Постанова № 11133570, 15.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2010 р. № 2-а- 5330/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача Кривенко П.Н.

представника відповідача Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківвибухпром"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

провизнання нечинним повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківвибухпром" (надалі позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд визнати нечинним повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводського району м Харкова № 0001971510/0 від 21.04.2010 р. про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 19907, 21 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що підприємство отримало акт невиїзної перевірки №1715-15109/00232184 від 12.04.2010, розрахунок штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0001971510/0 від 21.04.2010 р. на суму 19907.21 грн. (додатки 1-3). Підприємство не визнає сум нарахованого штрафу у повному обсязі, оскільки: у наданих в якості доказів для обґрунтування вказаного повідомлення - рішення, Акті невиїзної перевірки та розрахунку штрафних санкцій вказана, як не сплачена, декларація по податку на прибуток №95000 від 11.02.2008 р. Проте, вказана декларація сплачена підприємством платіжним дорученням у строк встановлений законодавством України та ДПІ не врахована декларація, яка зменшує суму податкового зобов'язання на 33790 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що ДП "Харківвибухпром" несвоєчасно сплатило узгоджене податкове зобов'язання по податку на прибуток. Підставою для застосування штрафних санкцій стало порушення підприємством граничних строків сплати сум узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток. Специфіка зазначеної штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується органом ДПС за наявності факту погашення податкового боргу, а отже, фактична можливість нарахування санкції виникає лише з моменту сплати боргу. Відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 ЗУ Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов"язковими платежами) - у рівних пропорціях. За таких підстав, оскаржене позивачем повідомлення - рішення, відповідає вимогам діючого законодавства, а позовні вимоги - нормативно та документально необґрунтовані.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення на позов, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 2 КАС України, адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судом встановлено, що Державне підприємство “Харківвибухпром” (код ЄДРПОУ 00292184, м. Харків, вул. Кірова, б. 38) є платником податку на додану вартість та взято на податковий облік в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001971510/0 від 21.04.10 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова нараховано Державному підприємству “Харківвибухпром” штраф в сумі 19907, 21 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток на підставі Акту документальної невиїзної перевірки № 1715- 15-109/00292184 від 12.04.10 р.

13 лютого 2008 р. Державним підприємством “Харківвибухпром” через прибуткову касу банку ХОД „Райффайзен банк Аваль" було перераховано 6920, 00 грн. за призначенням платежу податок на прибуток за 2007р. - 5810, 00 грн., декларація № 95000 від 11.02.08р., штраф по самостійно виявленій помилки - 1110, 00 грн., декларація № 95000 від 11.02.08р., що підтверджується копією платіжного доручення від 13.02.2008 року № 99.

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

З дослідженої у судовому засіданні копії платіжного доручення вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте із порушенням норм діючого податкового законодавства, даний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача.

Разом з тим, позов ДП "Харківвибухпром" містить вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова № 0001971510/0 від 21.04.2010 року, що не є адекватним засобом захисту, оскільки нечинним може бути визнано лише нормативно-правовий акт.

Встановивши, що оскаржене рішення суб'єкту владних повноважень порушує права позивача та з огляду на приписи абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає, що позов належить задовольнити у спосіб скасування спірного акту.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.71,94,99,100,160-163,167,185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківвибухпром" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання нечинним повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій - задовольнити.

Скасувати повідомлення рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова № 0001971510/0 від 21.04.2010 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 19907,21 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім грн.).

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківвибухпром" сплачене державне мито у розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - відповідно до ст.160 КАС України з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2010 року.

Суддя Панченко О.В.