Ухвала суду № 11115304, 03.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

03.08.10                                                                                           Справа № 9А/96-2201

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Кордюк Г.Т.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2010р.

у справі № 17а/18-18-320 (9а/96-2201)

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль

про стягнення 151166,37 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін

За участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: Марків-Буковська Н.П., Козуб І.В., Гайда О.Я.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу про адміністративне судочинство України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2010р. у справі № 17а/18-18-320 (9а/96-2201) адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, м.Тернопіль задоволено повністю, стягнуто з Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль - 50388,79 грн. в дохід державного бюджету України, код класифікації доходів бюджету 21081100, р/р 31118106700002 в УДК в м.Тернополі, ідент. код 23588119, адміністративні штрафи та інші санкції; 100777,79 грн. штрафу в дохід державного бюджету України, код класифікації доходів бюджету 21081100, р/р 31118106700002 в УДК в м.Тернополі, ідент. код 23588119, адміністративні штрафи та інші санкції.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що правовою підставою вимоги про стягнення з відповідача 151166,37 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є рішення Державної інспекції з контролю за цінами про застосування економічних (штрафних) санкцій, яке в судовому порядку визнано законним постановою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2010р. у адміністративній справі № 9а/120-2768, яка в свою чергу має преюдиційне значення при вирішенні даного адміністративного спору.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу та уточнення до апеляційної скарги, де просить постанову суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, прийняти нову, якою визнати недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області № 98 від 23.11.2006р.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з наведеної норми, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги, заперечення позивача, наведені у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області звернулася 27.04.2007р. до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Тернопільської міської санітарно - епідеміологічної станції, м.Тернопіль, про стягнення 151166,37 грн. економічних санкцій, застосованих за порушення державної дисципліни цін.

Підставою виникнення спору стало те, що 22.11.2006р. головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області Хом'яком О.П. та старшим державним інспектором Майкою Р.Н. була проведена перевірка Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль, на предмет дотримання закладом державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги санітарно-епідеміологічного характеру, що виконуються і надаються відповідачем за плату, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (із змінами), за результатами якої складено Акт перевірки.

Згідно з актом позивачем виявлено порушення відповідачем державної дисципліни цін, а саме: застосування останнім в період з 05.06.2006р. тарифів на платні послуги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»замість тарифів на платні послуги, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006р., та зафіксовано, що міською СЕС утримувалася плата за види послуг (робіт), які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 1.05.2006р. вилучено згідно з Переліком робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 15.10.2002р.

Інспекцією виявлено, що Тернопільською міською СЕС шляхом застосування вільних тарифів на послуги, за умови запровадження для неї режиму державного регулювання було необґрунтовано нараховано плату шляхом нарахування непередбачуваної законом націнки до тарифів у період з 01.10.2004р. по 14.11.2005р. в розмірі 20 відсотків на загальну суму 78245,75 грн., відтак, за період з 11.05.2006р. по 04.06.2006р. необґрунтовано одержано виручку 18747,78 грн., а за період з 15.11.2005р. по 10.05.2006р. –в сумі 31641,01 грн. (всього: 50388,79 грн.).

За твердженням позивача, вся необґрунтовано одержана виручка, згідно з ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»підлягає вилученню у суб'єкта господарювання в дохід бюджету, а також стягненню підлягають нараховані штрафні санкції в розмірі двократної суми одержаної виручки .

23.11.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Тернопільській області, на підставі акту перевірки, у відповідності з вимогами ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.»винесено рішення № 98 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яким постановлено вилучити у Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль, в дохід Державного бюджету України 50388,79 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягнути штраф у розмірі 100777,58 грн.

В цілях добровільної сплати економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін позивачем було надіслано відповідачу претензію № 98 від 23.11.2006р. (вих. № 1196) з вимогою в десятиденний строк виконати рішення Інспекції № 98 від 23.11.2006р. та сплатити економічні санкції, яку СЕС залишено без відповіді.

Наведені обставини стали підставою для звернення Інспекції до суду з адміністративним позовом про стягнення в примусовому порядку суми необґрунтовано одержаної виручки - 50388,79 грн. та штрафу в розмірі 100777,58 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 22.11.2006р., останній не підписано відповідачем та зазначено про подальше оскарження результатів перевірки зокрема законності прийнятого рішення № 98, оскільки СЕС ставила під сумнів правильність обчислення необґрунтовано отриманої виручки та економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Так, формування та застосування тарифів на роботи і послуги міської санітарно-епідеміологічної станції здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Однак, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів від 15.10.2002р. № 1544 та від 27.08.2003р. № 1351»вищевказані тарифи були змінені.

Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України № 3А-26-2556 від 06.07.2006р. «Про набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України»визначено, що постанова Кабінету Міністрів України № 622 від 11.05.2006р. набрала чинності з моменту її прийняття, тобто 11.05.2006р.

Відповідно до п.5 Указу Президента України від 10.06.1997р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Зважаючи на те, що більш пізній строк набрання постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 11.05.2006р. чинності не передбачено в ній, то така набрала чинності з 11.05.2006р.

Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області в обґрунтування позовних вимог посилається також на висновки, які були зроблені під час проведення перевірки господарської діяльності відповідача та згідно з якими виявлено порушення Тернопільською міською санітарно-епідеміологічною станцією вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»та № 662 від 11.05.2006р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002р. № 1544 і від 27 серпня 2003р. № 1351».

За період з 15.11.2005р. по 04.06.2006р. за твердженням позивача, котре не спростовано у встановленому законом порядку відповідачем, Тернопільською міською санітарно-епідеміологічною станцією необґрунтовано отримано виручку в загальній сумі 50388,79 грн., що послугувало підставою для прийняття рішення № 98 від 23.11.2006р. щодо її вилучення та застосування санкцій у вигляді штрафу, нарахованому у двократному розмірі згідно ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Отже, в даному випадку правовою підставою для притягнення відповідача до відповідальності за порушення державної дисципліни цін є рішення Державної інспекції, прийняте за результатами акту перевірки, яке суб'єкт господарювання вправі оскаржувати до суду у разі непогодження з висновками, котрі в ньому викладені контролюючим органом.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач скористався наданим йому правом та, вважаючи, що прийняте Державною інспекцією з контролю за цінами в Тернопільській області рішення є незаконним, оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2010р. задоволено касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області; постанову господарського суду Тернопільської області від 03.09.2007р. у справі № 9а/120-2768 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008р. скасовано, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 98 від 23.11.2006р., - відмовлено. Дана постанова суду набрала законної сили 11.02.2010р. відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України і є обов’язковою для виконання на всій території України особами, які беруть у справі.

Таким чином, Вищим адміністративним судом України встановлено правомірність прийнятого позивачем рішення від 23.11.2006р. за № 98.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами про застосування економічних (штрафних) санкцій, на підставі якого заявлено позов, визнано в судовому порядку законним, враховуючи факти, викладені у постанові Вищого адміністративного суду України від 11.02.2010р., винесеній по адміністративній справі № 9а/120-2768, котрі мають преюдиційне значення при вирішенні даного адміністративного спору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність застосування позивачем до Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль, санкцій в розмірі 151166,37 грн., а відтак, беручи до уваги, що відповідачем в добровільному порядку сума застосованих економічних санкцій не сплачена, адміністративний позов в заявленому розмірі задоволений правомірно, як підставний, обґрунтований, та підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач правомірності позовних вимог не спростував.

Заперечення відповідача з покликанням на листи-роз’яснення Державної податкової адміністрації України щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 20% на послуги, котрі надаються СЕС, до уваги судом не приймаються, оскільки дані обставини досліджувалися судами при розгляді справи щодо визнання протиправним рішення № 98 від 23.11.2006р.

В апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги, апелянт –відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою визнати недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області № 98 від 23.11.2006р.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ч.3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

У даній справі предметом спору (позовною вимогою) є стягнення 151166,37 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а не визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області № 98 від 23.11.2006р. Зустрічного позову відповідач не заявляв. Хоча, як уже зазначалось вище, справа з таким предметом спору, як визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області № 98 від 23.11.2006р., уже вирішена Вищим адміністративним судом України, про що прийнято постанову від 11.02.2010р., якою задоволено касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області; постанову господарського суду Тернопільської області від 03.09.2007р. у справі № 9а/120-2768 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008р. скасовано, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 98 від 23.11.2006р. –відмовлено.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.70, 71 КАС України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2010р. у справі № 17а/18-18-320 (9а/96-2201) залишити без змін, апеляційну скаргу Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Тернопіль - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.