Рішення № 11127050, 02.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10 Справа № 22/8/10

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юр. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Приватного підприємства “Гелекон” (69096, м. Запоріжжя, вул. Панаса Мирного, 63)

про стягнення заборгованості за договором № 100100 від 01.12.2006р. у розмірі 12 476,96 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Гринь А.А., на підставі довіреності № 22 від 04.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

08.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Гелекон”, м. Запоріжжя про стягнення 11 497,18 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 817,71 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 121,89 грн. 3 % річних, 40,18 грн. витрат від інфляції, всього 12 476,96 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/8/10, судове засідання призначено на 02.08.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 02.08.2010р., з метою витребування доказів та у зв’язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 18.08.2010р.

Ухвалою від 13.08.2010р., у зв’язку з відрядженням судді, розгляд справи, призначений на 18.08.2010р. відкладено на 02.09.2010р.

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу відповідача в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не повертались, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору. Це також підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвали господарського суду від 09.07.2010р. Відповідач без поважних причин знехтував своїм правом бути присутнім в судовому засіданні його представнику чи направлення суду (нарочно чи через поштове відділення) витребуваних судом матеріалів і документальних, які відповідач вважав за необхідне направити суду в разі наявності заперечень чи належного виконання зобов’язань по договору.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 258, 276 Господарського кодексу України та договором купівлі-продажу теплової енергії № 100100 від 01.12.2006р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 100100, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за період з вересня 2009р. по травень 2010р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 11 497,18 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 817,71 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 121,89 грн. 3 % річних, 40,18 грн. витрат від інфляції, всього 12 476,96 грн.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 02.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (надалі –теплопостачальна організація) та Приватне підприємство “Гелекон” (надалі –споживач) уклали договір № 100100 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду; підігрів води –за наявної можливості; кондиціювання –по замовленню споживача; інші технологічні потреби – по замовленню споживача.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з вересня 2009 р. по травень 2010 р. включно, на суму 11 497,18 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно до п. 6.7 договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання –передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

          Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;

- при направленні рекомендованим листом –дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.6.1 договору.

Згідно п. 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання –передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов’язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк.

          Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з вересня 2009р. по травень 2010р. включно відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених повідомлень позивача. Акти приймання-передачі теплової енергії за період з вересня 2009р. по травень 2010р., відповідач, всупереч умовам договору не повернув. В актах зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

          Відповідач свої обов’язки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 11 497,18 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв’язку з тим, що ПП “Гелекон” не виконало свої зобов’язання належним чином в повному обсязі, позивач 08.07.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Станом на 17.08.2010р. сторонами було підписано та скріплено печатками Акт звірки взаємних розрахунків по договору № 100100, згідно з яким борг відповідача складає 11 497,16 грн. Судом встановлено, що в акті звірки позивачем невірно виконано розрахунок заборгованості, однак враховуючи те, що в позовній заяві позивачем суму заборгованості вказано вірно (11 497,18 грн.), стягненню підлягає 11 497,18 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 11 497,18 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 11 497,18 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 817,71 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної сплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем не вірно розраховано розмір пені. А саме, за жовтень 2009р. та за листопад 2009р. позивач нараховує пеню за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію, то фактично за жовтень 2009р. треба брати період нарахування пені з 21.11.2009р. по 21.05.2010р., а за листопад 2009р. відповідно з 21.12.2009р. по 21.06.2010р. Розрахунки суду щодо нарахування пені за інші місяці заборгованості також не співпадають з розрахунками позивача.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені у розмірі 762,85 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 121,89 грн. та втрат від інфляції в сумі 40,18 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 121,33 грн. В іншій частині стягнення 3 % річних позовні вимоги задоволенню не підлягають. Що стосується розрахунку втрат від інфляції, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 75 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Гелекон” (69096, м. Запоріжжя, вул. Панаса Мирного, буд. 63, код ЄДРПОУ 23790708) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 11 497 (одинадцять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 18 коп. основного боргу, 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 85 коп. пені, 121 (сто двадцять одну) грн. 33 коп. 3 % річних, 40 (сорок) грн. 18 коп. витрат від інфляції грошових коштів, 124 (сто двадцять чотири) грн. 22 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.09.2010р.