Вирок № 111404720, 05.06.2023, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

"05" червня 2023 р. Єдиний унікальний № 371/49/20

Номер провадження № 1-кп/371/21/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Миронівка

ЄУН 371/49/20

Провадження № 1-кп/371/21/23

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю :

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017110220000462, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Малий Букрин Миронівського району Київської області, має професійно-технічну освіту, не одружений, адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 , адреса місця перебування: будинок під номером АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

У С Т А Н О В И В :

1. Встановлені обставини кримінального правопорушення

За обставинами кримінального правопорушення, 17 вересня 2017 року, близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, обвинувачений ОСОБА_7 керував технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_12 , рухався автомобільною дорогою по вулиці Івана Франка у селі Пустовіти Миронівського району Київської області, в напрямку села Росава Миронівського району Київської області.

Під час руху по заокругленій частині автомобільної дороги, навпроти будинку під номером 36 по вулиці Івана Франка села Пустовіти Миронівського району Київської області, обвинувачений проявив неуважність та безпечність під час керування вказаним вище транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого створив загрозу безпеці дорожнього руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво, перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки, яку забороняється перетинати, виїхав на смуту зустрічного руху, де зіткнувся передньою лівою частиною керованого ним автомобіля марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з передньою лівою частиною автомобіля марки «Subaru», моделі «Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався у зустрічному йому напрямку - в напрямку села Карапиші Миронівського району Київської області, по своїй смузі руху.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми діями порушив вимоги наступних пунктів Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі Правил):

Підпункту «а» пункту 2.9 розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;

Пункту 10.1 розділу 10 «Початок руху та зміна його напрямку» Правил, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

Підпункту 11 пункту 34.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил, згідно з яким горизонтальна розмітка має таке значення (вузькасуцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, позначає межі проїзної частини, на які вїзд заборонено.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля арки «Subaru», моделі «Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота у формі розриву воріт селезінки, гемоперітонеума, гіповолемічного шоку 11 ст, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 38 від 08 листопада 2017 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Пасажир автомобіля марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому шийки лівої стегнової кістки, лонної та сідничної кісток зліва, клубової кістки зліва з розривом крижово-клубового зчленування з розвитком шоку, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4 від 11 січня 2018 року викликають розлад здоров`я більше 21-го дня і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Грубі порушення водієм автомобіля марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимог пункту 10.1 та підпункту 1.1 пункту 34.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .

2. Цивільні позови потерпілих осіб

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_13 заявили до обвинуваченого ОСОБА_7 цивільні позови у кримінальному провадженні.

За результатами розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 57 035,31 грн матеріальної шкоди, заподіяної його здоров`ю, та 50 000 грн моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, вимог до страховика не заявив.

ОСОБА_13 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 174 539,84 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, 50 000 грн спричиненої йому моральної шкоди, витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, потерпілий ОСОБА_13 просив зобов`язати МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснити страхову виплату матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, в розмірі 99 500 грн, здійснити страхові відшкодування суми неотриманих доходів за час втрати працездатності в розмірі 13 253,33 грн, шкоди, заподіяної здоров`ю, в розмірі 13 339,78 грн та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

3. Позиції учасників судового провадження

На початку судового розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_7 заперечив, не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, від надання показань не відмовився.

Прокурор відмовився від проголошення вступної промови, не заперечив встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Захисник відмовився від проголошення вступної промови, заперечив встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпілий ОСОБА_9 ,його представник ОСОБА_10 ,представник потерпілого ОСОБА_13 . ОСОБА_11 не заперечили встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Заслухавши позиціїучасників судовогопровадження проте,які доказипотрібно дослідити,та пропорядок їхдослідження,суд ухваливдослідити зібранів ходідосудового розслідуваннядокази уповному обсязіта встановив наступний порядок дослідження доказів: допитати свідків, дослідити письмові матеріали кримінального провадження, допитати потерпілих, допитати обвинуваченого.

Після дослідження наданих прокурором письмових доказів та допиту потерпілого ОСОБА_9 обвинувачений змінив позицію щодо визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, вказав, що не заперечує обставини правопорушення, встановлені в ході досудового розслідування, погодився з кваліфікацією його дій.

З показань обвинуваченого слідує наступне.

Напередодні події він зі знайомою ОСОБА_14 у вечірній час приїхав на автомобілі, який перебуває у його володінні, до потерпілого ОСОБА_9 в село Пустовіти. За місцем його проживання вони довго вживали спиртні напої. Коли припинили вживати спиртне, він пішов до автомобіля, який стояв напроти подвір`я потерпілого, через дорогу, та ліг відпочивати на задньому сидінні автомобіля, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Наступного дня, 17 вересня 2017 року, ближче до 12 години, до нього підійшла ОСОБА_14 та попросила підвезти їх з ОСОБА_9 до магазину. Він погодився, ОСОБА_14 сіла поруч з ним на пасажирське сидіння, ОСОБА_9 сів позаду нього і вони поїхали автомобілем марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вулицею Івана Франка до магазину. Автомобілем керував він.

Рухаючись по заокругленій частині дороги вулиці Івана Франка у селі Пустовіти, він не впорався з керуванням, змінив напрямок руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем потерпілого ОСОБА_13 , який рухався на зустріч по своїй смузі руху. Події, які мали місце в подальшому не пам`ятає, прийшов до свідомості вже у медичному закладі.

Заявлені до нього цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_13 в частині відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди повністю визнав, у вчиненому щиро кається, усвідомлює протиправність своїх дій, просить вибачення у потерпілих та просить суворо не карати. Вважає завищеними витрати на правничу допомогу представника.

Потерпілий ОСОБА_9 надав показання,з якихслідує,що зобвинуваченим вінпознайомився напередодніподії.Обвинувачений приїхавдо ньогододому увечірній час, на своєму авто, з його сусідкою ОСОБА_14 . У нього вдома вони довго вживали спиртні напої. Потім розійшлися, обвинувачений кудись пішов. Наступного дня, 17 вересня 2017 року, до нього прийшла сусідка і запропонувала піти до магазину. Коли вийшли з двору, побачили обвинуваченого, який сидів у своєму автомобілі марки «ВАЗ», автомобіль стояв через дорогу навпроти будинку, в якому він мешкає. ОСОБА_14 попросила підвезти їх до магазину. Обвинувачений погодився, ОСОБА_14 сіла поруч з ним, а він сів на заднє сидіння поза водієм. Дорогою він розмовляв з ОСОБА_14 , за дорогою не слідкував. Подія відбулася так не очікувано, що він не зрозумів, що сталося. Прийшов до свідомості у медичному закладі. Довго лікувався, переніс два оперативні втручання, за станом здоров`я не може працевлаштуватися, зазнав значних фізичних та моральних страждань. На самому суворому покаранні для обвинуваченого не наполягає. Просив задовольнити заявлений ним цивільний позов.

В ході розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 відмовився від вимог про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування, підтримав позов в частині стягнення моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлений через представника ОСОБА_11 , за номером належного йому телефону смс повідомлення не доставляються, зв`язок відсутній.

Представник потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що потерпілий перебуває за кордоном, повертатися не планує, він позбавлений можливості зявитися до суду чи взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та не заперечує проти закінчення судового розгляду за його відсутності. Щодо заявленого позову вказав, що потерпілому ОСОБА_13 заподіяна моральна шкода в розмірі 50 000 грн, відшкодувати яку має страхова компанія в розмірі 670 грн, решта суми підлягає стягненню з обвинуваченого. В частині відшкодування спричиненої майнової шкоди заявлені вимоги підтримав, проте зазначив, що шкода в сумі 99500 грн може бути стягнута з ТДВ «СТ «Домінанта», яке не ліквідовано. Крім того уточнив розмір понесених потерпілим витрат на правничу допомогу. Витрати на правничу допомогу, розмір яких склав 39 200 грн, просив стягнути з обвинуваченого. Пояснив, що вартість належного потерпілому автомобіля після ДТП не встановлювалася, автомобіль перебуває на якійсь стоянці, із заявою про виплату страхового відшкодування потерпілий не звертався. Також вказав, що потерпілий та він як його представник на застосуванні до обвинуваченого суворого покарання не наполягають.

Згідно з приписами статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що з`ясувати всі обставини кримінального провадження під час судового розгляду можливо за відсутності потерпілого ОСОБА_15 , тому, керуючись правилами ст. 325 КПК України, прийняв рішення про закінчення судового розгляду без допиту вказаного потерпілого.

4. Показання свідків

Свідок ОСОБА_14 надала показання, за змістом яких потерпілий ОСОБА_9 був її сусідом на час події. Напередодні вони разом з ним та обвинуваченим вживали спиртні напої вдома у потерпілого. По закінченні обвинувачений поїхав додому. Вранці вони з ОСОБА_9 зібралися піти до магазину. Коли вийшли на вулицю, то побачили, що автомобіль, яким приїхав обвинувачений, стоїть навпроти будинку ОСОБА_9 . Вони домовилися поїхати до магазину разом. Обвинувачений був за кермом. Вона сіла біля обвинуваченого на передньому сидінні, ОСОБА_9 позаду нього. Не проїхали і кілометра, як сталася подія. Їх автомобіль зіткнувся з автомобілем, який рухався назустріч. Вона втратила свідомість не на довгий час. Коли прийшла до свідомості, то побачила, що обвинувачений і потерпілий ОСОБА_9 лежать на траві, вони були без свідомості.

Свідок ОСОБА_16 показав, що проживає по сусідству із потерпілим ОСОБА_9 . У день події він вийшов з двору і побачив, що неподалік, через дорогу навпроти будинку ОСОБА_9 стоїть чужа машина, на рулі спить якийсь чоловік. Через деякий час він їхав на базар і побачив біля цього автомобіля ОСОБА_9 і ОСОБА_14 . За кермом був сторонній чоловік, якого він не знає.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не змогли пригадати обставини події.

5. Письмові докази

На підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні прокурором надані письмові докази, які досліджені судом.

Фактичні дані наданих стороною обвинувачення письмових доказів є наступними.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 вересня 2017 року зі схемою до нього.

З протоколу вбачається, що по вулиці Франка в селі Пустовіти Миронівського району Київської області, на заокругленій частині дороги, ліворуч та праворуч якої розташовані домоволодіння з житловими будинками, сталася дорожньо-транспортна пригода. Огляд проводився при денному освітленні.

На місціпригоди виявленоавтомобіль марки«ВАЗ 2109»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,зеленого кольору,перевернутий надаху,та автомобіль марки «Subaru», моделі «Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який заходився на смузі для руху, задньою частиною на узбіччі. Наявні відокремлені частини скла, пластику, елементи передньої підвіски автомобіля «ВАЗ 2109», витікання мастила з моторного відсіку автомобіля.

На час огляду проїзна частина була сухою, нанесена суцільна лінія дорожньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 7,8 м, покриття дороги - асфальтобетон, сліди гальмування подвійні, довжиною 5,4 м, 11,7 м. Місце пригоди знаходиться в зоні дії дорожнього знаку 1.23.1 «Прилягання другорядної дороги».

До наведеного протоколу додано схему місця дорожньо-транспортної пригоди. Наведені у протоколі відомості відображені у змісті схеми. Згідно з даними схеми, на місці дорожньо-транспортної пригоди виявлено, недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди немає.

У кримінальному провадженні були проведені судові інженерно-технічні експертизи для встановлення технічного стану транспортних засобів, причетних до пригоди.

За наслідками експертного дослідження, на момент огляду рульове керування автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані через відокремлення пальця лівої рульової тяги та затиснення лівої рульової тяги. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться технічно-несправному, непрацездатному стані через руйнування гальмівного шлангу приводу гальм лівого переднього колеса та руйнування супорта гальмівного механізму лівого переднього колеса. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент огляду, знаходяться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через руйнування стійки-амортизатора лівого переднього колеса, відокремлення важеля підвіски лівого переднього колеса, відокремлення розтяжки підвіски лівого переднього колеса. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

Такі фактичні дані підтверджені висновком експерта № 12-1/2056 від 29 листопада 2017 року.

На момент огляду рульове керування автомобіля марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходяться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через зміщення стійки-амортизатора переднього лівого колеса, руйнування важеля підвіски переднього лівого колеса, руйнування вертикального стабілізатора підвіски переднього лівого колеса. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

Наведені фактичні обставини підтверджені даними висновку експерта № 12-1/2055 від 28 листопада 2017 року.

Згідно висновку експерта № 12-1/2057 від 19 січня 2018 року, за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи встановлено, що в момент первинного контакту деталі передньої лівої частини автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , контактували з деталями лівої передньої частини автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Найбільш ймовірно, зіткнення автомобілів «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , сталось по вулиці Франка, в селі Пустовіти Миронівського району Київської області, на смузі руху напрямку до села Карапиші Миронівського району Київської області.

Для проведення у кримінальному провадженні автотехнічної експертизи на дослідження задана встановлена слідчим дорожньо-транспортна ситуація, коли водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», рухаючись зі швидкістю 100 км/год, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво, та, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось його зіткнення із автомобілем марки «Subaru», який рухався по смузі руху зустрічного напрямку зі швидкістю 50 км/год.

В заданій на дослідження дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 12.4 та розділу 34 «Дорожня розмітка» лінія 1.1 Правил дорожнього руху.

В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, яка полягала у виконанні ним вимог пункту 10.1 та розділу 34 «Дорожня розмітка» лінія 1.1 Правил дорожнього руху, на що в нього не було перешкод технічного характеру.

В заданій на дослідження дорожній обстановці, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 12.4 та розділу 34 «Дорожня розмітка» лінія 1.1 Правил дорожнього руху.

В заданій на дослідження дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вимогам пункту 10.1 та розділу 34 «Дорожня розмітка» лінія 1.1 Правил дорожнього руху перебувають в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Такі фактичні дані містить висновок експерта № 12-2/410 від 15 березня 2019 року.

За даними висновку судово-медичної експертизи № 38 від 08 листопада 2017 року, при експертизі меддокументації ОСОБА_13 виявлені ушкодження: розрив воріт селезінки, гемоперітонеум, гіповолемічний шок 11ст, садно та забій м`яких тканин грудної клітки зліва, які могли утворилися від дії тупого (их) предмета (ів) за обставин вказаних в постанові.

Ушкодження у вигляді закритої травмі живота у формі розриву воріт селезінки, гемоперітонеума, гіповолемічного шоку 11 ст відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; садно та забій м`яких тканин грудної клітки зліва до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 4 від 11 січня 2018 року, при експертизі меддокументації ОСОБА_9 зазначені ушкодження: струс головного мозку, забійні рани голови, перелом шийки лівої стегнової кістки, перелом лонної та сідничної кістки зліва, перелом клубової кістки зліва з розривом крижово-клубового зчленування, шок, садно лівого колінного суглобу. Перераховані тілесні ушкодженні могли утворитися від дії тупого(их) предмета(ів). По часу виникнення можуть відповідати обставинам вказаним в постанові.

Ушкодження у вигляді перелому шийки лівої стегнової кістки, лонної та сідничної кістки зліва, клубової кістки зліва з розривом крижово-клубового зчленування з розвитком шоку викликають розлад здоров`я більше 21-го дня і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості. Ушкодження у вигляді рани голови, струсу головного мозку викликають розлад здоров`я більше 6, але менше 21-годня і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Ушкодження у вигляді садна - до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 107/К від 19 серпня 2019 року, експерт враховував тілесні ушкодження, які в результаті пригоди отримали обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 , та дійшов наступного висновку.

В постанові слідчого зазначено, що враховуючи слідову інформацію, яка зафіксована на місці дорожньо-транспортної пригоди, локалізацію пошкоджень на автомобілях «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мало місце зустрічно-кутове зіткнення транспортних засобів (передня ліва частина автомобіля «ВАЗ 2109») з подальшим перекиданням автомобіля «ВАЗ 2109» на дах. За таких обставин під час зіткнення на водія та пасажирів автомобіля «ВАЗ 2109» діяли травмуючі зусилля у напрямку спереду назад та зліва направо.

Приймаючи до уваги механічні пошкодження автомобіля «ВАЗ 2109», які сконцентровані в передній лівій його частині, вектор дії травмуючого зусилля спереду назад та зліва направо можливо стверджувати, що найбільш травмонебезпечним місцем було місце водія. Порівнюючи об`єми та тяжкість тілесних ушкоджень, які отримали ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , можливо стверджувати, що вони значно переважають у ОСОБА_7 .

Таким чином, з врахуванням відомих обставин справи, тілесні ушкодження ОСОБА_7 з найбільшою долею ймовірності виникли при його перебуванні в найбільш травмонебезпечному місці в салоні автомобіля «ВАЗ 2109» під час його зіткнення з іншим транспортним засобом при зміщенні тіла загалом допереду та ліворуч, що спричинило виникнення більшості тілесних ушкоджень, зокрема, черепно-мозкової травми, черепно- лицьової травми, травми шийного відділу хребта, рваної рани гомілки; забійна рана лівої лобно-скронево-тім`яної ділянки могла виникнути внаслідок контакту даною анатомічною ділянкою з деформованими частинами даху під час перекидання автомобіля. Зазначений механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 вказує на те, що з найбільшою долею ймовірності під час ДТП він знаходився на водійському сидінні автомобіля «ВАЗ 2109».

Тілесні ушкодження ОСОБА_9 є значно меншими за об`ємом, а тому, відповідно, із значно меншою долею ймовірності могли бути отриманні при його перебуванні на місці водія автомобіля «ВАЗ 2109».

6. Кваліфікація дій обвинуваченого

Допит обвинуваченого здійснено відповідно до правил ст. 351 КПК України.

Показання обвинуваченоговідповідають фактичнимобставинам кримінального правопорушення,тому судвважає викладеніфактичні обставиникримінального правопорушення достовірними.

З показань обвинуваченого суд дійшов висновку про визнання ним всіх обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України.

Крім того, досліджені зібрані у кримінальному провадженні докази є належними, достатніми та допустимими, такими, що містять фактичні дані, що підтверджують факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно. Пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 в порушеннівимог підпункту «а» пункту 2.9,пункту 10.1, підпункту 11 пункту 34.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, як особи, яка керувала транспортним засобом у стані сп`яніння, під час керування проявила неуважність та безпечність, не стежила за дорожньою обстановкою та не реагувала на її зміну, внаслідок чого мав місце виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення з транспортним засобом, яким керував потерпілий ОСОБА_13 , який рухався протилежною смугою руху в зустрічному напрямку відносно руху ОСОБА_7 , повністю доведена.

Допущені обвинуваченимгрубі порушенняправил безпекидорожнього руху,зокрема пункту10.1, підпункту 11 пункту 34.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 .

За вчинені дії обвинувачений має нести кримінальну відповідальність за ст. 286 ч. 2 КК України.

7. Мотиви призначення покарання

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст.ст. 36 - 43 КК України,виключають кримінальнупротиправність діяння обвинуваченого,а такожпідстав длязвільнення відкримінальної відповідальності,передбачених ст.ст. 44 - 49 КК України.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Судом досліджено письмові докази, що характеризують обвинуваченого.

ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується як такий, скарг на поведінку якого не надходило, компроментуючі матеріли відсутні, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Такі фактичні обставини підтверджуються даними характеристики з місця проживання, виданої Миронівською міською радою № 02-51/17 31 січня 2019 року, довідок Комунального некомерційного підприємства «Миронівська центральна районна лікарня» від 31 січня 2019 року, вимоги УІТ ГУ МВС України в Київській області № 547/109/1011/01-19 від 28 січня 2019 року.

Ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до досудової доповіді Миронівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області від 21 травня 2021 року, органом пробації ризик вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінено як середні.

З огляду на інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, спосіб його життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення (при середньому рівні небезпеки для суспільства), орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Органом пробації, згідно зібраних характеризуючих матеріалів, встановлено, що обвинувачений характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, алкогольними напоями не зловживає, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в колі спілкування особи з антисоціальною поведінкою відсутні.

За приписами ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 20 та п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, тому суд при постановленні вироку має врахувати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Судом враховується, що обвинувачений вчинив необережний тяжкий злочин, додатковим обєктом якогоє життяособи,його діїмали суспільнонебезпечнінаслідки у виді середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, має права водія, позитивно характеризується за місцем проживання, до вчинення даного кримінального правопорушення мав поведінку, яка відповідає приписам правових норм та не суперечить основним принципам права.

За змістом обвинувального акту, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є його перебування в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину у вчиненні правопорушення, правдиво повідомив про обставини, що мали місце, попросив вибачення у потерпілих, його щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки.

З огляду на наведене, на підставі ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає можливим визнати щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину обставиною, що пом`якшує покарання за скоєне.

Обставиною, передбаченою ч. 1 ст. 67 КК України, що обтяжує покарання, яка підлягає врахуванню при призначенні покарання, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив ті обставини, що перебував у стані алкогольного сп`яніння при вчиненні правопорушення. Вказаний факт підтверджено також даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 214 від 17 вересня 2017 року.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у виді позбавлення волі на певний строк.

Суд також вважає доцільним застосувати до винного додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_7 грубих порушень вимог Правил дорожнього руху, у даному випадку покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме досягненню його мети, яка серед іншого полягає у запобіганні вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначити і справедливий розмір такого покарання.

Встановлені обставини та дані в їх сукупності, в тому числі щодо факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння, дають підстави зробити висновок про те, що позбавлення водія права керувати транспортними засобами на строк три роки, який є максимальним строком, буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.

Характер вчиненогообвинуваченим діяння,ті обставини,що тяжкийзлочин вінвчинив знеобережності,яка становитьсобою меншнебезпечну формувини,ніж умисел,дані проособу обвинуваченого,який докримінальної відповідальностіпритягується вперше,до вчиненняінкримінованого кримінальногоправопорушення дотримувавсяправомірної поведінки,яка відповідаєприписам правовихнорм,позитивно характеризуєтьсяза місцемпроживання,обставина,що пом`якшуєпокарання,істотно знижуютьступінь суспільноїнебезпеки обвинуваченогота всукупності утворюютьпідстави длявисновку проможливість виправленняобвинуваченого безреального відбуванняпокарання тадоцільність застосуваннящодо ньоговипробування відповіднодо ст.75КК України.

На підставі ст. 76 КК України, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.

Звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням можливе лише в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, з покладанням на нього відповідних обовязків.

8. Вирішення цивільного позову, заявленого до страховика

Позовні вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), обґрунтовані тими обставинами, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - ТДВ «СТ «Домінанта») (договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/0531300 від 17 червня 2017 року) з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн, з франшизою - 500 грн.

Оскільки в досудовому порядку обвинувачений та ТДВ «СТ «Домінанта», в якому була застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_7 , не здійснюють відшкодування заподіяної шкоди, просив за рахунок коштів фонду захисту потерпілих зобов`язати МТСБУ здійснити страхову виплату матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, в розмірі 99 500 грн, та здійснити страхові відшкодування суми неотриманих доходів за час втрати працездатності в розмірі 13 253,33 грн, шкоди, заподіяної здоров`ю, в розмірі 13339,78 грн.

У позові вказав, що дорожньо-транспортна пригода, що трапилася 17 вересня 2017 року, є страховим випадком. Після ДТП позивач звернувся до ТДВ «СТ «Домінанта» з повідомленням про страховий випадок.

Згідно інформації МТСБУ, ТДВ «Домінанта» з 02 липня 2018 року втратило право укладати договори ОСЦПВ. ТДВ «СТ «Домінанта» перебуває на стадії банкрутства, у зв`язку з чим, обов`язки такого страховика приймає на себе МТСБУ.

Керуючись положеннями ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), п. 39.1 ст. 39 та п. 41.2 ст. 41 вказаного Закону, вважає, що позивач має право вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі ліквідації ТДВ «Домінанта» - від МТСБУ. У разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (ст. 1194 ЦК України).

З урахуванням вартості матеріального збитку, що становить 274 039,84 грн, МТСБУ зобов`язане за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувати шкоду заподіяну майну, з урахуванням франшизи у 500 грн, а саме 99 500 грн.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто 274 039,84 грн - 99 500 грн = 174 539,84 грн.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, які призвели до спричинення тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_13 з місця ДТП був доставлений до Миронівської центральної районної лікарні, де йому була проведена термінова хірургічна операція по видаленню пошкодженої внаслідок ДТП селезінки.

З 17 вересня 2017 року до 20 вересня 2017 року ОСОБА_13 перебував у стаціонарному відділенні зазначеної лікарні, 20 вересня 2017 року його доставили до Київської обласної клінічної лікарні для продовження лікування та проведення детального медичного обстеження. В Київській обласній клінічній лікарні ОСОБА_13 перебував до 26 вересня 2017 року. Після виписки з лікарні ОСОБА_13 ще довготривалий час перебував на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності, а також був змушений проводити медичні консультації та перевірки стану свого здоров`я, дотримуватися рекомендацій лікарів, здавати аналізи тощо.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого потерпілому було заподіяно фізичної шкоди, потерпілий поніс додаткові витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів, здавання аналізів, проведення обстеження свого здоров`я, сума яких, на підставі фіскальних чеків, рахунків та актів про надані медичні послуги, склала 13 399,78 грн. Вказані витрати є збитками (шкодою) та, відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, підлягають відшкодуванню потерпілому страховиком у повному обсязі.

На підставі ч.ч. 1 та 3 ст. 1197 ЦК України, ч. 1 ст. 25 Закону № 1961-IV, просив стягнути на користь потерпілого ОСОБА_13 його середньомісячний заробіток, розмір якого, згідно довідки ТОВ «ГУДСТАФФ», за останні 3 місяці, які передували ДТП, становив 7100 грн.

З урахуванням середньомісячного заробітку потерпілого ОСОБА_13 , який становив 7100 грн, та часу тимчасової непрацездатності з 17 вересня 2017 року до 11 листопада 2017 року, у страховика виник обов`язок відшкодувати неотриману середню заробітну плату у розмірі 13 253,33 грн.

Також просив відшкодувати заподіяну потерпілому моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я, розмір якої первісно визначив у сумі 10 000 грн.

Неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача потерпілому ОСОБА_13 завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які потягли негативні зміни у його житті: тривога, щоденні думки, емоційні та душевні реакції за своє подальше життя, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи та обурення.

В момент, коли в автомобіль, яким керував потерпілий ОСОБА_13 з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, врізався керований відповідачем ОСОБА_7 автомобіль, він пережив значний стрес, який супроводжувався відчуттям страху. Як в момент ДТП так і після цього потерпілий ОСОБА_13 перебував у стані постійної тривоги та страху за своє подальше життя і здоров`я внаслідок отриманих травм. Фактично внаслідок отримання травм при ДТП ОСОБА_13 пережив значні фізичні і душевні страждання, знищені його життєві плани та сподівання на майбутнє, так як він фактично вимушений дотримуватися спеціальної дієти, вживати тільки дозволені продукти, а також відчуває постійний дискомфорт внаслідок хірургічного видалення життєво важливого органу - селезінки.

У позовівказав,що оскількина часДТП цивільно-правовавідповідальність відповідачабула застрахованаз лімітомвідповідальності зашкоду,заподіяну життюі здоров`ю,у 200000гривень,то 5%від цієїсуми складає10000грн. В межах цієї суми відповідальність з відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_13 моральної шкоди повинна нести страхова компанія.

При завершенні судового слідства представник потерпілого ОСОБА_13 уточнив, що ТДВ «СК «Домінанта» на даний час не ліквідовано, тому кошти за спричинену потерпілому шкоду матеріальну шкоду можуть бути стягнуті з вказаного відповідача, змінив вимоги про стягнення моральної шкоди. Спричинену потерпілому ОСОБА_13 моральну шкоду визначив у сумі 50000 грн, із вказаної суми із страхової компанії просив стягнути 670 грн. Вказав, що такий розмір розрахував шляхом визначення 5 відсотків від суми спричиненої потерпілому ушкодженням здоров`я матеріальної шкоди. Решту коштів на відшкодування моральної шкоди в сумі 49230 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 39200 грн просив стягнути з обвинуваченого.

9. Відзив МТСБУ на позов

25 травня 2021 року від представника відповідача МТСБУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог позивача він заперечував, просив в позові відмовити.

Обґрунтовуючи своїзаперечення протипозову,зазначив, що згідноЄдиної централізованоїбази МТСБУ,на моментДТП,цивільно-правовавідповідальність водія ОСОБА_7 була застрахованав ТДВ«СТ «Домінанта»згідно полісу № АМ/531300. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що знаходяться у відкритому доступі, ТДВ «СТ «Домінанта» з 13 червня 2019 року перебуває в стані припинення за рішенням його засновників, якими було визначено, що строк пред`явлення кредиторами вимог має бути здійснений до 13 серпня 2019 року.

Відповідно до положень ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстрі запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється спеціальним законом.

Перелік підстав для проведення регламентної виплати МТСБУ з фонду захисту потерпілих визначений ст. 41 Закону № 1961-IV. Згідно пп. «г» п. 41.1 вказаної статті, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисті потерпілих проводить регламентні виплати за зобов`язаннями страховика - у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до положень п. 20.3 ст. 20 Закону № 1961-IV, у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Відповідно доположень п.51.7ст.51Закону України № 1961-IV, у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до закону страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

МТСБУ не володіє інформацією щодо наявності відкритого провадження або прийнятих рішень про банкрутство страховика ТДВ «СТ «Домінанта». Також, до МТСБУ будь-які матеріали страхових справ за зобов`язаннями ТДВ «СТ «Домінанта» не передавалися.

Отже, будь-які виплати з фонду захисту потерпілих за зобов`язаннями цього страховика можуть бути здійснені виключно після його ліквідації, затвердження ліквідаційного балансу, яким підтверджується відсутність коштів та майна страховика, а також затвердженого реєстру кредиторів.

З урахуванням положень пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України № 1961-IV, у МТСБУ на даний час не виникло жодних зобов`язань перед позивачем.

Крім того вказав, що порядок визначення розміру регламентної виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілого, регулюється положеннями ст. ст. 22, 29, 30 спеціального Закону.

Згідно ст.22Закону України № 1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Пунктом 15 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що в разі, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Механізм оцінки (визначення, вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки тощо регулюються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (далі - Методика).

Відповідно доположень ст.30Закону України № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження ліквідаційної вартості автомобіля позивача, враховуючи, що його відновлення перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, виходячи з положень ст. 30 Закону, позивачу необхідно надати докази вартості автомобіля після ДТП.

Зазначив, що позивачем заявлені до МТСБУ вимоги щодо витрат на лікування позивача на суму 13399,78 грн, на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України. Проте, до позовної заяви долучено ксерокопії медичних документів, які не прочитуються, з яких неможливо встановити, що саме, які пошкодження отримав потерпілий та чи пов`язані понесені ним витрати саме з лікуванням через ДТП. Звернув увагу суду на те, що фармацевтичні компанії не є медичними установами або закладами охорони здоров`я.

На підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров`я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров`я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.

Однак, матеріали справи не містять інформації, що такі документи надавалися потерпілим до страховика або в суд.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Позивачем не надано доказів, що шкода, яка була заподіяна його здоров`ю, становить 200 000 грн, отже заявлена сума у 10 000 грн є безпідставною.

10. Позиція суду щодо належного відповідача за позовом ОСОБА_13 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована у ТДВ «СК «Домінанта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) № АМ/0531300 від 17 червня 2017 року. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн, з франшизою - 500 грн.

Предметом позовних вимог у цій частині заявленого потерпілим ОСОБА_13 позову є стягнення страхового відшкодування на його користь як особи, яка є потерпілою від кримінального правопорушення.

Позивач пред`явив позов до МТСБУ у зв`язку з тим, що страхова компанія ТДВ «СК «Домінанта», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_7 , який є винуватцем ДТП, втратила статус асоційованого члена МТСБУ.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що під страховим відшкодуванням ОСОБА_13 визначив відшкодування витрат, завданих пошкодження належного йому автомобіля, в розмірі 99 500 грн, відшкодування суми неотриманих доходів за час втрати працездатності в розмірі 13 253,33 грн, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, в розмірі 13 339,78 грн та моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія, серед іншого, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не здійснює діяльності, суд зазначає таке.

Статтею 39 Закону України № 1961-ІV передбачено, що МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За положеннями статті 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства.

Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.

Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннямистатті 52 Закону України № 1961-ІV.

Зокрема, п. 52.1 ст. 52 Закону України № 1961-IV, передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 наведеного Закону, страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування. У випадку нездійснення страхової діяльності, виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону України № 1961-ІV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України № 1961-ІV).

Згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України № 1961-ІV, у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

МТСБУ, відповідно до Закону України № 1961-IV, відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Закон України№ 1961-IV не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), зокрема у пунктах 89, 90, 91, а також у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 489/4987/19 (провадження № 61-14454св21) та у справі № 607/5938/20 (провадження № 61-10115св21), у справі № 345/1940/20 (провадження № 61-877св21 від 13 липня 2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з повідомленням, розміщеним на офіційному веб-порталі МТСБУ за адресою: http://www.mtsbu.ua/ua/presscenter/news/151933/, МТСБУ зазначило про втрату ТДВ «СТ «Домінанта» з 02 липня 2018 року права укладати договори обовязкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів у зв`язку з втратою статусу асоційованого члена МТСБУ.

Припинення ТДВ «СТ «Домінанта» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про ліквідацію страховика ТДВ «СК «Домінанта». Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що знаходяться у відкритому доступі, ТДВ «СК «Домінанта» не є банкрутом, з 13 червня 2019 року перебуває в стані припинення.

Зазначена обставина, у силу положеньЗакон України № 1961-IV, унеможливлює покладення на МТСБУ обов`язку щодо виплати страхового відшкодування у примусовому порядку.

Лише у разі, якщо ТДВ «СТ «Домінанта» буде ліквідовано, то МТСБУ набуде повноважень з проведення регламентних виплат зі сплати страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених вказаною страховою компанією.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що відповідач МТСБУ є неналежним відповідачем у справі, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 про стягнення страхового відшкодування з МТСБУ необхідно відмовити.

Належним відповідачем за позовом ОСОБА_13 є ТДВ «СТ «Домінанта».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у кримінальному провадженні, суд врахував характер спірних правовідносин, визначені норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи, та ухвалою від 15 квітня 2021 року до участі у кримінальному провадженні як цивільних відповідачів за позовом ОСОБА_13 залучив як Моторне (транспортне) страхове бюро України так і Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Представники відповідачів за позовом потерпілого ОСОБА_13 . Моторного (транспортного) страхового бюро України і Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» до суду не зявилися, про розгляд кримінального провадження повідомлені належно.

Представник МТСБУ за довіреністю подав до суду клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі.

Відповідач ТОВ «Страхове товариство «Домінанта», про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялось за адресою місця знаходження юридичної особи.

18 травня 2021 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

11. Вирішення цивільних позовів

Заявлені потерпілими позови про відшкодування обвинуваченим шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, підлягають задоволенню з таких мотивів.

За правилами п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України,протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодуваннязавданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

На підставі ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Рішення за цивільним позовом про відшкодування збитків суд приймає після того, як вирішить загальні питання щодо обвинувачення та визначення покарання.

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо в судовому засіданні були доведені підстави цивільного позову.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

11.1. Мотиви суду щодо наявності підстав для стягнення страхових виплат

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України №1961-IV).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, було пошкоджено належне йому майно.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0531300 від 17 червня 2017 року, укладеного між ТДВ «СК «Домінанта» та ОСОБА_7 , страховим випадком є подія, внаслідок якої завдано шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобуавтомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Отже, між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_7 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

Положеннями ст. 35 Закону України №1961-IV регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Застосування положень Закону України №1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Законодавець установлює дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону №1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.

Так, згідно з п. 36. 1. ст. 36 Закону №1961-IV, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у звязку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення із заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмета доказування. У цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає зясуванню обставин, з якими законодавець повязує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону №1961-IV, не є обовязковим.

Такі висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 17листопада 2021 року у справі №333/384/20, від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № №14-95цс20) Велика палата Верховного Суду, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), з огляду на відсутність нормизакону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, предявивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Встановлено, що потерпілий ОСОБА_13 28листопада 2017року звернувсядоТДВ «СТ«Домінанта»із повідомленням про ДТП, що мала місце 17 вересня 2017 року, у повідомленні вказав на обставини події, просив визначити розмір збитку на підставі розрахунку страховика.

Обставини, що вказують на неможливість страховика встановити факт ДТП після такого звернення, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, відсутні. Відповідач ТДВ «СК «Домінанта» не вчинив дій щодо розслідування вказаної заяви потерпілого, у тому числі здійснення запитів для отримання відомостей, необхідних для здійснення страхового відшкодування.

Із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_13 не звертався. Із позовом до суду він звернувся 15 квітня 2921 року, після передачі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст. 286 ч. 2 КК України до суду, по спливу строку позовної давності. Тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні не може бути підставою для позбавлення позивача від права на вирішення по суті питання про відшкодування завданої майнової шкоди унаслідок ДТП.

Факт звернення потерпілого ОСОБА_13 до страховика обвинуваченого із повідомленням про ДТП, що мала місце 17 вересня 2017 року, зазначення у ньому обставин події та прохання встановити обставини і визначити розмір збитку на підставі розрахунку страховика, свідчить про добросовісність потерпілого.

Той факт, що із заявою про виплату страхового відшкодування потерпілий не звертався, не обмежує його права на відшкодування шкоди. Не скориставшись правом на звернення безпосередньо до страховика, потерпілий ОСОБА_13 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, тому він здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Законом України № 1961-IVвизначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

На підставіст.ст. 3,5 вказаного Закону, обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

В ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності умислу потерпілих у скоєнні ДТП, що мала місце 17 вересня 2017 року за участі сторін, тому вказана ДТП є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону № 1961-IV. Суд вважає, що позивачу ОСОБА_13 , який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну, та шкоди, завданої його здоровю, за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи. Таке відшкодування має бути здійснене в межах встановленого ліміту відповідальності.

В пункті 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; шкода, повязана із смертю потерпілого (п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV).

У пунктах 24.1-24.3 ст. 24 Закону України № 1961-IV передбачено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Отже, обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України,особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування.Збитками є:1)втрати,яких особазазнала узв`язку зізнищенням абопошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, повязані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

За змістом ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обовязкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,який набравчинності 05лютого 2013року,до статті30 ЗаконуУкраїни № 1961-IVбули внесенізміни,які полягали,зокрема втому,що ізвказаної статтівиключено пункт30.3,яким передбачалося,що якщотранспортний засібвизнано фізичнознищеним,відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.

Відповідно до статті 30 Закону України№ 1961-IV в чинній редакції, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено.

Враховуючи викладене, у даній справі, у страховика виник обовязок звідшкодування різниціміж вартістютранспортного засобудо тапісля ДТП,в межахліміту відповідальності.Вищенаведеною ст.30Закону України№ 1961-IVне передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.

При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України, з урахуванням вимог наведеної ст. 30 Закону України № 1961-IV, в суду відсутні підстави зобовязувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному). Крім того, позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки свого транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц.

За даними висновку судової автотоварознавчої експертизи № 12-2/1203 від 16 листопада 2017 року, ринкова вартість належного потерпілому ОСОБА_13 автомобіля «Subaru», модель «Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип універсал-В легковий, рік випуску - 2006, колір - синій, повна маса - 1850, маса без навантаження - 1210, тип пального - В, об`єм двигуна 1994, кількість сидячих місць з місцем водія - 5, станом на момент вчинення злочину, тобто на 17 вересня 2017 року, могла становити: 274039,84 грн (двісті сімдесят чотири тисячі тридцять дев`ять гривень 84 коп.).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru» реєстраційний номер НОМЕР_3 , могла становити: 392735,36 грн (триста дев`яносто дві тисячі сімсот тридцять п`ять гривень 36 коп.).

Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до пошкодження, то його відновлення є економічно необґрунтованим, а отже автомобіль вважається фізично знищеним, виходячи з положень п. 30.1 ст. 30 Закону України № 1961-IV.

В ході досудового розслідування потерпілому ОСОБА_13 автомобіль було передано на зберігання, що підтверджується його розпискою, без зазначення дати (а.с. 195 т. 2).

Звертаючись з позовом, позивач (його представник) мав довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу заявлених вимог, подати докази, які підтверджують заявлені ним вимоги, саме він несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи № 12-2/1203 від 16 листопада 2017 року, яка була проведена в ході досудового розслідування за постановою слідчого від 18 жовтня 2017 року, не було встановлено вартість залишків автомобіля після ДТП. Ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась.

В матеріалахкримінального провадженнявідсутні письмовідокази,які містятьвідомості про вартість належного потерпілому ОСОБА_13 автомобіля після ДТП.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи № 12-2/1203 від 16 листопада 2017 року, яка була проведена в ході досудового розслідування за постановою слідчого від 18 жовтня 2017 року, не було встановлено вартість залишків автомобіля після ДТП. Ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась.

Відповідні докази не були подані ні потерпілим, ні його представником в ході судового провадження. Заходів до встановлення вартості залишків автомобіля потерпілий та його представник не здійснили. Клопотань про призначення відповідної експертизи для визначення вартості пошкодженого автомобіля після ДТП не заявлялось.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_13 вказав, що ремонт автомобіля є економічно необґрунтованим, автомобіль зберігається у тому стані, який був на час ДТП, є фактично фізично знищеним, та наполягав на стягненні на користь потерпілого коштів у повному обсязі в розмірі вартості автомобіля на момент ДТП.

Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля на момент ДТП не відповідає вимогам закону, оскільки розмір збитків, завданих позивачу, має бути розрахований у розмірі, який дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто виходячи з ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження з вирахуванням вартості його залишків, які залишилися у позивача.

Відповідно до положень ст.ст. 12 і 13 ЦПК України, які суд застосовує при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині відшкодування майнової шкоди, спричиненої пошкодженням належного йому транспортного засобу не підлягають до задоволення. Оскільки суд позбавлений можливості надати належну оцінку різниці вартості автомобіля до та після ДТП, оскільки саме вказана сума і підлягає до стягнення на користь позивача зі страховика в межах ліміту відповідальності та з обвинуваченого в разі, якщо збиток перевищує такий ліміт.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Представником потерпілого ОСОБА_13 надано копії листків непрацездатності, які підтверджують факт стаціонарного лікування потерпілого з 17 вересня 2017 року до 26 вересня 2017 року, факт амбулаторного лікування з 27 вересня 2017 року до 10 листопада 2017 року у зв`язку з отриманими при ДТП ушкодженнями; копію медичної карти стаціонарного хворого № 37865 з відомостями про огляд лікаря приймального відділення, лікарів хірурга, травматолога, реаніматолога-анестезіолога, торакального хірурга, висновками вказаних лікарів, які містять діагнози та необхідність їх лікування; листка лікарських призначень.

Судом встановлено, що в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого потерпілому було заподіяно фізичної шкоди, потерпілий поніс додаткові витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів, здавання аналізів, проведення обстеження свого здоров`я, сума яких, на підставі наданих фіскальних чеків, рахунків та актів про надані медичні послуги, склала 13 399,78 грн.

Вказані витрати є збитками (шкодою) та, відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, підлягають відшкодуванню потерпілому страховиком у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 1961-IV, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

На підставі ч.ч. 1 та 3 ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Згідно даних довідки ТОВ «ГУДСТАФФ» № 9 від 19 жовтня 2020 року, середньомісячний заробіток потерпілого ОСОБА_13 за останні 3 місяці, які передували ДТП, за період з червня до серпня 2017 року, становив 7100 грн.

Обов`язок страховика відшкодувати у разі настання страхового випадку в межах страхових сум шкоду, заподіяну внаслідок ДТП здоров`ю третьої особи встановлений вищенаведеним п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням розміру середньомісячного заробітку потерпілого ОСОБА_13 за останні 3 місяці та тривалості його тимчасової непрацездатності з 17 вересня 2017 року до 11 листопада 2017 року, вимоги про відшкодування неотриманих доходів у розмірі 13 253,33 грн є обґрунтованими.

11.2. Щодо стягнення моральної шкоди

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_13 розмір спричиненої кожному з них моральної шкоди визначили в сумі 50 000 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України,п.9ч.2ст.16 ЦК України).

На підставі ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту субєктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постановиВеликої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

За змістомст. 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також - незалежно від вини заподіювача шкоди, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; шкода, повязана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 26-1 Закону України № 1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

На підставі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатностістрахової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Потерпілий ОСОБА_9 в результаті ДТП зазнав цілий ряд тілесних ушкоджень, які в сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я, потерпілий ОСОБА_13 зазнав тяжких тілесних ушкоджень.

Спричинені з вини обвинуваченого тілесні ушкодження безумовно потягнули за собою заподіяння потерпілим моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя, нормальних життєвих зв`язків, фізичний біль та страждання, неможливість вести повноцінне життя у період непрацездатності, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенніцивільних позовівсуд виходитьіз фактувстановлення винуватості обвинуваченогоу вчиненнізлочину,спричиненні моральноїшкоди обомпотерпілим,завданні шкодибезпосередньо тимзлочином,що вчинивобвинувачений.

Звертаючись до суду з позовами, потерпілі просили відшкодувати заподіяну внаслідок ДТП моральну шкоду саме у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої кожному з потерпілих в сумі по 50 000 грн, суд виходить з тривалості та глибини моральних страждань, яких зазнали потерпілі, ступеня вини заподіювача шкоди та вимог розумності, виваженості і справедливості.

Розмір позовних вимог потерпілого ОСОБА_19 за завдану моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, не оспорюється обвинуваченим, цивільний позов повністю визнається.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_13 про стягнення моральної шкоди в розмірі 49 230 грн обвинувачений також вважає обгрунтованими, розмір стягнення ним не оспорюється, цивільний позов повністю визнається.

Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позовів в частині відшкодування моральної шкоди не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб.

На підставі оцінених обставин щодо наявності та розміру спричиненої потерпілим шкоди, суд зазначає, що підстави цивільних позовів в частині вимог про стягнення моральної шкоди є доведеними.

З метою захисту порушених прав потерпілих, враховуючи факт визнання заявлених позовів в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в рахунок відшкодування спричиненої ОСОБА_20 моральної шкоди, кошти в сумі 50 000 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 ; в рахунок відшкодування потерпілому ОСОБА_13 моральної шкоди в розмірі 49 230 грн вказані кошти підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь даного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункт 9.4статті 9 Закону N 1961-IV).

Моральна шкода, що підлягає стягненню зі страховика, розрахована представником потерпілого ОСОБА_13 в сумі 670 грн. Вказаний розмір не перевищує розміру шкоди, яку має відшкодувати страховик згідно з правилами ст. 26-1 Закону України № 1961-IV, тому в межах цієї суми відповідальність з відшкодування завданої ОСОБА_13 моральної шкоди повинна нести страхова компанія.

11.3. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Статтею 121 КПК України встановлено, що витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв`язку із відривом від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ст. 125 КПК України, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені Главою 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Між потерпілим ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_11 03 жовтня 2017 року було укладено договір про надання правової допомоги № ДТП-КО/09.

Згідно з умовами п. 1 вказаного договору, представник бере на себе зобов?язання надавати необхідну правову допомогу довірителю ОСОБА_13 , використовувати передбачені у Конституції України, кодексах України, Законах України та в інших законодавчих актах України засоби, способи і методи представництва з метою захисту прав довірителя, а довіритель зобов?язується виплати представнику гонорар за надання юридичних послуг.

На підставі п. 2.3. вказаного договору, довіритель, погоджуючись з проведенням фактичних витрат, платних послуг (проведення досліджень тощо) компенсує їх представникові.

Відповідно до п. 2.4. договору визначено зобов?язання представника виконувати за дорученням та в інтересах довірителя роботу, зазначену в пункті 1 цього договору; здійснювати повноваження на ведення справ у підрозділах правоохоронних органів усіх рівнів та в судах всіх інстанцій, вчиняти від імені довірителя усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Інших умов щодо вартості, порядку обрахунку та оплати гонорару, а також інших витрат на надання правничої допомоги, умови договору не містять.

На підтвердження виконання робіт згідно з договором про надання правової допомоги між ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_11 07 березня 2023 року було підписано акт виконаних робіт та витрат по наданню професійної правничої допомоги по договору № ДТП-КО/09 від 03 жовтня 2017 року, згідно з яким адвокат надав ОСОБА_13 наступні послуги:

1. Зустірчі, телефонні перемовини та надання консультацій довірителю(3 год.=2 400,00 грн);

2. Складення і подання адвокатських запитів та збирання і систематизація отриманих матеріалів, складення заяв (3 год.=2 400,00 грн);

3. Виїзд на місце ДТП та ознайомлення із зібраними первинними матеріалами кримінального провадження за фактом ДТП (4 год.=3 200,00 грн);

4. Виїзд до Миронівського ВП ГУНП в Київській області для надання пояснень потерпілого та вирішення питання про отримання пошкодженого автомобіля на зберігання (4 год.=3 200,00 грн);

5. Виїзд до Миронівського ВП ГУНП в Київській області для ознайомлення із зібраними матеріалами кримінального провадження (4 год.=3 200,00 грн);

6. Збирання та систематизація матеріалів щодо спричинення матеріальної шкоди потерпілому та складання та оформлення цивільного позову (5 год.=4 000,00 грн);

7. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні підготовчого засідання (4год.=3 200,00 грн);

8. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні судового засідання (4год.=3 200,00 грн);

9. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні судового засідання (4год.=3 200,00 грн);

10. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні судового засідання (4год.=3 200,00 грн);

11. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні судового засідання (4год.=3 200,00 грн);

12. Виїзд до Миронівського районного суду Київської області та участь у проведенні судового засідання (4год.=3 200,00 грн).

В акті зазначено, що вказані витрати на професійну правничу допомогу складаються з транспортних витрат (відвідування відділу поліції, суду, поштових відділень), витрат часу (збирання та вивчення матеріалів, оформлення документів та напрацювання правової позиції, підготовка документів та їх направлення (доставлення), надання роз?яснень та консультування) та матеріальних витрат (оплата офісу, мобільного зв?язку, придбання паперу, поштові витрати, заправка картриджа та принтера тощо).

На підтвердження оплати ОСОБА_13 вказаних витрат представник потерпілого надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № ДТП-КО/09 від 07 березня 2023 року, згідно з якою адвокатом ОСОБА_11 прийнято від ОСОБА_13 39 200,00 грн на підставі договору № ДТП-КО/09 від 03 жовтня 2017 року.

Обвинувачений та його захисник заявили клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтували тим, що заявлені витрати не є доведеними, їх розмір завищено.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим.

Цих вимог закону під час обґрунтування клопотання про відшкодування процесуальних витрат потерпілого у кримінальному провадженні представником потерпілого в повній мірі не дотримано.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Представник потерпілого, зазначаючи про витрати на транспортні послуги та матеріальні витрати, не надав документального підтвердження таких витрат у виді касових чеків тощо, не навів розрахунку їх вартості.

Щодо витрат на сплату гонорару адвоката за представництво в суді, витрат з послуг надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, витрат на складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, витрат на збір доказів, витрат на прибуття до суду та очікування судового засідання, суд зазначає наступне.

Зматеріалів справи вбачається, що представником потерпілого складена та подана позовна заява про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, також матеріалами справи підтверджується участь представника потерпілого у підготовчому 15 квітня 2021 року та у судових засіданнях 28 травня 2021 року, 31 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 02 березня 2023 року та 06 червня 2023 року.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим вимоги про стягнення витрат пов?язаних з наданням консультацій адвокатом, підготовка матеріалів та складення позовної заяви про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та витрати на представництво в суді.

Керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 16 400,00 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Зокрема, суд вважає такими, що відповідають критеріям обґрунтованості та реальності вимоги про стягнення витрат, пов?язаних з наданням консультацій адвокатом у розмірі 2 400,00 грн, витрат, пов?язаних з підготовкою матеріалів та складення позовної заяви про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 4 000,00 грн та витрат на представництво в суді у розмірі 10 000 грн (5 засідань по 2 000,00 грн ).

Доказів надання правової допомоги у виді виїзду до Миронівського ВП ГУНП в Київській області для представництва інтересів ОСОБА_13 представником потерпілого не надано, в зв?язку з чим вказані витрати стягненню не підлягають.

12. Мотиви суду щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до п.п. 12-14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Питання про розподіл процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

У кримінальному провадженні отримано висновки судових інженерно-технічних експертиз: № 12-1/2056 від 29 листопада 2017 року на суму 1 237,00 грн; № 12-2/410 від 15 березня 2019 року на суму 1 144,00 грн; № 12-1/2057 від 19 січня 2018 року на суму 1 430,00 грн; № 12-1/2055 від 28 листопада 2017 року на суму 1 237,00 грн. та висновок автотоварознавчої експертизи № 12-2/1203 від 16 листопада 2017 року на суму 988,70 грн.

Загальний розмір процесуальних витрат, що підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_7 , складає 6036,70 грн.

Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У ХВ АЛ ИВ :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_7 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди та витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 49 200 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 400 гривень, всього 65 600 (шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень.

У позові ОСОБА_13 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_13 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове бюро «Домінанта» про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове бюро «Домінанта» на користь ОСОБА_13 завдану кримінальним правопорушенням шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі 13399 гривень 78 копійок, шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 13 253 гривні 33 копійки, моральну шкоду в розмірі 670 гривень, всього 27323 (двадцять сім тисяч триста двадцять три) гривні 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 6036 (шість тисяч тридцять шість) гривень 70 копійок.

Керуючись правилами ст. 100 КПК України, після набрання вироком чинності вирішити долю речових доказів:

Автомобіль марки «ВАЗ», моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано власнику ОСОБА_7 , вважати повернутим за належністю;

Автомобіль марки «Subaru», моделі «Forester», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передано власнику ОСОБА_13 , вважати повернутим за належністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_1