Ухвала суду № 111277802, 01.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1382/23

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву Приватного підприємства "Контракт КМЗК" про забезпечення позову у справі №911/1382/23

за позовом: Приватного підприємства "Контракт КМЗК" (08154, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул.Гоголя М., буд. 58, кв. 50)

до відповідача: Виробничо-комерційного підприємства "Акваріум-1" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Полярна, буд. 10)

про стягнення 1 199 593,00 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємстве "Контракт КМЗК" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 08.05.2023 до Виробничо-комерційного підприємства "Акваріум-1" про стягнення вартості капітального ремонту в розмірі 1 199 593,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.06.2023 о 14:20.

25.05.2023 на адресу суду від представника позивача адвоката Лебедєва В.В. надійшла заява №б/н від 25.05.2023 про забезпечення позову в порядку приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, в якій останній просить:

- накласти арешт на нерухоме майно за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Полярна, 10, загальною площею 94, 9 кв.м., реєстраційний номер 23146073, належне Виробничо-комерційному підприємству «Акваріум-1» на підставі свідоцтва про право власності від 06.05.2008, виданого виконкомом Боярської міської ради на підставі рішення №32/10 від 04.03.2008 р.;

- заборонити відповідачу, Виробничо-комерційному підприємству «Акваріум-1» (вул. Полярна, 10, м. Боярка, Київська область; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24222685) вчиняти дії, направлені на відчуження нерухомого майна за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Полярна, 10, загальною площею 94, 9 кв.м., реєстраційний номер 23146073, належне Виробничо-комерційному підприємству «Акваріум-1» на підставі свідоцтва про право власності від 06.05.2008, виданого виконкомом Боярської міської ради на підставі рішення №32/10 від 04.03.2008 р., а також майнових прав на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що дії відповідача направлені на передачу прав на нерухоме майно третім особам, оскільки відповідачем виставлено на продаж приміщення аптеки по вул. Полярна, буд. 10 у м. Боярка Київської області, про що свідчать оголошення про продаж приміщення на декількох онлайн-ресурсах з купівлі-продажу нерухомості. Такі дії позивач безпосередньо пов`язує із тим, що відповідач вирішив терміново продати приміщення для того, щоб зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому заявляє, що у відповідача наявний єдиний актив, а саме вказане вище приміщення, що орендує позивач. Інших об`єктів у власності відповідача не має, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №333102012 від 22.05.2023.

Також, в заяві про забезпечення позову позивач вказує, що відповідач намагався у незаконний спосіб припинити існуючі договірні відносини між сторонами, а саме намагався змусити позивача підписати документи про припинення договору оренди і покинути приміщення аптеки, у якому зберігається належне позивачу майно і його товарно-матеріальні цінності.

Крім цього, позивач зазначає, що з онлайн-ресурсу «Opendatabot» ним було отримано відомості про те, що фінансові показники господарської діяльності відповідача мають стійку тенденцію до зниження та є незначними порівняно із заявленими позовними вимогами, у зв`язку з чим виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, буде ускладненим.

Зважаючи на вищевикладене, позивач припускає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, а саме арешту майна та заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, можуть як істотно ускладнити виконання рішення суду, так і спричинити позивачу збитки у вигляді вартості майна і товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються у приміщенні вказаного нерухомого майна.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із приписами ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 вказаної вище постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Так, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача вартості капітального ремонту нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Полярна, 10, м. Боярка, Київська обл., у розмірі 1199593, 00 грн.

Однак, просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що розташовано за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Полярна, буд. 10, загальною площею 94,9 кв. м., реєстраційний номер 23146073, що належить виробничо-комерційному підприємству «Акваріум-1» на підставі свідоцтва про право власності від 06.05.2008, виданого виконкомом Боярської міської ради на підставі рішення №32/10 від 04.03.2008, при цьому не вказуючи його вартості.

Також, судом враховано, що під час подання заяви про забезпечення позову позивачем не ставиться питання про накладення арешту на грошові кошти відповідача, розрахункових рахунків у банківських установах, відкритих відповідачем та не зазначається про відсутність відомостей про такі рахунки, їх номери та назви установ.

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову в частині встановлення заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Полярна, 10, загальною площею 94, 9 кв. м., реєстраційний номер 23146073, суд зазначає наступне.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Судом враховано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №333102012 від 22.05.2023, орендоване позивачем нерухоме майно, що належить відповідачу - є єдиним об`єктом нерухомого майна, що зареєстровано за Виробничо-комерційним підприємством "Акваріум-1" на праві приватної власності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач використовує вказане нерухоме майно для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Загальне посилання заявника на наявність зобов`язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.

При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлення наявності права на предмет спору відбувається при розгляді справи по суті та зазначається у резолютивній частині рішення суду. Відтак, зокрема, неприпустимим є використання заходів забезпечення позову - арешта майна боржника або заборона боржнику вчиняти дії направлені на відчуження його майна, як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.

Також судом враховано, що заява Приватного підприємства "Контракт КМЗК" про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, що суперечить вимогам пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, що може завдати значних збитків відповідачу, оскільки відсутність заходів зустрічного забезпечення суперечитиме збалансованості інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову.

З урахуванням зазначеного вище, суд не вбачає співмірності та адекватності заявлених заходів з предметом позову та негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Контракт КМЗК" про забезпечення позову у справі №911/1382/23.

З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1342,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Контракт КМЗК" про забезпечення позову у справі №911/1382/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 01.06.2023 та відповідно до ч. 8 ст. 140, ст. 235, п. 4 ч. 1 ст. 255, ст. 256 може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.Г. Смірнов