Рішення № 111410515, 08.06.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2023 року Справа № 280/1192/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 25.06.1985 по 15.08.2002 в ТОВ «Жовтневе»; з 14.10.1982 по 23.02.1984 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.01.1978;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.06.1985 по 15.08.2002 в ТОВ «Жовтневе» та період роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.01.1978 та здійснити перерахунок пенсії.

Позовна заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи періоду з 14.10.1982 по 23.02.1984, оскільки номер наказу про працевлаштування у трудовій книжці дописано іншим кольором чорнил. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.06.1985 по 15.08.2002 в ТОВ «Жовтневе» з тих підстав, що згідно довідки про факт роботи від 19.04.2018 № 112 позивач працював у вищезазначеному підприємстві з 15.11.1989 по 13.03.1992 та згідно даних персоніфікованого обліку за період з 1999 по 2002 рік у ТОВ «Жовтневе» не працював. Однак, із такою бездіяльністю позивач не погоджується та зазначає, що вищезазначені періоди роботи підтверджуються його трудовою книжкою, при цьому на особу не може перекладатися обов`язок доведення правдивості чи достовірності зазначених у трудовій книжці даних. Враховуючи викладене просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1192/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 15.03.2023 № 10784), в якому посилається на те, що згідно вимог діючого законодавства період роботи у колгоспі підтверджується відповідними документами (трудовою книжкою колгоспника, архівними довідками), із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання тощо. Згідно розрахунку стажу для призначення пенсії позивача спірний період з 25.06.1985 по 15.08.2002 зараховано до його страхового стажу на зазначених вище умовах наступним чином: з 15.11.1989 по 13.03.1992 - згідно довідки ТОВ «Жовтневе» від 19.04.2018 № 112 та акту перевірки від 11.07.2018 № 12/2-09; з 26.12.1993 по 31.08.1995 - згідно довідки СВК «Шлях волі» від 23.04.2018 № 94 та акту перевірки від 11.07.2018 № 13/2-09; з 15.07.1997 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2002, з 31.05.2002 по 31.05.2002 - згідно довідки про заробітну плату Рубанівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області від 28.03.2018 № 53, доданої позивачем до заяви про призначення пенсії від 05.03.2019, та за даними персоніфікованого обліку. Крім того, трудова книжка позивача не відповідає вимогам Інструкцій від 29.07.1993 № 58 та від 20.06.1974 № 162, тому до страхового стажу не враховано період роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984, оскільки номер наказу про працевлаштування у трудовій книжці дописано іншим кольором чорнил та потребує уточнення. Відтак, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії за віком, призначеної з 01.02.2019 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 24.01.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням періодів з 14.10.1982 по 23.02.1984 та з 25.06.1985 по 15.08.2002, на яку листом від 07.02.2023 № 1683-1110/М-02/8-0800/23 повідомлено, що розмір його пенсії розрахований у відповідності до чинного законодавства.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 та з 25.06.1985 по 15.08.2002, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі Закон N 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача (від 11.01.1978 серії НОМЕР_1 ) та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:

14.10.1982 прийнятий автогрейдеристом 5-го розряду;

23.02.1984 звільнений за переведенням;

25.06.1985 прийнятий водієм;

15.08.2002 звільнений за власним бажанням.

При цьому, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 14.10.1982 по 23.02.1984 відповідач посилається на ту обставину, що номер наказу про працевлаштування у трудовій книжці дописано іншим кольором чорнил.

Разом із тим, на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції №162).

Пунктом 2.11 Інструкції №162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З аналізу вказаного нормативно-правового акту випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, отже, та обставина, що номер наказу про працевлаштування у трудовій книжці дописано іншим кольором чорнил, не може позбавити позивача права на включення періоду роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 включно до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 включно є протиправною.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 включно, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум, забезпечить ефективне відновлення його прав.

При цьому, суд враховує, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 24.01.2023, перерахунок пенсії належить провести з 01.02.2023.

Разом із тим, стосовно зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.06.1985 по 15.08.2002 в ТОВ «Жовтневе» слід зазначити, що цей період частково зараховано до страхового стажу позивача, а саме: з 15.11.1989 по 13.03.1992 - згідно довідки ТОВ «Жовтневе» від 19.04.2018 № 112 та акту перевірки від 11.07.2018 № 12/2-09; з 26.12.1993 по 31.08.1995 - згідно довідки СВК «Шлях волі» від 23.04.2018 № 94 та акту перевірки від 11.07.2018 № 13/2-09; з 15.07.1997 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2002, з 31.05.2002 по 31.05.2002 - згідно довідки про заробітну плату Рубанівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області від 28.03.2018 № 53, доданої позивачем до заяви про призначення пенсії від 05.03.2019, та за даними персоніфікованого обліку.

При цьому, періоди зараховано як «робота в колгоспі з 1965р.». Так, із довідки від 19.04.2018 № 114 вбачається, що ТОВ «Жовтневе» являється правонаступником КСП «Червоний Жовтень» Великолепетиського району Херсонської області з 10.03.2000, а КСП «Червоний Жовтень» Великолепетиського району Херсонської області являється правонаступником колгоспу «Червоний Жовтень» Великолепетиського району Херсонської області з 06.02.1993.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 56 Закону N 1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Пунктом 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 визначено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

В трудову книжку колгоспника вносяться, крім іншого, відомості про трудову учать: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання. (п. 5 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників).

Позивачем трудової книжки колгоспника не надано, при цьому трудова книжка ОСОБА_1 (від 11.01.1978 серії НОМЕР_1 ) записів про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та його виконання позивачем не містять.

При цьому, дійсно, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і за наявності відповідних записів у ній надання додаткових уточнюючих довідок не є обов`язковим. Проте, в даному випадку, трудова книжка позивача усіх необхідних записів не містить. Отже, відповідачем правомірно зараховано період роботи з 25.06.1985 по 15.08.2002 до страхового стажу позивача частково, у відповідності до поданих додатково документів, які містять відомості про встановлений річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та фактичну кількість відпрацьованих позивачем днів.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У силу вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоду роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 включно.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 14.10.1982 по 23.02.1984 включно та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко