Рішення № 111311241, 23.05.2023, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/2155/22

Провадження № 2/293/124/2023

23 травня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» про визнання права оренди земельної ділянки таким, що припинене та зобов`язання реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

19.12.2022 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» за замістом якої просять, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.03.2023, визнати право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га. відповідача ТОВ «Староолександрівка+» таким, що припинене, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки №362 від 17.02.2014, та зобов`язати реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ТОВ «Староолександрівка+» на земельну ділянку кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га.

В обгрунтування позову, позивачі вказують, що після смерті ОСОБА_4 отримали у спадщину земельну ділянку площею 2,6667га, кадастровий номер 825684400:12:000:0062. Дана земельна ділянка передана ОСОБА_4 в оренду відповідачу ТОВ «Староолександрівка+» на підставі договору оренди від 17.02.2014, строк дії якого, відповідно до пункту 7 договору, становив 5 років. Враховуючи те, що строк договору оренди закінчився 17.02.2019, позивачі, як власники земельної ділянки не бажають продовжувати договір оренди землі із відповідачем, тому просили припинити право оренди відповідача на вказану вище земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору на який його було укладено.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.12.2022, справа № 293/2155/22 передана на розгляд судді Збаражського О.М.

22.12.2022 ухвалою суду позовна заява залишена без руху із наданням позивачам строку на усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали суду.

28.12.2022 на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2022 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили судовий збір в розмірі по 992,40 грн. кожний.

Ухвалою від 29.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 23.01.2023.

Ухвалою від 23.01.2023, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 22.02.2023.

22.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 22.02.2023, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 07.03.2023.

06.03.2023 на адресу Черняхівського районного суду Житомирської області надійшла заява позивачів від 03.03.2023 про зміну предмету позову, за змістом якої позивачі просили розірвати договір оренди землі № 362 від 17.02.2014 зареєстрований у Державному реєстрі прав за номером запису про право № 45966144 від 29.04.2014, кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» та ОСОБА_4 , а також виключити запис про право оренди з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07.03.2023 справа не розглядалась у зв`язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті у справі №293/1438/21, розгляд справи відкладений на 29.03.2023.

Ухвалою від 29.03.2023, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 10.04.2023.

31.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зміненого предмету позову.

06.04.2023 на адресу Черняхівського районного суду Житомирської області надійшла заява позивачів від 30.03.2023 про зміну предмету позову, за змістом якої позивачі просили визнати право оренди земельної ділянки 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га. відповідача ТОВ «Староолександрівка+» таким, що припинене, у зв`язку із закінченням строку договору оренди земельної ділянки №362 від 17.02.2014, зобов`язати реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ТОВ «Староолександрівка+» на вищевказану земельну ділянку.

06.04.2023 відповідачем подані заперечення на заяву про зміну предмета позову від 30.03.2023.

10.04.2023 ухвалою суду заява позивачів від 03.03.2023 про зміну предмету позову залишена без розгляду, заява позивачів від 30.03.2023 про зміну предмету позову прийнята до розгляду, підготовче засідання відкладено на 01.05.2023.

13.04.2023 відповідачем поданий відзив на позовну заяву від 30.03.2023.

26.04.2023 позивачами подано заперечення проти відзиву на позов від 30.03.2023.

01.05.2023 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 23.05.2023.

23.05.2023 у судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно поданої заяви від 18.01.2023 позивачі просили справу розглядати за їх відсутності. Згідно поданої до суду заяви від 23.05.2023, представник відповідача просила розгляд справи призначений на 23.05.2033 року провести у її відсутності, доводи викладені у відзивах на позов підтримав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні 23.05.2023, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

17.02.2014 між ТОВ «Староолександрівка+» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 2,66667 га кадастровий номер 825684400:12:000:0062 строком на 5 років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.18). Пунктом 36 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.20). Згідно п. 39 договору оренди землі, зміна власника земельної ділянки не передбачає внесення змін до умов договору чи його розірвання (а.с.20). Відповідно до п.48 договору, договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.01.2015, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вишпіль Черняхівського району Житомирської області (а.с.11).

14.09.2022 позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину, яка складається з земельної ділянки площею 2,6667га, кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, належної померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №098662, виданого Черняхівською райдержадміністрацією Житомирської області 12.07.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди № 646 (а.с.12,14,16).

Відомості щодо набуття права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом відносно даної земельної ділянки внесені 14.09.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідними витягами (а.с.13,15,17).

ІV. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ, ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом, що регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ході розгляду справи встановлено, що 17.02.2014 між ТОВ «Староолександрівка+» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі строком на 5 років.

У пункті 48 договору оренди сторони погодили, що договір набирає чинності після його підписання та його державної реєстрації. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони пов`язали також з моментом його державної реєстрації.

Однак, зазначена умова договору не відповідає нормам Закону України «Про оренду землі», оскільки на час укладення вказаного договору оренди землі реєстрація договору не здійснювалась, з 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року договори оренди землі не підлягали державній реєстрації.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Отже, оспорюваний договір оренди землі почав діяти з 17.02.2014.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

Відтак, право оренди на земельну ділянку у ТОВ «Староолександрівка+» виникло 18.04.2014 з моменту державної реєстрації права оренди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що був вчинений відповідний запис за №12552672, що визнається сторонами.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Редакція закону береться на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки договір оренди землі укладений строком на 5 років (тобто строк договору до 17.02.2019), а договором оренди передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, то спірні правовідносини щодо поновлення договору виникли в січні 2019 року (тобто за 30 днів до закінчення строку дії договору).

Тому стаття 33 Закону України "Про оренду землі" застосовується саме в редакції, яка діяла на січень 2019 року.

Так відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (частина дев`ята статті 33 цього Закону).

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (частина десята статті 33 цього Закону).

Аналіз зазначених норм закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та спадкоємця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи орендодавець ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно ч. 5 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивачі в 2015 році повідомили відповідача про те, що вони є спадкоємцями орендодавця ОСОБА_4 та набули право власності на земельну ділянку та зареєстрували за собою таке право.

Доводи позивачів про повідомлення відповідача про зміну власника земельної ділянки площею 2,6667 га, кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, та необхідність сплати орендної плати, за відсутності належних доказів не можуть бути сприйняті судом як доказ належного повідомлення орендаря у розумінні ч.3 ст. 148-1 ЗК України, так як позивачі зобов`язані були направити в місячний термін відповідну письмову заяву. Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача про необізнаність із зміною власника земельної ділянки.

Однак, як встановлено судом, 14.09.2022 позивачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 , а саме в розмірі по 1/3 частки у спадщині, яка складалася зі спірної земельної ділянки. Того ж дня за позивачами зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку по 1/3 частці кожному.

Тобто, до закінчення договору оренди спірної земельної ділянки, відповідачі не оформили у встановленому законом порядку право власності на спадщину та не повідомили орендаря про те, що вони є спадкоємцями.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" від 20 вересня 2016 року № 1533-VIII в статтю 33 Закону України "Про оренду землі" внесено відповідні зміни, якими урегульовано питання поновлення строків договору оренди земельних ділянок, власники яких померли до спливу строку дії договору оренди землі. На час закінчення договору оренди (17.02.2019) діяла зазначена редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Тобто, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" від 20 вересня 2016 року N 1533-VIII передбачений такий механізм як - автоматична пролонгація договору оренди. Законом передбачено, що якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, і право власності не зареєстровано за новим власником (спадкоємцем), то такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту реєстрації права власності за новим власником. Після того, як земельна ділянка буде успадкована попередній орендар має переважене право на продовження строку дії договору за умови письмового повідомлення нового власника про своє бажання. Для цього законом передбачено, що новий власник, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов`язаний повідомити діючого орендаря про набуття права власності на земельну ділянку. З цього часу, орендар має не менше місяця щоб надіслати новому власнику лист-повідомлення про бажання поновити договір оренди та додаткову угоду про поновлення договору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом місяця з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку не повідомили діючого орендаря про набуття права власності на земельну ділянку, а звернулись 19.12.2022 до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+» за замістом якої просили, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.03.2023, визнати право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га. відповідача ТОВ «Староолександрівка+» таким, що припинене, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Тобто відповідачу про коло спадкоємців стало відомо 03.02.2023, і тому саме з цього часу почався перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Однак, ТОВ «Староолександрівка+» не звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди землі, доказів протилежного суду не надано, при цьому відповідач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою.

В подальшому позивачі неодноразово у відповідних процесуальних документах у даній справі повідомляли про відсутність намірів продовжувати договір оренди з ТОВ «Староолександрівка+» через несплату орендних платежів, що не спростовано відповідачем, та про намір укласти договір оренди з іншим орендарем.

Отже, встановивши, що сторони за договором не досягли згоди щодо продовження договору оренди на новий строк, орендар не надав договір з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що власники земельної ділянки-орендодавці у позовній заяві вказували на відсутність наміру продовжувати з відповідачем договірні відносини з оренди землі через несплату орендної плати, що беззаперечно свідчить про відсутність їх волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 17.02.2014 на певних умовах, суд вважає, що переважне право відповідача не порушено, а строк дії вказаного договору оренди закінчився 14.09.2022, тобто з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку за новими власниками.

У випадку заперечення орендодавця щодо подальших орендних відносин із орендарем переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 326/1527/20 (провадження N 61-14904св21).

Відтак, твердження відповідача про те, що строк дії договору продовжився з урахуванням строку, що минув до його зупинення у зв`язку із смертю орендодавця, та оспорюваний договір вважається дійсним до 03.02.2027, посилання відповідача на застосування норм ст. 126-1 Земельного кодексу України та чинність оспорюваного договору до 17.02.2024, є безпідставними.

Інші доводи відповідача не впливають на суть вирішення справи та зводяться до незгоди із припиненням права оренди на земельну ділянку.

Суд звертає увагу, що факт користування ТОВ «Староолександрівка+» земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди не відповідає волевиявленню власників земельної ділянки, які заперечують щодо поновлення або укладання нового договору з попереднім орендарем.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21) зроблено висновок, що «згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)). Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)). Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)). Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зроблено висновок, що «одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права». […] Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

Пунктом 36 договору оренди землі №362 від 17.02.2014 передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, дію вказаного договору оренди землі між ТОВ «Староолександрівка+» та ОСОБА_4 припинено 14.09.2022 та у встановленому законом порядку не поновлено на новий строк.

Таким чином, оскільки право оренди відповідача на належну позивачам земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому порушене право позивачів та його реальне відновлення підлягає судовому захисту за їх позовом про визнання права оренди припиненим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право оренди за ТОВ «Староолександрівка+», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Положення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наводить перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, серед яких є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки суд дійшов висновку, що право оренди земельної ділянки у ТОВ «Староолександрівка+» є припиненим у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі, на який його було укладено, а вказане судове рішення є самостійною підставою для державної реєстрації припинення речового права, тому позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди ТОВ «Староолександрівка+» на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. ст. 133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимога про зобов`язання державного реєстратора виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Староолександрівка+» на спірну земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання припиненим права оренди, яка судом задоволена, суд стягує з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати у виді судового збору, сплачені під час подання позову до суду у розмірі по 992 грн 40 коп. кожним.

Керуючись ст.ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825684400:12:000:0062, площею 2,6667га. відповідача ТОВ «Староолександрівка+» таким, що припинене, у зв`язку із закінченням строку договору оренди земельної ділянки №362 від 17.02.2014.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідача ТОВ «Староолександрівка+» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачений позивачами при поданні позову до суду судовий збір у розмірі по 992 грн 40 коп., кожному.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП: НОМЕР_3

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП: НОМЕР_4

Відповідач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Староолександрівка+»

адреса місцезнаходження: Житомирська область, смт Ємільчине, вул. Соборна, 2

код ЄДРПОУ 38863276

Повне рішення суду складено та підписано 05.06.2023.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ