Вирок № 111174304, 30.05.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/32632/19

Провадження № 1-кп/686/472/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240010004971 від 22 жовтня 2019 року, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 21 жовтня 2019 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку № 3А/1 по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, захищаючись від ОСОБА_4 , умисно заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, перевищивши при цьому межі необхідної оборони, за наступних обставин.

Так, у вищевказаних місці та час ОСОБА_4 , перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 в автомобілі, де розпивали спиртне, в ході виниклого словесного конфлікту останнього з ОСОБА_6 , який проходив поруч, вийшов з автомобіля, взяв в руки лопату та, погрожуючи нею, попрямував в сторону ОСОБА_6 . Останній, відчуваючи від ОСОБА_4 реальну загрозу життю та здоров`ю, вирвав з його рук лопату та вчинив дії, які явно не відповідали обстановці захисту, а саме умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар ручкою від лопати в область лівої частини голови ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді перелому основи черепа (пірамідки лівої скроневої кістки) зліва, крововиливу під павутинну оболонку головного мозку, забою головного мозку середнього ступеня, розриву барабанної перетинки лівого вуха, посттравматичної невропатії лицевого нерва зліва із вираженим периферичним парезом лицьової мускулатури, осадження, ран та підшкірних гематом обличчя та голови.

За умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ст. 124 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 про те,що 21 жовтня 2019 року близько 22 год. він проходив біля будинку АДРЕСА_2 , де в автомобілі перебували раніше незнайомий йому ОСОБА_4 та його (обвинуваченого) сусід ОСОБА_7 , з яким у нього виник словесний конфлікт, під час якого потерпілий ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, взяв в руки лопату та, погрожуючи нею (замахуючись для завдання удару), попрямував в його сторону. Відчуваючи від ОСОБА_4 реальну загрозу життю та здоров`ю, будучи впевненим, що той має намір завдати йому лопатою удар, схопив та вирвав її з рук. В цей час ОСОБА_7 з місця події втік, а він на емоціях вдарив лопатою по лобовому склі автомобіля, після чого на пропозицію знайомого, який проходив поруч, викликав швидку медичну допомогу.

На ці обставини обвинувачений показав під час проведення з ним слідчого експерименту, що зафіксовано у відповідному протоколі проведення цієї слідчої дії від 27 листопада 2019 року. При цьому ОСОБА_6 показав, що після того, як він вирвав з рук потерпілого лопату, то наніс нею один удар в область лівої частини голови ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що ввечері 21 жовтня 2019 року він разом зі знайомим ОСОБА_7 вживали спиртне в автомобілі біля будинку № 3А/1 по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому. Останній розповів про виникнення конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_6 , який погрожував повернутися і розібратися з ним, в зв`язку з чим вони поставили біля автомобіля лопату для захисту. Через деякий час проходив ОСОБА_6 , він вийшов з автомобіля, взяв в руки лопату та йшов назустріч обвинуваченому. Що відбулось далі не пам`ятає.

Вказані потерпілимобставини підтвердивсвідок ОСОБА_7 , який при цьому показав, що моменту вихоплення обвинуваченим з рук потерпілого лопати та завдання нею удару він не бачив, так як побіг викликати поліцію, а коли повернувся, то потерпілий вже лежав без свідомості з розбитою головою, біля автомобіля стояла лопата.

Свідок ОСОБА_8 показала, що бачила як невідомий їй чоловік, замахуючись лопатою, біг в сторону обвинуваченого ОСОБА_6 , а через деякий час вже лежав на землі.

Свідок ОСОБА_9 показав, що, прибувши на місце події, бачив потерпілого ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями голови, заявника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , який повідомив, що під час конфлікту наніс потерпілому удар ручкою від лопати.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.10.2019 території біля будинку № 3А/1 по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, виявлено автомобіль з розбитим лобовим склом, неподалік на землі схожу на кров речовину бурого кольору, а також знаряддя злочину лопату.

За даними висновків судово-медичних експертиз № 741 від 19.11.2019 та № 137 від 21.03.2023 у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді перелому основи черепа (пірамідки лівої скроневої кістки) зліва, крововиливу під павутинну оболонку головного мозку, забою головного мозку середнього ступеня, розриву барабанної перетинки лівого вуха, посттравматичної невропатії лицевого нерва зліва із вираженим периферичним парезом лицьової мускулатури, осадження, ран та підшкірних гематом обличчя та голови, які могли утворитися від ударів тупими твердими предметами за обставин, на які показав обвинувачений під час слідчого експерименту. Ці висновки підтвердила в суді експерт ОСОБА_10 .

Винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується також речовим доказом лопатою (знаряддям вчинення злочину).

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки його вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Разом з тим, відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд визнає недопустимим доказом дані протоколу проведення з потерпілим ОСОБА_4 слідчого експерименту від 13.11.2019, оскільки як показав останній обставин заподіяння йому обвинуваченим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень (завдання лопатою удару в область лівої частини голови), які зазначені у протоколі, він не пам`ятав, такі обставини показані і записані зі слів слідчого, що фактично підтверджується відеозаписом проведення цієї слідчої дії.

З огляду на вищенаведене, враховуючи доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», суд визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні і висновок додаткової судово-медичної експертизи № 769 від 22.11.2019, на вирішення якої ставилось питання і надана відповідь щодо відповідності механізму заподіяння тілесних ушкоджень, який продемонстрував потерпілий ОСОБА_4 під час слідчого експерименту.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує всі представлені суду та досліджені докази в сукупності та встановлені на підставі таких доказів обставини справи, в тому числі час, місце та наслідки події, характер та мотиви дій обвинуваченого і потерпілого, відомості про них, в тому числі антропометричні дані, спосіб життя, їх стосунки, що передували події, посткримінальну поведінку обвинуваченого і приходить до переконання, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Так, як встановлено судом, у вищевказані час та місці потерпілий ОСОБА_4 , взявши лопату, з погрозою її застосування йшов в сторону обвинуваченого ОСОБА_6 і лише те, що останній бачив такі дії потерпілого, дало йому змогу зреагувати та вирвати лопату з рук.

Ці обставини, окрім послідовних показань самого обвинуваченого, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8 та не заперечуються потерпілим ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_7 .

Натомість твердження прокурора в обвинувальному акті про те, що обвинувачений наніс удар потерпілому на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, є голослівними, не підтвердженими будь-якими доказами і спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 про те, що раніше вони знайомі не були, неприязних відносин між ними не виникало, а конфлікт відбувся між обвинуваченим і його знайомим ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Гарантії реалізації такого права закріплені в положеннях ч. 1 ст. 36 КК України, де зазначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Наведені обставини, на переконання суду, виключають в діях ОСОБА_6 , пов`язаних із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Згідно з керівними роз`ясненнями пленуму Верховного Суду України, зазначених в п. 5 постанови № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягало.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 , відчуваючи загрозу від ОСОБА_4 , який йшов на нього з лопатою в руках, вирвав лопату з рук, припинивши тим самим загрозу заподіяння йому цим предметом тілесних ушкоджень. Разом з тим ОСОБА_6 , будучи фізично сильнішим за потерпілого, маючи реальну можливість усвідомлювати відсутність небезпечного посягання на нього з боку потерпілого, який не був озброєним і вже не міг небезпечно посягати, а обвинувачений, в свою чергу, на такий момент мав значну перевагу у цій обстановці, умисно наніс один удар ручкою від лопати в область лівої частини голови ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.

За таких обставин, на переконання суду, дії ОСОБА_6 , пов`язані із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , явно не відповідали обстановці захисту.

Разом з тим, про наміри ОСОБА_6 заподіяти ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження свідчить: характер дій обвинуваченого, пов`язаний із завданням потерпілому удару в область голови тупим твердим предметом з прикладанням значної фізичної сили, про що роз`яснила експерт ОСОБА_10 ; вжиття заходів для виклику останньому швидкої медичної допомоги лише після втручання сторонньої особи.

Що ж стосується показань обвинуваченого в суді про необережне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому (завдання удару не умисно, а випадково, вириваючи лопату з рук), то такі його показання суд розцінює як неправдиві, очевидно вмотивовані намірами уникнути відповідальності та обраним способом захисту, а тому відхиляє їх.

Ці показання обвинуваченого спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема даними протоколу слідчого експерименту від 27 листопада 2019 року, під час якого ОСОБА_6 показав, що після того, як він вирвав з рук потерпілого лопату, то наніс нею один удар в область лівої частини голови ОСОБА_4 , а також висновків додаткових судово-медичних експертиз № 137 від 21.03.2023 та № 212 від 01.05.2023, згідно з якими механізм утворення виявлених у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень може відповідати показанням обвинуваченого під час слідчого експерименту та є малоймовірним за вищевказаних обвинуваченим обставин, на які він показав в суді. Ці висновки підтвердила в суді експерт ОСОБА_10 .

Також суд відхиляє показання свідка ОСОБА_7 про те, що обвинувачений перед заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому прийшов з битою та намагався побити його, оскільки доказів, які б підтверджували ці обставини, стороною обвинувачення не надано, не встановлено таких і судом. Наявність у нього бити та намірів побити свідка обвинувачений заперечив, під час огляду місця події такого предмету не виявлено, не бачив в руках обвинуваченого бити і потерпілий. При цьому ОСОБА_6 ствердив, що скло в автомобілі він розбив забраною в потерпілого лопатою вже після того, як останній впав на землю. Підстав не довіряти показанням обвинуваченого немає.

Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони.

Дії обвинуваченого суд перекваліфіковує з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованому йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання судом враховуються визначенні ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинив нетяжкий злочин, свою вину визнав частково, у скоєному фактично не розкаявся, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду, за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, не працює, перебуває на обліку в наркологічному диспансері. Обставин, які б пом`якшували та обтяжували йому покарання, не встановлено.

Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діяння і спосіб його вчинення, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а також висновок органу з питань пробації щодо середнього ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та високого ризику його небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_6 можливе лише в умовах здійснення за ним нагляду зобов`язковимзалученням допраці тайому слідпризначити покарання у виді обмеження волі. Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неправомірну поведінку потерпілого, який з надуманих підстав напав на обвинуваченого, а той, захищаючись, заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, перевищивши при цьому межі необхідної оборони, суд приходить до висновку призначити таке покарання в межах санкції ст. 124 КК України у мінімальному розмірі.

На думку суду саме покарання у виді обмеження волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ст. 124 КК України, а також звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який своєї вини фактично не визнав та у скоєному не розкаявся, суд не вбачає.

Клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком чинності запобіжного заходу прокурором не заявлено (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України речовий доказ лопату (знаряддя вчинення злочину) слід знищити, скасувавши в порядку ст. 174 КПК України накладений на неї ухвалою слідчого судді від 24 жовтня 2019 року (справа № 686/28664/19) арешт, у якому відпала потреба.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненнізлочину,передбаченого ст. 124 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 58 КВК України обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Речовий доказ лопату, яка передана на зберігання до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області знищити, накладений на неї арешт скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: