Ухвала суду № 1112676, 19.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-28618/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        19 липня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І.,Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постановугосподарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року

у справі№ АС-42/69-06

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лозівський завод «Трактородеталь»

до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» звернулось до суду з позовом до Лозівської ОДПІ у Харківській області про визнання недійсними податкового повідомлення – рішення № 0000072310/0 від 10 лютого 2006 року та податкового повідомлення – рішення № 000062310/0 від 10 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення – рішення Лозівської ОДПІ у Харківській області № 0000062310/0 від 10 лютого 2006 року та № 0000072310/0 від 10 лютого 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» державне мито в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року постанову господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Лозівська ОДПІ у Харківській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Лозівська ОДПІ у Харківській області провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 4/23-104/ДСК/00236033 від 02 лютого 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, що в рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» за 9 місяців 2005 до складу іншого доходу не включено суми, отриманих відсотків по депозитному договору № 3 від 25 березня 2004 року в розмірі 7641, 28 грн. (меморіальні ордери № 01 від 28 березня 2005 року на суму 7468, 68 грн., № 02 від 11 квітня 2005 року на суму 172, 60 грн.) та отриманих відсотків по залишкам на розрахунковому рахунку клієнта на суму 35, 24 грн. (меморіальні ордери № 1166 від 28 квітня 2005 року в розмірі 14, 78 грн., № 1189 від 30 травня 2005 року на суму 20, 46 грн.). В бухгалтерському обліку вказана операція відображена на дебеті рахунку 311 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та кредиті рахунку 73.2 «Інші доходи від фінансової діяльності».

На підставі вищевикладених обставин в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження розміру іншого доходу за 9 місяців 2005 року в розмірі 7, 7 тис. грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2005 року на суму 1,9 тис. грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) по податковим накладним, які оформлені з порушенням встановленого порядку (відсутні одиниця виміру, кількість, ціна одиниці, форма розрахунків, дата відвантаження, номенклатура поставки, місцезнаходження продавця тощо) в результаті чого завищена сума податкового кредиту на 42915, 00 грн.

10 лютого 2006 року на підставі акту перевірки Лозівська ОДПІ у Харківській області прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000072310/0, яким визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 64372, 50 грн., у тому числі 42915, 00 грн. - основний платіж та 21457, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 0000062310/0, яким визначила суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2280, 00 грн., у тому числі 1900, 00 грн. - основний платіж та 380, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000062310/0 від 10 лютого 2006 року виходив з того, що дохід в розмірі 7,7 тис. грн. від відсотків із сум, розміщених на депозитному рахунку в установі банку, позивач отримав в І кварталі 2005 року, що було відображено в податковій декларації з податку на прибуток в І кварталі 2005 року та відповідно сплачено податок в розмірі 1900, 00 грн. Посилаючись на те, що помилкове не відображення позивачем в декларації за 9 місяців 2005 року наростаючим порядком спірної суми не призвело до недоплати податку до бюджету через те, що за даною декларацією сплачується до бюджету сума податку з доходу саме за ІІІ квартал, а не від доходу за всі 9 місяців, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність повторного донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1900, 00 грн. та 380, 00 грн. штрафних санкцій. Крім того, суди в обґрунтування своєї позиції посилались на те, що позивачем самостійно ще до закінчення перевірки в декларації за 11 місяців 2005 року було самостійно виправлено помилку, що підтверджується строчками 01.6 та 12 такої декларації, а в строчці 17 цієї ж декларації податок до сплати вказаний за вирахуванням раніше сплаченого.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000072310/0 від 10 лютого 2006 року, виходив з того, що позивач отримував від своїх контрагентів податкові накладні, які не визнані в установленому порядку недійсними, на суму проведеної передоплати за очікувані послуги, а тому заповнення окремих граф таких як «одиниця виміру», «кількість продукції», «вартість одиниці товару» було неможливим. При цьому суди своїх рішеннях посилались на те, що позивач в підтвердження сплати контрагентам податку на додану вартість надав платіжні доручення з відміткою банку про перерахування коштів, а також довідки відповідних контрагентів позивача, в яких зазначено, що отримані кожним контрагентом по податковим накладним суми податку на додану вартість були включені до податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сплачені до бюджету.

Таким чином, судами було зроблено висновок, що відсутність в податкових накладних, які були виписані за розрахунки за виконані роботи, таких показників як «одиниця виміру», «кількість продукції», тощо не впливає на оподаткування позивача.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Встановивши, що суми відсотків по депозитному договору № 3 від 25 березня 2004 року в розмірі 7641, 28 грн. та суми відсотків по залишкам на розрахунковому рахунку клієнта в розмірі 35, 24 грн. були отримані позивачем в І кварталі 2005 року та включені до валового доходу звітного періоду, що було відображено в декларації з податку на прибуток за І квартал 2005 року, а також те, що позивачем було сплачено податок на прибуток в сумі 1900, 00 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що помилкове не зазначення в декларації за три квартали 2005 року в рядку 01.6 цієї суми доходу не призвело до заниження суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, заявленої в податковій декларації, у зв’язку з чим нарахуванням відповідачем податку на прибуток згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим повідомленням – рішенням № 0000062310/0 від 10 лютого 2006 року є неправомірним.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішеннями судів про неправомірність податкового повідомлення – рішення № 0000072310/0 від 10 лютого 2006 року з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість», саме відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В той же час, недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені під час перевірки ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь», не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів та не є підставою для висновку про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість за цими податковими накладними до податкового кредиту з урахуванням того, ці податкові накладні дають можливість ідентифікувати контрагентів позивача, підтвердити фактичність здійснення господарських операцій, сплату податку на додану вартість, що також підтверджено позивачем, тобто підтверджують виконання позивачем законодавчих вимог для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість за цими податковими накладними.

При цьому недотримання позивачем порядку, передбаченого підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень – рішень Лозівської ОДПІ у Харківській області № 0000062310/0 від 10 лютого 2006 року та № 0000072310/0 від 10 лютого 2006 року відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Лозівської ОДПІ у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                 Головуючий:  ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Н.Г. Пилипчук

                                                         ________ Є.А. Усенко