, на нього був складений протокол АБ №001027.

Зі змісту протоколу неможливо встановити наявність або відсутність в діях позивача порушення будь-яких Положень та/або Правил НАУ, оскільки всі дані наведені без зазначення прізвищ студентів та без посилання на відповідні норми. Інших даних щодо порушення студентами правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ зазначений протокол не містить.

З Протоколу про правопорушення серія АБ №001027 від 26.12.2021 року, складеного співробітником служби охорони НАУ ОСОБА_6 за результатами перевірки у гуртожитку 11, 8 поверху, кімната 815 б, встановлено, що о 01:40 год. служба охорони отримала виклик про гучну балаканину. При перевірці кімнати 815 б виявлено зберігання та вживання спиртних напоїв. Був затриманий у кімнаті студент ОСОБА_1 , місцем проживання якого є кімната 206 а. В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що дійсно він був помічений у кімнаті 815 б де зберігались алкогольні та спиртні напої, він перепрошує що був помічений при таких принизливих обставинах, більше такого обіцяв не вчиняти.

Протокол не містить інформації стосовно того, які саме неправомірні дії були вчинені позивачем з посиланням на нормативно-правові або внутрішні акти НАУ та є процесуальним документом, який не може вважатись доказом вчинення особою правопорушення.

Також, відповідно до п.5.2. Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках Національного авіаційного університету, затверджених Ректором 01.12.2014 року, за порушення правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку на мешканців накладаються таки види стягнень: попередження; догана; розірвання угоди (договору) та виселення з гуртожитку; непоселення в гуртожиток на наступний навчальний рік; відрахування з навчального закладу. При порушенні правил внутрішнього розпорядку в кімнатах (секціях) відповідальність несуть всі мешканці кімнати (секції).

З Протоколу про правопорушення серія АБ №001027 від 26.12.2021 року встановлено, позивач не є мешканцем кімнати у якій було виявлено порушення.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно листа Головного управління Національної поліції у м. Києві (Вих. №17дш/125/12/01-2022 від 15.07.2022 року), відповідно до інформації у базі даних Інформаційного порталу Національної поліції України 26.12.2021 в період часу з 01:00 до 02:00 за адресою: м. Київ, вул. Ніжинська, 29д (гуртожиток №11 Національного авіаційного університету) повідомлення на спецлінію 102 Головного управління Національної поліції у м. Києві не надходили та не зареєстровані.

Пунктом 7.14. Статуту Національного авіаційного університету встановлено, що особа, яка навчається в Університеті, може бути відрахована з Університету у разі: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою, за власним бажанням, переведенням до іншого закладу освіти; невиконання навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між Університетом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Відповідно до п.2.5.3. Правил внутрішнього розпорядку Національного авіаційного університету, затверджених конференцією трудового колективу Національного авіаційного університету від 22 січня 2018 року №1, дисциплінарне стягнення у вигляді відрахування з закладу вищої освіти накладається наказом ректора відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» та статті 42 Закону України «Про освіту».

Згідно п. 2.5.8.Правил внутрішнього розпорядку Національного авіаційного університету, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного Університетом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Листом Міністерства освіти і науки України (№1/11-10794 від 18.10.2017 року), адресованим керівникам закладів вищої освіти було звернуто увагу на рішення Конституційного суду України від 30.05.2001 року у справі №7-рп/2001 та зауважено, що статтею 46 Закону України «Про вищу освіту» визначено перелік підстав для відрахування здобувачів вищої освіти. Розширення цього переліку на рівні локальних документів закладів вищої освіти не допускається, а може бути здійснене тільки іншими законами України. Рекомендовано усунути невідповідності у статутах та правилах внутрішнього розпорядку закладів вищої освіти вимогам законодавства за їх наявності.

Таким чином, внутрішні документи закладів вищої освіти мають бути приведені у відповідність до вимог Закону України «Про вищу освіту».

Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Статтею 46 вказаного Закону врегульовано питання відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти.

Частиною 1 ст. 46 Закону передбачено, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання індивідуального навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку про те, що перелік підстав для відрахування здобувача вищої освіти не є вичерпним, натомість такі підстави в будь-якому випадку мають бути передбачені законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

У той же час, відповідно до п. 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 р. № 245, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 серпня 1996 p. за №427/1452 (в редакції станом на дату видачі оспорюваного наказу), студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: за власним бажанням; у зв`язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров`я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Однак, ані ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» безпосередньо, а ні весь Закон в цілому, не містять такої підстави для відрахування здобувача освіти, як «за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені національним законодавством, застосовуються правила міжнародних договорів. Права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами.

Таким чином законодавець визначає, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Закону України «Про вищу освіту» та за своїм змістом не повинні суперечити йому. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у Конституції України. Відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. За приписами ч. 3 с. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при визначенні підстав для відрахування позивача Національний авіаційний університет мав керуватися саме положеннями ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».

Безпідставним є також посилання відповідача, що у цій справі підставою для відрахування є «інші випадки, передбачені законом» (пункт 6 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту»), адже, будь-який інший випадок, покладений в основу наказу про відрахування студента, має бути передбачений саме законом. Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України засади регулювання освіти визначаються виключно законами України.

Суд враховує, що відповідно до підпункту «б» пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, та з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року по справі №640/7844/22 наказом МОН України від 30.12.2022 №1191 абзац шостий пункту 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 серпня 1996 року за № 427/1452, виключено.

Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 40 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року №1556-VII, у закладах вищої освіти та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід`ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування - це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні закладом вищої освіти. Студентське самоврядування об`єднує всіх студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) відповідного закладу вищої освіти. Усі студенти (курсанти), які навчаються у закладі вищої освіти, мають рівні права та можуть обиратися та бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування. Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів студентів (курсантів) та їх участь в управлінні закладом вищої освіти. Студентське самоврядування здійснюється студентами (курсантами) безпосередньо і через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів). Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.

Згідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про вищу освіту», студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, закладу вищої освіти. Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки закладу вищої освіти студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів закладу вищої освіти. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо). Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік. Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. Для ініціювання такого голосування потрібно зібрати підписи не менш як 10 відсотків студентів (курсантів) закладу вищої освіти.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 40 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що за погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення, зокрема, про відрахування студентів (курсантів) з закладу вищої освіти та їх поновлення на навчання.

20 січня 2022 року начальником управління кадрів та документообігу Бондарчуком С., провідним юрисконсультом юридичного відділу Легеньким А., заступником декана факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії ОСОБА_7 складено акт №1 про те, що заступник голови студентської ради Прощаєв В. відмовив у вчиненні будь-якої дії щодо погодження проектів наказів «Про відрахування» студентів, зокрема ОСОБА_1 , без пояснення причин.

Засіданням студентської ради НАУ (протокол №22/1-п від 26 січня 2022 року) відмовлено у погодженні наказу №60/ст про відрахування студента групи ТП-115М ФККПІ НАУ ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю до чинного законодавства, а саме статті 46 Закону України «Про вищу освіту»; визнати наказ №60/ст таким, що не може бути введеним в дію Ректором ОСОБА_8 через порушення інструкцій з листа МОН №1/9-495 від 21.10.2015 «Щодо погодження рішень органами студентського самоврядування» та статей 24 та 40 Закону України «Про вищу освіту»; рекомендувати виселити студента зі студентського гуртожитку, проте не відраховувати, оскільки підстави викладені у наказі №60/ст не можуть слугувати причинами для відрахування студентів відповідно до ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».

Отже, органом суддівського самоврядування - студентською радою НАУ (протокол №22/1-п від 26.01.2022 року) було відмовлено у погодженні наказу №60/ст про відрахування студента групи ТП-115М ФККПІ НАУ ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю чинному законодавству та визнано його таким, що не може бути введеним в дію Ректором НАУ.

Крім того, Листом Міністерства освіти і науки України від 21.10.2015 року №1/9-495, адресованим керівникам вищих навчальних закладів, було рекомендовано здійснювати погодження органами суддівського самоврядування відповідних рішень шляхом візування відповідних управлінських актів, оскільки законодавством відповідна форма не встановлена.

Тож, погодження відрахування студентів (курсантів) з закладу вищої освіти та їх поновлення на навчання органом студентського самоврядування закладу вищої освіти є обов`язковим. Форма відповідного погодження не встановлена, погодження може відбуватись у будь-який спосіб, якщо це не суперечить іншим вимогам чинного законодавства України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що заступником голови студентської ради було безпідставно з порушенням вимог ДСТУ відмовлено у погодженні спірного наказу, оскільки розгляд цього питання суддівським самоврядуванням підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом №22/1-п від 26.01.2022 р.

Суд приходить до висновку, що відрахування позивача ОСОБА_1 з університету відповідно до наказу від 20.01.2022 року 60/ст, за порушення навчальної дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку (за здійснені грубі порушення «Правил внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках НАУ», «Правил внутрішнього розпорядку НАУ», «Положення про студентський гуртожиток», Закону України «Про вищу освіту») не ґрунтується на законі.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених в ході розгляду справи обставин суд вважає порушеним право позивача на освіту, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання незаконним та скасування наказу ректора Національного авіаційного університету від 20 січня 2022 року №60/ст «Про відрахування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту», ст. 15, 16, 18 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ректор Національного авіаційного університету Луцький Максим Георгійович, про визнання незаконним і скасування наказу, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ректора Національного авіаційного університету від 20 січня 2022 року №60/ст «Про відрахування».

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132330, місцезнаходження: 03058, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І.