Ухвала суду № 111438187, 08.06.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

08 червня 2023 рокуСправа № 280/3774/23 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізького міського нотаріального округу (69071, м.Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд.5 , код ЄДРПОУ 02884150) про зняття арешту з квартири

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізького міського нотаріального округу, в якому просить суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 .

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 на підставі наступних записів про обтяження:

запис про обтяження №48312820, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія і номер АА №423129 від 25.11.2005, видавник: ВДВС Шевченківського району м. Запоріжжя. Відповідно до даного обтяження, суб`єктом обтяження (особа, майно/права якої обтяжуються ) був ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

запис про обтяження №48312657, підстава для державної реєстрації: ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, серія та номер, без номеру,від 19.10.2005. Відповідно до даного обтяження, суб`єктом обтяження (особа, майно/права якої обтяжуються) був ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №340/25/19 зроблено правовий висновок щодо юрисдикції спорів щодо зняття арешту з майна, а саме для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду:

- якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства;

- якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Цей позов подано на захист права власності позивача на квартиру, яке позивач вважає порушеним внаслідок того, що матеріали виконавчих проваджень, за якими накладено арешт на квартиру відсутні проте накладені арешти не знято. Підставами позову є ст.ст. 317, 321 ЦК України щодо непорушності права власності і неможливості протиправного позбавлення особи цього права, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо можливості особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Неправомірність дій відповідача П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізького міського нотаріального округу (зазначено позивачем у позовній заяві) , а також неправомірність дій органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на квартиру позивача не є підставою цього позову. Також позовна заява не містить відомостей про факти порушення органом державної виконавчої служби вимог законодавства про виконавче провадження під час прийняття державним виконавцем постанов про арешт майна боржника.

Враховуючи підстави позову і зміст права, на захист якого подано цей позов, та висновок Великої палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі №340/25/19, суд дійшов висновку, що цей позов належить розглядати за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з вимогами частиною 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, спір, який виник між позивачем та П`ятою державної нотаріальною конторою Запорізького міського нотаріального округу або органом державної виконавчої служби, з приводу зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, у відкритті провадження в даній адміністративній справі слід відмовити.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись ст.ст. 4, 19, п.1 ч.1 ст.170, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/3774/23 за позовом ОСОБА_1 до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізького міського нотаріального округу про зняття арешту з квартири.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цього спору має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяІ.В.Батрак