Ухвала суду № 111181237, 24.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17644/23

Провадження № 1-кс/761/11727/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання

старшого детектива першого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одружений, на утримані двоє малолітніх дітей, Голова правління АТ «ЛЬВІВГАЗ» зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №72022000420000075 від 25.10.2022

ВСТАНОВИЛА

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого детектива першого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 72022000420000075 від 25.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255 КК України, та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Детектив клопотання про застосування запобіжного заходу мотивує тим, що ТОВ «ЙЕ Енергія» (ЄДРПОУ 38863790) зареєстроване за юридичною адресою: м. Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, 18 Поверх, приміщення 33. Засновниками указаного товариства є компанія-нерезидент ТІ.ДЖІ.АЙ ГАЗ ХОЛДІНГЗ ЛІМІДЕД (Т.G.I. GAS HOLDINGS LIMITED), беніфіціаром якої є ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 , будучи беніфіціарним власником через засновника 100% - нерезидента України «ТІ.ДЖІ.АЙ ГАЗ ХОЛДІНГЗ ЛІМІДЕД (Т.G.I. GAS HOLDINGS LIMITED)» - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (ЄДРПОУ 38863790), а також власником опосередкованої суттєвої участі групи компаній «Регіональна Газова Компанія», до якої входять підприємства резиденти Україна ТОВ «ЙЕ Енергія» (код 38863790), ТОВ «Регіональна Газова Компанія» (код ЄДРПОУ 37401646), керівники підконтрольних газорозподільних компаній: Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ВІННИЦЯГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03338649), далі по тексту АТ «ВІННИЦЯГАЗ» (код ЄДРПОУ 03338649), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ВОЛИНЬГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03339459) далі по тексту АТ «ВОЛИНЬГАЗ» (код ЄДРПОУ 03339459), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ДНІПРОГАЗ"» (код ЄДРПОУ 20262860), далі по тексту АТ «ДНІПРОГАЗ" (код ЄДРПОУ 20262860), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03340920), далі по тексту AT «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГA3» (код ЄДРПОУ 03340920), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПО¬ДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ЖИТОМИРГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03344071), далі по тексту AT «ЖИТОМИРГАЗ» (код ЄДРПОУ 03344071), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ЗАКАРПАТГАЗ"» (код ЄДРПОУ 05448610), далі по тексту AT «ЗАКАРПАТГАЗ» (код ЄДРПОУ 05448610), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03361046), далі по тексту АT «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГA3» (код ЄДРПОУ 03361046), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „КИЇВОБЛГАЗ"» (код ЄДРПОУ 20578072), далі по тексту АТ «КИЇВОБЛГАЗ" (код ЄДРПОУ 20578072), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „КРИВОРІЖГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03341397), далі по тексту АТ «КРИВОРІЖГАЗ» (код ЄДРПОУ 03341397), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ЛЬВІВГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03349039), далі по тексту АТ «ЛЬВІВГАЗ» (код ЄДРПОУ 03349039), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „РІВНЕГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03366701), далі по тексту АТ «РІВНЕГАЗ» (код ЄДРПОУ 03366701), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „СУМИГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03352432), далі по тексту АТ «СУМИГАЗ» (код ЄДРПОУ 03352432), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПО-ДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ"» (код ЄДРПОУ 05395598), далі по тексту АT «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ» (код ЄДРПОУ 05395598), Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ЧЕРНІГІВГАЗ"» (код ЄДРПОУ 03358104), далі по тексту АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» (код ЄДРПОУ 03358104), маючи умисел на заволодіння майном - активів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490), 100% власником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МАГІСТРАЛЬНІ ГАЗОПРОВОДИ УКРАЇНИ", власники: Держава в особі Кабінету Міністрів України та Держава Україна (в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності: (Міністерство енергетики України) у особливо великих розмірах, ставлячи власні інтереси вище суспільних та загальнодержавних, організував злочинну схему, яка полягає в оберненні власності на кошти, отримані від надання транспортних послуг з розподілу природного газу, які у свою чергу мали бути сплачені ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за надання послуг транспортування природного газу відповідно до типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП, предметом якого є надання послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою; послуги балансування природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

З цією метою ОСОБА_9 створив стійку, ієрархічно структуровану організовано групу, до якої у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, залучив ОСОБА_10 , який перебував на посаді директора ТОВ «ЙЕ Енергія» (код 38863790) з 27.05.2019 по 05.07.2022; ОСОБА_11 , який перебував на посаді директора ТОВ «Регіональна газова компанія» (ЄДРПОУ 37401646) з 04.10.2017 по 28.02.2023, ОСОБА_12 , який з 01.07.2021 перебував на посаді заступника директора з операційної діяльності ТОВ «Регіональна газова компанія» (ЄДРПОУ 37401646), ОСОБА_13 , який перебував на посаді Голови правління АТ «ВІННИЦЯГАЗ», ОСОБА_14 який перебував з 17.08.2020 на посаді Голови правління АТ «ДНІПРОГАЗ», ОСОБА_8 , який перебував з 03.03.2017 на посаді Голови правління АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», ОСОБА_15 , який перебував з 21.02.2021 на посаді голови правління АТ «ЗАКАРПАТГАЗ», ОСОБА_4 , який перебував з 14.06.2020 на посаді голови правління АТ «ЛЬВІВГАЗ» та якою ОСОБА_9 керував безпосередньо, при цьому, здійснював загальну координацію дій учасників злочинної групи, доручав їм планувати вчинення особливо тяжких злочинів проти власності, підшуковувати інших співучасників, створювати її окремі структури та брати участь у розподілі коштів, отриманих злочинним шляхом.

За обставин, викладених у клопотанні ОСОБА_16 15 травня 2023 року повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою, а також за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у у набутті, використанні, розпорядженні майна щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене організованою групою в особливо великому розмірі.

Детектив вказує, що підозра підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів клопотання, та наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме підозрюваний може:

?переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

?знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

?впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Прокурор підтримав клопотання в повному обсязі, з підстав у ньому викладених та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави з огляду на обґрунтованість повідомленої підозри, що підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, а також зазначив про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, з огляду на його невідповідність вимогам КПК України, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню, крім того вказав, що підозра ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є необґрунтованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено достатніх доказів щодо причетності ОСОБА_17 до їх вчинення, а також не надано достатніх доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначив, що в клопотанні не вказано неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам вказаним на які детектив посилається у клопотанні, щодо розміру застави визначеному у клопотанні, зазначив, що розмір застави повинен гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є непомірним для ОСОБА_4 , крім того, розмір застави має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а має забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, вказав, що ОСОБА_4 , як Голова управління «ЛЬВІВГАЗ» здійснюючи свою діяльність діяв в межах чинного законодавства, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а також долучив письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання, а також просив задовольнити заяву про передачу на поруки.

Крім того, в судовому засіданні було заслухано заступника Голови Професійної спілки працівників газових господарств України ОСОБА_18 , який звернувся до суду із заявою про передачу на поруки йому підозрюваного ОСОБА_4 , останній зазначив, що поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зобов`язується при необхідності доставити його до органу досудового розслідування або суду для участі в процесуальних діях.

Розглянувши клопотання, заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши наявні у розпорядженні матеріали кримінального провадження, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Слідчою суддею встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 72022000420000075 від 25.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255 КК України, та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст.177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий.

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст.178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 5 ст. 183 КПК України).

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

З огляду на викладене, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, тобто у заволодінні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою, а також за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у набутті, використанні, розпорядженні майна щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене організованою групою в особливо великому розмірі.

Сторона обвинувачення зазначає, що 15.05.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_17 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідча суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

З урахуванням наданого слідчій судді тексту повідомлення про підозру, слідча суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру було складено та здійснено з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК України.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 було належно повідомлено про підозру, а тому він має статус підозрюваного у цьому провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України. Оскільки санкції статтей передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацію майна, відповідно, до нього може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім цього, доведеність причетності ОСОБА_4 до інкримінованих кримінальних правопорушень потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відображена, Європейський суд з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 - вказав, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідча суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст.184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.

Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Слідчий суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про такі ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні.

За злочини, які інкримінуються особі, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацію майна, ця обставина сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Крім того, слідча суддя враховує, що підозрюваний одружений, має на утримані двоє малолітніх дітей, є Головою управління АТ «ЛЬВІВГАЗ» має місце проживання та реєстрації, водночас усвідомлюючи невідворотність покарання може вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування.

При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Так, зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи, що у разі засудження за інкриміноване корупційне кримінальне правопорушення, неможливо застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням та застосування більш м`якого покарання, може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Окрім іншого, вчинення особливо тяжких кримінального правопорушення, що полягає у заволодінні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою, а також у набутті, використанні, розпорядженні майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене організованою групою в особливо великому розмірі, безумовно має значний суспільний резонанс.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Летельє проти Франції», визначив, що «тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу».

Враховуючи викладене, тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_4 , слідча суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Стосовно ризику, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 хоча раніше і не судимий, в той же час підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень. Також, з урахуванням цього, суд може оцінювати надані доводи щодо можливого знищення чи переховування речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження та таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки наразі досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, у зв`язку з чим, такий ризик також доведено.

Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Такі доводи не є вочевидь необґрунтованими та заслуговують на увагу. Так, ОСОБА_4 , може намагатися впливати на свідків у кримінальному провадження, щоб уникнути від відповідальності за вчинене, до того ж він може вчиняти тиск на таких осіб, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Варто зазначити, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин, зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими.

Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, впливу на свідків, знищення спотворення речей чи документів, наявність цих ризиків підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_4 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Слідча суддя критично оцінює доводи захисника щодо обрання запобіжного не пов`язаного з триманням під вартою. Наявність вказаних вище ризиків стосовно підозрюваного, дій до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, відсутність ризиків, невідповідність долучених до клопотання доказів, спростовуються стадією кримінального провадження, в якому досудове розслідування не закінчено, свідки не були допитані безпосередньо судом, у зв`язку з чим наявна потреба у застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, суд оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється; який одружений та на утримані має двоє малолітніх дітей; майновий стан підозрюваного.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжкими і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, та беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обстави кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень та роль підозрюваного ОСОБА_4 у їх вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 209 КК України, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є обґрунтованим.

Наведені вище обставини виключають об`єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної особи, інших даних про її особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною особою покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесено до категорії особливо тяжких.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

На думку сторони обвинувачення застава, у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. А відтак слід визначити заставу у розмірі розмірі 2 171 893 066,73 гривень.

Слідча суддя враховує надані сторонами матеріали та доводи на підтвердження матеріального стану підозрюваного та приходить до висновку, що вказаний у клопотанні стороною обвинувачення розмір застави є явно непомірним для підозрюваного.

У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких серед інших підозрюється ОСОБА_4 , його роль, розмір грошових коштів, які становлять предмет злочину.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в меншому розмірі, ніж заявлено детективом в клопотанні, однак при цьому, визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені ст.182 КПК України межі.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 155 672 000 гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, засобів зв`язку; здати уповноваженому органу на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають йому право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Щодо заяви заступника Голови Професійної спілки працівників газових господарств України ОСОБА_19 , про взяття на поруки ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що в судовому засіданні Голові Професійної спілки працівників газових господарств України ОСОБА_20 , роз`яснено положення ст. 180 КПК України.

Відповідно до ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Поручителю роз`яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права.

Відповідно до заяви Голови Професійної спілки працівників газових господарств України ОСОБА_19 , останній зазначає про передачу ОСОБА_4 під особисту поруку та поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зобов`язується при необхідності доставити його до органу досудового розслідування або суду для участі в процесуальних діях.

Однак, слідчій судді не надано достатніх доказів чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на підозрюваного ОСОБА_4 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 202, 331, 323,140, 372 КПК України.

УХВАЛИЛА

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, терміном до 22 липня 2023 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 155 672 000 гривень.

Застава вноситься підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, засобів зв`язку;

- здати уповноваженому органу на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають йому право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відмовити в задоволенні заяви заступника Голови Професійної спілки працівників газових господарств України ОСОБА_19 , про взяття на поруки ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1