Постанова № 11116673, 30.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

30.08.10                                                                                           Справа № 22/163

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Ковалишин Ю.

За участю представників сторін6

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

Від ДП »Івано- франківські ковбаси»ВАТ»Івано- Франківський

м’ясокомбінат»- з»явився

від ВАТ»Шкіряне підприємство»Світанок»- не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Європа Транс ЛТД»

на рішення господарського суду Івано- Франківської області від 29.06.10

у справі № 22/163

за позовом – ВАТ»ВТБ Банк»в особі Івано- франківської філії

до відповідача –ТзОВ»Європа Транс ЛТД»

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача- ДП »Івано- франківські ковбаси»ВАТ»Івано- Франківський м’ясокомбінат»

- ВАТ»Шкіряне підприємство»Світанок»

про : стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано- Франківської області від

29.06.10 у справі № 22/163, позов відкритого акціонерного

товариства ВТБ Банк в особі Івано-Франківської філії задоволено

частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю

“Європа-Транс ЛТД” (вул.Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ,

76000, код ЄДРПОУ 32605152) на користь відкритого акціонерного

товариства ВТБ Банк (бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська, б.8/26,

м.Київ, 01004, рахунок 290999003901, МФО 336893, код ЄДРПОУ

26342554) 11 572 121,53 євро - заборгованості за кредитом,

259025,14 євро - пені за прострочення повернення кредиту, 2111

452,92 євро - заборгованості за процентами, 187 582,43 євро - пені

за прострочення сплати процентів, ?115 739,10 євро - боргу по

сплаті щорічної комісії, 13 083,34 євро- пені за прострочення сплати

щорічної комісії, всього 14 259 004,46 євро (чотирнадцять мільйонів

двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотири євро сорок шість євроцентів),

що по офіційному курсу НБУ на день винесення рішення (100 євро —

972,1358грн.) становить 138 616 887,08 грн. (сто тридцять вісім

мільйонів шістсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень

вісім копійок), а також 25 438,80 грн. (двадцять п'ять тисяч

чотириста тридцять вісім гривень вісімдесять копійок) сплаченого

державного мита та 235,43грн. (двісті тридцять п'ять гривень сорок

три копійки) витрат на інформаційно-технічне забпезпечення судового

процесу.           В іншій частині позовних вимог —відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що з моменту формування резерву на балансовому рахунку № 2069 в НБУ заборгованість може вважатися простроченою або сумнівною, що б надавало позивачу право звертатися із майновими вимогами до боржника в судовому порядку. Апелянт послався на помилковість розрахунків банку, на те, що не було враховано частину здійснених проплат, з приводу чого призначалась судово- економічна експертиза.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом, між ВАТ ВТБ Банк (надалі “банк”) та ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", як позичальником, 10.04.2008р. було укладено кредитний договір №001/К від 10.04.2008р. (надалі “кредитний договір”) про надання кредиту розмірі 4 230 620,00 євро зі строком користування до 09.04.2013р. зі сплатою 12,1% річних.

Згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору від 08.05.2008р. сторони збільшили розмір кредиту до 9 256 840,00 євро, а згідно додаткової угоди №2 від 26.06.2008р. - до 11 909 040,00 євро. Додатковою угодою №2 від 26.06.2008р. також був збільшений розмір плати за користування кредитом до 12,3% річних, додатковою угодою №3 від 27.11.2008р., починаючи з 01.01.2009р., - до 13,5% річних.

          На виконання умов договору банк надав позичальнику вказані кошти в повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №TR.12081.1.106 від 10.04.2008р., на суму 4 230 620,00 євро, №TR.12081.1.106 від 08.05.2008р. на суму 5 026 220 євро, №TR.12081.1.106 від 26.06.2008р. на суму 2 652 200 євро.

          Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Аналогічні положення містяться в ст.ст.173,175,193 ГК України.

          Відповідно до п.3.1. кредитного договору погашення кредиту здійснюється з вересня 2008р. щомісячно до кінця кожного місяця в сумі 75 550 євро, в квітні 2013р. - 75 370 євро. Додатковою угодою №1 від 08.05.2008р. сума щомісячного погашення була збільшена до 163300 євро, в квітні 2013р. - 165 340 євро, а додатковою угодою №2 від 26.06.2008р. - з вересня по грудень 2008р. -165 300 євро, з січня 2009 р. - 216 300 євро, в квітні 2013р. - 212540 євро.

          Виписками по особовому рахунку клієнта з 10.04.2008р. по 01.10.2009р. та представленими меморіальними валютними ордерами за період з 04.11.2008р. по 14.01.2009р. підтверджується те, що відповідач належним чином не виконував договірні зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків.

          Пунктом 5.4. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: невиконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком, несплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіка, якщо прострочення цих зобов'язань більше трьох банківських днів.

          Відповідно до даних умов договору та враховуючи систематичне порушення позичальником умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 05.05.2009р. мала місце заборгованість в сумі 1 191 270 євро по поверненню кредиту та 729 826,92 євро по відсотках, що нараховані за січень-квітень 2009р., банк направив відповідачу лист-вимогу вих.№792/1800-08-2 від 07.05.2009р. про повернення всієї суми кредитних коштів. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №12497501 даний лист отриманий позичальником 15.06.2009р.

          Проте, відповідач вказаних договірних зобов'язань не виконав і заборгованість по поверненню кредиту становить 11 572 121, 53 євро, по сплаті процентів —2 111 452, 92 євро. В спростування наведеного, належних доказів не подав.

          За умовами п.5.2. кредитного договору позичальник був зобов'язаний сплачувати банку за управління кредитом за кожен рік користування 1% від залишку заборгованості на момент сплати комісії до 10 квітня кожного з років —2009р., 2010р., 2011р., 2012р. Згідно розрахунку позивача заборгованість по сплаті щорічної комісії становить 115 739,10 євро.

          Документальне підтвердження вказаної заборгованості доводиться висновком №341 судово-економічної експертизи від 05.05.2010р.

          Відповідно до ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі штрафу або пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

          В п.8.1. кредитного договору сторони встановили відповідальність у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 банківських днів у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. При визначенні розміру пені суд враховує те, що відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку в п.8.1. кредитного договору передбачено, що при простроченні заборгованості на термін більше 4-х банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань. Згідно розрахунків позивача станом на 15.01.2010р. сума пені за прострочення повернення кредиту становить 292 836,72 євро, за прострочення сплати процентів - 187 582, 43 євро, за прострочення сплати щорічної комісії - 13 083, 34 євро.

Висновком №341 судово-економічної експертизи від 05.05.2010р. встановлено, що при нарахуванні пені за несвоєчасні платежі по поверненню кредиту банком не враховано списання коштів з даним цільовим призначенням на суму 36970,67 євро, що підтверджується виписками з поточного рахунку відповідача. А тому сума пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 259 025,14 євро.

          Враховуючи вище досліджене, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Івано- франківської області від 29.06.10 у справі № 22/163 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано- франківської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк