Постанова № 11131237, 27.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2010 р. справа № 2а-17095/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави

в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м. Донецька», м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу 157383 грн. 31 коп.

за участю прокурора: Ноздрьова С.В. посвідч. № 2915

представників сторін:

від позивача: Болоцької О.В. - за довір. від 15 квітня 2010 року

Проценка С.М. - за довір. від 18 серпня 2010 року

від відповідача: Маголи І.В. - за довір. від 12 грудня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька заявлено позов до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м. Донецька» про стягнення суми заборгованості у розмірі 221057 грн. 83 коп.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу 157383 грн. 31 коп.

Правовою підставою стягнення прокурор та представник позивача під час розгляду справи вважає норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав, про що надав суду письмову заяву. Крім того, відповідач просить суд розстрочити суму податкового боргу строком на два роки рівними долями по 6557 грн. 63 коп.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м. Донецька» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 5 червня 2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31534945, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 12 червня 2001 року (арк. справи 5 11).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: № 117911 від 18 серпня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 17 924 грн. 00 коп., № 43484 від 15 квітня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2 968 грн. 00 коп., № 23605 від 17 березня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2 723 грн. 00 коп., № 15166 від 20 лютого 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2 127 грн. 00 коп.; уточнюючим розрахунком № 201940 від 25 грудня 2008 року відповідачем виплавлена помилка за грудень 2005 року, яким збільшено відємне значення, зараховане у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 314 130 грн. 00 коп. (арк. справи 11-20, 36); № 220890 від 20 січня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 0 грн. 00 коп., № 197409 від 19 грудня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 16 376 грн. 00 коп., № 188267 від 19 січня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21 524 грн. 00 коп., № 176879 від 25 грудня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 22 984 грн. 00 коп., № 164063 від 18 листопада 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 27 273 грн. 00 коп., № 146685 від 20 жовтня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26 218 грн. 00 коп., № 128290 від 18 вересня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23 541 грн. 00 коп., № 33888 від 19 квітня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28 811 грн. 00 коп., № 19982 від 22 березня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23 217 грн. 00 коп., № 11674 від 22 лютого 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 20 949 грн. 00 коп., № 68871 від 19 травня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8 496 грн. 00 коп., № 80594 від 18 червня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7 156 грн. 00 коп., № 100296 від 20 липня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4 880 грн. 00 коп., № 100296 від 20 липня 2009 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4 880 грн. 00 коп., № 51104 від 20 травня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 25 939 грн. 00 коп., № 58084 від 21 червня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23 209 грн. 00 коп., уточнююча податкова декларація № 78070 від 1 червня 2010 року, якою зменшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 111 873 грн. 00 коп. (арк. справи 34 104, 145 155).

Податковим органом (позивачем у справі) прийнято податкове повідомлення-рішення у відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 28 грудня 2009 року № 0013501542/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість на суму 170 грн. 00 коп. (арк. справи 59). В адміністративному або судовому порядку не оскаржено.

Внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання за наведеними податковими деклараціями та податковому повідомленню-рішенню утворилася заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 157 383 грн. 31 коп., яка підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 134 - 142).

Відповідачу податковим органом були сформовані перша від 15 червня 2005 року № 1/1236 та друга від 19 липня 2005 року № 2/1482 податкові вимоги (арк. справи 29, 30).

Матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає в повному обсязі податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 157 383 грн. 31 коп., яка складає суму позовних вимог (арк. справи 156).

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідач просить суд розстрочити суму податкового боргу строком на два роки рівними долями по 6557 грн. 63 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, видатки на утримання житлового фонду за перше півріччя 2010 року складають 1758,0 тис. грн., доходи 1657,0 тис. грн., згідно звіту про фінансові результати за перше півріччя 2010 року, збиток від операційної діяльності складає 2700,0 тис. грн., збиток від звичайної діяльності складає 101,0 тис. грн. (арк. справи 157, 158).

Прокурор та представник Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька не заперечували проти розстрочення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан заявника відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо розстрочення податкового боргу, з огляду на обставини, що ускладнюють сплату боргу одночасно в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м. Донецька» про стягнення суми основного боргу 157383 грн. 31 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м. Донецька» суму основного боргу 157383 грн. 31 коп.

Розстрочити податковий борг в сумі 157383 грн. 31 коп. строком на два роки рівними долями по 6557 грн. 63 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 1 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.