Рішення № 111262014, 24.05.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2158/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця,21100

до відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправним рішення відповідача-1 №112850003071 від 23.11.2022 про відмову їй в призначенні пенсії за віком в зв`язку з неврахуванням стажу роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 з 22.07.2003 по 12.01.2005, ФОП ОСОБА_3 з 12.01.2005 по 01.02.2010, ФОП ОСОБА_4 з 10.02.2010 по 01.04.2010;

2) зобов`язати відповідача-2 внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкого державного соціального страхування відносно застрахованої особи ОСОБА_1 щодо відомостей про страховий стаж за період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 22.07.2003 по 12.01.2005, ФОП ОСОБА_3 з 12.01.2005 по 01.02.2010, ФОП ОСОБА_4 з 10.02.2010 по 01.04.2010 із зазначенням вірного реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

3) зобов`язати відповідача-2 призначити їй пенсію за віком з моменту першого звернення.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надав суду відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком, в призначенні якої було відмовлено в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надав суду відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказує аналогічні пояснення наданні ГУПФУ в Кіровоградській області.

Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 16.11.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням №112850003071 від 23.11.2022 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зі змісту вказаного рішення встановлено, що стаж позивача становить 24 роки 8 місяців 1 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 22.07.2003 по 12.01.2005, оскільки запис про трудові відносин з приватним підприємцем не завірений центром зайнятості, а також вказаний період не підтверджується сплатою страхових внесків, згідно інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту листа Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 13.01.2023 встановлено, що періоди роботи ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 з 22.07.2003 по 12.01.2005, ФОП ОСОБА_3 з 12.01.2005 по 01.02.2010, ФОП ОСОБА_4 з 10.02.2010 по 01.04.2010 не зараховані до страхового стажу, оскільки вказані вище приватні підприємці подавали звітність за застраховану особу ОСОБА_1 , однак реєстраційні номери облікових карток платника податку, які зазначені при подачі звітності /2793020761 та 2793078785/ не відповідають номеру ОСОБА_1 /2298020761/.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спір між позивачем та відповідачами виник внаслідок не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ряду приватних підприємців.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено:

-22.07.2003 позивач прийнята на роботу продавцем ФОП ОСОБА_2 (трудовий договір №153401199112629 від 22.07.2003);

-12.07.2005 позивач звільнена з посади продавця ФОП ОСОБА_2 ;

-12.07.2005 позивач прийнята на посаду продавця продтоварів ФОП ОСОБА_3 (трудовий договір №97 від 12.01.2005);

-01.02.2010 позивач звільнена ФОП ОСОБА_3 за згодою сторін;

-10.02.2010 позивач прийнята на посаду продавця продтоварів ФОП ОСОБА_4 (трудовий договір №1104100006 від 10.02.2010);

-01.04.2010 звільнена з роботи ФОП ОСОБА_4 за угодою сторін.

При цьому, пенсійним фондом вказано, що персоніфіковані відомості щодо позивача /заробітна плата та дані щодо сплати страхових внесків) за вказані вище періоди відсутні, відповідно, не можуть бути зараховані до страхового стажу.

В ході розгляду звернення позивача, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 /за 2003 та 2004 роки/, ФОП ОСОБА_5 /за 2005,2006 та 2007 роки/ та ФОП ОСОБА_4 / за 2010 рік/ подавали звітність на застраховану особу ОСОБА_1 , однак реєстраційні номери облікових карток платника податків, які зазначались при подані звітності / НОМЕР_3 та 2793078785/ не відповідають коду позивача 2298020761.

Крім того, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 припинили підприємницьку діяльність, в зв`язку з чим, за заявами страхувальників не може бути ініційована перевірка та, відповідно, подання страхувальниками коригуючої звітності щодо позивача за спірні періоди.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

В силу вимог частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі №343/659/17 зробив висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до записів в трудовій книжці встановлено, що позивач працювала з 22.07.2003 по 12.01.2005 у ФОП ОСОБА_2 , з 12.01.2005 по 01.02.2010 у ФОП ОСОБА_3 та з 10.02.2010 по 01.04.2010 у ФОП ОСОБА_4 .

Однак, в зв`язку з відсутністю у вказаних періодах інформації щодо сплати страхових внесків, зазначені періоди не зараховано позивачу до її страхового стажу.

В ході перевірки документів, наданих позивачкою встановлено, що з 22.07.2003 по 12.01.2005, з 12.01.2005 по 01.02.2010, з 10.02.2010 по 01.04.2010 за РНОКПП НОМЕР_1 /код, який належить ОСОБА_1 / відомості про заробітну плату та, відповідно, сплату страхових внесків відсутні.

Відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01.01.2011 подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у 10 денний строк після узгодження результатів перевірки /п.6 розд. IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затв. постановою правління ПФУ 18.06.2014 №10-1/.

Як встановлено судом вище, роботодавці позивача на момент подання нею заяви до пенсійного фонду, припинені.

В разі припинення страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (п. 4 розд. IV Положення).

Отже, будь які зімни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб можуть бути внесені страхувальником або його правонаступником.

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто юридичними фактами. В більшості випадків вони підтверджується різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку.

Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце /неможливість поновлення втраченого документу чи виправлення наявних у них помилок/. Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд вказує, що в даному випадку, саме позивач має довести факт належності їй карток відомостей Реєстру застрахованих осіб з РНОКПП, які відрізняються від РНОКПП, яка вказується позивачем як її.

Як встановлено судом, відповідно до листа ДПС України, наданого на адвокатський запит, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована Державному реєстрі за номером 2298020761.

При цьому, проінформовано, що 2793020761 /набір цифр/ та 2793078785 /набір цифр/ не є реєстраційними номерами.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт належності їй карток відомостей Реєстру застрахованих осіб з РНОКПП, які відрізняються від РНОКПП, яка вказується позивачем як її.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та зарахувати до страхового стажу спірний період.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Зміст пред`явлених позовних вимог свідчить про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що ГУ ПФУ повинно діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання вчинити дії, тому в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО