Ухвала суду № 111330758, 06.06.2023, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/165/23

Справа № 754/7483/23

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2023 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», первісний стягувач: Акціонерне товариство «Кредобанк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» - Серпелінова Н.О. звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2, яке було відкрито 16.12.2020 року за виконавчим написом №5647 від 04.12.2020 року Личук Т.В. , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК».

Дослідивши заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні з доданими до неї документами, суд приходить до наступного висновку.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.

Так, виконавчі дії провадяться державним або приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Представником ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» - Серпеліновою Н.О. в заяві про заміну стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 16.12.2020 року зазначено, що боржник ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді №101105 від 06.06.2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Буша Н.Д., місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_1 або його місця роботи на території Деснянського району м. Києва, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять.

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

З урахуванням викладеного, позовна заява не підсудна Деснянському районному суду м. Києва, у зв`язку із чим підлягає передачі за належною підсудністю до Тульчинського районного суду Вінницької області, як суду, на території юрисдикції якого виконується виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до п. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

На підставі наведеного, вважаю за необхідне передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) справу до Тульчинського районного суду Вінницької області (вул. Перемоги, 16, Тульчин, Вінницька область, 23600).

Керуючись ст.27, 31, 353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», первісний стягувач: Акціонерне товариство «Кредобанк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні - передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Тульчинського районного суду Вінницької області (вул. Перемоги, 16, Тульчин, Вінницька область, 23600).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Н.Д.Буша