Рішення № 111184190, 23.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023Справа № 910/1750/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Грищенко К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар енерджі Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України № 49-р/тк від 24.11.2022 не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати протиправним та скасування зазначене рішення.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.03.2023.

02.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 07.03.2023 прибули представники сторін.

Представник позивача просив оголосити перерву в підготовчому засіданні з метою підготовки відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 07.03.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання позивача та оголошено перерву до 04.04.2023.

15.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 04.04.2023 прибув представник відповідача, представник позивача не прибув.

У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 02.05.2023.

У підготовче засідання 02.05.2023 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 02.05.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2023.

У судове засідання 23.05.2023 прибув представник відповідача, який заперечив проти позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 23.05.2023, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 23.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з`ясовує, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з`ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.

Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Судом встановлено, що Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 49-р/тк від 24.11.2022 постановлено:

1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 у встановлений ним строк.

2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна» штраф у розмірі 239 863,00 гривні.

Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.

Антимонопольний комітет України з метою вживання заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів згідно зі статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна» Вимогу № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 (далі - Вимога) про надання інформації щодо зазначеного в засобах масової інформації повідомлення про придбання компанією «Сокар» мережі АЗС «Глуско».

У Вимозі у Відповідача вимагалось у п`ятнадцятиденний строк із дня отримання цієї Вимоги надати Комітету інформацію щодо придбання ТОВ «Сокар Енерджі Україна» та/або суб`єктами господарювання, пов`язаними з ним відносинами контролю, мережі АЗС «Глуско»; у разі підтвердження такої інформації надати копії підтвердних документів; надати пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на зазначене придбання, відповідно до статті 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», з наданням підтвердних документів.

Одночасно у Вимозі зазначено, що відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги державного уповноваженого щодо надання інформації є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; згідно з пунктами 13, 14 і 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514026443 Вимога була отримана уповноваженим представником позивача за довіреністю Кривонос 19.07.2021.

Отже, останній день строку надання ТОВ «Сокар Енерджі Україна» інформації припадав на 03.08.2021.

Відповідь на Вимогу до Комітету від ТОВ «Сокар Енерджі Україна» надійшла листом від 26.08.2021 № 409/1 (зареєстрований у Комітеті 30.08.2021 за № 8-01/12037), тобто вже після закінчення строку, встановленого для надання інформації.

У зазначеному листі ТОВ «Сокар Енерджі Україна» повідомило, що відповідь на Вимогу надало Комітету листом від 26.07.2021 № 365. При цьому зазначений лист до Комітету не надходив.

Надалі, ТОВ «Сокар Енерджі Україна» листом № 467 від 02.11.2021 (зареєстрований у Комітеті 05.11.2021 за № 8-01/15440) повідомило, що у зв`язку з протидією поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 у ТОВ «Сокар Енерджі Україна» було запроваджено дистанційний режим роботи, у зв`язку із чим уповноважено працівника товариства для передачі нарочним способом листа-відповіді уповноваженому працівнику в приміщення Комітету з проставленням відповідної позначки про отримання. Однак черговий охоронець в приміщенні Комітету повідомив, що кореспонденція, яка надходить на адресу Комітету (нарочним), приймається виключно через поштову скриньку, встановлену в приміщенні Комітету, та будь-які позначки про це не проставляються (підтверджено працівником канцелярії під час спілкування внутрішнім телефоном за номером канцелярії), тому працівник Відповідача був вимушений залишити лист у поштовій скриньці Комітету без отримання підтвердження.

Тобто, ТОВ «Сокар Енерджі Україна» не надало підтвердних документів про надходження листа від 26.07.2021 № 365 до Комітету.

Як встановлено у рішенні № 49-р/тк від 24.11.2022, дії ТОВ «Сокар Енерджі Україна» у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 у встановлений ним строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України № 49-р/тк від 24.11.2022 не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати протиправним та скасування зазначене рішення.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.

Як було встановлено судом, Комітет з метою вживання заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів згідно зі статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» направив ТОВ «Сокар Енерджі Україна» вимогу № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 про надання інформації щодо зазначеного в засобах масової інформації повідомлення про придбання компанією «Сокар» мережі АЗС «Глуско».

Відповідь на вимогу № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 ТОВ «Сокар Енерджі Україна» у встановлений державним уповноваженим строк не надало.

Одночасно у Вимозі зазначалось, що згідно з пунктами 13, 14 і 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514026443 Вимога була отримана позивачем 19.07.2021.

Отже, останній день строку надання ТОВ «Сокар Енерджі Україна» інформації припадав на 03.08.2021.

Так, позивач, зокрема, зазначає, що представник ТОВ «Сокар Енерджі Україна» 26.07.2021 особисто прибув у приміщення Комітету з листом №365 від 26.07.2021 у відповідь на вимогу Комітету та залишив лист у поштовій скриньці, яка встановлена у приміщенні Комітету, оскільки черговим охоронцем було повідомлено, що кореспонденція, яка находить до Комітету, приймається виключно через зазначену скриню.

У свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що у Комітеті було проведено перевірку надходження та реєстрації листа ТОВ «Сокар Енерджі Україна від 26.07.2021 № 365.

Так, відповідно до службової записки №128-100/514 від 24.01.2022 в.о. директора департаменту досліджень і розслідувань ринків ПЕК та ЖКГ звернувся до департаменту документообігу та організаційної роботи з питанням про надання інформації про надходження до Комітету листа ТОВ "Сокар Енерджі Україна" від 26.07.2021 № 365 та реєстрації даного листа в системі СЕД АСКОД.

Відповідно до змісту службової записки №128-100/537 від 25.01.2022 начальник загального відділу департаменту документообігу та організаційної роботи у відповідь на службову записку №128-100/514 від 24.01.2022 повідомив про відсутність надходження та реєстрації листа ТОВ «Сокар Енерджі Україна» від 26.07.2021 № 365.

Крім того, у відзиві Комітет зазначає, що відповідно до абзаців 242-244 Інструкції з діловодства в апараті Антимонопольного комітету України, затвердженої наказом Голови Антимонопольного комітету України від 15 лютого 2019 року № 17-ОД «Про затвердження інструкції з діловодства в апараті Антимонопольного комітету України» (чинна на момент вчинення правопорушення), усі документи, що надходять до Комітету приймаються централізовано службою діловодства, крім скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та документів пов`язаних з ними.

Доставка документів до Комітету здійснюється з використанням засобів поштового зв`язку, електронної пошти Комітету, фельд`єгерською і кур`єрською службою, через СЕД АСКОД, СЕВ ОВВ, Портал державної допомоги, Єдину систему електронних публічних закупівель Прозорро та через скриньки для кореспонденції Комітету та для кореспонденції щодо публічних закупівель, встановлених на першому поверсі адміністративного будинку Комітету.

Зі скриньки для кореспонденції Комітету кореспонденція виймається протягом робочого дня працівниками служби діловодства, а зі скриньки для кореспонденції щодо публічних закупівель працівниками підрозділу оскарження публічних закупівель.

Виймання кореспонденції зі скриньок та одержання її від кореспондентів працівниками інших структурних підрозділів Комітету категорично забороняється.

Як наслідок, у Рішенні № 49-р/тк від 24.11.2022 Комітет дійшов висновку, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що лист ТОВ «Сокар Енерджі Україна» від 26.07.2021 № 365 до Комітету не надходив і в системі електронного документообігу Комітету АСКОД не зареєстрований. Доказів протилежного матеріали даної справи не містять.

При цьому, суд визнає необґрунтованими доводи позивача про виконання ним Вимоги Комітету у встановлений строк, зважаючи на те, що матеріали справи № 910/1750/23 не містять доказів, які б підтверджували доводи позивача про уповноваження ним працівника Товариства для передачі листа безпосередньо у приміщенні Комітету та виконання таким працівником зазначеного доручення (зокрема, копії довіреності на відповідного працівника, заяви свідка, тощо).

Тобто, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Сокар Енерджі Україна» надало (надіслало) Комітету відповідь на Вимогу у строк, визначений у Вимозі (до 03.08.2021 включно), зважаючи, також, на ту обставину, що позивач не був обмежений у способі подачі до Комітету запитуваної інформації виключно через поштову скриньку та мав право використовувати будь-які альтернативні способи подачі інформації, передбачені законодавством.

Щодо тверджень позивача про продовження Комітетом строку для надання відповіді на Вимогу, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що Розпорядженням державного уповноваженого про початок розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 08.02.2022 №01/34-р у справі №128-26.13/19-22 Комітет постановив розпочати розгляд справи за ознаками вчинення ТОВ «Сокар Енерджі Україна» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 128-29/01-10410 від 12.07.2021 у встановлений ним строк.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 10.02.2022 №128-26.13/01-1565 Комітет повідомив позивача про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з чим пропонував надати уточнюючу інформацію про сукупний дохід (виручку) за підсумками 2021 року та суб`єктів господарювання пов`язаних із ним відносинами контролю відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та іншу додаткову інформацію, яка, на погляд позивача, сприятиме більш повному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до листа від 11.03.2022 №184 (зареєстрований в Комітеті 15.03.0223 за №31ЕП) ТОВ «Сокар Енерджі Україна» враховуючи військову агресію російської федерації, просило продовжити строк надання запитуваної інформації на вимогу від 10.02.2022 №128-26.13/01-156.

Відповідно до листа про надання відповіді №10 від 23.03.2022 Комітет, розглянувши лист ТОВ «Сокар Енерджі Україна» від 11.03.2022 №184 щодо продовження строку надання відповіді на вимогу Комітету від 10.02.2022 №128-26.13/01-1565, повідомив позивача, що продовжено строк надання інформації на вимогу до припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином, Відповідачем було продовжено строк на надання відповіді на лист Комітету від 10.02.2022 №128-26.13/01-1565 щодо надання фінансової звітності, а не на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 128-29/01-10410 від 12.07.2021, за неподання інформації на яку ТОВ «Сокар Енерджі Україна» було притягнуто до відповідальності.

Таким чином, твердження Позивача щодо продовження Комітетом строку на надання відповіді на Вимогу від 12.07.2021 № 128-29/01-10410 є необґрунтованими та судом до уваги не беруться.

Щодо доводів позивача про те, що справи про захист економічної конкуренції мають характер кримінального обвинувачення, а відтак, при розгляді конкурентних спорів підлягають застосуванню положення Європейської конвенції з прав людини щодо забезпечення обґрунтованості будь-якого висунутого проти особи обвинувачення, суд звертає увагу на наступне.

Із внесенням у 2019 році змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Так, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи з`являється вірогідність, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру».

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин».

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ від 03.06.2004 у справі за скаргою no. 69042/01 by OOO Neste St. Petersburg and no. 69050/01 by Zao Kirishiavtoservice, no. 69054/01 by OOO Nevskaya Toplivnaya, no. 69055/01 by ZAO Transservice, no. 69056/01 by OOO Faeton, no. 69058/01 OOO Ptk-Service against Russia конвенційне прецендентне право не містить чіткого висновку, що законодавство про захист економічної конкуренції має розглядатись в значенні ст. 6 Конвенції.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що для доведення порушення законодавства про захист економічної конкуренції притаманним є стандарт доказування «баланс вірогідностей», що узгоджується як з приписами чинного процесуального законодавства, так і з практикою Верховного Суду, у свою чергу, відповідні доводи позивача суд відхиляє через їх необґрунтованість.

Щодо визначеного Комітетом розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві позивач стверджує, що штраф у сумі 239 863,00 грн є необґрунтованим та несправедливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ст. 4 пар. І Рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 31.05.2016 р. N 26-рр під час розрахунку розміру штрафів за порушення Комітет керується засадами пропорційності, недискримінаційності та розумності:

- пропорційність передбачає співмірність розміру санкцій, які мають на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й стримування від вчинення чи продовження таких порушень, з масштабом та характером порушення;

- недискримінаційність означає неприпустимість застосування до суб`єктів господарювання різних підходів в аналогічних випадках;

- розумність означає, що розмір штрафу має визначатися з урахуванням значення фактичних обставин кожного випадку для забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами та правами й свободами учасників правовідносин.

Застосування штрафних санкцій не повинно призводити до позбавлення суб`єкта господарювання можливості конкурувати або до неможливості задоволення споживчого попиту.

Законодавство залишає визначення точного розміру штрафу за органами Комітету - залежно від обставин кожної конкретної справи. Такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами Комітету з певною свободою розсуду.

Листом від 31.10.2022 № 724/5/33-00-04-02-01 Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надало копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2021 та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2021 рік.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік ТОВ «Сокар Енерджі Україна» становить 5 996 586 000 (п`ять мільярдів дев`ятсот дев`яносто шість мільйонів п`ятсот вісімдесят шість тисяч) грн.

Таким чином 1% від виручки складає 59 965 860,00 грн, водночас Комітетом накладено штраф у розмірі 239 863,00 грн, що відповідає приписам ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.05.2023

Суддя Ю.В. Картавцева