Рішення № 111133618, 26.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5758/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), в якій просить визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №355385 від 27.02.2023 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником транспортного засобу, який був підданий перевірці, при цьому, він не є автомобільним перевізником. Вважає, що до нього не може бути застосований адміністративно-господарський штраф за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, вказує на порушення контролюючого органу, які були допущені під час перевірки. Транспортний засіб затриманий не був, водій продовжив рух без усунення виявлених порушень. Зважування транспортного засобу здійснювалось неуповноваженими особами та не у встановленому законодавством місці. Інформацію про вимірювальне обладнання контролюючим органом не надано. Позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, позовні вимоги не визнають та у задоволенні позову просять відмовити. Зазначають, що під час проведеної перевірки було встановлено, що саме позивач є перевізником. Доданими до позовної заяви документами вказаний факт щодо належного суб`єкта господарювання не спростований. Окрім того, у разі, якщо б позивач не був перевізником, а лише власником транспортного засобу, він повинен був оформити відповідні документи, зокрема, договір оренди та реєстраційний талон, і відповідно надати водієві. Однак, під час перевірки водій таких документів не надав, що спростовує наведені у позові обґрунтування щодо перевізника. Також, вказують на дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, зокрема, зважування транспортного засобу та відповідності вимірювального обладнання.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що із наведеними у відзиві обґрунтуваннями він не погоджується. Наводить аналогічні підстави для задоволення заявлених вимог, які наведені у позовній заяві.

Судом встановлені такі обставини по справі.

16.01.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20 відсотків до 30 відсотків (фактично 23%) на одиночну вісь при перевезенні подільного вантажу.

Постановою від 27.02.2023 року №355385 на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 гривень.

Розглянувши надані позивачем докази та документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт", Постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

Позивач зазначає, що він у цих правовідносинах не є перевізником, а лише власником транспортного засобу.

Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 , а вантажоотримувачем є Олімпекс купе. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу його власником є ОСОБА_1 .

Відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами факт того, що позивач не є автомобільним перевізником.

Посилання відповідачів на не надання водієм під час проведення перевірки усіх необхідних документів на підтвердження особи перевізника не є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка не є таким перевізником. Оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Необхідно враховувати, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Водій повинен пред`явити на місці здійснення габаритно-вагового контролю ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже є очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Посадові особи, які розглядали справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави для сумніву, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Інформація про ФОП ОСОБА_1 , як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від 16.01.2023 року серія 12ААИ №170004, якою оформлено перевезення вантажу. Як встановлено вище, перевізником вантажу, відповідно до цього документа, є ФОП ОСОБА_3 , замовником Олімпекс купе, з`ясовано також, що власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, є ОСОБА_1 , однак, ця обставина має значення для встановлення законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за перевищення встановлених габаритно-вагових норм вантажу.

Автомобільний перевізник визначається ж на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 22.02.2023 року у справі № 240/22448/20.

Суд не дає оцінку іншим обґрунтуванням, на які посилається позивач, оскільки встановлено, що позивач не є суб`єктом цих порушень, а тому він не може спростовувати обставини, які не зачіпають його права та інтереси.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування у таких спорах покладається на відповідача, а у даному випадку стороною відповідача не доведено обставин правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова - скасуванню.

Сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області є його структурним підрозділом.

Керуючись ст. 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №355385 від 27.02.2023 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2684,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.