Постанова № 11129343, 06.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-29/17604-2007А/5002

06.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Курапової З.І. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: Лочман Яна Олександрівна, паспорт НОМЕР_1, виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 30.09.1997, довіреність № б/н від 01.02.2010;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І. ) від 24.09.09 у справі № 2-29/17604-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новатор" (вул. Первомайська, буд. 62, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, буд. 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2009 позов задоволено: визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000581530/0/72827.06.2007, № 0000581530/1/945/155-2 від 27.07.2007, № 0000581530/2/1183 від 04.10.2007, № 0000581530/3 від 04.12.2007 про донарахування та стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 440,43 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Новатор»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (т.2 арк.с.11-19).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення виконання його відбулось, а узгодження ні, оскільки справа знаходилась на стадії касаційного розгляду; жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, тому у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині, прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити (т.2 арк.с.22,24-26).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування та його нормативно-правові приписи є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами.

В судовому засіданні 06.04.2010 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених в запереченні (вх.№2598 від 26.03.2010).

В судове засідання, призначене на 06.04.2010, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.2арк.с.34), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

За викладених обставин, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 06.06.2007 по 13.06.2007 Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати Відкритим акціонерним товариством "Новатор" узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 17.05.2007 по 05.06.2007.

За результатами перевірки складено Акт №598/15-2/00443737 від 13.06.2007 (т.1арк.с.9-11).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами": порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі Акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000581530/0/728 від 27.06.2007 за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань на 15 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 10% (т.1арк.с.12),

-№0000581530/1/945/15-2 від 27.07.2007 за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань на 15 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 10% (т.1арк.с.13),

-№0000581530/2/1183 від 04.10.2007 за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань на 15 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 10% (т.1арк.с.14),

-№0000581530/3 від 04.12.2007 за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань на 15 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 10% (т.1арк.с.15).

Висновки Акту перевірки та Рішення про застосування штрафних санкцій залишені без змін, а скарги позивача без задоволення Рішеннями про результати розгляду скарг Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим №3477/10/31-3 від 19.07.2007, Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим №8864/7/25-021 від 29.09.2007 та Державною податковою адміністрацією України №24334/7/25-0215 від 29.11.2007 (т.1 арк.с.54-55,58-59,63-66).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками попередньої документальної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

-про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 128338,50 грн. (№ 888);

-про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 2390,00 грн. (№ 889).

25.01.2007 Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-19/14939-2006А позов Відкритого акціонерного товариства «Новатор»задоволено частково: визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №888/23-01/2 від 21.06.2006, №888/23-01/3 від 30.08.2006, №889/23-01/0 від 03.03.2006, №889/23-01/2 від 21.06.2006, №889/23-01/3 від 30.08.2006; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.05.2007 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим задоволено частково, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 скасовано, прийнято нову постанову, позовні вимоги задоволено частково: визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення рішення №889/23-01/2 від 21.06.2006, №889/23-1/3 від 30.08.2006; визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення рішення №888/23-01/0 від 03.03.2006, №888/23-01/2 від 21.06.2006 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1272,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 636,00 грн.; визнано протиправними та нечинним рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про результати розгляду скарги від 07.04.2006 №1539/10/25-0 у частині залишення без задоволення податкового повідомлення рішення від 03.03.2006 №889/23-01/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 1600,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 560,00 грн., в частині донарахування фінансових санкцій у сумі 29,96 грн., залишення без змін податкового повідомлення рішення від 03.03.2006 №888/23-01/0 від 03.03.2006 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1272,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 636,00 грн.; визнано протиправним та нечинним рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про результати розгляду скарги від 16.06.2006 №1350/10/25-007 у частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 03.03.2006 №889/23-01/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 1600,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 560,00 грн., залишення без змін рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про результати розгляду скарги від 07.04.2006 №1539/10/25-0 про збільшення суми фінансових санкцій з податку на прибуток на 29,96 грн., збільшення суми фінансових санкцій з податку на прибуток на 200,04 грн., залишення без змін податкового повідомлення рішення від 03.03.2006 №888/23-01/0 у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1272,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 636,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 арк.с.16-23).

26.02.2009 Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Новатор»задоволено, касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволено частково, скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2007 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та нечинними податкових повідомленьрішень Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 888/23-01/0 від 03.03.2006, №888/23-01/2 від 21.06.2006, №888/23-1/3 від 30.08.2006 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 84287,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42143,50 грн.; в цій частині залишити в силі постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007; в решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2007 залишено без змін (т.1 арк.с.104-111).

Предметом спору виступають штрафні санкції, нараховані відповідачем в акті перевірки від 06.06.2007 №598/15-2/00443737, де встановлений факт несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією №8668 від 21.05.2007 та за Постановою Севастопольського апеляційного господарського №2-19/14939 від 04.05.2007.

Спір виник у звязку з тим, що відповідач, з точки зору позивача, перевищив свої повноваження в частині ведення обліку платежів, які надходять від платників, а саме здійснення органами державної податкової служби перерозподілу податків, які надходять від платників через банківські установи всупереч цільовому призначенню коштів, визначеному платниками податків в платіжних дорученнях, за якими перераховуються кошти.

Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим нараховано штрафні санкції у звязку з затримкою сплати позивачем суми податкових зобовязань, встановлених Постановою Севастопольського апеляційного господарського №2-19/14939 від 04.05.2007, оскільки суми податків зараховувалися не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, що визнається відповідачем у запереченнях на позов, які в подальшому були скасовані касаційною інстанцією.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми статті 19 Конституції України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000, Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-ХІУ, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.01, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76.

Суд першої інстанції проаналізував вищезазначені норми діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції встановив, що оплата за постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2007 (отримана підприємством 11.05.2007) добровільно здійснена позивачем 01.06.2007 (т.1арк.с.33): 21.05.2007 підприємством надана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2007 року, платіжним дорученням від 29.05.2007 №4111 проведена сплата по даній декларації, про що зазначено у платіжному документі.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що дії позивача є повністю правомірними, оскільки підставами для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідачем вказано порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, за яке передбачена відповідальність підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, згідно якого у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суми 31293,78 грн. та 4100,49 грн. по податковим повідомленням-рішенням № 0001861502/0 від 11.11.2008 та №0001871502/0 від 11.11.2008.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено, що орган податкової служби має право визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Крім того, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як встановлено статтею 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Однак, частина третя статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначає перелік вимог, що можуть міститись в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позву. Перелік вимог, зафіксований у статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Особливість змісту адміністративного позову визначається характером певних спірних правовідносин.

Отже законодавець залишив відкритим перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові.

Таким чином, позовна заява може містити, крім визначених в статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, деякі з встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) та вимога про визнання нормативно-правового акта нечинним, яка виключає вимогу про скасування цього акту, прояву волі, оскільки правові, наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містить різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними та їх скасування.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції зміні, шляхом викладення пункту другого резолютивної частини і іншій редакції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.09 у справі № 2-29/17604-2007А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.09 у справі № 2-29/17604-2007А змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини в наступній редакції:

"Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000581530/0/728 від 27.06.2007, №0000581530/1/945/155-2 від 27.07.2007, №0000581530/2/1183 від 04.10.2007, №0000581530/3 від 04.12.2007 про донарахування та стягнення штрафних санкцій в розмірі 8440,43 грн."

3. В іншій частині постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.09 у справі № 2-29/17604-2007А залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис З.І.Курапова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна