Постанова № 11132925, 31.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3324/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Коробовій А.В.,

за участю:

представників позивача - Гуйванюка Й.Є., Биченко О.О.

представників відповідача - Тур Н.І., Мовчан Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2008 року Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі - позивач)звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач), яким просив визнати нечинними з моменту винесення податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.12.2007 року № 0000652302/0/187, від 18.01.2008 р. № 0000652302/1/3 та від 31.03.2008 року № 0000652302/2/15.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що за результатами позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2007 року (акт від 25.12.2007 року № 821/23-309/00152307) Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення від 26.12.2007 р. № 0000652302/0/187, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період вересень 2007 року на суму 46 445 989 грн. Зазначають, що відповідачем вказується на той факт, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування у зв"язку з тим, що постачальником позивачу нафти у серпні 2007 року є НВ ТОВ "Техно-Прогрес", який в свою чергу отримав товар від ТОВ "Таїз". З огляду на те, що ТОВ "Таіз" не сплачує ПДВ до бюджету на підставі положень ст. 9, 25 та 32 Закону України "Про іноземні інвестиції" та рішення Автозаводського районного суду від 19.01.2004 року та ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.01.2004 року, у контрагентів по ланцюгу не виникає права на бюджетне відшкодування. Таким чином відповідач застосовує до позивача відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування за несплату податку іншою, ніж позивач, особою, яка, крім того, взагалі не є контрагентом позивача.

Заявою від 19.06.2008 року позивачем було змінено позовні вимоги, а саме доповнено попередні вимоги додатковою вимогою про визнання нечинним з моменту винесення податкового повідомлення рішення від 12.06.2008 р. № 0000652302/3/38, що було винесено після звернення позивача до суду за результатами розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією України з метою доведення позивачу нового граничного терміну для сплати податкового зобов'язання.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2010 року, позов було задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення рішення визнані нечинними з моменту їх винесення.

Постановою Верховного Суду України від 15.06.2010 року всі вищевказані судові рішення були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 09.07.2010 року, що підтверджується штампом вхідної реєстрації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року прийнята до провадження суду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та просили їх задовольнити. Повідомили суд, що на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року в Закритому акціонерному товаристві транснаціональній фінансово-промисловій нафтовій компанії «Укртатнафта» 11.02.2010 року відбулись зміни, в результаті чого підприємство позивача змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», про що внесено відповідні зміни до ЄДР.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначали, що в акті вищевказаної перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ вказано, що від ДПІ м. Полтави отримано відповідь від 27.11.2007 р. № 12745/7/23-639 від 27.11.2007 р. та довідка зустрічної перевірки від 26.11.2007 р. № 2395/23-7/30601617 про результати невиїзної документальної перевірки НВ ТОВ «Техно Прогрес» з питань взаємовідносин із ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта», в якій вказано, що постачальником реалізованої продукції являється ТОВ «Таїз», тобто вказаним вище актом Кременчуцької ОДПІ повністю досліджено ланцюг постачання: - ТОВ «Таїз» - >НВ ТОВ «Техно Прогрес» >АТ «Укртатнафта». ТОВ «Таїз» не сплачує ПДВ до бюджету на підставі положень ст. ст. 9, 25 та 32 Закону України «Про іноземні інвестиції» та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.01.2004 р., якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра» та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ «Таїз»). Отже, в ланцюгу постачання нафти позивачу є особа, яка не сплачує ПДВ до бюджету. В зв'язку з тим, що ТОВ «Таїз» було порушено п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, то підприємство позивача АТ «Укртатнафта» не мало права на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2007 р. в сумі, яку не було підтверджено актом перевірки, адже ПДВ фактично не надійшло до бюджету.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.12.1995 р., змінено назву 11.02.2010, в зв'язку з чим замінено свідоцтво про державну реєстрацію та видано серії А01 № 359790, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 27.12.1995 року за № 2771. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість індивідуальний податковий номер платника ПДВ 991523016039, про що має свідоцтво від 14.07.1997 року.

22.10.2007 року позивачем до Кременчуцької ОДПІ було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2007 року (вх. № 112023) та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 96679956 грн.

В період з 20.12.2007 року по 25.12.2007 року на підставі направлення від 18.12.2007 р. № 2494/002494 СДПРІ Смірновою З.А. та СДПРІ Шапуренко Л.М. згідно ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу Кременчуцької ОДПІ від 18.12.2007 р. № 2359 було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2007 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем в серпні 2007 року було придбано у НВ ТОВ «Техно-Прогрес» (код ЄДРПОУ 30601617) продукцію (нафта сира) на підставі укладених договорів поставки нафти сирої, перелік яких викладено на стор. 15 акту, на загальну суму 1406008780 грн., в т. ч. ПДВ 234334796 грн. 70 коп., про що видано податкові накладні, перелік яких викладено на стор. 16 акту, та оплачені згідно платіжних доручень, перелік яких також викладено на стор. 16 акту перевірки. До податкового кредиту за серпень 2007 року підприємством позивача віднесена сума ПДВ, сплачена НВ ТОВ «Техно-Прогрес» в ціні придбаної продукції сирої нафти, в розмірі 234334796 грн. 70 коп.

Транспортування, зберігання та прийом передача нафти здійснювалися на умовах DDP резервуари ЗАТ «Укртатнафта», м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, згідно Інкотермс 2000, безпосередньо на вузлі обліку нафти ЗАТ «Укртатнафта».

Реальність, товарність та повна оплата вищевказаних господарських операцій сторонами не заперечується та підтверджується копіями зазначених договорів поставки, актів приймання передачі сирої нафти, податкових накладних та копіями платіжних доручень, приєднаних до матеріалів справи.

В ході даної перевірки відповідачем було направлено запити до ДПІ у м. Полтаві на проведення зустрічних перевірок по питанню взаємовідносин ЗАТ «Укртатнафта» із НВ ТОВ «ТехноПрогрес» та ТОВ «Таїз».

Зустрічною перевіркою контрагента позивача - НВ ТОВ «Техно-Прогрес» з питань правових відносин із ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта» за період червень серпень 2007 року, за результатами якої ДПІ у м. Полтаві було складено довідку від 26.11.2007 року № 2395/23-7/30601617, було зафіксовано, що в період червень серпень 2007 року постачальником нафти НВ ТОВ «Техно-Прогрес», що реалізовувалась ЗАТ «Укртатнафта», був ТОВ «Таїз», згідно податкових накладних, перелік яких викладено на стор. 10-11 вказаної довідки.

Зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Таїз» з питань взаємовідносин із ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта» та НВ ТОВ «Техно-Прогрес» не було проведено, оскільки при виході на юридичну адресу підприємства працівниками ДПІ у м. Полтаві було складено акт перевірки про відсутність суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Таїз» за вказаним місцезнаходженням від 03.12.2007 р. № 70 (стор. 18 акту перевірки).

Одночасно цією ж перевіркою було встановлено, що ТОВ «Таїз» є платником ПДВ, але фактично підприємство податок на додану вартість до бюджету не сплачує, посилаючись на положення ст. ст. 9, 25 та 32 Закону України «Про іноземні інвестиції» та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.01.2004 р., якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра» та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ «Таїз»). Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч. звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за відповідний податковий період. Отже, на підставі вищевказаного рішення Автозаводського райсуду м. Кременчука ТОВ «Таїз» втратили право на складання податкових накладних, а відповідно їх контрагенти не мали права формувати податковий кредит по господарським операціям із ТОВ «Таїз», а відтак і на бюджетне відшкодування.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 25.12.2007 року № 821/23-309/00152307, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим не підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2007 року в сумі 46445989 грн. (підтверджено 50233967 грн. із заявленої суми).

З урахуванням наведеного, на підставі вищевказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення від 26.12.2007 р. № 0000652302/0/117, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 46445989 грн.

Вищевказане рішення позивачем було оскаржено в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За наслідками розгляду первинної та вторинних скарг, які були залишені без задоволення, а винесене податкове повідомлення - рішення без змін, відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення від 18.01.2008 р. № 0000652302/1/3, від 31.03.2009 р. № 0000652302/2/15 та від 12.06.2008 р. № 0000652302/3/38.

Із вищезазначеними рішеннями не погодився позивач та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено сальдовий метод визначення податкових зобовязань із цього податку.

Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобовязаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде відємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Так судом встановлено, що у звязку із здійсненням поставки нафти НВ ТОВ «Техно-Прогрес» (код ЄДРПОУ 30601617, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видано 11.10.2006 року № 23481488 серії НБ № 033246, було анульовано ДПІ у м. Полтаві актом від 22.05.2008 р. у звязку із подачею платником заяви згідно п.п. «б» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» - ліквідація за власним бажанням) виписано та надано позивачеві податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», всього за серпень 2007 року на суму 1406008780 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 234334796 грн. 70 коп. Вищезазначена сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту в серпні 2007 року.

Позивачем у серпні 2007 року було оплачено вартість нафти згідно платіжних доручень на загальну суму 963090822 грн., в тому числі ПДВ 160515137 грн. Суму сплаченого ПДВ було включено до розрахунку бюджетного відшкодування у серпні 2007 року.

У наданих платіжних дорученнях окремо зазначені суми податку на додану вартість, які АТ «Укртатнафта» перерахувало НВ ТОВ «Техно-Прогрес», тобто відбулась фактична сплата позивачем податку на додану вартість у складі ціни товару.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.02.2010 р. по даній справі, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.

На вимогу суду про надання пояснень щодо складу суми, заявленої до бюджетного відшкодування у вересні 2007 року, позивачем надано наступні пояснення.

Як вбачається із декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року вх. № 91340 від 20.09.2007 р., за результатами роботи в серпні взагалі у ПАТ «Укртатнафта» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 233738930 грн. (рядок 9). Згідно рядка 17 даної декларації, податкового кредиту ПАТ «Укртатнафта» в серпні 2007 р. було сформовано на 304558045 грн. Таким чином, із врахуванням показника рядка 19 декларації (1255981 грн. по податковому векселю), у ПАТ «Укртатнафта» виникло право на бюджетне відшкодування за наслідками роботи в серпні 2007 р. на суму 72075096 грн., в т.ч. за рахунок взаємовідносин з НВ ТОВ «Техно Прогрес».

Від'ємне значення з ПДВ в сумі 72075096 грн. перенесено позивачем до декларації з ПДВ, що подавалась за наслідками діяльності за вересень 2007 р. від 22.10.2007 р. за вх. № 112023 і відображено в рядку 23.1. Одночасно з цим до рядка 23.2 цієї декларації включено й залишок від'ємного значення з ПДВ в розмірі 24604860 грн., який виник в липні 2007 року, проте не був оплачений грошовими коштами постачальникам (був сформований за першою подією відвантаження товару). Таким чином, в декларації з ПДВ від 22.10.2007 р. за вх. № 112023 було заявлено до бюджетного відшкодування 96679956 грн. (підсумок рядків 23.1 та 23.2).

Оскільки за наслідками діяльності позивача у вересні 2007 року (без врахування попередніх періодів) з ПДВ сформувалось від'ємне значення на суму 17973996 грн. (результат рядків 9 та 17), то дану суму було включено до рядка 21 та 22.2 та віднесено до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а до розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року було включено 96679956 грн., що сформована за рахунок діяльності в попередніх податкових періодах (липень-серпень).

Згідно довідки зустрічної перевірки ДПІ у м. Полтаві від 26.11.2007 р. № 2395/23-7/30601617 «Про результати невиїзної документальної перевірки НВ ТОВ «Техно-Прогрес» з питань правових відносин із ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта» за період червень серпень 2007 року», зокрема, за серпень контрагентом позивача було відображено в бухгалтерському обліку поставки ЗАТ «Укртатнафта» в загальному розмірі 1405904516 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 234317419 грн. 37 коп.

Відповідно до листа ДПІ у м. Полтаві від 04.08.2010 р. № 9817/7/15-295 (арк. справи 281 том 4), наданого на вимогу суду (вимогу суду про надання декларації з ПДВ за серпень 2007 р. відповідачем не виконано), НВ ТОВ «Техно Прогрес» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року задекларовано обсяг поставок в сумі 1381843722 грн. та податкові зобовязання в розмірі 276368744 грн.

Перевіркою правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у вересні 2007 року (стор. 13-14 вищевказаного акту перевірки ЗАТ «Укртатнафта») розбіжностей між даними платника та даними перевірки не виявлено, зокрема, по рядку декларації 23 залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 96976 956 грн. (в т.ч. рядок 23.1 значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду в розмірі 72075 096 грн. та рядок 23.2 значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду в розмірі 24604860 грн).

Відхилення встановлені у рядках 24 та 25 залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23, в якому як зазначено вище розбіжностей не виявлено) та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. Так, зокрема, за даними платника в ці рядки була занесена сума 96976953 грн., а за даними перевірки підтверджено 50233967 грн. та встановлено відхилення 46445989 грн.

При цьому розбіжностей у розмірі податкового кредиту, в т.ч. за попередні періоди, перевіркою не встановлено (таблиця на стор. 14 акту перевірки), порушень правил формування позивачем податкового кредиту також не було встановлено, рішень про зменшення розміру податкового кредиту, що мало б наслідком збільшення податкових зобовязань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, відповідачем відносно позивача не виносилось в цей період, акт не визначає якого саме порушення припустився позивач та яку саме норму законодавчих актів ним не було дотримано.

Крім того, беручи до уваги, що із 160515137 грн., включених позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування у серпні 2007 року за результатами господарської діяльності із НВ ТОВ «Техно-Прогрес», відповідачем не визнано лише 46445989 грн., проведені обрахування зменшення суми бюджетного відшкодування на вищезазначену суму суд вважає необґрунтованими.

На вимогу суду надати обґрунтовані пояснення щодо складу невизнаної суми відповідачем надано пояснення до акту перевірки від 25.12.2007 р. № 821/23-309/00152307 за підписом СДПРІ Смірнової З.А. (стор. 21-27 том 5), які містять витяг з акту та повторюють його висновки, не конкретизуючи не підтверджену перевіркою суму.

Відповідач повязує вищезазначене зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу із формуванням податкового кредиту (як було зазначено вище, не встановлюючи порушень правил формування податкового кредиту та не встановивши розбіжностей щодо сум податкового кредиту та розрахунку відємного значення) з урахуванням сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товару (нафти сирої) через ланцюг постачальників, де зокрема є ТОВ «Таїз», який є основним постачальником нафти НВ ТОВ «Техно-Прогрес», що не сплачує до бюджету податок на додану вартість, посилаючись на положення ст. ст. 9, 25 та 32 Закону України «Про іноземні інвестиції» та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.01.2004 р., якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра» та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ «Таїз»).

Однак, відповідно до пояснень представників позивача в ході судового розгляду, що також підтверджується матеріалами справи, позивач не мав господарських взаємовідносин із ТОВ «Таїз», а у відповідності із вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від НВ ТОВ «Техно-Прогрес».

Отже, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету (тим більше, що судом було встановлено фактичну сплату до бюджету ПДВ безпосереднім контрагентом позивача НВ ТОВ «Техно-Прогрес» за результатами господарської діяльності із позивачем в серпні 2007 р. - лист ДПІ у м. Полтаві від 04.08.2010 р. № 9817/7/15-295 (арк. справи 281 том 4). Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 вищезазначеного Закону щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, оскільки податкове зобовязання (обовязок сплати до бюджету) виникає саме у продавця товарів (послуг) з одночасним виникненням права на податковий кредит у покупця товарів (послуг) з можливістю подальшого відшкодування із бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До таких же висновків дійшли і суди всіх інстанцій при попередньому розгляді справи.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Скасовуючи в даній справі постанову Господарського суду Полтавської області від 01.08.2008 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.02.2010 року, якими позов було задоволено в повному обсязі, та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд України звертав увагу суду на те що, під час попереднього розгляду справи судами не досліджено в установленому порядку доводи Кременчуцької ОДПІ про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, оскільки позивач та його постачальник працювали в одному сегменті ринку, в якому існують стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного, характеру діяльності та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій між ними, додаткових доказів на підтвердження доводів відповідача про наявність умислу у позивача на отримання податкової вигоди, а не на досягнення фінансово-господарського результату, за власною ініціативою суди не витребували.

Вирішуючи питання щодо наявності умислу у позивача на отримання податкової вигоди, а не на досягнення фінансово-господарського результату, суд виходить із наступного.

З травня 2000 року продаж нафти на внутрішньому ринку України проводиться на аукціонних засадах на підставі і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 р. № 599 «Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля».

Позивач у перевіряємому періоді приймав участь в аукціонах з продажу нафти, що організовувались та проводились ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та, зокрема, в першій декаді серпня 2007 року за наслідками такої участі позивачем було укладено договір купівлі-продажу нафти № 1841/2а/2120, відповідно до умов якого, АТ «Укртатнафта» придбало 8 тис. тон нафти українського походження на умовах EXW (франко-завод).

Відповідно до Багатосторонньої угоди (не СНД) Країн учасниць від 01.01.2000 р. № 560 «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000) (україномовний варіант), термін «франко-завод» означає, що продавець вважає таким, що виконав свої зобовязання щодо поставки, в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. За умовами вищевказаного договору витрати по транспортуванню (що збільшило вартість нафти) та ризики втрати товару покладаються на позивача. Умови оплати 100% передплата.

Відповідно до постанови КМУ № 599 аукціон спосіб продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, згідно з яким покупцем визнається учасник аукціону, який запропонував найвищу ціну за нафту, газовий конденсат, природний, скраплений газ та вугілля відповідно до умов, визначених цим Положенням і типовими договорами купівлі-продажу.

Через велику кількість учасників та обмежену кількість товару, з метою забезпечення діяльності нафтопереробного заводу, АТ «Укртатнафта» придбавало нафту також у інших субєктів господарювання, в тому числі і у НВ ТОВ «Техно Прогрес», на значно вигідніших умовах порівняно з умовами придбання нафти на аукціоні.

Зокрема, за умовами договорів із НВ ТОВ «Техно Прогрес» (копії приєднані до матеріалів справи) поставка відбувалась на умовах DDP резервуари АТ «Укртатнафта». Порядок розрахунків 55 банківських днів з дати підписання актів приймання передачі товару.

Згідно правил Інкотермс 2000 термін DDP «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, повязані із доставкою товару до цього місця.

Таким чином, за договором поставки нафти, що придбавалась підприємством на аукціоні (термін EXW) на продавця покладався мінімальний обсяг обовязків, а за договором з НВ ТОВ «Техно Прогрес» (термін DDP) передбачено максимальний обсяг обовязків продавця в той час, коли вартість сировини для підприємства в обох випадках була однаковою.

Також за умовами та порядком розрахунків за договорами поставки сировини, що є типовими, через аукціон будувались на умовах 100% передоплати, а за умовами договорів із НВ ТОВ «Техно Прогрес» частково протягом 3 банківських днів з дати приймання передачі товару, а більша частина вартості товару протягом 52 банківських днів з дати приймання передачі товару, тобто мало місце товарне кредитування в розумінні ст. 694 Цивільного кодексу України. Таким чином позивач мав змогу переробити отриману сиру нафту та, реалізувавши виготовлені з неї нафтопродукти, оплатити придбану сировину без вилучення для даних цілей обігових коштів підприємства або ж залучення кредитних ресурсів. Такі умови співпраці сприяли здешевленню собівартості продукції позивача, а відтак і збільшенню доходу.

Крім того, позивачем у НВ ТОВ «Техно Прогрес» була придбана нафта, яка вже перебувала в резервуарах АТ «Укртатнафта», оскільки була прийнята на зберігання для третіх осіб, тобто не потребувала транспортування, а оскільки при прийнятті на зберігання нафти були виконані умови Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122, щодо приймання нафти по якості (були проведені лабораторні дослідження та видані відповідні паспорти якості, що приєднані до матеріалів справи), то позивач володів повною та достовірною інформацією щодо якості нафти, яку мав намір придбати, що також зменшувало господарські ризики.

Таким чином підприємство позивача мало економічний ефект від господарських операцій з НВ ТОВ «Техно-Прогрес».

З огляду на зазначене умислу позивача на отримання лише податкової вигоди, а не досягнення фінансово-господарського результату, судом не встановлено.

Для надання оцінки доводам Кременчуцької ОДПІ про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, оскільки позивач та його постачальник працювали в одному сегменті ринку, в якому існують стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного, характеру діяльності та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій між ними та з метою дослідження ланцюга постачання нафти, що була предметом вищевказаних договорів, судом були витребувані додаткові документи з обох сторін, перелік яких зазначено в ухвалі від 12.07.2010 року.

Так на вимогу суду позивачем надано документи щодо транспортування нафти, яка постачалась НВ ТОВ «Техно - Прогрес» згідно вищевказаних договорів та наступні пояснення.

АТ «Укртатнафта» як нафтопереробне підприємство володіє резервуарами для зберігання нафти. В звязку з цим між Філією «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ВАТ «Укртранснафта» та АТ «Укртатнафта» було укладено договір від 31.03.2003 р. про сумісні дії по організації постачання нафти Придніпровськими магістральними нафтопроводами, яким передбачено, що АТ «Укртатнафта» зобовязано приймати в свої резервуари для зберігання нафту (в тому числі російських родовищ), що транспортується ВАТ «Укртраснафта» для третіх осіб по нафтопроводам «Мічурінськ Кременчук», «Лисичанськ Кременчук» (п.1, п.3 договору арк. справи 43-49 том 4). Облік прийнятої позивачем нафти відбувається на вузлах обліку нафти № 466/1, № 466/2, ВОН № 465 (п.п. 3.3 договору).

Таким чином, на підставі вищевказаного договору, відповідно до актів з вузла обліку нафти (згідно переліку, наведеного в додатку до письмових пояснень позивача арк. справи 39 том 4) в період серпень 2007 року в резервуари АТ «Укртатнафта» було транспортовано 243047 тонн нафти для ЧМПКП «Авто». Зазначені акти приймання передачі нафти (копії приєднані до матеріалів справи арк. справи 60 151 том 4) містять відбиток штампу Центральної енергетичної митниці «Під митним контролем».

Згідно Порядку митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958, акт приймання передачі нафти перевізниками товаротранспортний документ, який містить дані про кількість та якість нафти, поставленої протягом доби на підставі маршрутного доручення, підписаний перевізниками або перевізником і одержувачем (відправником) і має відбиток штампа «під митним контролем».

Судом встановлено, що в подальшому зазначені обсяги нафти були придбані позивачем безпосередньо у НВ ТОВ «Техно Прогрес».

В актах приймання передачі нафти між НВ ТОВ «Техно Прогрес» та АТ «Укртатнафта» (арк. справи 141 158 том 1 та арк. справи 1 23 том 2), що є невідємною частиною вищевказаних договорів купівлі продажу сирої нафти, обсяг нафти визначається із посиланням на номери та дати актів приймання передачі з вузлів обліку нафти, що була поставлена для ЧМПКП «Авто».

Яке місце має ЧМПКП «Авто» у ланцюгу постачання сирої нафти Кременчуцькою ОДПІ не було досліджено, та як вбачається із змісту вищезазначеного акту перевірки позивача та довідки зустрічної перевірки НВ ТОВ «Техно Прогрес» правова оцінка вказаній обставині та вищезазначеним документам не надавалась.

На підтвердження своїх доводів відповідачем було надано суду Акт від 21.03.2008 р. № 599/23-1/30601617 «Про результати виїзної планової перевірки НВ ТОВ «Техно Прогрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2007 року», яким було встановлено, що єдиним постачальником нафти НВ ТОВ «Техно Прогрес» у перевіряємому періоді був ТОВ «Таїз». Також даним актом було проведено аналіз укладених між вказаними особами договорів поставки нафти. Як вбачається із змісту даного акту єдиним договором на умовах поставки DDP резервуари АТ «Укртатнафта» є договір від 02.07.2007 р. № 02/07/2007-ТТ (стор. 14 даного акту), усі інші договори були укладені на умовах поставки DDP резервуари ТОВ «ЛИНОС» (Україна, Луганська область, Попаснянський район, пмт. Малорязанцеве, пл. Нафтопереробного заводу).

Причинно-наслідкових звязків, а саме, що нафта, яка була продана НВ ТОВ «Техно Прогрес» позивачу у серпні 2007 року, яка надходила частинами протягом серпня 2007 року та обліковувалась на вузлах обліку АТ «Укртатнафта» як така, що поставлена для ЧМПКП «Авто», є тією самою нафтою, що була придбана у ТОВ «Таїз» на підставі вищевказаного договору, Кременчуцькою ОДПІ не було встановлено в ході перевірок ні позивача ні його контрагентів та не доведено в ході судового розгляду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не було досліджено повний та дійсний ланцюг постачання нафти саме по конкретним поставкам між АТ «Укртатнафта» та НВ ТОВ «Техно - Прогрес» у серпні 2007 року.

Також, як було зазначено судом вище, позивач не мав господарських взаємовідносин із ТОВ «Таїз» у перевіряємий період, а у відповідності із вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від НВ ТОВ «Техно-Прогрес”. В ході пояснень представники позивача також зазначали, що інформацією про контрагентів своїх контрагентів не володіють, а тим більше не мають доступу до їх бухгалтерської та податкової звітності, та звертали увагу суду, що законодавством не покладено на субєкта підприємницької діяльності обовязку дослідження руху товару по всьому ланцюгу його постачання, а в разі невиконання своїх податкових зобовязань будь-яким контрагентом не позбавляє права добросовісного платника податку на податковий кредит та відшкодування ПДВ з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, та є неправомірними.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень, натомість визнати їх протиправними і скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26.12.2007 року № 0000652302/0/187, від 18.01.2008 р. № 0000652302/1/3, від 31.03.2008 року № 0000652302/2/15 та від 12.06.2008 р. № 0000652302/3/38, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період вересень 2007 року на суму 46 445 989 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько