Ухвала суду № 11128915, 08.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-а-3895/09/2/0170

08.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Кучерука О.В. , Горошко Н.П. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 20.05.09 по справі №2-а-3895/09/2/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів,4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів»(далі ВАТ) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі Інспекція) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022304/0 від 16.01.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 13629,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6814,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2009позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем підтверджено наявність у позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які були не менш сум його зобовязань з податку на додану вартість у зазначеному періоді, у позивача в наявності податкові накладні, отримані від постачальника, суми сплачені за товар відображені у податкових деклараціях, то позивач правомірно включив 13629,00 грн. до сум бюджетного відшкодування.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем в ціні товару, в ході перевірки встановлено, що заявлена ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»до відшкодування сума податку на додану вартість за жовтень 2007 року не підтверджена зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи до виробника та сплаті податку на додану вартість до бюджету, то у позивача не виникає права на отримання бюджетного відшкодування оплаченого у цині товару податку на додану вартість.

Представникі сторін в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи межі перегляду справи в апеляційної інстанції, передбачені ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України без участі представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2007, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2007. За результатами перевірки складений акт від 12.01.2009 № 27/23-4/14307251, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 та п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення суми, яка заявлена до відшкодування за жовтень 2007 у розмірі 13629,00 грн. Такого висновку Інспекція дійшла на підставі неможливості підтвердження факту сплати ПДВ до бюджету України постачальниками металовиробів, оскільки провести перевірку постачальника товарів у 3 ланці ланцюга неможливо в звязку з тим, що ТОВ «Техноальянс-Д»визнано банкрутом за ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- боржник відсутній за юридичною адресою (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008).

Виявлені порушення зявилися підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000022304/0 від 16.01.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 13629,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6814,50 грн.

Позивач оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення Інспекції в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Так, пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість регламентується п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що в ході позапланової виїзної перевірки ВАТ встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ «Залів-Метал», у якого позивач придбав металовироби. Факт здійснення операції підтверджується виданими ТОВ «Залів-Метал»на адресу позивача належним чином оформленими податковими накладними та виписками банку з розрахункового рахунку про сплату позивачем отриманих товарів. Сума податку на додану вартість включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2007, дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем за товари у попередніх податкових періодах постачальнику цих товарів ТОВ «Залів-Метал», та бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в податкової декларації за жовтень 2007.

Також, безпосередньо, актом перевірки підтверджується, що порушень норм діючого законодавства з боку ані позивача, ані ТОВ «Залів-Метал»стосовно виконання та відображення у податковому обліку здійснених операцій (визначені сум податкових зобовязань та податкового кредиту), що стосуються предмету спору, не встановлено (довідка про результати зустрічної перевірки ТОВ «Залів-Метал», отриманої від Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 17.12.2007 вх. №3531/7).

Відповідач вважає, що позивачем суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування завищено, оскільки неможливо провести зустрічну перевірку 3 ланки ланцюгу.

В той же час, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на бюджетне відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу визнається колегією суду необґрунтованим.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства, і такий висновок є правомірним та обґрунтованим. За цих обставин задоволення позовних вимог є правомірним.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в звязку чим, керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст. 198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2009 по справі № 2-а-3895/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 лютого 2010 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Н.П.Горошко З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва