Рішення № 111368185, 01.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023Справа № 910/12520/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення, у господарській справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

Представники:

від позивача: Жупінас Р.А.;

від відповідача: Лопатнікова А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Жупінас Роман Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними;

- зобов?язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зняти встановлені для Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США, та зарахувати зазначенні грошові кошти на банківський рахунок в іноземній валюті міжнародного стандарта IBAN НОМЕР_1 , шляхом негайного забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича в частині визнання дій Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними - відмовлено. Провадження у справі № 910/12520/22 в частині зобов?язання Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зняти встановлені для Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США, та зарахувати зазначені грошові кошти на банківський рахунок в іноземній валюті міжнародного стандарта IBAN НОМЕР_1 , шляхом негайного забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

15.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 7 443, 00 грн - судового збору.

Крім того, позивач просить суд поновити строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Жупінасу Роману Анатолійовичу строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення. Розгляд клопотання призначено на 01.06.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про ухвалення рішення суду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання та зазначив, що під час розгляду судом справи відповідачем вже було подано клопотання про зменшення витрат правничої допомоги.

Отже, розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання, яке підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з поданого клопотання, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 7 443, 00 грн - судового збору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, Фізичною особою-підприємцем Жупінас Романом Анатолійовичем було заявлено 3 (вимоги) вимоги немайнового характеру про визнання дій незаконними, зобов`язання зняти встановлені обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США та зобов`язання зарахувати зазначенні грошові кошти на банківський рахунок в іноземній валюті, тобто розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем становив - 7 443, 00 грн., який був сплачений позивачем згідно квитанцій: № 8881-6142-4689-5045 від 07.12.2021 на суму 744, 30 грн, № 5074-9823-8270-0291 від 16.01.2023 на суму 2 684, 00 грн, № 4628-8660-2793-6801 від 16.01.2023 на суму 2 684, 00 грн. та № 5185-6696-7758-3343 від 16.01.2023 на суму 1 330, 70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича в частині визнання дій Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними - відмовлено. Провадження у справі № 910/12520/22 в частині зобов?язання Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зняти встановлені для Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США, та зарахувати зазначені грошові кошти на банківський рахунок в іноземній валюті міжнародного стандарта IBAN НОМЕР_1 , шляхом негайного забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом за результатами розгляду вимоги позивача про визнання дій Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними відмовлено у її задоволенні. При цьому, враховуючи що судом відмовлено в частині позовних вимог, в рішенні зазначено, що витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Тобто, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481, 00 грн за заявлену вимогу про визнання дій Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними залишилися за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача та/або поверненню з Державного бюджету України.

В той же час, в іншій частині позовних вимог, а саме другої та третьої позовної вимоги (судовий збір у розмірі 4 962, 00) провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

За приписами частини 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд при закритті провадження у справі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Суд відзначає, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено право позивача на повернення сплаченої ним суми судового збору за клопотання позивача, у разі закриття провадження у справі.

Тож, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору у розмірі 4 962, 00 грн, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір" для повернення сплаченої ним суми судового збору у розмірі 4 962, 00 грн, що, відповідно, не потребує їх стягнення з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Фізична особа-підприємець Жупінас Роман Анатолійович просив суд визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами у розмірі - 1 433, 42 доларів США неправомірними; зобов?язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зняти встановлені для Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США, та зарахувати зазначенні грошові кошти на банківський рахунок в іноземній валюті міжнародного стандарта IBAN НОМЕР_1 , шляхом негайного забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

В свою чергу, відповідачем після пред`явлення позову, 13.01.2023 було проведено платіж щодо зарахування грошових коштів в розмірі 1433,42 дол. США на розрахунковий рахунок Позивача № НОМЕР_1 , призначення платежу: «From 1/LIMITED LIABILITY COMPANY TECHNON 1/ICOL-CONSTRUCTION SYSTEMS 2/GILYAROVSKOGO D 47, STR 5, ET 5 P 3/RU/MOSCOW.129110 PJSC ROSBANK MOSCOW RUSSIAN FEDERATI», що підтверджується меморіальним ордером № 2107590995.

Тобто, відповідачем зняті встановлені для Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича обмеження права на розпорядження грошовими коштами у сумі - 1 433, 42 доларів США, та зазначені грошові кошти зараховані на банківський рахунок позивача в іноземній валюті міжнародного стандарта IBAN НОМЕР_1 .

Таким чином, у даному випадку відповідачем саме після звернення позивача до суду було задоволено вимоги позивача в частині.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе покласти на відповідача частину витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

25.08.2022 між Адвокатом Ясинецьким Олегом Анатолійовичем та Фізичною особою-підприємцем Жупінасом Романом Анатолійовичем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, умовами якого передбачено, що адвокат приймає від клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги, пов`язаної з участю в Господарському суді міста Києва за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити дії, що включає в себе аналіз документів, консультації, вивчення судової практики постанов Верховного Суду, підготовці та подачі адвокатських запитів, підготовці та подачі запитів, підготовці та подачі позовної заяви про зобов`язання вчинити дії та інші процесуальні дії, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі та порядку, визначеному цим договором. У випадку, якщо адвокат не може надати правничу (правову) допомогу особисто, він має право покласти виконання цього договору на іншу особу, при цьому адвокат залишається відповідальною особою в повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2022 Адвокатом Ясинецьким Олегом Анатолійовичем та Фізичною особою-підприємцем Жупінасом Романом Анатолійовичем складено та підписано акт надання послуг, відповідно до якого адвокатом було надано клієнту наступні види правничої допомоги, а саме: консультація від 25.08.2022 - 1 год, вартість - 1000, 00 грн; підготовка та подання адвокатських запитів № 25/08/2022-2011№1 від 25.08.2022, № 25/08/2022-2011№2 від 25.08.2022, № 25/08/2022-2011№3 від 25.08.2022 - 3 год., вартість - 3000, 00 грн; підготовка та подання запиту (заяви) від 14.09.2022 - 1 год, вартість - 1000, 00 грн; підготовка та подання скарги про вжиття заходів реагування щодо порушення банківського законодавства від 09.09.2022 - 2 год, вартість - 2000, 00 грн; вивчення постанов Верховного Суду, підготовка та подання позовної заяви про зобов`язання вчинити дії - 5 год, вартість - 5000, 00 грн; підготовка та подання клопотання про витребування доказів - 2 год, вартість - 2000, 00 грн; підготовка та подання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін - 1 год, вартість - 1000, 00 грн.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 15 000, 00 грн.

Позивачем було сплачено адвокату кошти в розмірі 15 000,00 грн згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.08.2022, що підтверджується поданим прибутковим касовим ордером № 77 від 19.10.2022.

Суд зазначає, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Ясинецький О.А. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4623 від 26.07.2011), який діє на підставі ордера №1083171 від 25.08.2022.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, враховуючи наведене вище, оскільки судом вирішено частково покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та Фізичною особою-підприємцем Жупінасом Романом Анатолійовичем надано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.

За таких обставин, клопотання Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Жупінаса Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст додаткового рішення складено: 07.06.2023.

Суддя С.О. Щербаков