Рішення № 11127838, 19.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 серпня 2010 року справа № 5020-10/236 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

(01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12)

(04070, місто Київ, вул.Іллінська,8)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99055, АДРЕСА_3)

(99055, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у сумі 148777,78 грн,

за участю представників:

позивача Шагіна О.В., довіреність №1323 від 16.08.2010;

відповідача не зявився.

01.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 148777,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору фінансового лізингу №01-277/08-обл від 28.08.2008, а саме, обовязку щодо сплати лізингових та інших платежів.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та своєчасно (повернення поштового відправлення вх. №20516 від 17.08.2010 /а.с.33-36/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія (Лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №01-247/08-обл (далі Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобовязується на підставі договору купівлі-продажу (поставки) набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - Предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого вказані в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.12-13/.

Відповідно до Специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток №2 до Договору) /а.с.15/ предметом лізингу є фронтальний колісний міні навантажувач GMMC, однокошовий, 2008 року випуску, ціною 142200,00 грн. з ПДВ, в кількості 1 шт.

Статтею 3 Договору передбачено, що Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком №1 до Договору /а.с.14/, та умов статті 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) /а.с.17-19/, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.7, 3.8, 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору), та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета Лізингу , але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Набрання Договором сили визначено сторонами після його підписання з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового платежу, передбаченого пунктом 3.2. Загальних умов, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх обовязків (пункт 9.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач отримав Предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.09.2008 /а.с.20/, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, Предмет лізингу знаходиться у Відповідача та використовується ним.

Відповідач доказів виконання умов Договору щодо сплати у повному обсязі лізингових та інших платежів не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зобовязання з передачі Обєкту лізингу Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач умови пункту 3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) належним чином не виконав лізингові платежі відповідно до Графіку систематично не сплачує.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за період з 22.09.2008 по 30.06.2010 складає 122643,56 грн., що підтверджується розрахунком, що наданий Позивачем /а.с.11/.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, а також Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною першою статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу, згідно з частиною другою статті 806 ЦК України, застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 1 Закона України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закона України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 122 643,56 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, позовв частині стягнення з Відповідача 122 643,56 грн. заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за прострочення зобовязання з оплати лізингових платежів 3% річних у розмірі 2842,45 грн. за період з 20.11.2008 по 30.06.2010 та інфляційні втрати у розмірі 9071,77 грн. за період з 20.11.2008 по 30.06.2010 та 14220,00 грн. штрафу.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2.5 Договору передбачено, що за порушення умов пункту 9.2 Договору та умов пунктів 2.2, 6.7, 6.8, 6.10 6.12, 7.2, 9.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) штраф у розмірі 5 (пяти) відсотків від загальної вартості Предмета лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 7.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) передбачено, що Лізингоодержувач зобовязаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій Сторонами (додаток №3 до Договору /а.с.16/).

Відповідач, у порушення умов пункту 7.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору), не надав інформацію щодо стану та місцезнаходження Предмета лізингу за 1-й та 2-й квартал 2010 року.

Доказів виконання умов Договору щодо сплати у повному обсязі лізингових та інших платежів Відповідач не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Специфікації до Договору вартість Предмету лізингу складає 142200,00 грн. разом з ПДВ /а.с.15/.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 14220,00 грн. (142200,00 грн. *5% *2 = 14220,00 грн.), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з 20.11.2008 по 30.06.2010 /а.с.11/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 9071,77 грн.

Розрахунок 3% річних наданий Позивачем за період з 20.11.2008 по 30.06.2010 у розмірі 2842,45 грн. також визнаний судом правильним /а.с.11/.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 2120,47 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під чс виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість в розмірі 148777,78 грн. (сто сорок вісім тисяч сімсот сімдесят сім грн. 78 коп.), у тому числі: у тому числі: 122643,56 грн. основний борг, 2842,45 грн. 3% річних, 9071,77 грн. інфляційних втрат, 14220,00 грн. штраф, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1487,77 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят сім грн. 77 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.08.2010.