Рішення № 111296291, 02.06.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4455/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення проживання дитини.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 20 липня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області про, що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та зроблено актовий запис №269. Від даного шлюбу наробилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2021 року, вищевказаний шлюб розірвано.

Стверджує, що після народження доньки та по теперішній час вона проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджує довідкою №3 від 20.03.2023 року голови ОСББ «Декабристів 53» О.Богуш, а також довідкою №23 від 21.03.2023 року лікаря педіатра «ТОВ «Гемо медика Україна».

Також зазначає, що 16.08.2021 року між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_2 .

26.09.2021 року відповідачка виїхала за межі України до Угорщини і станом на день подання позову не поверталася до України. Разом з тим повідомила позивача, що має намір по приїзду в Україну забрати доньку із собою за кордон.

Позивач стверджує, що у них із донькою прекрасні відносини, остання навчається в комунальному закладі «Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради в 1 класі фортепіанного відділу. Також, донька навчається у 2-Б класі в Ужгородській загальноосвітній школі ?-?? ступенів №6 ім. В.С. Гренджі - Донського Ужгородської міської ради Закарпатської області.

Позивач також підтверджує, що донька перебуває на його повному утриманні та самостійному вихованні. Для неї створені всі необхідні умови для комфортного проживання та гармонійного розвитку.

Позивач також зазначає, що квартира в якій вони проживають належить його мамі ОСОБА_7 , яка має постійну роботу та заробіток.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Ухвалою суду від 18.04.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15.05.2023.

19 травня 2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності. Правові наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Служби у справах дітей Ужгородської міської ради подав клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з воєнним станом та залученням працівників служби до вирішення невідкладних завдань. При прийнятті рішення, просить врахувати висновок органу опіки та піклування від 18.05.2023.

Положеннями ч.3 ст. 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як установлено з матеріалів справи позивач та відповідачка з 20.07.2013 по 11.05.2021 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.05.2015 у подружжя народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2021 шлюб між сторонами розірвано.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 проживає разом з батьком, що зокрема підтверджується довідкою Голови ОСББ «Декабристів 53» Богуш О. №3 від 20.03.2023 року, довідкою №23 лікаря педіатра ТОВ «Гемо медика Україна», характеристикою ОСОБА_4 виданою директором Ужгородської загальноосвітньої школи ?-?? ступенів №6 ім.В.С. Гренджі - Донського Ужгородської міської ради Закарпатської області.

Згідно копії паспорта позивача місце реєстрації його проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира в якій проживає позивач з донькою належить його матері - ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 дбає та піклується про доньку ОСОБА_4 , забезпечує її всім необхідним для гармонійного розвитку: належним харчуванням, необхідними умовами для навчання та відпочинку.

Позивач має роботу, у вільний час має періодичні підробітки від своїх друзів, та постійний дохід. Тривалий час працював в Закарпатському академічному театрі ляльок на посаді помічника режисера. За місцем роботи характеризувався позитивно, що підтверджується характеристикою, виданою Директором-художнім керівником ОСОБА_9 .

Згідно характеристики, виданої Ужгородською загальноосвітньою школою ?-?? ступенів №6 ім. В.С. Гренджі - Донського Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у 2-В класі вказаного навчального закладі. Участь у вихованні та шкільному житті Варвари бере тільки батько. Мати дитини, контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується, останні 4 роки не проживає з донькою, оскільки має іншу сім`ю та перебуває за межами України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку про визначення місця проживання дитини встановлено, що службою у справах дітей від 03.05.2023 року здійснено перевірку умов проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Обстеженням встановлено, що умови проживання ви квартирі задовільні. Житло розміщене на 4-му поверсі дев`яти поверхового будинку, складається з однієї кімнати, кухні, коридору та ванної кімнати. В квартирі є всі комунальні зручності, необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини є окреме спальне місце, місце для навчання, шкільне приладдя одяг та взуття по сезону, продукти харчування. Стосунки в сім`ї традиційні, доброзичливі. У результати бесіди з батьком дитини з`ясовано, що він має бажання визначити місце проживання своєї доньки з собою.

09.05.2023 відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому на якому заслухано думку батька дитини та з`ясовано, що мати перебуває за кордоном і не займається вихованням дитини протягом тривалого періоду часу..

Розглянувши наявні матеріали та насамперед враховуючи інтереси малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою його проживання.

Отже, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що батьком створено належні умови для виховання та розвитку дитини, суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, встановивши, що ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком, вважає необхідним визначити подальше місце її проживання разом з ним.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Беручи до уваги обставини справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд, визначаючи місце проживання спільної дитини сторін у цій справі з батьком, дійшов висновку про те, що це буде відповідати як найкращим інтересам самої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їх спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.2; 4-5; 10-13; 76-81; 133; 141; 200, 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст.3; 9; 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст.21-22; 24; 51 Конституції України, ст.141; 160-162 СК України, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса (останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, адреса: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000, Код ЄДРЮОФОПГФ 42858487

Повний текст рішення суду складено 05 .06.2023.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник