Ухвала суду № 1111667, 25.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-17444/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Кононенко Л.І., Лагодної С.В., Семеної Н.Г.

відповідача: Степаненко С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 15.12.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р.

у справі № 29/456

за позовомДочірнього підприємства "Дабл Ю Ей Девелопментс Інтернешинал Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р., позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №80224/0 від 14.10.2005 р.

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 159 КАС України, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів касаційної скарги та просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2005 р. складений акт № 41/22-40/32045126 від 03.10.2005 р., яким зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 та п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 80224/0, яким позивачеві, згідно із п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про прядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, донараховано податок на прибуток у розмірі 265829,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106332 грн.

Порушення вимог п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат коштів, які надходять на банківський рахунок позивача, як передоплата за оренду приміщення за договорами суборенди №МС/3012 від 30.12.2003 р. та № 269/03 від 04.03.2003р., укладеними з ТОВ "Столиця", та № 125/03 від 30.12.2003 р., укладеним з ПП "Рантьє", що зумовило завищення валових витрат на загальну суму 132926,15 грн., в т.ч. за 2003 рік на суму 54812,39 грн., за 2004 рік на суму 78113,76 грн.

Порушення вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягало у віднесенні позивачем до складу валового доходу коштів, які надходили від комісіонерів від продажу товарів, тоді коли позивач мав відносити загальну суму реалізації товарів за період, що перевірявся, в тому числі і з часу відвантаження товарів. Це порушення зумовило заниження позивачем скоригованого валового доходу на суму 863533,39 грн. За 2004 рік відбулося заниження скоригованого валового доходу в сумі 930390,12 грн., а за І квартал 2005 року завищення скоригованого валового доходу в сумі 66856,73 грн.

Відповідно до п. 3.1 цього Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не оспорює факти встановлених порушень в акті перевірки. Зібрані по справі докази свідчать про наявність у позивача валових витрат у розмірі 2463400,00 грн., які не були враховані в деклараціях з податку на прибуток, однак відповідач, виявивши ці витрати під час перевірки на підставі наданих документів, не врахував наявність цих витрат при визначенні розміру податку на прибуток, встановивши лише наявність задекларованих валових витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що податковий орган при визначенні суми донарахування зобовязаний був перевірити та врахувати як завищення, так і заниження сум податкових зобовязань, заявлених та/або не заявлених у податкових деклараціях та визначити оподаткований прибуток позивача згідно із вимогами ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пункт 16.2 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. № 349-IV), згідно із яким податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, на підставі неповного зясування обставин, які мали бути підтверджені певними доказами.

Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача валових витрат у розмірі 2463400,00 грн., які не були враховані у деклараціях з податку на прибуток, послалися на те, що про наявність валових витрат у вказаному розмірі свідчать зібрані докази.

Проте, суди не зазначили ці докази, не встановили по яким господарським операціям та за які періоди позивач поніс витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснювані як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлялися) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і які не були відображені у податкових деклараціях та враховані податковою інспекцією при обчисленні податку на прибуток. Не встановлення цієї обставини позбавляє можливості перевірити та підтвердити наявність чи відсутність заниження валових витрат і чи призвело це до заниження позивачем податку на прибуток за спірні періоди.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів забезпечення доказів та належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 15.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко