Рішення № 11127951, 03.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 вересня 2010 року справа № 5020-4/114

За позовом Міністерства Оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м.Москва, вул. Знаменка, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел-Юг” (99001, місто Севастополь, площа Ластова, 5-а кв.7)

про стягнення 412050,00 грн. неустойки та 196800,00 грн. збитків,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивача (МО РФ) - Зровка І.А., помічник командуючого з правової роботи - начальник юридичної служби, довіреність № 701-а від 13.05.10; Шпеньков С.В. - начальник продовольчої служби Управління начальника тилу ЧФ РФ, довіреність№ 113 від 18.02.10

відповідача: не з`явився;

                                        СУТЬ СПОРУ:

Міністерство Оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вимпел-Юг” про стягнення неустойки в сумі 412050,00 грн. за непоставку м`ясної продукції по контракту № 1 від 16.12.2009 року, а також збитків в сумі 196800,00 грн., спричинених непоставкою м`ясної продукції, розрахованих на підставі пункту 5.6 Контракту.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.12.2009 року між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини № 99764-2 Штетального І.Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вимпел-Юг” було укладено контракт № 1 на поставку продукції для харчування, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов’язання по поставці м`яса –яловичини першої та другої категорій, однак фактично зобов’язання з поставки м`яса не були виконані. В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача неустойки позивач посилається на пункт 5.1 Контракту № 1 від 16.12.2009 року, яким передбачено відповідальність Поставщика –відповідача, у випадку невиконання в установлений строк умов контракту у вигляді сплати неустойки в розмірі 50 % від вартості непоставленої продукції.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків позивач посилається на пункт 5.6 Контракту № 1 від 16.12.2009, яким встановлено, що у випадку розірвання договору у зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань Замовник має право стягнути з Постачальника суму понесеного збитку, яка визначається як різниця між вартістю аналогічно закуповуємої Продукції за новим контрактом та вартістю недопоставленої продукції по розірваному у повному обсязі або частково контракту. Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань по Контракту № 1 військовою частиною було укладено інший контракт з іншим постачальником відносно поставки тієї ж продукції, але за цінами, які були вище, ніж обумовлено Контрактом № 1, що і спричинило збитки на суму 196800,00 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з`явився, причину неявки не повідив, хоча про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином (а.с.45-46).

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Вимпел-Юг» є: 99716, м.Севастополь, с.Тернівка, вул. Леніна, 3 (а.с.29-30, 37).

Поштова кореспонденція ТОВ «Вимпел-Юг», яка направлялась судом на адресу: 99716, м.Севастополь, с.Тернівка, вул. Леніна, 3, поверталась на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв’язку з тим, що «адресат за зазначеною адресою не проживає»(а.с.33-36).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В той же час, судом поштова кореспонденція ТОВ «Вимпел-Юг»також направлялась на адресу: 99001, м.Севастополь, проща Ластова, 5-а кв.7. Саму таку адресу зазначив сам відповідач у Контракті № 1. За зазначеною адресою відповідач поштову кореспонденцію суду отримував (а.с.45-46).

На підставі викладеного, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Присутнім у судових засіданнях представникам позивача були роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.12.2009 року між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини № 99764-2 Штетального І.Г., діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 11.09.2009 року № 45/382 –«Замовник», та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вимпел-Юг” –«Постачальник», було укладено Державний контракт № 1 (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Замовника продовольство, яке закуповуєть виключно з метою організації харчування особового складу флоту, а саме: м'ясо-яловичина 1 категорії, морожене в полутушках, яке відповідає вимогам ДСТУ 6030:2008, м'ясо-яловичина 2 категорії, морожене в полутушках, яке відповідає вимогам ДСТУ 6030:2008, за описом, ціною, в асортименті, кількості, строки, вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Контракту.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що замовник зобов’язується прийняти поставлену продукцію і своєчасно здійснити її оплату на умовах даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту, право власності на Продукцію переходить до замовника після оформлення Ватнажоотримувачем акту про прийомку матеріалів форми М-7 або акту прийому форми № 4. Акт про прийому оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи і лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність Продукції ГОСТ, ДСТУ, ГСТУ, ТУУ.

16.12.2009 року також було підписано Специфікацію № 1 до Державного контракту № 1 від 16.12.2009 року, якою було обумовлено найменування продукції, ціну з урахуванням ПДВ, умови доставки, умови сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів, обсяг та строки поставки, зокрема:

- м`ясо-яловичина 2 категорії морожене в полутушках, яке відповідає вимогам ДСТУ 6030:2008, за ціною 19,80 грн. за один кг (з урахуванням ПДВ), обсяг поставки - 3400 кг в період з 11.01. по 15.01.2010;

- м`ясо-яловичина 1 категорії морожене в полутушках, яке відповідає вимогам ДСТУ 6030:2008, за ціною 20,10 грн. за один кг (з урахуванням ПДВ), обсяг поставки - 21000 кг в період з 01.03 по 05.03.2010, та 20000 кг в період з 12.03. по 19.03.2010 (а.с.14);

У специфікації також зазначено, що вантажоотримувачем продукції являється 2054 військовий склад, платником продукції являється військова частина 99764-2 (а.с.14).

16.03.2010 року командиром військової частини 99764-2 на адресу ТОВ «Вимлел-Юг»було направлено лист вих. № 80/2-254, в якому зазначалось про невиконання станом на 15.03.2010 збоку ТОВ «Вимпел-Юг»в обумовлені контрактом строки договірних зобов`язань в частині поставки 41000 кг м`яса-яловичини 1 категорії та повідомлялось про розірвання Контракту № 1 в цій частині на підставі пунктів 5.1, 5.6 (а.с.16).

18.03.2010 року командиром військової частини 99764-2 на адресу ТОВ «Вимлел-Юг»було направлено претензію № 10 вих. № 80/2-262, в якій також зазначалось про невиконання станом на 16.03.2010 збоку ТОВ «Вимпел-Юг»в обумовлені контрактом строки договірних зобов`язань в частині поставки 41000 кг м`яса-яловичини 1 категорії, повідомлялось про розірвання на підставі листа від 16.03.2010 № 80/2-254 Контракту № 1 в цій частині на підставі пунктів 5.1, 5.6, а також зазначалось про необхідність сплати неустойку в сумі 412050,00 грн. на підставі пункту 5.1 Контракту (а.с.17).

09.04.2010 від ТОВ «Вимпел-Юг»на адресу військової частини 99764-2 було надіслано відповідь на претензію № 10 від 18.03.2010, в якому зазначалось про непогодженість з нарахуванням неустойки у зв`язку з непоставкою м`ясної продукції. В обгрунтування відповіді на претензію ТОВ «Вимпел-Юг»послалось на неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України № 1248 від 04.11.2009 «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2010 рік». Відповідач зазначає, що зазначеною Постановою було підвищено ціни на продукцію, що зробило неможливим виконання контрактних зобов`язань (а.с.18).

Несплата відповідачем неустойки стала підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з ТОВ «Вимпел-Юг»як неустойки, передбаченої пунктом 5.1 Контракту № 1, так і збитків, розрахованих на підставі пункту 5.6 Контракту.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 Контракту № 1 від 16.12.2010 року встановлено, що у випадку невиконання Постачальником в установлений строк умов Контракту по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання Контракту в повному обсязі або частково (в частині поставки конкретної продукції) Постачальник сплачує Замовнику неустойку в розмірі 50 % від вартості не поставленої продукції.

Позивачем, відповідно до пункту 5.1 Контракту № 1 зроблено наступний рохрахунок неустойки:

- м`ясо-яловичина 1 категорії: 41000 кг (належало поставити відповідачем) Х 20,10 грн. (ціна товару) Х 50 % (розмір неустойки) = 412050,00 грн.Суд визнає такий розрахунок неустойки вірним.

Позивачем також заявлено до стягнення з ТОВ «Вимпел-Юг»196800,00 грн. збитків.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 623 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Так, згідно з пунктом 5.6 Контракту № 1 від 16.12.2009, у випадку розірвання договору у зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань Замовник має право стягнути з Постачальника суму понесеного збитку, яка визначається як різниця між вартістю аналогічно закуповуємої Продукції за новим контрактом та вартістю недопоставленої продукції по розірваному у повному обсязі або частково контракту.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань по Контракту № 1 військовою частиною було укладено інший контракт з іншим постачальником відносно поставки тієж продукції –Контракт № 47 від 18.03.2010 з приватним підприємцем Штаненко Ю.В. на поставку мяса-яловичини 1 категорії, яка відповідає вимогам ДСТУ 6030:2008. В той же час, у приватного підприємця Штаненко Ю.В. м'ясо закоповувалось за ціною, яка була вищою, ніж обумовлювалось Контрактом № 1 з відповідачем –25,90 грн. за 1 кг по контракту з ПП Штаненко Ю.В. замість 20,10 грн. за 1 кг по контракту з відповідачем (а.с.20-26).

Позивачем, відповідно до пункту 5.6 Контракту № 1 зроблено наступний рохрахунок збитків:

- м`ясо-яловичина 1 категорії: 41000 кг (належало поставити відповідачем) Х 4,80 грн. (різниця між цінами, за якими продукцію мало поставити ТОВ «Вимпел-Юг»та фактично поставив ПП Штаненко Ю.В.) = 196800,00 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що формула розрахунку збитків передбачена самим договором, суд визнає такий розрахунок збитків вірним та підлягаючим стягненню.

При цьому, суд не може визнати обгрунтованими посилання відповідача у відповіді на претензію на Постанову Кабінету Міністрів України № 1248 від 04.11.2009 «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2010 рік»з обгляду на те, що зазначена постанова була прийнята 04.11.2009 – значно раніше дати, коли між сторонами у даній справі було укладено контракт № 1 від 16.12.2009 та погоджено умови Специфікації до контракту, зокрема, ціни на поставляєму продукцію.

Доводи відповідача про те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1248 від 04.11.2009 «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2010 рік»є форс-мажорною обставиною, яка звільняє від відповідальності, суд не може визнати обгрунтованими.

Так, хоча в частині 2 пункту 6.1 Контракту № 1 серед обставин, які визнаються форс-мажорними і визнано заборонюючі або обмежуючі заходи органів державної влади, суд звертає увагу на пункт 6.3 Контракту № 1, яким встановлено, що факт настання форс-мажорних обставин має бути документально посвідчений Торгово-промисловою палатою згідно з Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

В даному випадку, відповідач, відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду належними доказами встановлення Торгово-промисловою палатою України факту існування форс-мажорних обставин.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Міністерства оборони РФ про сягнення з ТОВ «Вимпел-Юг» неустойки в сумі 412050,00 грн. та збиткі в сумі 196800,00 грн. обгрунтованими.

В той же час, суд звертає увагу на статтю 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги той факт, що в даному випадку заявлена до стягнення неустойка в сумі 412050,00 грн. є надмірно великою порівняно із збитками (196800,00 грн.). Крім того, іншим учасникам господарських відносин жодних збитків не було завдано. Тому, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки з 412050,00 грн. до 100000,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача державне мито в повному обсязі виходячи з приписів пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони Російської Федерації задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел-Юг” (99001, місто Севастополь, площа Ластова, 5-а кв.7; ідентифікаційний код 36164982) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва,вул. Знаменка, буд. 19; ідентифікаційний код 7704252261) збитки в сумі 196800,00 грн. (сто дев`яносто шість тисяч вісімсот гривень), неустойку в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) (отримувач – Фінансово-економічне управління Чорноморського флоту РФ, п/р 26009013020433 в ПАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767, ОКПО 07928610), а також державне мито в розмірі 6088,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис                     О.С. Погребняк