Рішення № 111410521, 08.06.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Справа № 280/1919/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2023 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.03.2023 №083950016575 про відмову позивачці у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 13.07.1999 по 25.07.2000 та призначенні пенсії за віком, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачці до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000, призначити та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з 27.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 27.02.2023 вона звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки 26.12.2022 набула 45-річного віку та мала більше ніж 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №1. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.03.2023 №083950016572 у призначенні пенсії позивачці було відмовлено у зв`язку із недосягненням пенсійного віку. Позивачка вважає, що прийнятим рішенням відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, із змісту рішення від 06.03.2023 №083950016572 та розрахунку пільгового стажу вбачається, що період роботи позивача з 13.07.1999 по 25.07.2000 на ПрАТ «Укрграфіт» протиправно не враховано до її пільгового стажу, оскільки вони не покриваються п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочих місць, які проводилися ПрАТ «Укрграфіт» несвоєчасно. Вказує на те, що така позиція пенсійного органу не відповідає чинному законодавству та правовим висновкам Верховного Суду.

Ухвалою від 31.03.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив в якому зазначив, що в силу приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачка не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не досягла 50-річного віку. На час звернення позивачки з заявою її вік складав 45 років 02 місяці 1 день. Позовна вимога позивача про скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.03.2023 №083950016572 про відмову позивачці у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 13.07.1999 по 25.07.2000 є безпідставною, оскільки спірним рішенням відповідач не відмовляв в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи за Списком №1 періоду з 13.07.1999 по 25.07.2000. Позовна вимога зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 період роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000 також не підлягає задоволенню, оскільки згідно довідки від 22.02.2022 №13/58 та наказу про результати атестації робочих місць №220 від 21.07.2015 робітнику не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за період з 14.01.1998 по 20.07.2015. Також вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки питання призначення пенсії відноситься до виключної компетенції пенсійного органу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

27.02.2023 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, оскільки 26.12.2022 набула 45-річного віку та мала більше ніж 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №1.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.03.2023 №083950016572 у призначенні пенсії позивачці було відмовлено у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (50 років).

Інших підстав для відмови у призначення позивачці пенсії за Списком №1 у рішенні від 06.03.2023 не зазначено.

Також з розрахунку стажу позивачки вбачається, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період її роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000.

Позивачка вважає, що вказаний період не зарахований до її пільгового стажу в зв`язку з тим, що він не покривається п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочих місць, які проводилися ПрАТ «Укрграфіт».

Проти вказаної обставини відповідач, у наданому відзиві, не заперечує.

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки -після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а)працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 (далі також Рішення №1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин, Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом№1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50років.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин:

«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».

За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 відмоваГУ ПФУ в Запорізькій області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення до відповідача досягла 45 років, за наявності необхідного стажу, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Зважаючи, що недосягнення пенсійного віку було єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що спірне рішення підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов`язати здійснити призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо дати призначення пенсії за віком.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивачка досягла пенсійного віку 26.12.2022. З заявою про призначення пенсії за віком вона звернулась 27.02.2023, тобто на протязі 3 місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.

Отже, позивачці повинна бути призначена пенсія за віком, по Списку №1, з - 27.12.2022.

Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 13.07.1999 по 25.07.2000, в зв`язку з тим, що він не покривається п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочих місць, які проводилися ПрАТ «Укрграфіт».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, за приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписами статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Відомості по спеціальному стажу позивачки, за формою ОК-5, які надані відповідачем, підтверджують той факт, що період роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000 відносяться до пільгового стажу, а тому має бути зарахований до пільгового стажу позивачки та врахований при розрахунку пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, спірним рішенням від 06.03.2023 №083950016575 відповідач не відмовляв позивачці у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 13.07.1999 по 25.07.2000, тому позовні вимоги, в частині визнання такого рішення відповідача з наведених позивачем підстав протиправним, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів сторін, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).

Інші доводи сторін не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 858,88 грн., який слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.03.2023 №083950016575 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 період з 13.07.1999 по 25.07.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з 27.12.2022.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «08» червня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль