Рішення № 111367825, 31.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/149/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023 Справа № 908/2852/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Енергетиків, буд.14, прим.159)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14).

про стягнення 203190, 27 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Аксарін Р.М., довіреність № 8 від 01.01.2022;

від відповідача - Соколова Н.І., ордер серія АР №1039720 від 25.10.2021;

від третьої особи - не з`явився;

01.10.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» про стягнення 318190,27 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1207 від 01.11.2019, яка складається з 307091,68 грн. основної заборгованості, 7360,81 грн. пені, 3737,78 грн. 3 % річних.

01.10.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2852/21 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2852/21 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/149/21, вирішено здійснювати розгляд справи з повідомлення (викликом) учасників справи, судове засідання призначене на 03.11.2021.

27.10.2021 на адресу господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» надійшла заява про розгляд справи № 908/2852/21 за правилами загального позовного провадження.

03.11.2021 осіб, які беруть участь у справі, повідомлено, що наступне судове засідання з розгляду справи відбудеться 17.11.2021.

В судовому засіданні 17.11.2021 судом оголошено перерву до 24.11.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 908/2852/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 22.02.2022 судове засідання відкладено на 17.01.2022.

Також, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 судом прийняті зменшені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» 203190, 27 грн. заборгованості, яка складається з 192091, 68 грн. основної заборгованості, 7360, 81 грн. пені, 3737, 78грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 закрито підготовче провадження у справі № 908/2852/21 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 16.02.2022.

В судовому засіданні 16.02.2022 оголошено перерву до 28.02.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

У зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України судове засідання, призначене на 28.02.2022 не відбулося.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2022 сторонам повідомлено про перенесення судового засідання на іншу дату, про час та місце якого сторони будуть додатково повідомлені відповідною ухвалою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 судове засідання призначено на 08.05.2023.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2023, про що судом поставлено ухвалу від 08.05.2023.

В судовому засіданні 31.05.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи участі в судовому засіданні не приймав. Проте, суд вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 31.05.2023 без участі уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з урахуванням того, що позиція третьої особи по суті спору викладена в письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи № 908/2852/21.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.,ст. 16, 526, 530, 625, 610-612, 629 ЦК України, положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 318190,27 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1207 від 01.11.2019, яка складається з 307091,68 грн. основної заборгованості, 7360,81 грн. пені, 3737,78 грн. 3 % річних.

Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що підставою для відмови у задоволення позовних вимог є невідповідність наданих позивачем розрахунків обсягам спожитої електричної енергії, некоректність сформованих позивачем рахунків за електричну енергію та фактичну відсутність заборгованості. Зауважує, що розрахунки за спожиту електроенергію з відповідачем ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показників приладу обліку від оператора системи розподілу згідно з умовами договору. Поряд з цим, пунктом 9.1.8 Правил передбачено, що інформація, яка надається споживачу в платіжному документі, повинна бути викладена у доступній для сприйняття та легкій для розуміння формі (за необхідності з додатковими роз`ясненнями, якщо така інформація надається вперше).Але, у сформованих Позивачем рахунках на оплату електричної енергії неможливо встановити зазначений Позивачем обсяг електричної енергії як спожитої Відповідачем, обсяг послуг з розподілу електроенергії та обсяг послуг з передачі електроенергії. Зазначає, що оператор системи розподілу надає позивачу інформацію про обсяг спожитої електроенергії за даними загальнобудинкового приладу обліку, і позивач фактично зобов`язує відповідача сплатити різницю між даними загальнобудинкових приладів обліку та квартирних приладів обліку споживачів. На думку відповідача, неправомірність таких нарахувань підтверджується кримінальним провадженням №12020080000000147, відкритим за заявою ТОВ «Місто для людей Енергодар». На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем особисто отримані рахунки Постачальника універсальних послуг за період липень 2021 - серпень 2021 рр. відповідно до яких обсяг використаної електричної енергії ТОВ «Місто для людей Енергодар» склала 241126 кВт/год на суму 405091,68 грн. Спожитий обсяг електричної енергії підтверджується повідомленням-листом за вих. № 007-66/486 від 09.09.2021 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача. Також зауважує, що наявність кримінального провадження, не є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань в частині здійснення оплаті за спожиту електричну енергію.

Відповідно до письмових пояснень третьої особи Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» погоджується з доводами позивача.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (відповідач, Споживач) укладено Договір № 1207 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання, оплати виставленого рахунку, споживання будь якого обсягу електричної енергії.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ«Запоріжжяелектропостачання».

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 01.11.2019 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг суду не надано.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору. умови надання послуг Споживачу визначаються

комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.

Розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії» Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицію, яка є Додатком 3 до Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Споживача.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно п. 5.10. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Відповідно до п.5.11 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив представників Постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території Споживача, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).

У разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується:

1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього Договору;

4) протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію,

Відповідно до п.7.1 Договору Постачальник має право: 1) отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього Договору,

Згідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

У додатку 3 до Договору викладена комерційна пропозиція «Універсальна про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» юридичним особам та фізичним особам - підприємцям на період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021» (далі Комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 4 Додатку 3 до Договору «Спосіб та термін оплати» розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюються не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком),що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку.

Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника.

У разі неодержання рахунку Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.

Відповідно п. 6 Комерційної пропозиції Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника у складі ціни універсальної послуги.

При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ).

В п. 13.1.Договору визначено, що цей Договір укладається на строк зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1207 від 01.11.2019, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що в період з липня 2021 по серпень 2021 відповідачем фактично спожито електричної енергії в об`ємі 241126 кВт/год на загальну суму 405 091,68 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийняття-передачі товарної продукції (про використану активну електричну енергію) за Договором від 01.11.2019 № 1207 за липень 2021 року на суму 291427,92 грн. та за серпень 2021 року на суму 113663,76 грн., які підписані уповноваженими представниками Постачальника електричної енергії та Споживача і скріплені печаткою ТОВ «Місто для людей Енергодар».

Також в матеріалах справи наявні рахунок № 93_1207/07пуп від 31.07.2021 на оплату спожитої за липень 2021 року електричної енергії на суму 291427,92 грн. та рахунок № 93_1207/08пуп від 31.08.2021 на оплату спожитої за серпень 2021 року електричної енергії на суму 113663,76 грн. Вказані рахунки містять відмітку уповноваженої особи ТОВ «Місто для людей Енергодар» про їх отримання.

Факт споживання об`єму електричної енергії відповідача на загальну суму 405091,68 грн. підтверджується повідомленням-листом за вих. № 007-66/486 від 09.09.2021 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.

Відповідачем частково сплачено вартість спожитої електроенергії в сумі 213000,00 грн.

Отже, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 192091,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем підписаний Акт звірки розрахунків за період з січня 2021 по серпень 2021, яким сторони засвідчили, що станом на 20.09.2021 відповідач має заборгованість перед позивачем по Договору № 1207 від 01.11.2019 на загальну суму 307091,68 грн. (Належним чином посвідчена копія вказаного Акту звірки розрахунків залучена до матеріалів справи).

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунку за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги по постачанню електричної енергії за період з липня 2021 по серпень 2021 в розмірі 192091,68 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити спожиту за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії в частині своєчасного і повного розрахунку за послугу постачання електричної енергії за період з липня 2021 по серпень 2021суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з липня 2021 по серпень 2021 в розмірі 192091,68 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно посилань відповідача на те, що оператор системи розподілу надає позивачу інформацію про обсяг спожитої електроенергії за даними загальнобудинкового приладу обліку, і позивач фактично зобов`язує відповідача сплатити різницю між даними загальнобудинкових приладів обліку та квартирних приладів обліку споживачів, та неправомірність таких нарахувань підтверджується кримінальним провадженням № 12020080000000147, відкритим за заявою ТОВ «Місто для людей Енергодар», то судом ці доводи відхиляються, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що відкрите за заявою ТОВ «Місто для людей Енергодар» кримінальне провадження не має відношення до обставин, які є підставою для позову в даній справі. Крім того, вироку суду за наслідками розгляду цієї кримінальної справи не надано. Посилання на факт порушення кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутня інформація про те, які прилади обліку встановлені на об`єктах відповідача, і за якими саме приладами обліку (загальнобудинковими чи іншими) здійснювалося визначення обсягу спожитої відповідачем електроенергії оператором системи розподілу. Тому дані доводи відповідача не можуть бути перевірені судом.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у сформованих Позивачем рахунках на оплату електричної енергії неможливо встановити зазначений Позивачем обсяг електричної енергії як спожитої Відповідачем, обсяг послуг з розподілу електроенергії та обсяг послуг з передачі електроенергії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 9.1.8.ПРРЕЕ інформація, яка надається споживачу в платіжному документі, повинна на повинна буті викладена у доступній для сприйняття та легкій для розуміння формі за необхідності з додатковими роз`ясненнями, якщо така інформація надається вперше. Дані повинні відображатися з високим рівнем інформативної якості(наприклад з з використанням графічного представлення інформації, з візуально проставленими акцентами на більш важливий та /або цікавій інформації тощо).

Як вбачається з рахунків, які виставлялися Споживачу, в період з липень 2021 по серпень 2021, зазначені всі необхідні реквізити, а саме: - назва постачальника та всі необхідні банківські реквізити; - номер рахунку; - призначення платежу; - тарифи та послуги; - термін сплати.

Крім того, суд зазначає, що позивачем та відповідачем підписаний Акт звірки розрахунків за період з січня 2021 по серпень 2021, яким сторони засвідчили, що станом на 20.09.2021 відповідач має заборгованість перед позивачем по Договору №1207 від 01.11.2019 на загальну суму 307091,68 грн.

Відповідачем вказаний факт не оспорюється, належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, у підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем відповідач суду не надав.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1207 від 01.11.2019 підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.11 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 7 додатку 3 до Договору «Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактично оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3 % річних від суми боргу.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені становить 7360,81 грн., яка розрахована за період з 17.08.2021 по 30.09.2021.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку пені, по рахунку за липень 2021, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення та неправильно зазначено суму на яку позивач нараховує пеню.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 4498,32 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 4498,32грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 3737,78 грн. 3 % річних за загальний період з 13.07.2021 по 30.09.2021.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних,по рахунку за липень 2021,позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 780,98 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 780,98 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи № 908/2852/21 судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 318190,27 грн. платіжним дорученням № 6686 від 14.07.2021 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4895,93 грн.

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог судовий збір, що належить до сплати, в даному випадку становить 4772,85 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 123,08 грн.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про повернення сплаченої суми судового збору в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в розмірі 123,08 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу, судовий збір в розмірі 123,08 грн., у зв`язку з переплатою суми судового збору при поданні позовної заяви, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.

Також, суд вважає за необхідне, зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в розмірі 1725,00 грн., сплачених платіжним дорученням № 6686 від 14.07.2021, у зв`язку із зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 203190,27 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1207 від 01.11.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Енергетиків, буд. 14, прим. 159, ідентифікаційний код юридичної особи 42090091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) 192091 (сто дев`яносто дві тисячі дев`яносто одну) грн. 68 коп. основного боргу, 4498 (чотири тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн. 32 коп. пені, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 98 коп. 3 % річних та 2930 (дві тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 123,08 грн. та 1725,00 грн. у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 06» червня 2023 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.