Постанова № 11115509, 03.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.08.10                                                                                           Справа № 7/20-21-2010

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Городечної М.І.

Суддів                                                                      Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»за вих. № 1335 від 11.05.2010 року (вх. № місцевого суду –05/1-22-326 від 19.05.2010 року, вх. № апеляційного суду –243 від 25.05.2010 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 (суддя –Швед С.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік», м.Ужгород

про стягнення 44099,87 грн. по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О та про стягнення 25814,83 грн. по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О.

За участю представників: від позивача –Локшин А.В. від відповідача –Дворак Є.І. Представникам сторін роз‘яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України не надходило.

Встановив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік»: стягнено 5000 грн. штрафу, а в решті позові відмовлено. Також даним рішенням стягнено з відповідача на користь позивача 73,20 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита і 49,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(надалі –ТОВ, апелянт) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі вказане Товариство вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та за неповного з»ясування фактичних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення боргу по лізингових платежах в зв»язку з неукладенням додаткових угод до договорів лізингу, оскільки він не відповідає змісту п.п. 3.1 ст. 3, п. 3.4.1 ст. 3 вказаних Договорів лізингу, та зроблений за неправильного застосування норм ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України. Внаслідок недоплат лізингових платежів відповідачем, на думку апелянта, у відповідача виникла перед ним заборгованість за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року в розмірі 43091,79 грн. Також апелянт посилається на те, що підставою для укладення додаткової угоди про зміну розміру лізингових платежів згідно п. 3.11 договорів лізингу є збільшення вартості майна в зв»язку з чим підписується акт коригування вартості майна, а в даному випадку факт зміни розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договорів, адже коригування розміру лізингових платежів згідно п.п. 3.4.1-3.4.4 договорів не тягне за собою збільшення загальної вартості майна, і відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості майна. Таке коригування, продовжує апелянт, лише збільшує частину лізингових платежів, а саме комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, у той час як сума, що відшкодовує частину вартості майна, залишається незмінною. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норму ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафу. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити повністю: стягнути з відповідача на його користь 43091,79 грн. основного боргу, 1564,68 грн. інфляційних втрат, 640,87 грн. 3% річних, 4388,65 грн. пені, 7320,67 грн. штрафу.

В заяві про доповнення до апеляційної скарги б/н від 27.07.2010 року (вх. № 8242 від 28.07.2010 року) апелянт додатково зазначив про те, що сторони в п.п. 3.3.3-3.4.5 договорів фінансового лізингу встановили договірне застереження, передбачене ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, що не потребує окремого врегулювання зміни ціни додатковою угодою. Також посилається на аналогічну правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2009 року у справі № 18/77-09 та від 01.10.2009 року у справі № 2-12/357-2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік»(надалі –ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.07.2010 року (вх. № 7611 від 07.07.2010 року) вимоги апеляційної скарги заперечило, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення суду. Зокрема, зазначає, що збільшення позивачем розміру лізингових платежів здійснено в порушення п. 3.1 догорів фінансового лізингу № 070226-24/ФЛ-Ю-0 від 26.02.2007 року та № 070320-39/ФЛ-Ю-О від 20.03.2007 року, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу України без внесення змін до даних Договорів. Також посилається на те, що передбачені п.п. 3.4.1-3.4.5 договорів умови та порядок збільшення розміру лізингових платежів –комісії відбуваються в зв»язку з інфляційними процесами і за своєю правовою природою мають ознаки збитків, і для вирішення спорів про їх стягнення встановлено інший процесуально-правовий порядок. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, а представник відповідача - заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві від 07.07.2010 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовних заяв № 378 та № 379 від 05.02.2010 року, які прийняті до розгляду ухвалами суду від 27.02.2010 року, розгляд яких об»єднано в одне провадження, з врахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог від 16.04.2010 року, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»просить стягнути з ТОВ «Атлантік»35790,15 грн.: 26881,24 грн. заборгованості за лізинговими платежами за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року, 994,79 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 406,42 грн. 3% річних за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року, 2783,95 грн. пені за прострочення платежів за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року, 4724,71 грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань щодо ненадання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу за договором фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О, та 21215,55 грн., з них: 16210,55 грн. основний борг по лізингових платежах за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року, 569,89 грн. інфляційних втрат, 234,45 грн. 3% річних за прострочення платежів за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року, 1604,70 грн. пені за прострочення платежів за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року, 2595,96 грн. штрафу за неналежне виконання зобов’язань щодо ненадання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу за договором фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О.

Як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О та від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О (надалі – Договори), позивач як лізингодавець взяв на себе зобов»язання щодо передачі в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу як лізингоодержувачу майна, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання даних Договорів, наведена в Специфікаціях (додаток № 2 до Договорів), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1). Договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і дія договорів продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1).

Згідно з пунктами 2.1 даних Договорів, строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна у відповідності до пунктів 4.3 даних Договорів за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цими Договорами.

На виконання п.п. 1.1, 2.1, 4.1-4.3 Договорів, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»передало, а ТОВ «Атлантік»отримало у володіння та користування комплекти обладнання для СТО, що стверджується копіями актів прийому–передачі вказаного майна від та 06.03.2007 року від 27.04.2007 року (т 1 а.с. 37, т. 2, а.с. 39).

Вказані вище Договори, виходячи з їх змісту, по своїй правовій природі містить ознаки договору фінансового лізингу, правове регулювання якого здійснюється § 6 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України, законом України «Про фінансовий лізинг».

Враховуючи факт передачі майна в установленому законом порядку, у відповідача згідно з п. 1,1, 2.1, 3.1 Договорів, та відповідно до норм ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 610, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» виникли грошові зобов»язання щодо сплати лізингових платежів.

Так, пунктами 3.1 Договорів передбачено, що відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додатки № 1 до Договорів) та пунктів 3.4.1-3.4.5 Договорів лізингу. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договорів.

Пунктами 3.4 Договорів передбачено, що платежі за договорами здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавцю у порядку, визначеному пунктом 3.4.1. договорів, які встановлюють, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та дані пункти договорів встановлюють порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

Відповідно до п. 3.4.2 Договорів порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктами 3.4.1 цих Договорів, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, за якими банківська установа, за дорученням лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1-3.4.4 Договорів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (пункт 3.4.5 договору). Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов»язань по Договорах щодо сплати періодичних лізингових платежів (винагороди) згідно умов п. 3.1 Договорів, додатку № 2 до даних Договорів, норм ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 610, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», виконував неналежним чином, а саме в неповному обсязі, порушуючи строки сплати лізингових платежів за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року, через що утворилась заборгованість перед позивачем, а саме: за договором фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О у розмірі 26881,24 грн. та за договором фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О в розмірі 16210,55 грн.

Розрахунок розміру лізингових платежів - винагороди (т. 1, а.с. 10-11, 110-111, т. 2, а.с. 10-11, 109-110), що підлягає сплаті, з врахуванням часткової проплати, підтверджується у довідках про нарахування лізингових платежів (т.1, а.с. 45-50, 112-114, т.2, а.с. 14-18, 47, 111-113), рахунками-фактурами (т. 1, а.с. 39-44, т.2, а.с. 41-46), а факт часткової її оплати підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 59-94, 118-119, т.2, а.с. 58-93, 117-118), які перевірені судовою колегією апеляційного суду в сукупності, відповідно до ст. 43 ГПК України.

Відмовляючи в позові про стягнення заборгованості по лізингових платежах по договорах фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О у розмірі 26881,24 грн. та від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О в розмірі 16210,55 грн., суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з лізингових платежів, а саме винагороди (комісії) позивачу повинні бути розраховані, виходячи з сум, зазначених у графіках сплати лізингових платежів, без врахування передбаченого договорами коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США. При цьому, господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про факт збільшення позивачем в односторонньому порядку розміру винагороди (комісії) лізингодавцю та відсутність будь-яких додаткових угод, як то передбачено пунктами 3.11 договорів фінансового лізингу, підписаних обома сторонами, щодо зміни (збільшення) розміру винагороди, передбаченої даними Договорами.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Умовами вищезазначених Договорів фінансового лізингу, зокрема, п. 3.1 передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів, з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу), та встановлено формулу розрахунку.

Проаналізувавши умови вищезазначених Договорів в частині здійснення коригування лізингових платежів, апеляційний суд дійшов висновку, що при здійсненні такого коригування факт зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договору, адже коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1.-3.4.4. Договорів не тягне за собою збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів, а саме - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, у той час як сума, що відшкодовує частину вартості майна, залишається незмінною.

У відповідності до пункту 3.4.4 Договорів, у випадку, якщо розмір винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен збільшити розмір винагороди на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

Відповідно до вимог п.п. 7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передання майна в оперативний лізинг(оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому, орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.          

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зміну (збільшення) розміру лізингових платежів - винагороди лізингодавця, безпідставно пославшись при цьому на пункт 3.11 Договорів, який передбачає укладення сторонами додаткових угод в разі зміни розмірів лізингових платежів. В даному випадку, враховуючи вищенаведені умови Договорів та норми законодавства, сторони погодили в даних Договорах можливість коригування позивачем розміру лізингових платежів –комісії (винагороди) лізингодавцю за отримане відповідачем в лізинг майно при зміні курсу гривні до долару США, без укладення додаткових угод про зміну розміру такої комісії (винагороди) винагороди.

Суд апеляційної інстанції, з аналізу матеріалів справи, вважає, що позивачем документально підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем по лізингових платежах - винагороді по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О складає 26881,24 грн., а по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О - 16210,55 грн.

Відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду доказів погашення даної заборгованості, а тому позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню, а рішення рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 про відмову в позові в цій частині - скасуванню.

За наведених обставин, апеляційний суд також вважає, що є підставним нарахування позивачем відповідачу 994,79 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу внаслідок інфляції по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О, та 569,89 грн. інфляційних втрат по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошових зобов‘язань по вказаних Договорах, факт прострочення відповідачем грошових зобов”язань щодо оплати лізингових платежів - винагороди по Договорах вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано вірно (т, 1 та т. 2, а.с. 11-12, 119-121), а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 про відмову в позові в цій частині вимог - скасуванню.

Також апеляційний суд вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 406,42 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О, та 234,45 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а їх розрахунок є правильним (т, 1-2, а.с. 11). Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 про відмову в позові в цій частині вимог підлягає скасуванню.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про стягнення з відповідача 2783,95 грн. пені по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О та 1604,70 грн. пені по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О за прострочення оплати лізингових платежів - винагороди за період з 03.08.2009 року по 02.02.2010 року, оскільки її нарахування передбачено п. 10.2 Договорів, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а її розрахунок (т, 1-2, а.с. 10-11) відповідає вимогам, зробленим в ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову відповідача в частині стягнення 5000 грн. штрафу за невиконання передбачених п. 8.2.1 Договорів зобов»язань про щоквартальне інформування лізингодавця про стан та місцезнаходження лізингового майна шляхом направлення позивачу звітів у встановленій у додатку № 3 до даних Договорів формі, та про відмову в стягненні решти сум нарахованого штрафу згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, то апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 про відмову в позові в цій частині вимог, а саме 2320,67 грн. (4724,71 грн. + 2595,96 грн. = 7320,67 грн. (сума штрафу по двох Договорах, заявлена до стягнення – 5000 грн., стягнених судом) підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано доводи позивача про неподання ним напротязі 2009 року звітів позивачу відповідно до п. 8.2.1 Договорів. Право позивача на нарахування відповідачу штрафу за вказане в п. 8.2.1 Договорів порушення, передбачено п. 11.2.3 Договорів, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 ЦК України. Розрахунок розміру штрафу по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О в сумі 4724,71 грн. та по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О в розмірі 2595,96 грн. (т. 1-2, а.с. 12) є перевірений апеляційним судом, та відповідає умові п. 11.2.3 Договорів. Позовні вимоги про стягнення даних сум штрафу заявлені позивачем в межах строків позовної давності згідно ч. 1 ст. 223 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. При цьому, суд першої інстанції зменшивши розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 5000 грн. відповідно до норм ч. 1 ст. ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не врахував, що передбачене даними нормами право суду може бути реалізовано лише у виняткових випадках, з врахуванням ступеню виконання зобов'язань боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також врахування й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, і вказані обставини мають бути доведені належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. При цьому також, слід врахувати норму ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, якою передбачено право суду на зменшення розміру неустойки в разі, якщо кредитор умисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов»язання, або не вживав заходів щодо їх зменшення, а також норму ч. 2 ст. 617 цього ж Кодексу, про те, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на доведено суду належними та допустимими доказами наявності таких виняткових обставин, які б давали право суду першої інстанції зменшити належний до сплати розмір штрафу.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст. 49 ГПК України, виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог, вважає, що слід зробити новий розподіл судових витрат по справі в судах першої та апеляційної інстанції, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути 570,05 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовних заяв, 472 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 285,37 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» частково задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2010 року у справі № 7/20-21/-2010 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 26881 грн. 24 коп. заборгованості по лізингових платежах (винагороді), 994 грн. 79 коп. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 406 грн. 42 коп. 3% річних з простроченої суми, 2783 грн. 95 коп. пені за прострочення оплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О, та 16210 грн. 55 коп. основного боргу по лізингових платежах (винагороді), 569 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 234 грн. 45 коп. 3% річних з простроченої суми основного боргу, 1604 грн. 70 коп. пені за прострочення оплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О, а також 2320 грн. 67 коп. штрафу за невиконання зобов»язань по наданні інформації про стан та місцезнаходження лізингового майна по двох вказаних Договорах та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті позовних вимог, а саме в частині задоволення позову про стягнення 5000 грн. штрафу за невиконання зобов»язань по договорах фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О та від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О по наданні інформації про стан та місцезнаходження лізингового майна, то рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В загальному слід :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік»(88000, місто Ужгород, площа Корятовича, 27, ідентифікаційний код 20451727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) - 26881 грн. 24 коп. заборгованості по лізингових платежах (винагороді), 994 грн. 79 коп. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 406 грн. 42 коп. 3% річних з простроченої суми, 2783 грн. 95 коп. пені за прострочення оплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О, та 16210 грн. 55 коп. основного боргу по лізингових платежах (винагороді), 569 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 234 грн. 45 коп. 3% річних з простроченої суми основного боргу, 1604 грн. 70 коп. пені за прострочення оплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О, а також 7320 грн. 67 коп. штрафу за невиконання зобов»язань по наданні інформації про стан та місцезнаходження лізингового майна по договорах фінансового лізингу від 26.02.2007 року № 070226-24/ФЛ-Ю-О та від 20.03.2007 року № 070320-39/ФЛ-Ю-О.

3. Здійснити такий новий розподіл судових витрат по об»єднаній справі № 7/20-21/-2010, а саме:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік»(88000, місто Ужгород, площа Корятовича, 27, ідентифікаційний код 20451727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) –570 грн. 05 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовних заяв, 472 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 285 грн. 37 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду Закарпатської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6.          Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий - суддя М.І.Городечна

Судді М.В.Юркевич

В.Л.Кузь