Постанова № 11130468, 27.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.07.10Справа №2а-6558/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В. за участю: представника позивача - Решоткіна О.Г.

представника відповідача Гришина Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Юркаффа»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції А Крим

про скасування рішень,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркаффа» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим про скасування рішення №0000212200 від 17.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, скасування рішення №0000242200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, скасування рішення №0000252200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій 1020,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій прийняти з порушенням норм діючого законодавства, без урахування фактичних обставин справи, тому прийняти рішення підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що в ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 N 959 - XII ( 959-12 ) встановлено, що датою імпорту є момент перетину вару митної межі України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, "Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення постачання, коли таке відстрочення перевищує 90 (180) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу вимагає індивідуальної ліцензії НБУ".

Ст. 4 Закону встановлює відповідальність за порушення терміну, передбаченого ст. 2 Закону у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми митної вартості продукції, що недопостачає, за кожен день прострочення.

При проведенні перевірки не взято до уваги, що автомобіль - евакуатор від компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) поступив на митну територію України 29.10.2008 року, що підтверджено відмітками Львівської митниці на ПД 0006000000200888264, інvоісе (рахунок) №1\09\08 від 17.09.2008; уніфікована митна квитанція серія 209А № 3507848, код митного підрозділу 209100535.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 (180) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента

Таким чином, позивач вважає,що застосування органами державної податкової служби пені в даному випадку можливе лише в разі перевищення 90 (180)-денного терміну поставки (імпорту) товарів, що визначається моментом перетинання товаром митного кордону України, з дати здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента та за умови відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України на таке перевищення. При цьому наявність оформленої належним чином вантажної митної декларації типу ЇМ 40 не вимагається.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 року на підставі ст. 55 КАС України у звязку з реорганізацією відповідача - Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим була здійснена заміна відповідача по справі на правонаступника - Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим.

Представник позивача в судовому засіданні надав доповнену позовну заяву (а.с.55-58), наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у доповненому адміністративному позові, та пояснень до адміністративного позову (а.с.59-62).

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

Представник відповідача зазначив, що в період з 18 січня 2010 року по 03 лютого 2010 року фахівцями ДПІ в м. Феодосії було проведено перевірку ТОВ "Юркаффа" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 158/23-1/33180100 від 08 лютого 2010 року, згідно якого були встановлені наступні порушення: ст. 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), а саме - перевищення ТОВ "Юркаффа" законодавчо встановленого 180 денного строку поставки товару з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, на 192 дні у сумі 25000 євро (з 23.03.2009р. по 30.09.2009р.).

Представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" від 19.02.1993р. № 15-93 (зі змінами і доповненнями), а саме - ТОВ "Юркаффа" порушені вимоги щодо декларування валютних цінностей у наданих деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2009р., 01.07.2009р., 01.10.2009р.

Представник відповідача вважає, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на території України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на корнет держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування").

У звязку з чим, на думку представника відповідача, до позивача були правомірно застосовані штрафні санкції, тому підстав для скасування спірних рішень не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.79-80).

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що 14.10.2004 року ТОВ «Юркаффа» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Феодосійської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №440103 (а.с. 26).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Юркаффа» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення №0000212200 від 17.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, скасування рішення №0000242200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, скасування рішення №0000252200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 гривень суд зобовязаний перевірити, чи прийняти рішення на підставі закону, в межах повноважень, відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Юркаффа" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 158/23-1/33180100 від 08 лютого 2010 року (а.с.11-15), за висновками якого встановлені наступні порушення: ст. 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), а саме - перевищення ТОВ "Юркаффа" законодавчо встановленого 180 денного строку поставки товару з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, на 192 дні у сумі 25000 євро (з 23.03.2009р. по 30.09.2009р.), також встановлення подання ТОВ «Юркаффа» за перевіряємий період станом на 01.04.2009 року,01.07.2009 року, 01.10.2009 року декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами з порушенням вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" від 19.02.1993 р. № 15-93.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м. Феодосії АР Крим прийнято рішення №00212200 від 17.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150231,32 гривень (а.с.7)

ТОВ "Юркаффа" не погодилося з винесеним рішенням і подало скаргу до ДПІ м. Феодосії.

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Феодосії 24.02.2010р. прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким в задоволенні скарги відмовлено (а.с.). та за результатами розгляду скарги винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010р. № 0000242200 на суму 150231,32 гривень (а.с.8) та рішення від 23.04.2010р. №0000252200 на суму 1020,00гривень за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" від 19.02.1993р. № 15-93.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень, яки є предметом оскарження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 (180) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних рацій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в земній валюті" встановлює відповідальність за порушення терміну, передбаченого ст. 2 Закону у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми митної вартості продукції, недопостачає, за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом здійснення імпорту згідно статті 1 даного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до частини 1 статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

На підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і, який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Суд зазначає, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документу, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З огляду на викладене суд вважає посилання представника відповідача, що датою імпорту є дата оформлення ВМД, а ні дата фактичного перетину митного кордону України, є необґрунтованим та не основаним на нормах матеріального права.

Згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97р. № 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Судом встановлено, що між позивачем та компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) був укладень договір № 1/09/08 17.09.2008 року, за умовами якого компанії «Аlех Аиtоmobile» зобовязана передати у власність ТОВ «Юркаффа» автомобіль евакуатор. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 цього договору строк поставки встановлено до 15.12.2008 року, продавець має право на дострокову поставку. Підпунктом 2.3. пункту 2 встановлено, що оплата по договору здійснюється у формі 100% передоплати протягом 10 днів після підписання договору, надання рахунку. На підставі інvоісе (рахунок) № 1\09\08 від 17.09.2008 року та платіжного доручення №1 від 23.09.2008 року. Позивач перерахував 25000 євро 23.09.2008 року, яке складає, суму договору №1/09/08 17.09.2008 року, про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні (а.с.66).

Судом встановлено, що автомобіль - евакуатор від компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) поступив на митну територію України 29.10.2008 року, що підтверджено відмітками Львівської митниці на ПД 0006000000200888264 (а.с.20), інvоісе (рахунок) № 1\09\08 від 17.09.2008 року (а.с.65) уніфіковано митна квитанція серія 209А № 3507848, код митного підрозділу 209100535.

Судом встановлено, що отриманий від компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) за договором № 9\08 від 17.09.2008 року автомобіль знаходився під митним контролем, що також підтверджено ВМД №600060000\8\001039 і відбитком особистої печатки ст. інспектора митного поста м. Феодосія Ефимцева. Усі митні платежі (мита, ПДВ і т.д.) були сплачені в 2008 р. ТОВ "ЮРКАФФА" в повному об'ємі.

Також суд зазначає, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.11.2008 року №60006000/2008/000047 визнана Окружним адміністративним судом АРК протиправною та скасована і це рішення від 03.09.2009 по справі № 2а-1047\09\9\0170 набрало законної сили. Крім того, цим рішенням встановлено, що автомобіль з 29.10.2008р. знаходився під митним контролем, тобто на території України, і відмова Кримської митниці в митному оформлені є незаконною. Таким чином, не своєчасне оформлення ВМД, виникло ні з вини позивача.

Відповідно до довідки 107/15370 від 20.04.2010 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами ГУ НБУ в АРК, підписаною також в.о. першого заступника начальника державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим ТОВ «Юркаффа» здійснено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходиться за межами України станом на 01.04.2010 року.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судом, а також наведених норм права, суд дійшов висновку, що позивачем не допущене порушення строків встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому рішення №0000212200 від 17.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, та рішення №0000242200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень, прийняте за результатом розгляду скарги позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд вважає, що рішення №0000252200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій 1020,00 гривень за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" від 19.02.1993р. № 15-93 (зі змінами і доповненнями), а саме за порушене вимог щодо декларування валютних цінностей у наданих деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами, є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у звязку з тим, що відповідно до встановлених судом обставин та норм діючого законодавства з моменту переткання кордону України - з дати ввозу автомобіля на митну територію України 29.10.2008р. - у ТОВ «Юркаффа» за межами України відсутні валютні цінності та майно. Доказів знаходження валютних цінностей за межами України відповідач суду не надав.

Також суд зазначає, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту права. Суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування спірних рішень, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України.

Таким чином, суд вважає необхідним на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 27.07.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 30.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим №0000212200 від 17.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим №0000242200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 гривень.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення №0000252200 від 23.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 гривень.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Юркаффа» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.