Постанова № 11116290, 18.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

18.08.10                                                                                           Справа № 32/113

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – з”явився,

відповідача – не з”явилися,

третьої особи – не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року, суддя Сухович Ю.О., у справі № 32/113

за позовом: державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м.Львів

до відповідача акціонерного комерційного банку «Трансбанк»в особі Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк», м.Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд розвитку інституту підприємництва», м.Львів

про визнання права вимоги ДП “Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк”в особі Західної регіональної філії на суму 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., укладеного між ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” та ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва”; припинення зобов’язання ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” перед АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. в частині сплати 517663,29 грн., шляхом зарахування зустрічної вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ “Трансбанк” в сумі 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до акціонерного комерційного банку «Трансбанк»в особі Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк»про визнання права вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії на суму 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., укладеного між ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” та ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва”; припинення зобов’язання ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” перед АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. в частині сплати 517663,29 грн., шляхом зарахування зустрічної вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ “Трансбанк” в сумі 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р..

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не подано доказів виконання зобов»язання по оплаті переданого права грошової вимоги згідно договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., заявлено даний позов до моменту закінчення строку дії цього договору, що свідчить про відсутність у нього (позивача) права на звернення до боржника з спірними вимогами, оскільки сам факт укладення договору за відсутності реального виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором не наділяє нового кредитора правами на звернення з такими вимогами.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що діючим законодавством чітко передбачено підстави виникнення обов»язку боржника перед новим кредитором, а саме передання первісним кредитором своїх прав за правочином, повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов»язанні та надання боржнику доказів переходу права вимоги до нового кредитора.

Скаржник вважає, що вищевказані умови ним виконано в повному обсязі, що свідчить про виникнення у відповідача обов»язку зарахувати зустрічні вимоги та наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду про відсутність доказів реального виконання сторонами умов договору про відступлення права вимоги, оскільки діючим законодавством не передбачено такої умови для виникнення обов»язку боржника перед новим кредитором.

Крім цього, скаржник вважає, що виконання сторонами вимог договору про відступлення права вимоги не є предметом даного спору, а тому не повинно досліджуватися судом та впливати на інші зобов»язання, що також випливає із ч.1 ст.516 ЦК України, за змістом якої для заміни кредитора у зобов»язанні не вимагається згоди боржника.

Скаржник не погоджується з покликанням місцевого суду на ст..601 ЦК України, якою передбачено можливість здійснення взаємозаліку лише за згодою сторін, оскільки відмова однієї із сторін від зарахування однорідних вимог не позбавляє іншу сторону права на звернення до суду щодо примусового зарахування таких вимог. Крім цього, вимогами ст.601 ЦК України передбачено наявність відповідних умов для зарахування вимог, а саме вимоги мають бути зустрічними, однорідними і за ними повинен настати строк виконання, що наявне в спірному випадку.

Скаржник також вважає безпідставним покликання місцевого суду на відсутність доказів звернення ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” до ліквідаційної комісії банку про виключення визнаних грошових вимог із реєстру в зв»язку з укладенням договору про відступлення права вимоги, оскільки в спірному випадку обсяг боржника не змінюється, а змінюється лише суб»єкт у зобов»язанні, про що відповідача було повідомлено листом від 27.05.2010 року про зміну кредитора.

Щодо підписання договору про відступлення права вимоги невстановленою особою, то на спростування вказаного твердження скаржником подано наказ №451 від 15.07.2010 року про покладення обов»язків директора ДП «Львівський БРЗ»на начальника технічного відділу Приставку А.О.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24.05.2010р. між державним підприємством “Львівський Бронетанковий ремонтний завод”(новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”(первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” передає, а ДП “Львівський бронетанковий ремонтний завод” приймає право грошової вимоги до акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регілональної філії акціонерного комерційного банку “Трансбанк”(боржник) в сумі 517 663,29 грн.

Згідно п.1.2. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора кошти в сумі 517663,29 грн., а згідно п.1.3. договору за результатами укладення даного договору сторони погодили, що заборгованість боржника перед первісним кредитором по депозитному договору зменшиться на суму 517663,29 грн. Заборгованість боржника перед новим кредитором на підставі даного договору становить 517663,29 грн.

В підтвердження права грошової вимоги до АКБ “Трансбанк” ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” надано депозитний договір №10 від 23.10.2003р., рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2009р. у справі № 2/165 та довідку №190/03 від 11.02.2010р. про залишок коштів, видану ЗРФ АКБ “Трансбанк”.

27.05.2010р. ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” та ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” письмово повідомили АКБ “Трансбанк” про зміну кредитора у зобов”язанні та надіслали вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 517 663,29 грн. шляхом погашення зобов”язання ДП “Львівський бронетанковий ремонтний завод” перед АКБ “Трансбанк” за кредитним договором №291 від 29.12.2008р.

Листом №02-02/1359 від 27.05.2010р. АКБ “Трансбанк” відмовлено у зарахуванні зустрічних однорідних вимог у зв”язку із початком процедури ліквідації АКБ “Трансбанк”.

19.07.2010р. між позивачем та третьою особою укладено договір про внесення змін та доповнень до договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. в якому сторони виклали п.3.1. договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. у наступній редакції: “За передане право грошової вимоги до банку за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 517663, 29 грн. протягом 10 банківських днів з моменту зарахування банком грошової вимоги прийнятої на себе новим кредитором згідно з умовами даного договору. Даний додатковий договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов”язань”.

З наведених підстав позивач просить суд визнати його право вимоги до відповідача на суму 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. та припинити зобов”язання позивача перед відповідачем за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. шляхом зарахування зустрічної вимоги на суму 517663,29 грн.

Згідно ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов”язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.ст.512, 513 ЦК України кредитор у зобов”язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правочин щодо заміни кредитора у зобов”язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов”язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов”язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредиторові, а новий кредитор приймає ці права і зобов”язується або не зобов”язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов”язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове благо замість отриманого права вимоги. Якщо договір відступлення права вимоги є оплатним, на такі правовідносини розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.

За умовами укладеного між ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва”(первісний кредитор) та ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод”(новий кредитор) договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ “Трансбанк”у м.Львові на суму 517 663,29 грн., яке належить первісному кредитору, набуте ним на підставі депозитного договору №10 від 23.10.2003р., укладеного між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, новим кредитором належним чином повідомлено боржника про заміну кредитора у зобов»язанні та подано для цього відповідні докази згідно вимог ст.517 ЦК України, що свідчить про виникнення у боржника зобов»язання на суму 517 663,29 грн. перед новим кредитором.

Висновок місцевого суду про те, що сам факт укладення договору за відсутності реального виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором не наділяє нового кредитора правами на звернення з такими вимогами, є помилковим, оскільки діючим законодавством не передбачено такої умови для виникнення обов»язку боржника перед новим кредитором.

Крім цього, згідно п.3.1. договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. в редакції від 19.07.2010 року обов»язок оплати для нового кредитора за передане право грошової вимоги до банку виникає протягом 10 банківських днів з моменту зарахування банком грошової вимоги прийнятої на себе новим кредитором згідно з умовами даного договору. Проте, доказів зарахування банком грошової вимоги відповідачем не подано.

З наведеного позовні вимоги державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до акціонерного комерційного банку «Трансбанк»в особі Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк»про визнання права вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії на суму 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., укладеного між ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” та ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в цій частині –скасуванню.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов”язання, зокрема припиняються виконання, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов”язання, зокрема, є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов”язки сторін зобов”язання.

Доказів виконання своїх зобов»язань перед новим кредитором на суму 517663,29 грн. відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у позивача також існує зобов”язання перед відповідачем за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. на суму 517663,29 грн.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто вказаною нормою передбачено наявність відповідних умов для зарахування вимог, а саме вимоги мають бути зустрічними, однорідними і за ними повинен настати строк виконання, що наявне в спірному випадку. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, а згідно ст.602 ЦК України передбачено перелік випадків, при наявності яких не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки ні кредитним договором №291 від 29.12.2008 року, ні Законом України «Про банки та банківську діяльність»не передбачено заборони для зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку чи мораторію, відмова АКБ «Трансбанк»зарахувати зустрічні вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” в сумі 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. шляхом погашення зобов»язання ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” перед АКБ «Трансбанк»за кредитним договором №291 від 29.12.2008 року, є безпідставною.

З наведеного позовні вимоги державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до акціонерного комерційного банку «Трансбанк»в особі Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк»про припинення зобов’язання ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” перед АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. в частині сплати 517663,29 грн., шляхом зарахування зустрічної вимоги ДП “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до АКБ “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ “Трансбанк” в сумі 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р. є також підставними та підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду і в цій частині –скасуванню.

Аналіз місцевим судом ст.601 ЦК України в контексті можливості здійснення взаємозаліку лише за згодою сторін, апеляційний суд не вбачає правильним, оскільки відмова однієї із сторін від зарахування однорідних вимог не позбавляє іншу сторону права на звернення до суду щодо примусового зарахування таких вимог. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Щодо відсутності доказів звернення ТзОВ “Фонд розвитку інституту підприємництва” до ліквідаційної комісії банку про виключення визнаних грошових вимог із реєстру в зв»язку з укладенням договору про відступлення права вимоги, то вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в спірному випадку обсяг боржника не змінюється, а змінюється лише суб»єкт у зобов»язанні, про що відповідача було повідомлено листом від 27.05.2010 року про зміну кредитора.

Щодо підписання договору про відступлення права вимоги невстановленою особою, то такий висновок місцевого суду спростовується наказом №451 від 15.07.2010 року про покладення обов»язків директора ДП «Львівський БРЗ»на начальника технічного відділу Приставку А.О.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження, 85 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року в справі за номером 32/113 –скасувати, а апеляційну скаргу державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»– задоволити.

Позов задоволити.

Визнати право вимоги державного підприємства “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії на суму 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р., укладеного між державним підприємством “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”.

Припинити зобов’язання державного підприємства “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” перед акціонерним комерційним банком “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії за кредитним договором №291 від 29.12.2008р. в частині сплати 517663,29 грн., шляхом зарахування зустрічної вимоги державного підприємства “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” до акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії АКБ “Трансбанк” в сумі 517663,29 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.2010р..

Стягнути з акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії (м.Львів, вул.Володимира Великого,54, код ЄДРПОУ 25252412) на користь державного підприємства “Львівський Бронетанковий ремонтний завод” (м.Львів, вул.Стрийська,73, код ЄДРПОУ 07985602) 127,5 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко