Рішення № 11135955, 08.09.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2- 3849 -2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2010 року Слов”янский міськрайонний суд Донецької області у складі:

-головуючого- судді Хаустової Т.А.

-при секретарі- Тальмонт Р.Ф..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов”янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп», з участю третьої особи- ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп», з участю третьої особи- ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,обгрунтувавши свої вимоги тим, що 24 липня 2008 року вона була прийнята відповідачем на роботу на посаду продавця-консультанта. Місце її роботи було встановлено в офісі, розташованому в АДРЕСА_1.

Наказом №107-к від 29 квітня 2009 року її було звільнено з роботи за п.2 ст. 41 КЗпП України у зв»язку з втратою довіри.

Рішенням Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2009 року її звільнення було визнано незаконним і її було поновлено на роботі у відповідача на посаді продавця-консультанта і на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу

Рішення суду в частині повновлення її на роботі було допущено до негайного виконання. Відповідач забов”язаний був поновити її на роботі і допустити до роботи негайно після постановлення судом рішення. Однак, відповідач не виконав рішення суду і тільки 16 грудня 2009 року було видано наказ про поновлення її на роботі.

Наказом №69-к від 5 березня 2010 року її було звільнено з роботи з 25 лютого 2010 року за власним бажанням. Розрахунок з нею в порушення ст.. 47 КЗпП України не проізведено до теперішнього часу. Кількість робочих днів, за які нею втрачено заробіток складає з 26 серпня 2009 року до 5 березня 2010 року- 137 днів.

Середньоднівний заробіток складає, згідно довідки, 94,42 грн. на день.

Таким чином, втрачений заробіток складає 12935 грн. 54 коп.

Незаконними діями відповідача, який несвоєчасно виконав рішення суду про поновлення її на роботі, затримавши без всяких на те підстав її звільнення за власним бажанням і розрахунок, їй причинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 100000 грн, оскільки протягом тривалого часу вона була позбавлена з вини відповідача роботи і коштів до існування, а на утриманні у неї знаходиться неповнолітня дитина. Ці обставини змушували її приймати додаткові зусилля для організації життя її сім»ї, оскільки вона є одинокою матір»ю і її прибутки є єдиним джерелом існування для неї та її неповнолітнього сина.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, навела аналогічних доводів і вказала, що Трудову книжку відповідачу вона направила в січні місяці 2010 року. 25 серпня 2010 року на роботу вона не вийшла, оскільки не було видано Наказу про поновлення її на роботі. Після рішення суду- 26 серпня 2009 року вона отримала Виконавчий лист, який направила до Виконавчої служби міста Житомира, повідомлення про отримання у неї є. Наступного дня вона також не вийшла на роботу, а також не повідомила керівництво відповідача про те, що вона поновлена на роботі. 4 вересня 2009 року вона отримала від відповідача листа, в якому її сповіщали про подачу Апеляційної скарги на рішення суду від 25 серпня 2009 року. 16 грудня 2009року відповідачем було видано Наказ про поновлення її на роботі, про існування якого вона дізналася тільки у березні місяці 2010 року. З вказаним Наказом вона ознайомлена не була. Накази про поновлення на роботі та її звільнення з роботи вона отримала на минулому судовому засіданні. Вона тривалий час мешкала в очікуванні, займала гроші. Їй було проблематично сплачувати квартирну плату та комунальні послуги, вона не мала можливості утримувати неповнолітню дитину, який бачив її страждання та переживання. Просить суд стягнути з відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю « Гранд-Бізнес Груп» на її користь оплату за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду про поновлення її на роботі за період з 26 серпня 2009 року по 5 березня 2010 року в сумі 12935 грн. 54 коп, а також 100000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також витрати по оплаті юридичної допомоги.

Представник відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бізнес Груп) і одночасно представник третьої особи- ОСОБА_2- ОСОБА_4, який діє на підставі Довіреності ( а.с.94) в судовому засіданні не визнав позовні вимоги ОСОБА_1 і вказав, що рішенням Слов»янського міськрайонного сду Донецької області від 25 серпня 2009 року ОСОБА_1 підлягала поновленню на роботі. Рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню.

Незважаючи на апеляційне оскарження Товариством рішення Слов»янського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року ОСОБА_1 направлялись листи щодо надання Трудової книжки для виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

ОСОБА_1 вимоги Товариства ігнорувались, Трудова книжка не надавалась, що не дало можливості виконати рішення в частині поновлення на роботі.

26 листопада 2009 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення Слов»янського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року залишено без змін і воно набуло чинності.

На адресу Товариства надійшли відповідні документи і в цей же день, тобто 16 грудня 2009 року видано Наказ №62 про поновлення на роботі ОСОБА_1 про що в цей же день їй було оголошено.

Ознайомившись з Наказом, ОСОБА_1 відмовилася його підписати і надати Трудову книжку для внесення відповідних записів, що підтверджується доповідною запискою менеджера Товариства.

В грудні місяці ОСОБА_1 неодноразово направлені листи щодо надання Трудової книжки та відкриття банківського рахунку для виконання рішення суду і проведення розрахунків, що підтверджується копіями листів. Законні вимоги Товариства ОСОБА_1 проігноровані.

Починаючи з 16 грудня 2009 року по 25 лютого 2010 року ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов»язків не приступила і без поважних причин на роботу не з»явилася. ОСОБА_1 в зазначений термін умисно ухилялась від виконання своїх обов»язків, Трудову книжку не надала, чим перешкоджала виконанню рішення суду. За вказаний період вчинила прогули. 5 березня 2010 року подала заяву про звільнення з 25 лютого 2010 року. Наказом № 69-4 звільнена з роботи і їй виплачена компенсація за невикористану відпустку. Заробітна плата за час прогулу не нараховувалась. Всі розрахунки з ОСОБА_1 проведені на даний час в повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_1 в заяві надані розрахунки середньомісячної заробітної плати та втрачений на її думку заробіток, які суперечать п.2 розділу 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 травня 1995 року.

Таким чином, невиконання рішення суду від 25 серпня 2009 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 29 квітня 2009 року відбулося з її вини.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає,що вона являється одинокою матір»ю і на її утриманні перебуває дитина 1996 року народження, але не надала доказів того, що вона має такий статус.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що їй завдано моральної шкоди на суму 100000 грн. В позовній заяві ОСОБА_1 не зазначила в чому полягає ця шкода, якими конкретно неправомірними діями її заподіяно таку шкоду з боку керівництва Товариства, також не встановлено з яких міркувань виставлена сума заподіяної моральної шкоди і якими доказами підтверджується. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 ніякими доказами не підтвердила.

Таким чином, порушень трудових прав ОСОБА_1 з боку Товариства не допущено і їй не може бути виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу та сума, зазначена нею, як моральна шкода.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп», з участю третьої особи- ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 24 липня 2008 року працювала на посаді продавця-консультанта в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Брок-Бізнес Груп».

Наказом № 107-к від 29 квітня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено за п.2 ст. 41 КЗпП України у зв»язку з втратою довіри.

Рішенням Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2009 року звільнення ОСОБА_1П було визнано незаконним і її було поновлено на роботі на посаді продавця-консультанта ТОВ «Брок Бізнес Груп» і на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу ( а.с.3-4).

Згідно Довідки №235 від 4 червня 2010 року ТОВ «Гранд -Бізнес Груп» ОСОБА_1 проведено розрахунки в повному обсязі згідно Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2009 року, а саме:

-заробітна плата за час вимушеного прогулу-3540,00 грн;

-відшкодування моральної шкоди-1000 грн.

Також виплачена компенсація за невикористану відпустку-527 грн. 88 коп ( а.с.66).

Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області суду від 25 серпня 2009 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі було допущено до негайного виконання. Відповідач забов”язаний був поновити її на роботі і допустити до роботи негайно після постановлення судом рішення ( а.с.3-4).

На підставі Рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Бізнес Груп» від 21 жовтня 2009 року було змінено назву Товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Бізнес Груп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» і 29 жовтня 2009 року змінено Свідоцтво про державну реєстрацію ( а.с. 130-142).

Однак, як встановлено в судовому засіданні і не заперечується представником відповідача та третьої особи, відповідач не виконав рішення суду і тільки 16 грудня 2009 року було видано Наказ №62 «Про поновлення на роботу», на підставі якого ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді продавця-консультанта ТОВ «Гранд-Бізнес Груп» з 29 квітня 2009 року на виконання рішення суду», з яким позивачка не була ознайомлена належним чином. ( а.с.71)

Доказів, які б спростовували вищенаведений висновок суду, представник відповідача та третьої особи до судового засідання не надав.

Згідно з вимогами ст. 236 КЗпП України „ У разі затримки власником або уповноваженним ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведенного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки”.

Оскільки в судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами по справі, що на підставі Рішення Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2009 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі в ТОВ « Брок-Бізнес Груп» на посаді продавця-консультанта, вказано, що рішення підлягає негайному виконанню, але відповідач належним чином не виконав судове рішення і Наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі було видано тільки 16 грудня 2009 року , то згідно зі ст. 236 КЗпП України відповідач забов”язаний виплатити позивачці середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 26 серпня 2009 року по 5 березня 2010 року, за 136 робочих днів.(серпень 2009 року-4 дні, вересень 2009 року-22 дні, жовтень 2009 року- 22 дні, листопад 2009 року- 21 день, грудень 2009 року- 23 дні, січень 2010 року- 19 днів, лютий 2010 року- 20 днів, березень 2010 року- 5 днів).

Відповідно до п.2 розділу 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 травня 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи 29 квітня 2009 року, то останні 2 календарні місяці, які вона повністю відпрацювала перед її звільненням- лютий 2009 року та листопад 2008 року,що підтверджується Довідкою відповідача..

У відповідності до Довідки №268 від 25 червня 2010 року ТОВ «Гранд-Бізнес Груп» сума заробітку ОСОБА_1 за лютий місяць 2009 року та листопад 2008 року складає- 3889,08 грн.

Середньоднівна заробітна плата позивачки складає :лютий 2009 року- відпрацьовано 20 днів- 1869,08 грн + листопад місяць 2008 року - відпрацьовано 20 днів- 2020, 00 грн. = що складає- 3889,08 грн. :.40 робочих днів= 97,22 грн.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до вимог ст..236 КЗпП України з відповідача на користь позивачки слід стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2009 року по 5 березня 2010 року включно- 136 робочих днів х 97,22 грн.= 13222,87 грн, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Суд не може погодитися з ствердженнями представника відповідача та третьої особи в тій частині, що Наказ по ТОВ «Гранд-Бізнес Груп» ( раніше ТОВ «Брок-Бізнес Груп») про поновлення на роботі ОСОБА_1 не виносився в зв»язку з апеляційним оскарженням рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2009 року, а також тому, що ОСОБА_1 на неодноразові вимоги адміністрації відповідача не надавала Трудову книжку і адміністрація на мала змоги належним чином внести запис у Трудову книжку, оскільки ці ствердження протиречать вимогам ст.. 367 ЦПК України, яка передбачає, що негайним є виконання судового рішення, яке не набрало законної сили.

Також суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача та третьої особи в тій частині, що ОСОБА_1 направлялися листи щодо надання Трудової книжки для виконання судового рішення в частині поновлення на роботі,що позивачці було відомо, що вона повинна надати на підприємство Трудову книжку, оскільки відповідачем не надано в судове засідання ніяких доказів, що позивачка дійсно отримувала листи від відповідача про необхідність надати Трудову книжку. ( а.с.35,36).

Також суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача та третьої особи в тій частині, що ОСОБА_1 було 16 грудня 2009 оголошено Наказ №62 від 16 грудня 2009 року «Про поновлення на роботу» і вона відмовилася його підписати і надати Трудову книжку для внесення відповідних записів, оскільки у відповідності до діючого законодавства такий факт не може бути підтверджений Доповідною запискою менеджера, на яку посилається представник відповідача та третьої особи ( а.с.89), а законом передбачений інший порядок фіксації відмови працівника від ознайомлення з наказами.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України „ Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв”язку з ушкодженням здоров”я, у порушенні нормальних життєвих зв”язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків”.

В обґрунтування спричиненої позивачці моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає,що вона тривалий час мешкала в очікуванні, займала гроші, їй було проблематично сплачувати квартирну плату та комунальні послуги, вона не мала можливості утримувати неповнолітню дитину, який бачив її страждання та переживання. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона являється одинокою матір»ю і на її утриманні перебуває дитина 1996 року народження, але позивач не надала доказів того, що вона має статус одинокої матері і також не надала доказів тому, що вона змушена була брати гроші в борг і їй проблематично було сплачувати квартирну плату та комунальні послуги.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” суд повинен з”ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, в якій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить”.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що їй завдано моральної шкоди на суму 100000 грн. В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 не зазначила в чому полягає ця шкода, якими конкретно неправомірними діями її заподіяно таку шкоду з боку відповідача, також не вказала з яких міркувань виставлена сума заподіяної моральної шкоди і якими доказами підтверджується. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 ніякими доказами не підтвердила.

З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” „позивач повинен надати докази про моральні переживання у зв”язку з ушкодженням здоров”я, про порушення нормальних життєвих зв”язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків”.

Однак, як вважає суд, позивачкою ОСОБА_1 доказів спричинення їй моральної шкоди діями відповідача в судовому засідання не надано.

Крім того, у відповідності до ст. 60 ЦПК України сторона забов”язана доказати ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Також відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується”.

Однак, не в позовній заяві, не в судовому засіданні ОСОБА_1 не вказує з яких саме міркувань вона виходила, визнаючи розмір моральної шкоди-100000 грн, а також не надала ніяких об”єктивних доказів, якими б підтвердила спричинення їй моральної шкоди саме в розмірі 10000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не надано в судовому засіданні доказів спричинення їй відповідачем моральної шкоди у розмірі 100000 грн.і тому її позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» п/р 26000301600949 в ЖФ ВАТ ВТБ БАНК м. Житомир,МФО 311346 ЄДРПОУ 34900502, св.. серія АО1 №466704 ІПН 349005006254, свідоцтво платника ПДВ 100253764 слід стягнути судовий збір у сумі 132,23 грн. на користь держави і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120, 00 грн. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,212,213,214,215 ЦПК України, ст. 221,231,232,233,236, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» п/р 26000301600949 в ЖФ ВАТ ВТБ БАНК м. Житомир,МФО 311346 ЄДРПОУ 34900502, св.. серія АО1 №466704 ІПН 349005006254, свідоцтво платника ПДВ 100253764 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 заробітну плату за час вимушего прогулу за період часу з 26 серпня 2009 року по 5 березня 2010 року у сумі 13222,87 грн. ( тринадцять тисяч двісті двадцять дві грн.. 87 коп).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» про відшкодування моральної шкоди відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Бізнес Груп» п/р 26000301600949 в ЖФ ВАТ ВТБ БАНК м. Житомир,МФО 311346 ЄДРПОУ 34900502, св.. серія АО1 №466704 ІПН 349005006254, свідоцтво платника ПДВ 100253764 судовий збір у сумі 132,23 грн. ( сто тридцять дві грн.. 23 коп) на користь держави і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120,00 грн ( сто двадцять гривен) на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлене та підписане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя Слов”янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.