Постанова № 11134114, 17.06.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2-а-572/10/2270/9

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л.

при секретаріБуяновській М.С.

< за участі >за участю представника позивача: Дьяконов Л.О. голова ради

представників відповідача: Зозуля В.П. за довіреністю від 05.02.2009р. № 2630/10/10-013, Шатковський В.С. за довіреністю від 09.03.2010р. №6372/10/10-013 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" <3-тя особа >до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області <3-тя особа >про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2009 року №0001301742/0, № 0000802342/0, №0000792342/0, від 04.09.2009 року №0001711742/1, №0000802342/1, №0000792342/1, від 19.11.2009 року №0001711742/2, №0000802342/2, №0009942342/2, від 29.01.2010 року №0001711742/3, №0000802342/3, №0009942342/3, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кам»янець-Подільський електромеханічний завод» звернулось в суд з позовом до Кам»янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000792342/0 від 30.06.2009 року, №0000792342/1 від 04.09.2009 року якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 312648 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 152272 грн., №0009942342/2 від 19.11.2009 року, №0009942342/3 від 29.01.2010 року якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 305110 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 144734 грн.; № 0001301742/0 від 30.06.2009 року яким позивачеві визначене податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93985,17 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62675,37 грн., №0001711742/1 від 04.09.2009 року, №0001711742/2 від 19.11.2009 року, №0001711742/3 від 29.01.2010 року якими позивачеві визначене податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62619,6 грн.; №0000802342/0 від 30.06.2009 року, №0000802342/1 від 04.09.2009 року, №0000802342/2 від 19.11.2009 року, №0000802342/3 від 29.01.2010 року якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 313169 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 190146 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 123023 грн..

На думку позивача зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими, оскільки базуються на необґрунтованих висновках планової виїзної перевірки щодо нікчемності господарських договорів підряду №ДП-2 від 01.11.2007 року, б/н від 11.09.2007р. укладених між позивачем та ТОВ «ТК «Фрегат»; договорів підряду №110/02 від 28.02.2008 року, №1 від 01.07.2008 року укладених між позивачем та ТОВ «Арма-Строй»; договорів генпідряду б/н від 01.09.2007р., №01/09/к від 01.09.2007р., щодо придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арма-Строй» документально не підтверджених; щодо неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання податкової соціальної пільги без наявності заяв на її отримання, неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб з виплачених дивідендів за 2004 рік.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечують, вважають винесені податкові повідомлення-рішення правомірними, обґрунтуваними, заявлений позов безпідставним, оскільки факт порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження валових доходів на суму 160376 грн. в т.ч. за 4 квартал 2007 року в сумі135374 грн., за 1 квартал 2008 рокув сумі 49923 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 152678 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1416 грн. та завищення валових витрат за 2 квартал 2008 року в сумі 179015 грн.; вимог пп.4.2.1, пп. «г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2, пп. «е» п.6.3.3 п.6.3 ст.6, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.3.5 п.9.3, пп.9.10.1, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 та пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.4 ст.1, ст.3, ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені відповідачем в ході планової виїзної перевірки та зафіксовані в акті № 1335/234/00213807 від 17.06.2009 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному звязку і сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково на підставі наведеного нижче.

Відкрите акціонерне товариство «Кам»янець-Подільський електромеханічний завод» (далі ВАТ «К-ПЕМЗ») зареєстроване 30.06.1994 року виконавчим комітетом Кам»янець-Подільської міської ради за №16761200000000041, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №219758, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.06.1993р. за №807, станом на 17.06.2009р. перебуває на обліку в Кам»янець-Подільській ОДПІ, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.1997р. №31618456), податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку (орендної плати) за землю, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за спецвикористання водних ресурсів, збору за геологорозвідувальні роботи, плати за патенти.

В період часу з 29.04.2009р. по 10.06.2009р. (термін проведення перевірки продовжувався з 01.06.2009р. по 10.06.2009р. на підставі наказу Кам»янець-Подільської ОДПІ від 29.05.2009р. №428) працівниками Кам»янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції на підставі направлень від 29.04.2009р. №78, від 01.06.2009р. №100, згідно із ч.1, ч.11 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Кам»янець-Подільський електромеханічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1335/234/00213807 від 17.06.2009 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення пп.4.1.1 п.4.1. ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 160376 грн., у тому числі: 4 квартал 2007 року занижено в сумі 135374 грн., 1 квартал 2008р. занижено в сумі 49923 грн., 2 квартал 2008р.- завищено в сумі 179015 грн., 3 квартал 2008р. занижено в сумі 152678 грн., 4 квартал 2008р. занижено в сумі 1416 грн.; п.1.4 ст.1, ст.3, ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 190146 грн., у тому числі: 10.2007р. занижено в сумі 16667 грн., 01.2008р. занижено в сумі 91632 грн., 03.2008р. завищено в сумі 2101 грн., 04.2008р. завищено в сумі 1943 грн., 06.2008р. завищено в сумі 36657 грн., 07.2008р. завищено в сумі 15198 грн., 08.2008р. занижено в сумі 55252 грн., 09.2008р. занижено в сумі 39849 грн., 10.2008р. занижено в сумі 42645 грн.; пп. 4.2.1 п.4.2, пп.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3, пп.6.3.3 «е» п.6.3 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.3.5 п.9.3, пп.9.10.1, 9.10.3 п.9.10 ст.9, пп.»а» п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 31309,80 грн.; пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, сума пені складає 147,46 грн.; пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV неподання до податкового органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податкового розрахунку про нараховані та виплачені дивіденди за 2004 рік за період 01.10.2007-31.12.2008р.; пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп. 9.10.1 п.9.10, пп.9.10.3 п. 9.10 ст.9, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV незастосування штрафу до працівника в розмірі 55,77 грн. за несвоєчасне повернення готівки, отриманої під звіт; ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.837, ст.838, ст.875, ст.877, ст.882 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ВАТ «К-ПЕМЗ» з ТОВ «ТК «Фрегат» - договір підряду №ДП-2 від 01.11.2007р. на загальну суму господарських зобовязань 224204 грн., договір підряду б/н від 11.09.2007р. на загальну суму господарських зобовязань 580672 грн., по правочинах, здійснених ВАТ «К-ПЕМЗ» з ТОВ «Арма-Строй» - договір підряду №110/02 від 28.02.2008р. на загальну суму господарських зобовязань 575008 грн., договір підряду №1 від 01.07.2008р. на загальну суму господарських зобовязань 97245 грн., по правочинах здійснених ВАТ «К-ПЕМЗ» з ТОВ «Европа-2002» - договір генпідряду б/н від 01.09.2007р. на загальну суму господарських зобовязань 816677 грн., договір генпідряду № 01/09/к від 01.09.2007р. на загальну суму господарських зобовязань 637222 грн.; ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ВАТ «К-ПЕМЗ» з ТОВ «Арма-Строй» - видаткові накладні та податкові накладні згідно реєстру на загальну суму господарських зобовязань 981921 грн., по правочинах, здійснених ВАТ «К-ПЕМЗ» з ТОВ «Арма-Строй» - акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, податкові накладні згідно реєстру на загальну суму господарських зобовязань 136000 грн..

На підставі акту планової виїзної перевірки позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000792342/0, яким визначено податок на прибуток в сумі 312648 грн. в тому числі за основним платежем 160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 152272 грн., № 0000802342/0, яким визначено податок на додану вартість в сумі 313169 грн. в тому числі за основним платежем 190146 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 123023 грн., №0001301742/0, яким визначено податок з доходів найманих працівників в сумі 93985,17 грн. в тому числі за основним платежем 31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 62675,37 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 року №0000792342/0 (від 04.09.2009 року №0000792342/1), яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 року №0009942342/2, яким визначено податок на прибуток в сумі 305110 грн. (залишене без змін податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2010 року № 0009942342/3); скасоване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0001301742/0, яким визначено податок з доходів найманих працівників, залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0001711742/1, від 19.11.2009р. №0001711742/2, якими визначено податок з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн. (залишені без змін податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2010р. №0001711742/3); залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0000802342/0, від 04.09.2009р. №0000802342/1, від 19.11.2009р. №0000802342/2, якими визначено податок на додану вартість в сумі 313169 грн. (залишені без змін податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2010р. №0000802342/3).

Податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000792342/0, від 04.09.2009 року №0000792342/1, від 19.11.2009 року №0009942342/2, від 29.01.2010 року №0009942342/3, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 305110,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160376,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 144734,0 грн. базуються на викладених в акті планової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлено його заниження у сумі 160376 грн., у тому числі заниження за 4 квартал 2007 року в сумі 135374 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 49923 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 152678 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1416 грн. та завищення за 2 квартал 2008 року в сумі 179015 грн.. На порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 ВАТ «К-ПЕМЗ» завищено валовий дохід у звязку з віднесенням до валового доходу сум по операціях, в межах господарської діяльності ВАТ «К-ПЕМЗ» - передачі замовнику ТОВ «Европа- 2002» будівельно-монтажних робіт від субпідрядників ТОВ «Торгова компанія «Фрегат» та ТОВ «Арма-Строй» відповідно до нікчемних договорів підряду. На порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ВАТ «К-ПЕМЗ» завищено валові витрати в звязку з віднесенням до валових витрат сум по операціях, в межах господарської діяльності ВАТ «К-ПЕМЗ» - приймання будівельних робіт від субпідрядників ТОВ «Торгова компанія «Фрегат» та ТОВ «Арма-Строй» та придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арма-Строй» відповідно до нікчемних договорів.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог вищезазначених вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд встановив наведене нижче.

ВАТ "К-ПЕЗ" укладено договір генпідряду б/н від 01.09.2007 року з ТОВ "Європа-2002" на виконання робіт з реконструкції виробничого комплексу по вул.Хмельницьке шосе 32 та договір генпідряду № 01/09/К від 01.09.2007 року на виконання робіт з реконструкції готельного комплексу „Україна" по вул. Лесі Українки 32. Відповідно до договору генпідряду для виконання будівельно-монтажних робіт на вказаних об'єктах ВАТ "К-ПЕЗ" укладено договори підряду з субпідрядними організаціями, зокрема:

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй» - договір підряду №110/02 на виконання будівельно-монтажних робіт на обєктах будівництва у м.Кам»янець-Подільському від 28.02.2008 року та договір підряду №1 на виконання будівельно-монтажних робіт від 1.07.2008 року. Відповідно до п.1.1 договору від 28.02.2008р. метою договору є виконання будівельних робіт торгового комплексу у м.Кам»янець-Подільському вул.Хмельницьке шосе 32. П.1.1. договору від 01.07.2008р. визначено, що метою є будівельно-монтажні роботи на обєкті готель «Україна» по вул.Лесі Українки 32. Предметом договорів є те, що Генпідрядник (ВАТ «К-ПЕЗ») доручає субпідряднику, а субпідрядник зобовязується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів) у галузі будівництва і експлуатації обєктів соціального призначення та умов договору виконати будівельно монтажні роботи, та передати виконану роботу за актом прийомки-передачі, а Генпідрядник зобовязується прийняти від Субпідрядника закінчені роботи та оплатити їх у визначеному договором порядку, а саме оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника на підставі підписаних Генпідрядником актів виконаних робіт, тобто - за фактично виконані обсяги роботи (розділ 8). Розділом 9 визначено, що передача виконаних робіт на обєкті Субпідрядником і приймання їх Генпідрядником оформлюється актом приймання-передачі.

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Фрегат" договір підряду №ДП-2 від 01.11.2007 року, та від 11.09.2007 року. Відповідно до п.1.1 договору від 01.11.2007р. за даним договором підрядник зобовязується своїми силами з матеріалів замовника виконати відповідно до проектно-кошторисної документації роботи по реконструкції обєкта виробничий комплекс, за адресою м.Кам»янець-Подільський, вул.Хмельницьке шосе 32. П.1.1. договору від 11.09.2007р. визначено, що підрядник зобовязується своїми силами з матеріалів замовника виконати відповідно до проектно-кошторисної документації роботи по реконструкції обєкта готель «Україна», за адресою м.Кам»янець-Подільський, вул.Лесі Українки 32. Передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом (розділ 5), оплата робіт проводиться згідно погодженого сторонами графіка фінансування, за фактично виконані роботи на підставі актів здачі-приймання робіт (п.2.4).

На виконання договорів підряду субпідрядники виконали будівельні роботи по обєктах, що обумовлені в договорах. На виконання умов договорів підряду передача виконаних робіт (демонтажі плит перекриття, пробивання отворів в цегляних стінах, демонтаж залізобетонних фундаментів, розбивання покриттів покрівлі, розбирання покриттів, відбивання штукатурки, копання траншеї та інш.) оформлялись актами приймання-передачі (типова форма №КБ-2в, затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5), які погоджувались та підписувались двома сторонами.

Загальна вартість робіт ТОВ «ТК «Фрегат» по обєкту «Торговий центр по вул.Хмельницьке шосе 32» складає 224203,98 грн., в т.ч. ПДВ 37367,33 грн., ТОВ «Арма-Строй» - 575007,60 грн., в т.ч.ПДВ 95834,61 грн.; по обєкту «Готель «Україна» по вул.Л.Українки 32 ТОВ «ТК «Фрегат» - 580672,44 грн., в т.ч.ПДВ 96778,68 грн. та ТОВ «Арма-Строй» -97244,63 грн., в т.ч. ПДВ 16207,44 грн..

Факт виконання робіт підтверджується договорами, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, оформленими ТОВ «ТК «Фрегат», ТОВ «Арма-Строй». Отримавши податкову накладну позивач відносив витрати на оплату виконаних будівельно-монтажних робіт до валових витрат звітного періоду.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, складених ТОВ „ТК „Фрегат" та ТОВ „Арма-Строй" по об'єкту «Торговий центр по вул. Хмельницьке шосе, 32" , по обєкту «Готель «Україна» по вул..Л.Українки 32 ВАТ "К-ПЕЗ", в свою чергу, оформлялись акти приймання виконаних підрядних робіт, які пред'являлись до оплати замовнику - ТОВ „Європа-2002". При цьому, дані про види та обсяги виконаних робіт в актах, що перевиставлялись ВАТ "К-ПЕЗ", на ТОВ „Європа-2002" відповідають даним актів, складених ТОВ „ТК „Фрегат" та ТОВ „Арма-Строй", а сума по акту збільшена на 2% - вартість надання послуг Генпідрядника відповідно до договорів генпідряду. Що підтверджується висновками відповідача та доводить те, що позивач діяв зметою отримання доходу.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Суд також враховує, що порушення позивачем порядку оформлення документів актів форми №КБ-2в (відсутність обґрунтування графа 3, дані про витрати труда працівників на обсяг робіт (люд.-год.), відсутність посади та прізвища особи відповідальної за здійснення господарської операції) не є підставою для позбавлення права на включення витрат на оплату виконаних будівельних робіт до валових витрат звітного періоду.

Твердження відповідача про виконання будівельних робіт по реконструкції виробничого корпусу по вул.Хмельницьке шосе, 32 без дозволу та проектно-кошторисної документації спростовується тим, що до одержання дозволу проводились підготовчі роботи (демонтаж панелей, внутрішніх перегородок, дверей, облицювальної плитки, штукатурки, вивіз сміття), про що свідчать акти виконаних робіт. Такі роботи за своїм визначенням не потребують дозволу та проектно-кошторисної документації. Проектно-кошторисна документація на реконструкцію виробничого корпусу по вул. Хмельницьке шосе. 32 була розроблена та надана позивачу в березні 2008 року. Роботи по виконанню будівельно-монтажних робіт по об'єкту готель «Україна» виконувались в березні, червні, серпні, вересні 2008 року, проектна документація була виготовлена в 2007 році. Перший дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт був виданий в 2007 році, в подальшому переоформлений в квітні 2008 році.

Будівельно-монтажні роботи на обєктах фактично були виконані та оплачені, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих ТОВ «ТК «Фрегат» та ТОВ «Арма-Строй», є достатньою підставою для віднесення витрат на оплату виконаних будівельно-монтажних робіт до валових витрат.

При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договорів підряду з товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй» - договір підряду №110/02 на виконання будівельно-монтажних робіт на обєктах будівництва у м.Кам»янець-Подільському від 28.02.2008 року та договір підряду №1 на виконання будівельно-монтажних робіт від 1.07.2008 року, з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Фрегат" договір підряду №ДП-2 від 01.11.2007 року, від 11.09.2007 року.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договорів підряду вимогам цивільного законодавства. Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договора, позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про виконання будівельних робіт, їх оплату.

Суд також вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «ТК «Фрегат» та ТОВ «Арма-Строй» необхідних кваліфікованих, організаційних, технологічних умов для здійснення будівельно-монтажних робіт, спростовуються оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що будівельно-монтажні роботи виконані іншою юридичною чи фізичною особою.Крім того, порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Арма-Строй» за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва, визнання ТОВ «ТК «Фрегат» банкрутом (постанова від 04.11.2008р.) саме по собі не тягне за собою недійсність договорів підряду, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Досліджені судом докази, свідчать, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа 07.02.2007 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 №158130, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - довідка №2385 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відділу статистики у Печерському райоі Головного управління статистики у м.Києві. Відповідно до довідки видами діяльності за КВЕД є будівництво будівель; будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; будівництво інших споруд; інші спеціалізовані будівельні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи. Відповідно до свідоцтва №100061438 серії НБ№192344 про реєстрацію платником податку на додану вартість з 28.08.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй» зареєстроване платником ПДВ. ТОВ «Арма-Строй» 07.03.2007р. видана ліцензія Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність (згідно з переліком) серії АВ №314322 строком дії з 07.03.2007р. по 07.03.2012р., що спростовує доводи відповідача щодо відсутності у товариства спеціального дозволу для виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до ст.837 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фрегат» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа 16.11.2006 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №090222, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до витягу видами діяльності є: дослідження кон»юнктури ринку та виявлення суспільної думки; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівляв неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; рекламна діяльність; консультування з питань комерційної діяльності та управління; будівництво інших споруд. 02.02.2007р. ТОВ «ТК «Фрегат» видана ліцензія Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність (згідно з переліком) серії АВ №313431 строком дії з 02.02.2007р. по 02.02.2012р., що спростовує доводи відповідача щодо відсутності у товариства спеціального дозволу для виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до ст.837 ЦК України.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В судовому засіданні відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний щодо неправомірності дій ТОВ «ТК «Фрегат», ТОВ «Арма-Строй» щодо сплати до бюджету податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

На виконання пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №403/97-ВР від 27.06.97р. із змінами та доповненнями - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, у підпункті 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. При цьому п.п.7.2.1 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, шо підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. А відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

У п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та на його право на включення витрат на оплату виконаних будівельно-монтажних робіт до валових витрат.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат у звязку з віднесенням до валових витрат витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арма-Строй» відповідно до нікчемного правочину на придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арма-Строй», суд встановив наведене нижче.

Відповідно до договору поставки № 32/18 від 3 липня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй» зобовязалось поставити і передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі) (п.1.1), асортимент, кількість і ціна яких визначаються на кожний вид додатково (п.1.2). Пунктом 4.2 договору визначено, що поставка продукції здійснюється транспортом за рахунок постачальника (п.2.2), оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту оприбуткування продукції на складі покупця.

На виконання договору №32/18 від 03.07.2008 року ТОВ «Арма-Строй» поставило позивачеві товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 981920,94 грн., в тому числі податок на додану вартість сумі 163653,49 грн.. Факт поставки підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, оформленими постачальником (ТОВ «Арма-Строй») на кожну поставку товару. Отримавши податкову та видаткову накладні, які підтверджують факт поставки товару, позивач відносив витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей до валових витрат звітного періоду, а податок на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

За змістом пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Таким чином, платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або перерахування коштів постачальнику товару.

Факт надходження товароматеріальних цінностей до позивача підтверджується дослідженим в судовому засіданні журналом контролю за переміщенням транспорту по ввозу матеріальних цінностей на обєкті ВАТ «К-ПЕМЗ». Факт оприбуткування позивачем придбаних від ТОВ «Арма-Строй» товаро-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами поступлення товаро-матеріальних цінностей, податковими накладними, звітами про рух ТМЦ у виробничому цеху. Факт використання зазначеного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується замовленнями про передачу товару у виробництво, звітами по рахунках, оборотними відомостями, відомостями витрат матеріалів та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, який вказав, що ТМЦ використовувались позивачем у господарській діяльності.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих постачальником товаро-матеріальних цінностей ТОВ «Арма-Строй», є достатньою підставою для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 981920,94 грн. до валових витрат.

При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договірних відносин з ТОВ «Арма-Строй», відсутності реальних наслідків його виконання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту поставки вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, позивач та його контрагент ТОВ «Арма-Строй» діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товаро-матеріальних цінностей, їх оплату та використання в господарській діяльності.

Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку. Суд також вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Арма-Строй» права власності на товарно-матеріальні цінності, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що поставлений цим контрагентом товар належить іншій юридичній чи фізичній особі. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу нікчемності договору поставки, оскільки за змістом договору поставки від 03.07.2008р. №32/18 поставка здійснюється транспортом і за рахунок постачальника.

За змістом до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є не єдиним первинним документом, який засвідчує факт поставки. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Арма-Строй» за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва саме по собі не тягне за собою недійсність договору поставки, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Досліджені судом докази, свідчать, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ «Арма-Строй» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. В судовому засіданні відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний щодо неправомірності дій ТОВ «Арма-Строй».

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та на його право на включення витрат на оплпту виконаних будівельно-монтажних робіт до валових витрат.

Податкові повідомлення-рішення, від 30.06.2009 року № 0001301742/0, від 04.09.2009 року №0001711742/1, від 19.11.2009 року №0001711742/2, від 29.01.2010 року №0001711742/3, якими визначене податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 34309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62619,6 грн. базуються на викладених в акті планової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 31309,80 грн.. На порушення пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 пп.„а" п.19.2. ст. 19 Закону України від 22.05.03р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено не утримання (недоутримання) та неперерахування підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 540,91 грн. із суми заробітної плати в розмірі 5304,59 грн.. Перевіркою особових рахунків працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за грудень виявлено неутримання податку з доходів фізичних осіб, станом на 31.12.2008 року по особових рахунках зазначених працівників рахується дебетове сальдо по виплаті заробітної плати в сумі 3544,66 грн.. Перевіркою особового рахунку працівника ОСОБА_9 в липні 2008 року виявлено неутримання в повній мірі податку з доходів фізичних осіб в сумі 27,71 грн.. Перевіркою встановлено випадки надання податкової соціальної пільги без наявності заяв на її отримання та працівникам, що були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, чим порушено пп.6.3.2, пп"е" пп.6.3.3. п.6.3 статті 6 та пп.„а" п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1007,25 грн.. На порушення пп.9.3.5 п.9.3 ст.9. пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб з виплачених дивідендів за 2004 рік в сумі 29592,44 грн..

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог вищезазначених вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд встановив наведене нижче.

Відповідно до п.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктами «г» і «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються зокрема дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу , отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно з пп.6.3.2. п.6.3 ст.6 платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035. Згідно із пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Щодо висновків відповідача про відсутність заяв на отримання пільг, то судом встановлено та надано позивачем відповідні заяви про застосування податкової соціальної пільги, які подавались ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Відповідно до висновків акта, по працівнику ОСОБА_9 в липні 2008 року було встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 27,71 грн., факт утримання позивачем та перерахування в липні 2008 року податку з доходів фізичних осіб підтверджується копією особового рахунку та розрахунків по ОСОБА_9. Що стосується нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб працівників ОСОБА_6. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на суму 513,20 грн., судом встановлено, що в грудні 2008 року позивачем було нараховано та сплачено 50655 грн. податку з доходів фізичних осіб, а фактично було сплачено до бюджету за грудень 2008 року 53 000 грн. податку з доходів фізичних осіб, до складу даної суми увійшли й нарахування податку з доходів фізичних осіб по вищевказаним особам, що підтверджується роздруківками з журналу-ордеру і відомості по рахунку 6411 за грудень 2008 р. та січень 2009 р.. Щодо висновків відповідача про порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при перевірці своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працюючих то судом встановлено розбіжності : за червень 2008 року в графі «утримано» показано 49059,24 грн., а роздруківка позивача «підсумок нарахувань та утримань за червень 2008р.», журналу ордеру по рахунку 6411 46045,69 грн., тобто відповідачем не правильно визначено суму боргу та відповідно пені.

Відповідно до пп.9.3.1, 9.3.2, 9.3.3, 9.3.4 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у пп.4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату). Податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є субєктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав. Резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом. Дивіденти, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 цього закону. Доходи зазначені у цому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Судом встановлено, що дивіденди за 2004 рік були нараховані позивачем в жовтні 2005 року у сумі 905207,21 грн. податку з доходів фізичних осіб було нараховано у сумі 117676,94 грн., що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Станом на початок 2005 року у позивача існувала переплата податку з доходів фізичних осіб в сумі 59432,70 грн. В установлені законодавством терміни позивачем був поданий відповідний податковий розрахунок. Відповідно до платіжного доручення № 2653 від 31.10.2005 р. позивачем було перераховано до бюджету 99640,00 грн. (призначення платежу податок з доходів фізичних осіб на виплату дивідендів), що із врахуванням зазначеної переплати склало повну суму нарахованого на дивіденди податку з доходів фізичних осіб. За 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік дивіденди позивачем не нараховувались. Відповідно до акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 30.11.2005 року по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті сальдо на кінець становить переплата 1001,77 грн., тобто у позивача відсутня заборгованість по податку з доходів фізичних осіб з виплачених дивідендів за 2004 рік.

Крім того, листом ДПА України від 18.01.2005 року (рік нарахування позивачем дивідендів) №442/6/17-3116 роз'яснено, що податок з доходів фізичних осіб повинен бути нарахований, утриманий та перерахований до бюджету в тому ж місяці, в якому відбулось нарахування дивідендів.

Щодо висновків відповідача про порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при перевірці своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працюючих то судом встановлено розбіжність : за червень 2008 року в графі «утримано» показано 49059,24 грн., а роздруківка позивача «підсумок нарахувань та утримань за червень 2008р.», журналу ордеру по рахунку 6411 46045,69 грн..

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю відкритого акціонерного товариства «Кам»янець-Подільський електромеханічний завод» задоволити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кам»янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 30.06.2009 року №0000802342/0, від 04.09.2009 року №0001711742/1, №0000802342/1, від 19.11.2009 року №0001711742/2, №0000802342/2, №0009942342/2, від 29.01.2010 року № 0001711742/3, № 0000802342/3, №0009942342/3.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кам»янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 30.06.2009 року №0001301742/0 в частині основного платежу - 31309,8 грн. штрафних (фінансових) санкцій 62619,6 грн..

Скасувати податкові повідомлення рішення від 30.06.2009 року №0000792342/0 та від 04.09.2009 року №000792342/1 в частині основного платежу 160376,0 грн., штрафних (фінансових) санкцій 144734,0 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2010 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >Д.Л. Фелонюк

< для копії >< для копії >