Постанова № 11133216, 02.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2737/10/1770

02 вересня 2010 року 10 год. 05 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доДочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Державна податкова інспекція в м.Рівне звернувся з позовом до Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 47738 (сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 45 коп.

Позивач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання, в якому, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу відповідача надсилались копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками до неї та повідомлення-виклики до суд. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач - Дочірнє підприємство "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 22.04.1999 року (а.с.18,21), включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.10.2004 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 30397948 (а.с.16-17), як платник податків перебуває на обліку у Рівненській ОДПІ з 06.05.1999 року за № 28-100/49 (а.с.13) та з 11.01.2006 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.14).

Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 47738 (сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 45 коп.

Заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість: № 8851 від 22.02.2010 року в сумі 17911,00 грн. (а.с.25-26); № 13850 від 22.03.2010 року в сумі 13932,00 грн. (а.с.27-28); № 32658 від 20.04.2010 року в сумі 14353,00 грн. (а.с.29-30); № 46077 від 19.05.2010 року в сумі 14979,00 грн. (а.с.31-32).

Крім того, 01 березня 2010 року податковим органом щодо відповідача проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої складено акт № 62 від 01.03.2010 року, яким зафіксовано порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ порушення термінів сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с.24). На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0001261541 від 04.03.2010 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 8551,87 грн. (а.с.23).

Відповідно до п.1) ст.11 Закону України "Про державну податкову службу у Україні"№509-XII від 04.12.1990 року, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, встановлено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

А відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і на таку суму, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги.

Крім того, відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у звязку із несвоєчасною сплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання податковим органом на суму податкового боргу нараховано пеню в сумі 187,62 грн.

Позивачем для відповідача, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року вручено податкові вимоги форми "Ю1"№1/231 від 04.03.2010 року (а.с.20) та форми "Ю2" №2/353 від 09.04.2010 року (а.с.19), які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались, та здійснено запис у державний реєстр застав рухомого майна про податкову заставу (а.с.33).

Згідно даних обліку позивача, станом на день розгляду справи у суді за відповідачем обліковується податкова заборгованість по податку на додану вартість, яка, з врахуванням переплати в сумі 253,04 грн., сплати в сумі 21867,63 грн. та пені в сумі 132,25 грн., складає 47738 грн. 45 коп.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: обліковою карткою платника податків (а.с.4-10), довідкою про податкову заборгованість відповідача станом на 31.05.2010 року (а.с.11-12), довідкою про відкриті рахунки в установах банків (а.с.15).

Відповідно до п. 3.1.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону. За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" до Державного бюджету України заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 47738 (сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 45 коп. на р/р 31115029700002, МФО 833017, ЄДРПОУ 22586331 в УДКУ Рівненській області, отримувач - місцевий бюджет м.Рівне, код платежу 14010100.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, суд не надсилає копії такого рішення, а лише повідомляє про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді і десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду в такому випадку обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 03.09.10р.