Постанова № 11134150, 03.08.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3955/10/2370 03.08.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мишенка В.В.,

суддів - Смілянця Є.С. та Холода Р.В.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю: помічника прокурора м. Черкаси Рідзель О.В. - за посвідченням, представника позивача Драченка В.С. - за довіреністю, представників відповідача Білоуса В.Ю., Моцного Б.А. та Верясова Н.М. - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі-позивач) просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі-відповідач) № 0002292301/0 від 06.07.2010 року, № 0002292301/1 від 04.08.2010 року в повному обсязі, а також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002302301/0 від 06.07.2010 року та № 0002302301/0 від 04.08.2020 року в частині стягнення податкового зобовязання на суму 2360868 грн. 00 коп., в тому числі основного платежу в сумі 1573912 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 786956 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що державною податковою інспекцією у м. Черкаси, в період з 28.04.2010 року по 14.06.2010 року, проводилась планова виїзна перевірка ДП «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року, в якому було зафіксовано, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 492791 грн. 00 коп. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року позивач занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1575562 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року державною податковою інспекцією у м. Черкаси 06.07.2010 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 739187 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 492791 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 246396 грн. 00 коп., а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002302301/0 від 06.07.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2363343 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 1575562 грн. 00 коп. та штрафними санкціями в сумі 787781 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями 14.07.2020 року позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової інспекції у м. Черкаси. Рішенням № 20081/25-009 від 30.07.2010 року про результати розгляду первинної скарги державна податкова інспекція у м. Черкаси відмовила у задоволенні первинної скарги та залишила без змін податкові повідомлення-рішення. В звязку з чим, позивачем 05.08.2010 року отримано податкові повідомлення рішення № 0002292301/1 та № 0002302301/1 від 04.08.2020 року, прийнятих за результатами розгляду первинної скарги позивача, якими суми визначених податкових зобовязань залишені без змін.

В звязку з чим, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 06.07.2010 року, № 0002292301/1 від 04.08.2010 року, № 0002302301/0 від 06.07.2010 року та № 0002302301/0 від 04.08.2010 року в частині стягнення податкового зобовязання на суму 2360868 грн. 00 коп., в тому числі основного платежу в сумі 1573912 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 786956 грн. 00 коп. є незаконними, не обґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до клопотання № 122-1706 вих 10 від 31.08.2010 року, з метою захисту інтересів держави в особі державної податкової інспекції у м. Черкаси, у розгляд вказаної справи вступив прокурор м. Черкаси.

Прокурор в судовому засіданні просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідача з позовом не погодились та надали до суду заперечення від 25.08.2010 року, в якому вказали на порушення позивачем податкового законодавства, а саме позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 492791 грн. 00 коп. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року позивач занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1575562 грн. 00 коп.

Вислухавши доводи представників сторін, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.09.2000 року за № 10261200000000046, ідентифікаційний код 31141625 та з 07.09.2000 року за № 896 перебуває на обліку як платник податків у державній податковій інспекції у м. Черкаси. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32138471 від 30.05.2002 року позивач являється платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, в період з 28.04.2010 року по 14.06.2010 року, проводилась планова виїзна перевірка ДП «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року, в якому було зафіксовано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік на суму 492791 грн. 00 коп. та встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2009 рік на суму 6026798 грн. 00 коп. та заниження відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2009 року на суму 4259217 грн. 00 коп., за півріччя 2009 року на суму 2681860 грн. 00 коп., три квартали 2009 року на суму 4434433 грн. 00 коп. в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1575562 грн. 00 коп., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 383655 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1650 грн. 00 коп., за лютий 2009 року в сумі 186524 грн. 00 коп., за березень 2009 року в сумі 151482 грн. 00 коп., за квітень 2009 року в сумі 167001 грн. 00 коп., за травень 2009 року в сумі 53214 грн. 00 коп., за червень 2009 року в сумі 112793 грн. 00 коп., за липень 2009 року в сумі 239851 грн. 00 коп., за серпень 2009 року в сумі 156221 грн. 00 коп., за вересень 2009 року в сумі 28233 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року в сумі 16665 грн. 00 коп., за листопад 2009 року в сумі 30760 грн. 00 коп. та за грудень 2009 року в сумі 47513 грн. 00 коп. в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На підставі акту перевірки № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року державною податковою інспекцією у м. Черкаси 06.07.2010 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 739187 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 492791 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 246396 грн. 00 коп., а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002302301/0 від 06.07.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2363343 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 1575562 грн. 00 коп. та штрафними санкціями в сумі 787781 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями 14.07.2020 року позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової інспекції у м. Черкаси. Рішенням № 20081/25-009 від 30.07.2010 року про результати розгляду первинної скарги державна податкова інспекція у м. Черкаси відмовила у задоволенні первинної скарги та залишила без змін податкові повідомлення-рішення. В звязку з чим, позивачем 05.08.2010 року отримано податкові повідомлення рішення № 0002292301/1 та № 0002302301/1 від 04.08.2020 року, прийнятих за результатами розгляду первинної скарги позивача, якими суми визначених податкових зобовязань залишені без змін.

Як встановлено судом працівниками ДПІ у м. Черкаси проводилась перевірка ДП «Черкаський облавтодор»з питань дотримання нами податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки досліджувались взаємовідносини з контрагентом ПП «Універсалцентр». Відповідач вважає, що доказами на підтвердження нікчемності угоди як такої що порушує публічний порядок, є відсутність у товарно-транспортних накладних, залізничних накладних відомостей про постачальника товару - ПП «Універсалцентр», неналежність підпису у податковій накладній тодішньому директору «Універсалцентр»- Ляскунову. Суд звертає увагу на те, що ці документи, оформляються не ДП «Черкаський облавтодор», а відправниками та постачальником товару.

Разом з тим, судом встановлено, що податковою службою не досліджувалось питання про наявність бітуму та чорновяжучих матеріалів у філіях позивача. Не перевірялись документи на зберігання, переробку у асфальтобетон та подальше використання у господарській діяльності бітуму. Таким чином, у відповідача відсутні докази на підтвердження фактичного не отримання бітуму та його не використання у господарській діяльності. Разом з тим, позивачем, на спростування доводів податкової служби подані суду документи, які підтверджують наявність у філіях позивача бітумних сховищ, резервуарів, ємкостей для зберігання бітуму та чорновяжучих матеріалів. Згідно довідок КРУ, яка проводила перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та інвентаризацій, які проводились під час перевірки, встановлено відповідність кількості та вартості бітуму згідно даних бухгалтерського обліку фактично наявним. При цьому аналізувались усі документи, які підтверджували отримання бітуму, його переробку у асфальтобетон, відпуск споживачам та використання для будівництва та ремонту автомобільних доріг.

Використання за призначенням, у повному обсязі та належної якості бітуму дорожнього, підтвердила, допитана у справі як свідок юрисконсульт Служби автомобільних доріг у Черкаській області - ОСОБА_6 Свідок зазначила, що Служба як замовник по ремонту та утримання автомобільних доріг у Черкаській області постійно перевіряє у Підрядника (позивача) дотримання правил транспортування, складування будівельних матеріалів та виробів, утримання в належному стані будівельних майданчиків, контролює роботу підсобного виробництва в частині технічного і технологічного забезпечення якісної продукції (асфальтобетонних заводів, бітумних баз тощо).

Виконані у 2008 та 2009 р.р. ДП «Черкаський облавтодор»роботи на замовлення Служби, результати яких оформляються актами форми КБ-2в, відповідали державним та відомчим будівельним нормам в частині використання належних за якістю та кількістю будівельних матеріалів, у тому числі бітуму дорожнього та чорновяжучих дорожніх матеріалів.

Недоліків у послугах, матеріалах, устаткуванні Службою автомобільних доріг у Черкаській області виявлено не було.

Той факт, що у залізничних накладних відправниками бітуму вказані ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР коммерц», ТОВ «Біт-Системи», АТ «Запорожкокс», ТОВ «Скіф-Шіплінг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ніяким чином не може свідчити, що ці особи є постачальниками товару ДП Черкаський облатодор».

По-перше: залізничні накладні підтверджують факт перевезення товару, а не його поставку.

По-друге: те, що особи, зазначені як відправники вантажу не означає, що вони на момент отримання товару є його власниками чи постачальниками. Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить». Це підтверджується відповідним розясненням ВГСУ.

Згідно витягу з ЄДР, який перебуває у матеріалах справи, та установчих документів, наданих ПП «Універсалцентр», предметом діяльності ПП «Універсалцентр», є посередництво у торгівлі паливом, будівельними матеріалами. Цей факт пояснює те, чому відправником товару було ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія». Для такого специфічного товару як бітум, необхідні відповідні умови для зберігання (наявність бітумних котлів для підтримання відповідної температури), транспортування спеціальним транспортом бітумовозами з утепленою сорочкою. Такі умови може забезпечити лише виробник товару, яким є ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», що є одним із самих великих нафтопереробних підприємств у Європі і найбільшим в Україні. ТОВ «ТНК-ВР коммерц»- є управляючим центром, який формує збутову сітку холдингу ТНК-ВР в Україні, до якої входить Лисичанська нафтова компанія. Такими ж виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою володіють інші відправники бітуму. Тобто виробники бітуму не займаються продажем виробленого ним товару. Це здійснюють відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі нафтопродуктами, до яких відноситься і ПП «Універсалцентр». При цьому, постачальник позивача забезпечує оперативну поставку необхідного йому товару у необхідній кількості та якості, надаючи його у кредит, без передоплати, що підтверджується, зокрема, перевірками податкової служби за попередні періоди.

Те, що відправники бітуму не можуть бути його постачальниками, підтверджується даними перевірки, де зазначено, що за перевіряємий період взаємовідносин з названими підприємствами перевіркою не встановлено. Тобто, у ДП «Черкаський облавтодор»відсутні договори поставки та кредиторська і дебіторська заборгованість із ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР коммерц», ТОВ «Біт-Системи», АТ «Запорожкокс», ТОВ «Скіф-Шіплінг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Більш того, податкова служба у акті перевірки не зазначала, що нею проводились зустрічні перевірки з названими підприємствами на предмет встановлення взаємовідносин з позивачем.

Факт наявності залізничної накладної являється беззаперечним доказом отримання нафтопродуктів.

Стосовно належності підпису колишнього директора ПП «Універсалцентр»Ляскунова на податкових накладних суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи, колишній директор ПП «Універсалцентр»був допитаний у якості свідка та пояснив, що податкові накладні він підписував особисто, працівникам правоохоронних органів та експертним установам не надавав зразки свого підпису та документи, що його містять, для проведення почеркознавчого дослідження, на яке посилається податкова служба. Таким чином, дане дослідження не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

Стосовно повторної податкової перевірки з питань дослідження чинності та правомірності договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, суд зазначає наступне.

ДПІ у м. Черкаси щороку проводить планові перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, зокрема за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2007 р. відповідачем проведена перевірка, яка оформлена актом від 10.10.2007 р. № 1905/23-2/31141625.

Під час проведення перевірки органи ДПІ досліджували взаємовідносини позивача з ПП «Універсалцентр».

За результатами проведення перевірки порушень податкового та іншого законодавства в частині взаємовідносин позивача з ПП «Універсалцентр», не встановлено.

За період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. ДПІ у м. Черкаси проведено планову перевірку з питань проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та опрацювання встановлених ризикових операцій за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

Предметом дослідження цієї перевірки бути також взаємовідносини позивача з ПП «Універсалцентр». Зокрема, у довідці зазначено, що найбільшу кредиторську заборгованість ДП «Черкаський облавтодор»серед постачальників станом на 01.07.2007 р. мав ПП «Універсалцентр»на суму 2250500 грн. 00 коп. (бітум дорожній).

Таким чином, під час податкової перевірки позивача за попередні роки, підлягали дослідженню та аналізу договори купівлі-продажу нафтопродуктів, укладені у 2006 році і документи, що підтверджували їх виконання у наступних роках.

Рішень стосовно нікчемності договорів, як таких що порушують публічний порядок (суперечать інтересам держави і суспільства), фіктивності, реальної відсутності товару, за попередні періоди перевірок не прийнято.

Згідно з п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»: «вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови».

У матеріалах справи відсутнє посилання на службове розслідування або кримінальну справу стосовно посадових осіб контролюючого органу, які проводили планову перевірку позивача та відсутній відповідний наказ ДПАУ про проведення службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу, які проводили планову перевірку позивача.

Таким чином, ураховуючи вищезазначене та керуючись положеннями ст. 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, повторне (втретє) дослідження питання стосовно чинності (дійсності) договорів від 06.01.2006 купівлі-продажу нафтопродуктів є протиправним, оскільки суперечить Конституції України та чинному законодавству.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З наведеного вище можна прийти до висновку, що ДПІ у м. Черкаси під час проведення планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 року, вийшли за межі своїх повноважень, визначених Конституцією та законодавством України, порушили п.4 Указу «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а тому факти, встановлені відповідачем шляхом перевищення своїх повноважень у акті перевірки в силу ст. ст 69, 70, 86 КАС України є неналежними та недопустимими доказами і повинні бути враховані судом при здійсненні оцінки доказів.

Стосовно не відображення у акті перевірки доводів і доказів, на підтвердження нікчемності, фіктивності та безтоварності угод, суд зазначає наступне.

Перевіряючими було порушено вимоги, що ставляться чинним законодавством України до оформлення актів перевірок платників податків, а саме п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. N 327. Відповідно до вказаного підпункту не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

В даному випадку в акті перевірки перевіряючі приходять до висновку, що укладені договори суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету і є нікчемними.

Таким чином, перевіряючі допускають припущення не підтверджені доказами, «встановлюють»неіснуючий умисел позивача, що свідчить про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки.

Більш того, у акті перевірки працівники податкової служби не відобразили «порушень», як вони вважають, у оформленні перевізних документів, про які зазначили у відповіді на заперечення до акту перевірки, а лише обмежились констатацією того, що договори є нікчемними. Тобто, оскаржені податкові-повідомлення рішення не обґрунтовані доказами, здобутими в період перевірки.

Крім цього, відповідач навів нові факти та надав додаткові доводи і аргументи, які не були відображені у акті перевірки. Цю обставину ДПІ у м. Черкаси обґрунтовує тим, що внаслідок технічної помилки під час друкування тексту акта перевірки з магнітних носіїв, була втрачена одна з частин п.3.1.2 «валові витрати акта перевірки», яка уточнює виявлене перевіркою порушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що технічну помилку можна допустити лише при друкуванні акта, а не при читанні його тексту та підписанні уповноваженими особами (3 ревізорами).

Такі дії відповідача суперечать тому ж таки Порядку оформлення перевірок, у абз. 5 п. 4.4. якого зазначено, що за результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Тобто, законодавство не допускає відображати у відповіді на заперечення додаткові факти і дані, які не зазначені у акті перевірки. Більш того, жодних доповнень до акту перевірки не оформлялось та на ознайомлення та підпис нашому підприємству не надавалось.

Стосовно визнання процентів податковим зобовязанням суд зазначає, що пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції визначено, що виключно законами встановлюється система оподаткування, податки і збори; прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75 Конституції).

До того ж, "ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування" (частина третя статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"); сплата податків і зборів провадиться у порядку, встановленому цим законом та іншими законами (ст.17 Закону України "Про систему оподаткування").

Відповідно до п.1.2 Закону України № 2181 «податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Не зважаючи на це, відповідач зазначає, що відсотки за користування розстрочкою по сплаті ПДВ, які в даному випадку встановлювались договором, - є податковим зобовязанням та не підлягають віднесенню до валових витрат.

Відповідно до п. 5.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Виходячи з наведеного законодавчого визначення, до складу валових витрат відноситься виплата відсотків за будь-якими кредитами, у тому числі і податковими.

З приводу списання кредиторської заборгованості перед постачальниками, яка залишилася непогашеною після закінчення терміну позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу таких витрат, як то зазначено у пп. 5.2.1 п. 5.2 включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Визначення валового доходу наведено у п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а за змістом пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї норми до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (п. 1.23 ст. 1 вказаного закону).

Наведене означає, що законом чітко визначені підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним.

В даному випадку отримання матеріалів та робіт здійснено на підставі договорів купівлі-продажу (поставки) та договору підряду, які за своєю правовою природою є оплатними договорами.

Відповідно до п. 1.22.1. вказаного закону безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи зміст наведеної правової норми, нами збільшено валовий дохід на суму списаної кредиторської заборгованості.

Разом з тим, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а тому висновок про відсутність підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не ґрунтується на нормах Закону.

В звязку з чим, суд вважає, що ДПІ у м. Черкаси безпідставно зменшено валові витрати за 2009 р. на суму 5988835 грн. 00 коп. в тому числі ПП «Універсалцентр»на суму 5951283 грн. 00 коп. та відсотки за розстрочення сплати ПДВ в сумі 37 552 грн. 00 коп.

Отже, на думку суду, доводи, якими відповідач заперечує позовні вимоги, є надуманими, а тому його позиція є недоведеною.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0002292301/0 від 06.07.2010 року та № 0002292301/1 від 04.08.2010 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002302301/0 від 06.07.2010 року та № 0002302301/0 від 04.08.2020 року в частині стягнення податкового зобовязання на суму 2360868 грн. 00 коп., в тому числі основного платежу в сумі 1573912 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 786956 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(ідентифікаційний код 31141625) судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 186 КАС України.

СуддяВ.В. Мишенко