Постанова № 11113242, 30.06.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                          

30.06.10                                                                                           Справа № 9/30

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів № НЮ-193 від 22.04.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010 р.

у справі № 9/30

за позовом ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ.

до відповідача-1: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів.

до відповідача-2: Виконкому Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ.

до відповідача-3: Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, м. Івано –Франківськ.

до відповідача-4: Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: міський голова м. Івано-Франківська: Анушкевичус Віктор Андрусович, м. Івано-Франківськ,.

про визнання недійсним розпорядження міського голови, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності, зобов'язання внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр права власності на нерухоме майно.

За участю представників сторін:

від позивача: Стефанишин С.І.- директор.

від відповідача-1: Дейнека І.С.-ю/к.

від відповідача-2: Буджак В.М - представник.

від відповідача-3: не з»явився.

від відповідача-4: не з»явився.

від третьої особи, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з»явився.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010 р. у справі № 9/30 (суддя Фанда О.М.) позов ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ" до відповідача-1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до відповідача-2 Виконкому Івано-Франківської міської ради до відповідача-3 Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності, зобов`язання внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр права власності на нерухоме майно задоволено.Визнано недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.07 року № 527-р в частині фоормлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н,З. Визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця", вул. Гоголя,1, м.Львів, 79000 на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н,З.

Визнано за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ,76000 (код 20548303) право власності на приміщення гаражу (літера Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 "а", в м. Івано-Франківську. Зобов»язаноІвано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, вул. Дністровська, 49, м. Івано - Франківськ,76019 внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно.Стягнено з відповідача Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000 (код 01059900) на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 178, 50 грн. (сто сімдесят вісім грн. 50 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнено з відповідача Виконкому Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000 на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 178, 50 грн. (сто сімдесят вісім грн. 50 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд мотивував рішення тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №238 від 20.07.05 року, позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції власного виробничого приміщення на переданій у постійне користування земельній ділянці на вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську. На виконання даного рішення, Товариством було виготовлено проект переобладнання в 2005 році, а 03.10.05 року вказаний проект пройшов державну експертизу в Івано-Франківській обласній службі Української державної Інвестиційної експертизи, тому позивач правомірно володіє, користується та розпоряджається майном (будівельними матеріалами), придбаними ним у БМП-766 Львівської залізниці, та розташованим на земельній ділянці, яка надана Товариству у постійне користування.

Розпорядження міського голови від 14.09.07 року № 527-р визнано господарським судом таким, що суперечить нормам законодавства, прийняте з перевищенням повноважень щодо оформлення права власності з огляду на, те що повноваження голови міської ради визначені статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вказана норма не наділяє міського голову повноваженнями щодо оформлення права власності. Натомість, пункт "б" підпункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що до делегованих повноважень виконавчих органів належить облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Відповідно до п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. При цьому господарський суд звернув увагу, на те, що положення, закріплене в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), на яке посилався відповідач, щодо неможливості скасування чи зміни ненормативного правового акту індивідуальної дії, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, поширюється на органи місцевого самоврядування, тобто колегіальний орган - раду.

Вимога в частині визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця" на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З визнана господарським судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об`єкти, надана позивачу у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею № 15/04-000223 від 08.04.98 року. Тобто, свідоцтво про право власності видано ДТГО "Львівська залізниця" органом місцевого самоврядування з порушенням норм законодавства, оскільки суду не подано, а ні доказів ,що підтверджують право державної власності ,а ні доказів які свідчать про право користування землею ДТГО "Львівська залізниця".

Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" права власності на приміщення гаражу (літера Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 А, в м. Івано-Франківську, то в цій частині позов задоволено з огляду на те, що позивачем придбано у БМП - 766 ДТГО "Львівська залізниця" на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, за ціною 1704 грн., про що свідчить вимога № 212 від 12.11.2002 року і квитанція про оплату вказаної суми від 13.11.2002 року, в подальшому при видачі свідоцтва про право власності, гараж неправомірно було включено до переліку об`єктів, на які визнано право власності за відповідачем-1, незважаючи на відсутність проведеної інвентаризації на час оформлення свідоцтва та відсутність у ДТГО "Львівська залізниця" правовстановлюючих документів на спірне майно, тобто, вищевказаними діями було порушено право позивача щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а перебування ж спірного майна на балансі ДТГО "Львівська залізниця", після йго відчуження, є порушенням порядку ведення бухгалтерської звітності, встановленого чинним законодавством.

Господарським судом визначено, що вимоги позивача про зобов`язання Івано-Франківського ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, до правоустановлюючих документів відносяться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем-1:Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", м.Львів подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись, що судом при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що:

- спір про визнання недійсним розпорядження міського голови є публічно-правовим, справа належить до адміністративної юрисдикції;

- господарський суд розглянув лише чотири вимоги із семи, які неправомірно об»єднано в одне провадження;

- 09.02.10р. подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята без доказів направлення її сторонам у справі та доказів порушення відповідачами прав позивача, без доплати держмита;

- не подано до справи розпорядження №527-р від 14.09.2007р.;

- не з»ясовано характер правовідносин, які виникли між сторонами;

- вимога про зобов»язання внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр права власності не належить до способів захисту, встановлених ст.16 ЦК України;

- в рішенні від 01.04.2010р.місцевим господарським судом не наведено підстав та доказів виклику судом Бороденчика С.Г. для дачі пояснень у відповідності до ст.30 ГПК України;

- господарський суд не встановив підставу набуття права власності позивачем нерухомого майна-гаражу, не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу, а також інші докази його укладення;

- в матеріалах справи відсутні письмові докази: перебування Бороденчика С.Г., на момент розгляду справи, на посаді начальника БМП-766, виконання СП «Станім»умови укладення з виконкомом угоди про використання спецтехніки на вивоз сміття, наявності у СП «Станім»дозволу на виконання будівельних робіт, проведення СП «Станім»переобладнань та відбудови гаражу за власні кошти та понесення витрат;

- господарським судом не з»ясовано обставин наявності причинного зв»язку між об»єктами нерухомості, які є предметом спору та придбаними будівельними матеріалами;

- не з»ясовано господарським судом порядок списання основних засобів на залізничному транспорті у відповідності до Інструкції від 13.12.1999р. №594.В матеріалах справи відсутній акт на списання будівлі гаражу, а відтак виснвок суду про безпідставність включення залізницею будівлі гаражу в свідоцтво про право власності є недостовірним та безпідставним;

- в рішенні не наведено правового обґрунтування щодо наявності підстав для визнання нечинним свідоцтва про право власності та не дано правову оцінку доводам Залізниці та відповідача-3 у відзиві на позов від 26.03.2009р. №891, не зазначено доводи якими відхилено клопотання Міністерства транспорту та зв»язку про залучення у справу Кабінету Міністрів України, як представника держави- власника майна.

Позивач-ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що:

-представники відповідача отримували матеріали справи на ознайомлення, що підтверджує їх обізнаність з суттю позовних вимог та доказами, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги;

-об»єдання вимог в один позов по даній справі відповідає положенням ст.58 ГПК України, у відповідності до якої в одне провадження можуть бути об»єднані кілька вимог, зв»язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами;

- у вирішенні питання про підвідомчість справи господарським судам слід виходити з визначень, наведених у статті 1,4-1,12 ГПК України;

- справи за участю господарюючих суб»єктів та суб»єктів владних повноважень, що не мають ознак справ адміністративної юрисдикції, повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах, до таких справ належать всі справи про право, що виникають з відносин , врегульованих ЦК України, ГК України;

- покликання апелянта на недоведеність перебування Бороденчика С.Г. на посаді начальника Будівельно-монтажного поїзда №766 спростовується наявними в справі доказами, а саме заявою ТзОВ «Ека-Захід»про проведення оцінки будівлі гаражу, вимогою від 12.11.2002р., договором купівлі-продажу будівельних матеріалів від 11.11.2002р., які були підписані саме Бороденчиком С.Г., як керівником вказаного підрозділу;

- всупереч чинному законодавству, відповідачі вчинили дії, пов»язані з оформленням і реєстрацією права власності на приміщення по вул.Промисловій,18А, що в м.Івано-Франківську без відповідних підстав, так як перебування об»єктів на балансі підприємства не свідчить про виникнення права власності.;

Відповідач-2: Виконком Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження, міський голова та виконавчий комітет, як орган місцевого самоврядування, діяли виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.5, п.10 ст.30, п.6.ст.59 Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»), як це передбачено ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідач-3 повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомлено, вимоги ухвали суду не виконано, обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не направлено.

Відповідач-4 участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомлено, представник в попередньому судовому засіданні виклав свої доводи та міркування по справі, а саме вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення, господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки неналежно повідомлено відповідача-4 про розгляд справи, господарським судом неправомірно взято до уваги усні пояснення невідомої особи, не вирішено ряд заявлених клопотань по справі, а також висловлено міркування щодо заявленої письмової заяви у справі про збільшення позовних вимог, які відповідач - 4 розуміє, як зміну позовних вимог, вважає незрозумілим пункт четвертий вказаної заяви в розумінні його виконання в разі задоволення, а саме зобов»язання Івано-Франківського ОБТІ внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно.

Третя особа участь повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що:

Листом від 19.04.2002р. Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №4 (БМП-766) звернулось до Івано-Франківського ТзОВ "Ека-Захід" з проханням провести експертну оцінку будівлі гаражу, які підлягають розбиранню і зносу, місце знаходження яких: м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 18"а", мотивуючи це тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.01 року у справі № 7-214 територію, на якій розміщено гаражі Управління, у нього вилучено (а.с 28).

Згідно висновку експерта ринкова вартість будівлі гаражу під розборку по вул. Промисловій, 18"а", в м. Івано-Франківську, що належить БУ-4 Львівської залізниці (без врахування ПДВ) становить 1 420 грн.

Листом від 11.07.02 року № ЦЗП-6/127, Державна адміністрація залізничного транспорту України дозволила списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу - будівля гаражу 1957 року побудови, інвентарний номер 61007, площею 224, 9 кв. м., без залишкової вартості, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду № 766 Львівської залізниці.

Згідно довідки, підписаної начальником БМП-766 та головним бухгалтером, будівля гаражу інвентарний номер 61007, 1957 року вводу в експлуатацію повністю зношена, початкова балансова вартість 9058 грн.

11.11.2002р. між Управлінням будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №4 Львівської залізниці (продавець) та ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Станім»укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (а.с.148, Т.2), відповідно до р.1.1 «Предмет договору»- продавець передає належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов»яується розібрати споруду гаражу, сплатити за нього на умовах договору.Ціна за товар складає 1704грн., що визначена на підставі незалежного експертного дослідження станом на 31.03.2002р., виготовленим експретно-консалтинговою фірмою «Еко-Захід».

13.11.2002р. позивачем у справі оплачено та придбано будівлю гаражу, яка підлягала розібранню, про що свідчить квитанція про оплату вказаної суми.

Однак, позивач здійснив реконструкцію будівлі гаражу відповідно до рішення виконавчого комітету №238 від 20.07.2005р. згідно проекту переобладнання.

Отже, як вбачається з вищенаведених доказів у справі, Державною адміністрацією залізничного транспорту України дозволено списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу –будівлі гаражу 1957 року побудови, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду №766 Львівської залізниці. Позивачем придбано вищезазначену будівлю, на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до Державного акту постійного користування земельною ділянкою № ІІ-ІФ № 002309-15/04-000223 від 08.04.98 року (державна реєстрація за № 223) позивач є користувачем земельної ділянки площею 0, 25 га по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для розміщення і експлуатації виробничих приміщень і споруд.

Рішенням господарського суду івано-Франківської області від 09.06.09 року по справі № 18/35, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.09 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.10 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця"до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТзОВ СП "Станім" про визнання недійсним п. 25 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 129 від 24.03.98 року та державного акту на право постійного користування землею № 15/04-000223 від 08.04.98 року. Рішення набрало законної сили.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно володіє, користується та розпоряджається майном (будівля гаражу), придбаним ним у БМП-766, та розташованим на земельній ділянці, яка надана Товариству у постійне землекористування.

Висновок місцевого господарського суду про визнання за позивачем права власності на будівлю гаражу, (літера «Л»інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 «А»в м. Івано-Франківську є вірним, зроблено при дослідженні матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процеуального права.

Однак, приймаючи у справі рішення про задоволення позову до відповідача-1 Державного територіально-галузевого об»єднання Львівська залізниця до відповідача-2- виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, до відповідача-3 Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, місцевим господарським судом в порушення ст.84 ГПК України, не зроблено висновку щодо відповідача-4 Міністрества транспорту та зв»язку України. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позов про визнання за позивачем права власності на будівлю гаражу виробничої бази в м.Івано-Франквську належить задоволити, як за рахунок ДТГО «Львівська залізниця», так і Міністерства транспорту та зв»язку України, які оспорюють право власності на дане майно і між якими існує спір про право власності на майно та вважають, що нерухоме майно належить до державної власності.

Відповідно до ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов»язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.Відповідно до ст.326 вказаного Кодексу, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.Міністерство траспорту та зв»язку наділено повноваженнями щодо забезпечення ефективного використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління (згідно підпункту 12 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006р. N789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України», із змінами і доповненнями.).

Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»наділено повноваженнями володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за ним на праві повного господарського відання (п.4.1 Статуту).

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком місцевого господарського суду про визнання недійсним розпорядження міського голови м.Івано-Франківська від 14.09.2007р. №527-р в частині оформлення права власності за державою на приміщення прохідної та підстанції виробничої бази по вул.Промисловій,18 «а», що в м.Івано-Франківську, позначені в інвентаризаційній справі літерою «Н»та «З»та свідоцтва про право власності на вказані приміщення.

Як вбачається із матеріалів інвентарної справи, під літерою «Н»та «З»значиться відповідно підстанція та прохідна виробничої бази в м.Івано-Франківську по вул.Промислова,18а.

Доказів набуття позивачем вищевказаного майна на законних підставах, матеріалами справи не встановлено.А тому висновок місцевого господарського суду, що підстанція та прохідна викуплені позивачем та знаходяться на його земельній ділянці є невірним, зроблено при неповному з»ясуванні всіх обставин справи.

Як вбачається із поданого позивачем позову, заяви про зміну предмету позову (а.с.74, Т.1), позивач підставою визнання недійсним розпорядження міського голови №527-р та свідоцтва про право власності, виданого ДТГО «Львівська залізниця»в частині оформлення права власності за державою на будівлю підстанції та прохідної, вказує на те, що вони є тимчасовими спорудами та знаходиться на його земельній ділянці.

З такими доводами позивача, Львівський апеляційний господарський суд не погоджується виходячи з того, що матеріалами справи не підтверджено, що спірні будівлі є тимчасовими та знаходяться на земельній ділянці позивача. Матеріалами інвентарної справи підтверджується, що прохідна під літерою «З»з бетонним фундаментом та входить, як господарська будівля до виробничої бази.

Знаходження державного майна на земельній ділянці позивача, як вважає останній, не позбавляє права держави Україна в особі органу державної влади на це майно, а в разі порушення права позивача, як користувача земельною ділянкою, останній має право використати способи захисту, встановлені ст.152 ЗК України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 роз»яснення президії ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№02-5\35 від 26.01.2000р., із змінами та доповненнями).

Враховуючи, що розпорядження міського голови №527-р від 14.09.2007р. в частині оформлення за державою права власності на приміщення прохідної та підстанції під літерами «Н»та «З»виробничої бази в м.Івано-Франківську по вул.Промисловій, 18 «а»та видане на ці приміщення свідоцтво про право власності не порушують прав та законних інтересів позивача, підстави для визнання їх нечинними в цій частині-відсутні.

В іншій частині вимог, а саме визнання недійсним розпорядження №527-р від 14.09.2007р. про оформлення права власності за державою на будівлю гаражу під літерою «Л» та свідоцтва про право власності на цю будівлю, яке видане 26.11.2007р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, позов належить задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.20 ч.3 ст.42 Закону «Про місцеве самоврядування», міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень, а його повноваження визначені у пунктах 1-19, 21-22 ч.3 ст.42 Закону. Таких повноважень міського голови, як оформлення права власності ст.42 вищевказаного Закону не містить.

Натомість, положення п.«б»ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»наділяють виконавчі органи ради повноваженнями щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об»єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності.

Крім того, приймаючи розпорядження №527- р, в частині оформлення права власності на будівлю гаражу виробничої бази під літерою «Л»та видавши свідоцтво на право власності на цю будівлю, міський голова та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради порушили вимоги ст.ст.319,321 ЦК України щодо непорушності права власності на майно, підставно набутим позивачем відповідно до закону та здійснення ним цього права.

Крім того, апеляційна інстанція відзначає, що місцевим господарським судом невірно зроблено розподіл судових витрат в частині держмита.

Як вбачається із заяви позивача про збільшення позовних вимог (а.с.73) та пояснення представників сторін, в судовому засіданні, позивачем заявлено чотири вимоги, а не сім, як зазначено в апеляційній скарзі, всі вимоги є вимогами немайного характеру, а тому державне мито підлягає сплаті як за одну вимогу немайнового спору (згідно із п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», від 04.03.1998 року № 02-5/78 із змінами та доповненнями).

Позивачем зайво сплачено при поданні позову (255-85)=272 грн., які підлягають поверненню на підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Держмито за позовом покладається на відповідача 1 та 2 у справі пропорційно задоволеним вимогам, а саме 42,50 грн. держмита порівну та 59 грн. інформаційно-технічних витрат.В іншій сумі держмита та інформаційно-технічних витрат належить відмовити.

В частині задоволення позову зобов»язати Івано-Франківське ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, провадження у справі припиненню з наступних підстав.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року №66 /7387, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Згідно п.1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Крім того, відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю - реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальними підприємствами БТІ в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, як органом центральної виконавчої влади до повноважень якого належить нормативне та методичне забезпечення діяльності підприємств БТІ.

Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України.

Вказане свідчить, що БТІ здійснює на основі законодавства, делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином БТІ в розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень.

А тому спір щодо зобов»язання БТІ внести зміни в матеріали інвентаризації та реєстр права власності підлягає вирішенню в суді адміністративної юрисдикції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду України від 6.06.2006р.)

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються як необґрунтовані, оскільки:

-          норма ст.393 ЦК України, передбачає правовий захист власника майна від незаконного втручання держави в особі органів державної влади або місцевого самоврядування в майнову сферу власника, отже визнання недійсним рішень цих органів, які стосуються майна власника, призводить до порушення його прав, передбачених ст.ст.319,321 ЦК України. Даний спір не є публічно-правовим, а виник з приводу права на вказане вище майно.Спір є суто спором про право, а тому підлягає розгляду в господарському суді.(Постанова ВГСУ №30\322 від 24.07.2008р.).

-          заявою від 9.02.2010р. (а.с.74,Т.1) позивач змінив та заявив чотири вимоги, які розглянуті судом та по яких прийнято рішення;

-          розпорядження №527р від 14.09.2007р. та додаток №1 до розпорядження знаходяться в матеріалах справи (а.с.6-13, Т.2);

-          рішення місцевого господарського суду та висновки ґрунтуються на письмових доказах, наявних в матеріалах справи, усні пояснення Борденчик С.Г., який виконував обов»язки начальника управління БМП-766 ДТГО «Львівська залізниця»до 2007р., зазначені судом в описовій частині рішення та не вплинули на правову кваліфікацію відносин сторін та застосування правової норми, як і не вплинули на висновки суду, відсутність письмових доказів укладення угоди СП «Станім» про використання спецтехніки на вивіз сміття, наявності у СП «Станім»дозволу на виконання будівельних робіт, проведення останнім переобладнання гаражу за власні кошти, оскільки місцевий господарський суд в мотивувальній частині не покликався на дані докази, на підставі яких прийнято рішення;

-          порушення порядку списання основних засобів на залізничному транспорті вимог Інструкції №594 від 13.12.1999р. та відсутність акту списання не спростовує набуття позивачем майна у власність по договору купівлі-продажу;

-          підстав для залучення до справи Кабінету Міністрів України, як представника держави-власника майна, як зазначено в апеляційній скарзі немає, місцевим господарським судом вірно залучено відповідачем Міністерство транспорту та зв»язку України, як орган державної влади, наділеного повноваженнями щодо реалізації цивільних прав держави у спірних правовідносинах і який був належним чином повідомлений про розгляд справи, знайомий з доводами позовної заяви, оскільки така направлена позивачем 22.03.2010р. про що свідчить опис вкладення, поштова квитанція (а.с.11-13, Т.3).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.99,101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010р. у справі № 9/30 в частині визнання за позивачем права власності на будівлю гаражу виробничої бази під літерою «Л»в інвентарній справі, що знаходиться в м.Івано-Франківську, вул.Промислова,18 «а»залишити без змін

3.          В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2010р. у справі № 9/30 скасувати та прийняти нове.

4.          Позов ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ задоволити частково.

5.          Визнати недійсним розпорядження міського голови м.Івано-Франківська від 14.09.2007р. №527-р (додаток №1) в частині оформлення права власності на приміщення гаражу виробничої бази по вул.Промисловій,18 «а»в м.Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання –ДТГО «Львівська залізниця», позначено в інвентарній справі літерою «Л»;

6.          Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО «Львівська залізниця», вул. Гоголя,1 на приміщення гаражу під літерою «Л»виробничої бази по вул.Промисловій,18 «а»в м.Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання –ДТГО «Львівська залізниця».

7.          Провадження у справі про зобов»язання Івано-Франківського бюро

технічної інвентаризації внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно –припинити.

8.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів на користь ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ 21,25 грн. держмита, 29,50 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

9.          Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ на користь ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ 21,25 грн. державного мита, 29,50 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог та відшкодуванні судових витрат

відмовити.

10.Стягнути з ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ

на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська

залізниця", м.Львів 21,25 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

11.Повернути ТзОВ «Українсько-німецьке СП «СТАНІМ», м.Івано-Франківськ

272 грн. зайво сплаченого держмита за позовом.

12.Повернути Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська

залізниця", м.Львів 136 грн. зайво сплаченого держмита за подання

апеляційної скарги.

Довідки видати.

13.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути

оскаржена в касаційному порядку

14.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської

області.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                           Давид Л.Л.

Суддя                                                                                           Мурська Х.В.