Постанова № 11113729, 30.06.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.06.10                                                                                           Справа № 3/25

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Ковалишин Ю.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача – з”явився,

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авангард», м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області від 23.03.2010 року, суддя Мамченко Ю.А., у справі № 3/25

за позовом малого приватного підприємства фірми «Прип»ять», м.Рівне

до відповідача закритого акціонерного товариства «Авангард», м.Рівне

про тлумачення змісту договору,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Рівненської області від 23.03.2010 року задоволено позов малого приватного підприємства фірми «Прип»ять»до закритого акціонерного товариства «Авангард»про тлумачення змісту договору та роз»яснено, що згідно п.1 договору купівлі-продажу від 02.10.2000 року, укладеного між малим приватним підприємством “Прип'ять” та закритим акціонерним товариством “Авангард”, зареєстрованого в КП “Рівненське МЕТІ”№ 44-278 від 28.11.00 року, предметом договору купівлі - продажу станом на 02.10.2000 року є будівля гаражного комплексу по вул.Млинівська,41-А, що складається із 70 гаражних боксів і який включає в себе наступні приміщення позначені на плані будівлі: приміщення 1- коридор площею 399,5 кв.м., приміщення 2 - бокс площею 16.6 кв.м., приміщення 3 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 4 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 5 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 6 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 7- бокс 16.6 кв.м., приміщення 8 –бокс 16.5 кв.м., приміщення 9 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 10 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 11 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 12 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 13 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 14 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 15 - бокс 16.65кв.м., приміщення 16 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 17 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 18 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 19 - бокс 16.4кв.м., приміщення 20 - бокс 16.4кв.м., приміщення 21 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 22 - бокс 16.3 кв.м., приміщення 23 - бокс 16.3 кв.м., приміщення 24 - бокс 16.0 кв.м, приміщення 25 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 26 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 27 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 28 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 29 - бокс 16.4кв.м., приміщення 30 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 31 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 32 - підсобне 8.8 кв.м., приміщення 33 - електрощитова 32.4 кв.м.. Всього по підвалу 935.1 кв.м. Приміщення 34 - коридор 127.8 кв.м., приміщення 35 - бокс 31,7кв.м., приміщення 36 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 37 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 38 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 39 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 39 - бокс 16.6кв.м, приміщення 40 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 41 - бокс 16.5 кв.м, приміщення 42 - бокс 31.7 кв.м., приміщення 43 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 44 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 45 - бокс 16.5 кв.м., приміщення 46 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 47 - бокс 16.6, приміщення 48 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 49 - коридор 213.2 кв.м., приміщення 50 - бокс 32.3 кв.м, приміщення 51 - бокс 16.4кв.м., приміщення 52 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 53 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 54 - бокс 16.4 кв.м, приміщення 55 - бокс 16.54кв.м, приміщення 56 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 57 - бокс 16.5 кв.м приміщення 58 бокс -16.4 кв.м., приміщення 59 бокс -16.5 кв.м., приміщення 60 - бокс 16.4, приміщення 61 - бокс 16.4 кв.м., приміщення 62 - бокс 15.6 кв.м., приміщення 63 - бокс 15.6 кв.м, приміщення 64 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 65 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 66 - бокс 16.5 кв.м., приміщення бокс 67- 16.4 кв.м, приміщення 68 - бокс 16.6 кв.м, приміщення 69 - бокс 16.6 кв.м, приміщення 70 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 71 - бокс 16.6 кв.м., приміщення 72 - бокс 16.6 кв.м, приміщення 73 - бокс 16.5 кв.м, приміщення 74 - бокс 16.6 кв.м. Всього по першому поверху - 1029.4 кв.м. Всього по гаражу 1964,5 кв.м.. Відповідно до п.4 Договору на момент укладення права третіх осіб на будь-які його частини відсутні.

Рішення суду мотивоване аналізом змісту умов договору, діями сторін по його виконанню, а також правовими нормами цивільного законодавства, якими регулювалися відносини сторін під час укладення і виконання договору.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, проте, задоволивши даний позов таким чином, місцевий суд фактично визнав право власності на спірні приміщення за позивачем, незважаючи на те, що право власності на спірне майно вже зареєстровано за фізичними особами –власниками гаражів.

Скаржник покликається на те, що згідно ст.1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, проте, позивачем не доведено, які його права чи охоронювані законом інтереси порушено в спірному випадку.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині незалучення до участі в справі в якості третіх осіб власників гаражних боксів, оскільки рішення в даній справі може вплинути на їх права та обов»язки.

В доповненнях до апеляційної скарги скаржник покликається на визначення понять тлумачення змісту договору та вважає, що місцевим судом безпідставно, не з»ясувавши змісту положень договору, змінено фактично їх суть, виклавши в новій редакції, чим змінено умови договору. Скаржник також вважає, що тлумачення договору в такій редакції зачіпає законні права фізичних осіб, які використовують спірні приміщення для розташування власних автотранспортних засобів, та які є власниками цих гаражних боксів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, мотивуючи тим, що потреба в тлумаченні правочину не прив»язується лише до моменту закінчення його дії, а може виникнути й пізніше. Вимога про тлумачення позивачем заявлена в зв»язку з виникненням спірних пттань при його застосуванні, оскільки на спірні приміщення претендують інші особи, хоча умовами договору було передбачено, що при його укладенні жодних прав третіх осіб на майновий комплекс не існує.

Щодо покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині незалучення до участі в справі фізичних осіб, позивач вважає їх безпідставними, оскільки такі клопотання відповідача та фізичних осіб судом було розглянуто, проте, в їх задоволенні відмовлено в зв»язку з відсутністю в спірному випадку підстав для залучення цих осіб в якості третіх осіб. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, яким чином рішення по справі буде зачіпати права та охоронювані законом інтереси цих фізичних осіб.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 02.10.2000 року між малим приватним підприємством фірмою “Прип'ять” (покупець) та закритим акціонерним товариством “Авангард” (продавець) укладено договір купівлі - продажу нерухомості (договір), за умовами якого продавець продав, а покупець купив належну ЗАТ “Авангард” будівлю гаражного комплексу по вул.Млинівська,41-А, що складається із 70 гаражних боксів на підставі свідоцтва про право власності від 29 грудня 1998 року, записаного в реєстрову книгу №3 за №44-278 Рівненського міського бюро технічної інвентаризації (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору продаж майна відбувається за 4145 грн. 31 коп. в т.ч. ПДВ, а згідно п.3 договору право власності на вказаний цілісний майновий комплекс переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.4 договору представник продавця гарантував, що цілісний майновий гаражний комплекс до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, а також прав третіх осіб як в межах так і за межами України, не має, а також не заперечує проти оформлення відповідних документів в Рівненській міській раді з приводу постійного користування землею, на якій розміщений відчужуваний в цьому договорі об'єкт.

Відповідно до п.5 договору приміщення візуально оглянуте представником покупця, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням на момент огляду не було.

Відповідно до умов п.6 договору продавець передав покупцю цілісний майновий комплекс і пов'язані з його експлуатацією документи на підставі акту приймання-передачі. Договір укладено у двох примірниках, які знаходяться у сторін.

На момент розгляду справи договір купівлі-продажу від 02.10.2000 року є дійсним. Доказів оскарження його в судовому порядку сторонами не подано, а судом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації зареєстровано на праві приватної власності за малим приватним підприємством фірмою “Прип'ять” будівлю гаражного комплексу, про що здійснено запис в книзі №3 за реєстровим №44-278 від 28.11.2000 року.

ЗАТ “Авангард” звернулось до голови Рівненської міської ради з листом про вилучення з користування на користь МПП “Прип'ять” земельної ділянки загальною площею 2300 кв.м. виділеної під багатоповерховий гараж по вул.Млинівська, 41-А з посиланням на договір купівлі-продажу від 02.10.2000 року. З моменту укладення та виконання сторонами умов договору між сторонами не виникало спірних питань та розбіжностей щодо тлумачення умов договору купівлі-продажу, укладеного між МПП “Прип'ять” та ЗАТ “Авангард”.

Підставою звернення з даним позовом про тлумачення змісту договору позивач зазначає твердження ЗАТ “Авангард” про те, що згідно спірного договору ним продано цілісний майновий гаражний комплекс на вул.Млинівській, 41-А, а не будівлю гаражного комплексу, що складається із 70 гаражних боксів. Зокрема, ЗАТ “Авангард” вважає, що цілісний майновий гаражний комплекс по вул.Млинівська, 41-А, це лише зовнішні несучі інженерні конструкції та інфраструктура, а не будівля гаражного комплексу, яка включає в себе зовнішні, внутрішні несучі інженерні конструкції, інфраструктуру та 70 гаражних боксів, що знаходяться на вул.Млинівській,41-А. 70 гаражних боксів не були предметом відчуження по договору купівлі-продажу. З наведених підстав позивач просить розтлумачити пункт 1 договору купівлі-продажу, яким сторони фактично погодили, що покупець придбав у власність будівлю гаражного комплексу, що складається з 70 гаражних боксів.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до частин 1, 2 статті 213 названого Кодексу зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Пунктами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч.3 ст.213 ЦК України).

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення(ч.3 ст.213 ЦК України).

Ч.2 ст. 637 ЦК України визначено також, що у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу визначено, що договір є обов’язковим до виконання.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Крім того, відповідно до ст.213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з’ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір; тлумачення не може створювати, а лише роз’яснює існуючи умови угоди.

Як встановлено судом вище, укладаючи зазначений правочин, сторони чітко виразили своє волевиявлення щодо предмету договору за цим договором.

Місцевий суд не звернув уваги на вказані вимоги закону та розтлумачив п.1. договору і фактично створив нові умови угоди, яка сторонами не укладалася. При цьому, суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право власності на 70 гаражних боксів, які не були предметом спірного договору, і не могли бути. Позивачем вони не купувалися, а набувалися фізичними особами в порядку дольової участі в будівництві цих гаражних боксів, частина з яких зареєстрована за фізичними особами на праві приватної власності, що досліджено апеляційним судом. Зазначені дії суду суперечать тлумаченню змісту правочину, встановленому частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також те, що питання поставлені позивачем у позовній заяві про тлумачення п.1 договору виходять за межі змісту самого пункту договору і фактично спрямовані на зміну умов договору щодо предмету договору, а не на тлумачення умов договору, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для тлумачення п.1 договору в редакції, викладеній позивачем.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог приватного підприємства фірми «Прип»ять»до закритого акціонерного товариства «Авангард»про тлумачення змісту договору.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Рівненської області від 23.03.2010 року в справі за номером 3/25 –скасувати, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авангард»–задоволити.

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства фірми «Прип»ять»до закритого акціонерного товариства «Авангард»про тлумачення змісту договору - відмовити.

Стягнути з малого приватного підприємства фірми “Прип’ять” (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, буд.39, кв.259, код ЄДРПОУ 13978523) на користь закритого акціонерного товариства “Авангард” (33016, м.Рівне, вул. Є.Коновальця, буд.7-а, р/р 26007301585107 в ПІБ м.Рівне, МФО 333335, код ЄДРПОУ 13977148) 42,5 грн. державного мита.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко