Рішення № 111341756, 06.06.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1970/23

провадження № 2/0274/822/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( заочне )

06.06.2023 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

29.03.2023 АТ КБ " Приватбанк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 15.07.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви №б/н від 15.07.2010 року. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 09.02.2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 80500,60 грн, з яких: 68978,90 грн заборгованість за кредитом; 112521,70 грн заборгованість за простроченими відсотками. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 80500,60 грн за кредитним договором №б/н від 15.07.2010 року та судовий збір.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 30.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а.с 160-161).

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача у матеріалах справи міститься клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи у його відсутності позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи ( а.с.155).

Відповідач про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомив.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.

Судом, відповідно до статті 280 ЦПК України та письмового клопотання представника позивача ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.07.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ " Приватбанк" (а.с.47).

Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківського обслуговування.

Вказана заява не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 15.07.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ " Приватбанк", розрахунок заборгованості за договором № б/н від 15.07.2010 року, виписку з особового рахунку, довідки про видані картки та зміну кредитного ліміту, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms, статут АТ КБ " Приватбанку", витяг з Державного реєстру банків (а.с.6-152).

Інших доказів в обґрунтування своєї заяви позивач не надав.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за договором б/н від 15.07.2010 року станом на 09.02.2023 року становить 80500,60 грн, з яких: 68978,90 грн заборгованість за кредитом; 11521,70 грн - заборгованість за простроченими відсотками ( а.с.6-44).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як слідує із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 15.07.2010 року в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту, стягнути прострочені відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилась і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків слід відмовити.

Щодо заборгованості за тілом кредиту, то як слідує з розрахунку тіло кредиту становить 68978,90 грн. При цьому суд враховує, що анкета - заява від 15.07.2010 року не містить строку повернення кредиту (користування ним), в той же час фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 68978,90 грн.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2300,00 грн пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.4,12-13,76-81,89,211,223,247,258,263-265,280-282,354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, тел. 056-789-60-21) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.07.2010 року в розмірі 68978,90 грн. та судовий збір в розмірі 2300,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Вдовиченко