Ухвала суду № 11137158, 31.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2010 р. м. КиївК-16711/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.08.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Новоазовському районі на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 та постанову господарського суду Донецької області від 17.04.2007

у справі №34/79а (22-а-1157/08)

за позовомТОВ «Синдбад»

доДПІ у Новоазовському районі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 17.04.2007. яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 у справі № 34/79а, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Синдбад»до Державної податкової інспекції в Новоазовському районі Донецької області задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлепня-рішення Державної податкової інспекції в Новоазовському районі № 0000102300/0 від 26.01.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем - 135901грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57375.30 грн. загальною сумою 193276,30 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем протягом грудня 2005 - січня 2006 року здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, за наслідками якої складено акт № /23/30506786 від 19.01.2007 (а.с.7-29).

На підставі акту перевірки виконуючим обов'язки керівника податкового органу, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 -III (далі - Закон №2181) 26.01.2007, прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000102300/0 (а.с.38), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 193276,30 грн., у тому числі 135901 грн. основний платіж та 57375,30грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено, що податок на прибуток у сумі 135901 грн. визначений на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валових доходів позивачем.

На думку податкового органу, за перше півріччя 2006 року заниження валових доходів на 545000 грн. (з урахуванням стану податкового обліку 544005 грн.), сталося внаслідок внесення до статутного фонду товариства коштів чотирма прибутковими ордерами 30.06.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 777138 серії АА, розмір фактично сформованого статутного фонду товариства станом на 12.01.2007 складає 500000 грн. (а.с.60).

Позачерговими зборами учасників позивача від 01.06.2006 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 1200000 грн. Відповідно до прийнятого рішення учасники позивача, вносять до статутного капіталу додаткові внески всього на загальну суму 545000грн. Зазначені обставини не є між сторонами спірними, повно та правильно встановлені судом.

Правовою підставою застосування штрафних фінансових санкцій визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів Вищого адміністравтиного суду України погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Пунктом 1.8 статті 1 вказаного Закону встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки судів, що у межах спірних відносин, внесені 30.06.2006 засновниками товариства 545000 грн. на підставі рішення позачергових зборів позивача від 01.06.2006 є прямою грошовою інвестицією в корпоративні права. Зазначене рішення зборів прийняте з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства».

Також колегія суддів підтримує правову позицію суду, що зазначені норми регулюють корпоративні відносини, доводять виключно характер надходження коштів.

Посилання відповідача на ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" відносно того, що рішення засновників про збільшення статутного фонду набирає чинності з моменту внесення таких змін до державного реєстру, в даному випадку не заслуговує на увагу, оскільки ч. 2 даної статті вказує на те, що збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків передбачених цим Законом, тобто дія даної норми, як вірно зазначено судами, не стосується порядку збільшення статутного фонду, а лише наслідків, які з нього випливають.

Посилання відповідача на ч. 3 ст. 87 ГК також не заслуговують на увагу, оскільки аналогічно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», мова йдеться про момент набрання чинності рішенням зборів, а не про строк реєстрації змін до статуту.

Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV, яким врегульовано порядок державної реєстрації змін до установчих документів, не передбачає строку, протягом якого особа має подати на реєстрацію зміни до установчих документів, у т.ч. щодо збільшення статутного капіталу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що скаржник не довів жодного порушення позивачем норм наведеного Закону, а також взаємозв'язку між його нормами та правилами оподаткування спірних господарських операцій. А висновок про те, що дата реєстрації змін до статуту у разі збільшення статутного капіталу не впливає на право позивача щодо не включення до складу валового доходу сум коштів, які надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права відповідає нормам діючого законодавства.

Відсутність підстав для визначення податку на прибуток у сумі 135901 грн. за 2 квартал 2006 року (півріччя), обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40770,30грн. (а.с.62).

Стосовно застосування штрафу у сумі 16605 грн. за неналежне відображення в податковому обліку безвідсоткової фінансової допомоги у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року, суми якої (300000 грн. та 65000 грн.) були у подальшому включені до складу валових доходів 1 півріччя 2006 року, що не призвело до донарахування податкових зобов'язань, то колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав (а саме об'єкту обчислення штрафу) такого застосування відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Новоазовському районі на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 та постанову господарського суду Донецької області від 17.04.2007 у справі №34/79а (22-а-1157/08) слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Новоазовському районі залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 та постанову господарського суду Донецької області від 17.04.2007 у справі №34/79а (22-а-1157/08) без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко