Рішення № 111398398, 16.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/4086/22

За позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго";

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва";

про стягнення 82 056,72 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Качкурова С.В., адвокат, довіреність № 28/09/22-01 від 28.09.2022;

Від відповідача: Джумурат В.М., адвокат, довіреність № б/н від 02.01.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 82 056,72 грн, з яких 68 485,51 грн заборгованості, 9 895,72 грн інфляційних втрат та 3 675,49 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4086/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

05.07.2022 від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 20.07.2022 надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

До господарського суду 02.08.2022 від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 клопотання Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про зупинення провадження у справі № 910/4086/22 на час проведення медіації задоволено та зупинено провадження у справі № 910/4086/22 строком на дев`яносто днів з дня постановлення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 поновлено провадження у справі № 910/4086/22, судове засідання призначено на 21.03.2023.

У судових засіданнях 21.03.2023 та 18.04.2023 судом оголошувалися перерви.

16.05.2023 до суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшло клопотання про огляд доказів.

У судовому засіданні 16.05.2023 судом розглядалося клопотання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про огляд доказів, проти задоволення якого заперечував представник позивача, а представник відповідача підтримав вказане клопотання, за наслідком розгляду якого, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 16.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.05.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

16.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі також - позивач) підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б.

Рішенням Київської міської ради (ІІ сесія VІІ скликання) від 09.10.2014 за № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі також - відповідач) та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Також означеним рішенням інші комунальні підприємства вказаного району зобов`язано передати позивачу житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться в них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 за № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801, господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків (у тому числі житловий будинок на вулиці Січових Стрільців, буд. 30Б), здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

28.01.2021 Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на адресу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - відповідач/споживач) направлено листом №30/5/3/1249 проект договору № 330050-01 від 21.01.2021 на постачання теплової енергії (далі - договір).

Предметом договору № 330050-01 від 21.01.2021 є домовленість сторін щодо постачання, користування та своєчасної сплати в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених даним договором.

Станом на дату подання позовної заяви договір зі сторони відповідача не підписано.

Позивач у позовній заяві зазначає, що факт постачання на об`єкт споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомостями споживання теплової енергії, складених у відповідності із даними будинкового засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30 Б.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період нарахувань з грудня 2019 року по грудень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 68 485,51 грн.

З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою від 17.11.2021 за №30/5/4/17970 щодо оплати ним заборгованості за спожиту теплову енергію, однак відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що нежитлове приміщення площею 95,00 кв.м., розміщене по вул. Січових Стрільців, буд. 30Б, йому не передавалося та не обліковується за ним, а позивачем не надано доказів протилежного.

Також відповідач повідомляє суд, що нежитлове приміщення площею 82,30 кв.м. розміщене по вул. Січових Стрільців, буд. 30Б передано в оренду Громадській організації "Легеарт" відповідно до договору оренди № 957/1 від 18.09.2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, постачання теплової енергії тощо.

Отже, із залучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що відповідач є фактичним споживачем послуг з постачання теплової енергії, що постачається у приміщення, та розрахунок вартості яких має здійснюватися пропорційно прощі приміщення.

Надання комунальних послуг відповідачу відбувається до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у період з 12.2019 по 12.2021 у відповідності до вимог закону надавав комунальні послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б.

Факт того, що вказане нежитлове приміщення по вул. Січових Стрільців, буд. 30Б перебуває у господарському віданні відповідача підтверджується розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801.

Більше того, судом встановлено, що відповідно до інформації з офіційного сайту Департаменту комунальної власності м. Києва за посиланням: https://gukv.gov.ua/, ІАС "Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва" нежитлові приміщення у будинку №30Б по вулиці Січових Стрільців, загальною площею 177,30 кв.м., знаходиться на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Так, відповідач вказує, що нежитлове приміщення площею 82,30 кв.м. розміщене по вул. Січових Стрільців, буд. 30Б, передано в оренду Громадській організації "Легеарт" відповідно до договору оренди № 957/1 від 18.09.2019.

Однак суд звертає увагу відповідача на те, що позивач просить стягнути заборгованість за комунальні послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б площею 95,00 кв.м.

Тобто, за комунальні послуги з постачання теплової енергії до іншого нежитлового приміщення.

Також суд зазначає, що відповідно до інформації з офіційного сайту Департаменту комунальної власності м. Києва за посиланням: https://gukv.gov.ua/, ІАС "Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва" та наданим договором оренди № 957/1 від 18.09.2019, можна прийти до висновку, що за вказаною адресою знаходяться два нежитлових приміщення, одне з яких площею 82,30 кв.м. та яке було передане в оренду відповідачем, і друге площею 95,00 кв.м., що разом і складають загальну площу 177,30 кв.м.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30 Б, здійснюється за особовим рахунком: 330050.

Судом встановлено, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б, площею - 95,0 м.кв, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі (95,0 м.кв.) здійснюється за особовим рахунком 330050-01.

Матеріали справи підтверджено, а судом встановлено, що у спірний період з 12.2019 по 12.2021, позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б (особовий рахунок НОМЕР_1 ).

Вказані обставини підтверджуються актом прийняття теплового вузла обліку №110210/4255 від 21.03.2016, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №110110/249 від 26.06.2018 та № 19/1305 від 02.09.2019, корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, складених у відповідності із даними будинкового засобу обліку.

Так, суд зауважує, що акт прийняття теплового вузла обліку та акти про готовність вузла комерційного обліку підтверджують, що житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 30Б обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.

Суд враховує, що нежитлове приміщення в житловому будинку, яке закріплене за відповідачем на праві господарського відання, окремим приладом обліку не обладнане.

При цьому, в акті прийняття теплового вузла обліку №110210/4255 від 21.03.2016 та актах про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №110110/249 від 26.06.2018 та № 19/1305 від 02.09.2019 споживачем зазначено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Більше того, на підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б у матеріалах справи містяться корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, в яких споживачем зазначено КП "ЦОС Шевченківського р-ну".

Суд вказує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються, що кореспондується з вимогами закону, та в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, зазначений в корінцях нарядів споживач, КП "ЦОС Шевченківського району", яке являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б, у зв`язку з чим, у в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно КП "ЦОС Шевченківського району".

За таких обставин, суду доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірний період, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.

Матеріали справи підтверджують, що розрахунки з позивачем за відпущену теплову енергію, відповідачем проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законом порядку, для КП "Київтеплоенерго".

Суд вказує, що в матеріалах справи в наявності: облікові картки за о/р № 330050-01, акти приймання-передавання товарної продукції за о/р №330050-01, довідка про нарахування за теплову енергію за особовим рахунком №330050-01, розрахунок основного боргу за теплову енергію, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 68 485,91 грн.

Так, згідно з приписами Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до приписів пункту 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Згідно пункту 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частинами 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відтак, у розумінні приписів наведених норм обов`язок відповідача сплатити за спожиту ним теплову енергію виникає в силу вказаного Закону.

Положення Закону України "Про теплопостачання" також свідчать про те, що правовідносини між енергопостачальною організацією та споживачем мають ґрунтуватися на договірних засадах.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Судом встановлено, що між сторонами договір на постачання теплової енергії не укладався, з огляду на не вчинення відповідачем юридично значимих дій по його укладенню. Проте, з огляду на постачання позивачем теплової енергії, у відповідача виник обов`язок по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, докази поставки якої наявні у матеріалах справи.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила).

Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі- продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).

Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).

Теплопостачальна організація має право; вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії (пункт 35 Правил).

Споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду; вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору; звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (пункт 39 Правил).

Споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно - правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не мас права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 1, 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

З урахуванням наведених правових норм, незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 11.01.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

До того ж, згідно з пунктом 36 Правил, виконавець послуг зобов`язаний припинити за письмовою вимогою споживача надання послуг з центрального опалення (за наявності технічної можливості) на період тимчасової відсутності споживача та членів його сім`ї, опломбовуючи запірні вентилі на вводі у квартиру.

Крім того, самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення від плати за послуги.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов`язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція кореспондується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов`язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг (у спірний період) не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними, що фактично спростовує заперечення відповідача щодо не укладення письмового договору, як підстава для відмови в позові.

При цьому, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Вказана норма кореспондується з положеннями Правил надання теплової енергії.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано того, що позивач надавав комунальні послуги з теплопостачання до нежитлового приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б, площею 95,00 кв.м. в період з 12.2019 по 12.2021 на загальну суму 68 485,51 грн.

Доказів оплати вказаної суми матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, отриманої відповідачем у сумі 68 485,51 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9 895,72 грн та 3% річних у розмірі 3 675,49 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, у визначені строки заборгованість позивачеві не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд вказує, що правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням, а отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд визнає правомірним.

Зважаючи на доведеність суду прострочення грошового зобов`язання перед позивачем, суд перевіривши розрахунок визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, отже з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 9 895,72 грн та 3% річних у розмірі 3 675,49 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) 68 485 (шістдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 51 коп. основного боргу, 9 895 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 72 коп. інфляційних втрат, 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн 49 коп. 3 % річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.06.2023.

Суддя О.В. Мандриченко