Рішення № 11127309, 09.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.10                                                                                 Справа № 6/198

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД”, м. Київ

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Солідарненський елеватор”, с. Солідарне Білокуракинського району Луганської області

про стягнення 355 055 грн. 32 коп.

          Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Шкудор Р.В., довіреність від 28.04.2010;

від відповідача –Шапка О.В., дов. № 81 від 29.06.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 315286 грн. 09 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.07.2010).

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 12.07.10 (арк. справи 71-72), доповненнями до відзиву від 14.07.10 (арк. справи 99-102) проти позову заперечує та зокрема зазначає, що акти, надані відповідачем в підтвердження неякісності зерна не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать положенням Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Крім того, додаткові угоди №1 від 17.04.09 і № 2 від 21.04.09 до договору складського зберігання не є доказом визнання відповідачем суми збитків.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

19.08.08 між сторонами у справі було укладено договір складського зберігання № В308-132/43, за умовами якого відповідач виступив як зберігач зерна, переданого позивачем.

В подальшому позивачем було вирішено забрати товар зі зернового складу відповідача, у зв’язку з чим, позивач надав розпорядження ТОВ «Транс-Груп»- перевізнику щодо відвантаження зерна за певними реквізитами.

В той же час, було здійснено відвантаження зерна зі зернового складу відповідача і протягом 2009 року відповідачем було відвантажено товар загальною кількістю 1631,050 тн. зі станції Солідарний Донецької залізниці на станцію призначення –Мекензієви гори Придніпровської залізниці, що на думку позивача підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 48037117, 48037118, 48037120.

13 та 14 квітня 2009 року на вказану станцію прибув вантаж –пшениця 4 класу, якісні показники якої не відповідали, показникам, передбаченим у складській квитанції. Під час проведення випробувань було встановлено, що якісні показники прибулої пшениці відповідають 6 класу, про що були складені відповідні акти.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що відповідачем було заподіяно йому збитків, що складаються з різниці між цінами на пшеницю 4 та 6 класів , які були частково відшкодовані відповідачем, у зв’язку з чим залишилися несплаченими збитки в сумі 315286 грн. 09 коп.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»(позивач у справі), як «Поклажодавець», та ДП «Солідарненський елеватор»ДАК «Хліб України»(відповідач у справі), як «Зерновий склад», було укладено договір складського зберігання зерна № В308-132/43 від 19.08.2008 (далі –Договір).

Згідно з пунктом 1 договору, позивач зобов’язався передати відповідачу сільськогосподарську продукцію (зерно), останній у свою чергу –прийняти зерно для зберігання на визначених цим договором умовах у в установлений строк повернути його позивачу, або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Відповіднодо ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач)

зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктами 2,3 договору визначено, що якість продукції при прийманні на зберігання та відпуску зі зберігання, встановлюється лабораторією відповідача. Також відповідач видає посвідчення про відповідність якості зерна державним стандартам.

Згідно п.п. 1 п. 6 договору визначено, що відповідач забезпечує належне зберігання зерна відповідно до «Технічного регламенту зернового складу», затвердженого наказом Мін агрополітики України 15.06.04 № 228 та зареєстрованої у Мін’юсті України 05.11.04 за № 835/9434 «Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання»затвердженої наказом Мінагрополітики України від 11.07.05 № 310 та зареєстрованої і Мін’юсті України 28.07.05 за № 819/11099 (далі за текстом Інструкція).

Також, відповідно до умов договору, позивач зобов’язаний забрати зерно у встановлені ним строки, а відповідач –здійснити передачу або відвантаження продукції на вимогу позивача.

Матеріалами справи, в тому числі і актом передачі-приймання від 03.04.09 (арк. справи 19) підтверджено та не спростовано сторонами, що позивач передав відповідачу для зберігання 2866,000 тон пшениці 4-го класу загальною вартістю 3537475 грн. 14 коп. Якість зерна було підтверджено складською квитанцією на зерно (арк. справи 20).

В той же час, позивачем було надано лист ТЕК «Транс-Груп»від 01.04.09 (арк. справи 21) про відвантаження із зернового складу пшениці за відповідними реквізитами на станцію призначення –Мекензієви гори Придніпровської залізниці.

На виконання умов договору, відповідачем через ТОВ «Трасн Груп» було відвантажено зерно згідно договору на зберігання, укладеного між позивачем та відповідачем, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 4803717, 48037118, 48037120 та сторонами визнано той факт, що за вказаними квитанціями, відповідно до визначений в них вагонах відповідачем було відвантажено зерно позивача, згідно договору від 19.08.08 № В308-132/43.

14.04.09 на станції призначення за участю інспектора ДХІ, вантажоотримувача було складено акти (арк. справи 25,26) випробування якості пшениці, що прибула в вагонах відповідно до квитанції № 48037118 і № 48037117.

В той же час, 13.04.09 відповідачу були складені повідомлення за якими вказано про невідповідність якості пшениці фактичному, зазначеному у сертифікатах (арк. справи 27-29).

Також, 14.04.09, 16.04.09, 21.04.09 відповідачу було направлено повідомлення про невідповідність пшениці певній якості та необхідності прибуття представника відповідача (арк. справи 29, 32, 33,36, 37).

15.04.09 і 18.04.09 були складені акти №№ 15/04/09, 16/04/09, 18/04/09 (арк. справи 10,11,18) за якими комісія у складі представників: Севастопольського портового пункту ДХІ, начальника лабораторії Зернового терміналу вантажоодержувача –ЗАТ СК «Авлита», Луганської ДХІ та Солідарненського елеватора. Відповідно до вказаних актів було встановлено невідповідність показників клейковини та белка. При огляді вказаних актів, вбачається, що вони складені за результатами проб відібраних у вагонах з верхніх люків.

Відповідно до п.1.1. Інструкції вона встановлює процедуру ведення обліку й

оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності.

Згідно розділу IV. «Вирішення спірних питань за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна»Інструкції встановлено наступне.

           П. 2.5 Лабораторія ДХІ у триденний строк з моменту одержання проби зерна без урахування вихідних днів проводить визначення якості зерна та за його результатами надає заявнику (власнику зерна або підприємству) протокол випробувань чи посвідчення про якість ДХІ (форма N 4).

П. 3.1 при надходженні зерна на підприємство ВТЛ проводить попереднє визначення якості зерна. Відбір проб проводиться з залізничних вагонів через верхні люки.

          П. 3.2. Якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник ДХІ за місцем надходження зерна); забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

          П. 3.4. із представників: власника зерна, підприємства-відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку представник ДХІ за місцем надходження зерна), разом з представником підприємства-одержувача створюють комісію для спільного визначення якості спірної партії зерна.

П. 3.4.2. за відсутності порушень вимог щодо зберігання спірної партії проводиться відбір проби згідно з главою 4 цього розділу відповідно до вимог нормативних документів. Виділені з неї проби пломбуються, забезпечуються етикетками з підписами осіб, які брали

участь у відборі. Акт про відбір проб підписується всіма членами комісії. Відібрані і опломбовані проби надаються зацікавленим сторонам. У ВТЛ підприємства-одержувача комісією проводиться визначення якості однієї з виділених проб.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні акти про комісійний відбір проб та позивачем вони суду не представлені.

П. 3.4.3. за результатами спільного визначення якості зерна складається акт (глава 5 цього розділу) про фактичну якість спірної партії, який є підставою для підтвердження або заміни документа про якість підприємства-відправника або ДХІ. Акт повинен бути оформлений у день визначення якості.

В матеріалах справи маються акти № 15/0409, 16/04/09, 18/04/09 (арк. справи 10.11,18) за якими комісійно було вказано про якісні показники зерна.

П. 3.4.6. у випадку, коли за результатами спільного визначення якості сторони не можуть дійти згоди про фактичну якість партії (її відповідність вимогам нормативних документів, контрактним вимогам), комісією складається акт, де вказано причини, з яких сторони не дійшли згоди, та приймається рішення про арбітражне визначення якості спірної партії зерна.

П. 3.9.7. якщо результати випробувань знаходяться у межах допустимих відхилень, на звороті сертифіката якості ДХІ за місцем відвантаження зерна відмічається: "Показники якості, вказані в сертифікаті (номер і дата), підтверджую". Запис підписує завідувач лабораторії ДХІ та ставить печатку.

Оригінал підтвердженого сертифіката якості ДХІ направляється підприємству - одержувачу зерна. Копія підтвердженого сертифіката якості ДХІ, завірена печаткою, зберігається у ДХІ.

П. 3.9.8. якщо результати випробувань, проведених лабораторією ДХІ, перевищують межі допустимих відхилень, начальник ДХІ за місцем надходження зерна протягом доби приймає рішення про заміну сертифіката якості ДХІ, виданого за місцем відвантаження зерна, з визначенням усіх показників якості (додаток 5).

В даному випадку підтвердження або спростування даних за сертифікатом здійснено не було, сертифікати якості надані на спірну партію продукції відповідачем замінені не були.

Згідно п. 4.2. інструкції відбір проб оформляється актом відбору, у якому повинні бути вказані перердбачені Інструкцією певні відомості.

Але такий акт позивачем до суду не наданий.

17.04.09 між сторонами у справі біло підписано додаткову угоду №1 до договору № В308/43 від 19.08.08, за якою зазначено, що у зв’язку із встановленням невідповідності якості зерна сертифікатам якості за актами 15/04/09, 16/04/09 від 15.04.09 відповідач визнає розбіжність якісних показників між сертифікатом відправника та актами і зобов’язується компенсувати різницю вартості зерна за ціною 401,80 грн. за одну тону на загальну суму 386330,70 грн. Відповідач зобов’язується перерахувати вказану компенсацію не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди. Зазначений документ підписаний керівниками підприємств та скріплений відповідними печатками. (арк. справи 34).

          Відповідач вказує на те, що директор підприємства не мав повноважень щодо підписання вказаної угоди, оскільки це суперечить Статуту. Так, відповідно до п. 5.4 директор укладає угоди за погодженням з Компанією на суму, що перевищує 30000 грн. з одним контрагентом.

Але вказані доводи є необґрунтованими та судом відхиляються, окрім цього, відповідачем не надано доказів не погодження вказаної угоди.

Крім цього, з метою виконання вказаної додаткової угоди, відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 340069 грн. 80 коп. з призначенням платежу саме не оплату вказаної угоди (залишок несплачених коштів за додатковою угодою №1 у сумі 46260 грн. 90 коп.).

          В той же час, 21.04.09 позивачем була складена та підписана додаткова угода №2 до договору № В308-132/43 від 19.08.08, за якою визначений розмір аналогічної компенсації –269025 грн. 19 коп.

21.04.09 позивачем був складений лист та до нього додані акт № 18/04/09 від 18.04.09.(арк. справи 36-39), але доказів направлення або вручення відповідачу вказаного листа або додаткової угоди не надано.

Як свідчить акт № 18/04/09 від 18.04.09 представник відповідача участі в перевірці не приймав. Окрім цього, із акту не вбачається коли саме прибули вагони, також позивачем не підтверджено повідомлення відповідача про комісійний відбір проб.

19.05.09 позивачем було складено претензію відповідачу про відшкодування вартості на яку було знижено якість зерна у розмірі 315286,09 грн.

Відповіддю на претензію від 18.09.09 відповідач не погодився з доводами позивача і відхилив претензію.

Також, акти № 15/04/09, 16/04/09, 18/04/09 не містять всіх передбачених п. 5.2 Інструкції відомостей, в тому числі: виду та маси зерна; номеру та дата договору на постачання зерна та транспортної накладної; дати відправлення та інший.

Але відповідач фактично підтвердив належними доказами факт невідповідності зерна за актом № 18/04/09 від 21.04.09.

В той же час, позивач не підтвердив, що зазначені у спірних актах показники відповідають 6 класу пшениці та її вартість.

          Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, позивач зобов’язаний довести суду обставини щодо наявності понесених витрат, протиправної поведінки відповідача, яка потягла за собою зазначені витрати, причинний зв'язок між витратами та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

Так, позивач зобов’язаний довести суду обставини щодо наявності збитків, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

В даному випадку, позивачем не доведено суду, що з вини відповідача, йому заподіяно збитків на загальну суму 315286 грн. 09 коп.

З урахуванням викладених обставин справи, слід зазначити, що позовні вимоги є обґрунтованими частково у сумі 46260 грн. 90 коп. (різниця між нарахованими та сплаченими коштами відповідно до додаткової угоди №1), у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224, 225 ГК України та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Солідарненський елеватор», с. Солідарне, Білокуракинсокго району Луганської області, код 00957293, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфуз Комодітіз Україна ЛТД», м. Київ, вул. Саксаганського, 38б, кв.1 (поштова адреса –м. Київ, вул. Тарасівська, 9), код 30307207, збитки в сумі 46260 грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 462 грн. 6о коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн. 75 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Дата підписання рішення –13.09.2010.

          Суддя                                                                      Т.А.Василенко

          Помічник судді                                                  Т.В.Цибулько