Рішення № 111132376, 23.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року справа №320/5808/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі відповідач) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Зазимської сільської ради Броварського району Київської області у вигляді нерозгляду чотирьох клопотань позивача ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому у власність земельних ділянок: 1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів; 2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара; 3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; 4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара; 5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара; в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401: (1. Зона 01 Квартал 006; 2. Зона 01 Квартал 016; 3. Зона 01, Квартал 039; 4. Зона 01, Квартал 043);

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень Сільську раду Зазимської об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області розглянути клопотання позивача ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому у власність земельних ділянок: 1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів; 2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара; 3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; 4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара; 5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара; в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401: (1. Зона 01 Квартал 006; 2. Зона 01 Квартал 016; 3. Зона 01, Квартал 039; 4. Зона 01, Квартал 043).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у нездійсненні належного розгляду його клопотань у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України, чим порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

26.09.2022 до Київського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що у своїх відповідях №567/02-21, №568/02-21, №569/02-21, №570/02-21 Зазимська сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача про те, що подані ним клопотання не відповідають вимогам частини 6 статі 118 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим не підлягають розгляду на сесії сільської ради. Також представник Зазимської сільської ради Броварського району Київської області зазначив, що у графічних матеріалах, які долучені ОСОБА_1 до поданих ним клопотань, бажане місце розташування земельних ділянок визначено не було, що також позбавило можливості сільську раду винести останні на розгляд сесії.

На переконання відповідача, ОСОБА_1 не скористався своїм правом вирішити питання у досудовому порядку та повторно подати відповідні клопотання з дотриманням вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, представник Зазимської сільської ради Броварського району Київської області вважає відсутніми ознаки протиправної бездіяльності та наполягає на відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

14.06.2021 ОСОБА_1 подано до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання про надання земельних ділянок (вх. 567 від 16.06.2021):

1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів;

2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара;

3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів;

4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара;

5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара;

в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 Зона 01 Квартал 006 (тут і надалі клопотання №1).

Також у наведеному клопотанні позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До клопотання №1 ОСОБА_1 долучено: схема (графічні матеріали) бажаного місця розташування земельної ділянки; копію паспорту та ІНН ДРФО.

Також 14.06.2021 позивачем подано до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання про надання земельних ділянок (вх. 568 від 16.06.2021):

1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів;

2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара;

3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів;

4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара;

5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара;

в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 Зона 01 Квартал 016 (тут і надалі клопотання №2).

До клопотання №2 ОСОБА_1 долучено: схема (графічні матеріали) бажаного місця розташування земельної ділянки; копію паспорту та ІНН ДРФО.

Окрім цього, 14.06.2021 позивачем подано до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання про надання земельних ділянок (вх. 569 від 16.06.2021):

1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів;

2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара;

3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів;

4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара;

5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара;

в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 Зона 01 Квартал 039 (тут і надалі клопотання №3).

До клопотання №3 ОСОБА_1 долучено: схема (графічні матеріали) бажаного місця розташування земельної ділянки; копію паспорту та ІНН ДРФО.

Разом з цим 14.06.2021 позивачем подано до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання про надання земельних ділянок (вх. 570 від 16.06.2021):

1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів;

2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара;

3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів;

4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара;

5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара;

в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 Зона 01 Квартал 043 (тут і надалі клопотання №4).

До клопотання №4 ОСОБА_1 долучено: схема (графічні матеріали) бажаного місця розташування земельної ділянки; копію паспорту та ІНН ДРФО.

Як свідчать матеріали справи клопотання позивача №№567, 568, 569, 570 розглянуті на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, за наслідком чого оформлено протокол №21 від 01.07.2021 (далі протокол).

Відповідно до відомостей Протоколу постійна комісія встановила, що у графічних матеріалах зазначене бажане місце розташування земельних ділянок чітко не визначене: не окреслені межі земельних ділянок, які заявник планує набути в межах безоплатних норм. Окрім того у клопотаннях ОСОБА_1 просить надати (виділити) у власність п`ять земельних ділянок, а роздруківка одна. Відсутність чіткого визначення розташування земельної ділянки унеможливлює розгляд питання про можливість її відведення.

З урахування наведеного постійною комісією вирішено повідомити ОСОБА_1 про те, що його клопотання не відповідають вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України в частині надання графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельних ділянок, а тому не є такими, що підлягають розгляду на сесії сільської ради.

Листом від №567/02-21, №568/02-21, №569/02-21, №570/02-21 від 07.07.2021 Зазимська сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача про розгляд клопотань №№567, 568, 569, 570, вказавши, що подані ним заяви не відповідають вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України в частині надання графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельних ділянок, а тому не є такими, що підлягають розгляду на сесії сільської ради.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, чим порушено його права та охоронювані законом інтереси, що зумовило звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 ЗК України), а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3 ст. 2 ЗК України).

Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки (ст. 5 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 3, 4 статті 116 ЗК України регламентовано, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

У той же час, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Між тим, Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Так, за правилами частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Згідно із частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, в силу вимог частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає суду підстави сформувати висновки про те, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання.

Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України, органи приймають одне з відповідних рішень.

Як вже було вказано судом вище, постійною комісією з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області розглянуто клопотання позивача №№567, 568, 569, №570 та сформовано висновки про те, що графічні матеріали, які були додані до останніх, містять недоліки, що унеможливлює розгляд питання про можливість відведення земельних ділянок на сесії сільської ради, про що і було повідомлено відповідачем листами від №567/02-21, №568/02-21, №569/02-21, №570/02-21 від 07.07.2021.

Суд при вирішенні спору враховує, що подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, суд зазначає, що у пунктах 69-71 постанови Верховного Суду складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а сформовано висновки про таке:

« 69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

70. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України».

Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

До того ж, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 802/159/17-а викладено висновки щодо застосування статті 118 ЗК України, зокрема в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

При цьому, графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Ідентифікація бажаної заявником земельної ділянки важлива для того, щоб орган влади міг перевірити її на відповідність/невідповідність місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як того вимагає Земельний кодекс України.

Аналізуючи фактичні обставини справи суд зазначає, що постійною комісією з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування встановлено не відповідність клопотань ОСОБА_1 вимогам частини 6 стаття 118 ЗК України, проте Зазимською сільською радою Броварського району Київської області не прийнято рішення в порядку, встановленому частиною 7 статті 118 ЗК України.

Твердження представника відповідача в частині не використання позивачем досудового порядку врегулювання спору шляхом подання відповідних клопотань із дотриманням вимог частини 6 статті 118 ЗК України не є та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не звільняє Зазимську сільську раду Броварського району Київської області від обов`язку прийняття рішення у відповідності до вимог частини 7 статті 118 ЗК України.

Суд повторно наголошує, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу, в даному випадку Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.

Отже, беручи до уваги наведене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду клопотань №№ 567, 568, 569, 570 у порядку та строки, встановлені положеннями частини 7 статті 118 ЗК України.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання Зазимської сільської ради Броварського району Київської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 №№567, 568, 569, 570 в порядку та строки, встановлені частиною 7 статті 118 ЗК України.

При цьому, суд вважає за доцільне наголосити, що в межах даної адміністративної справи не надає оцінку твердженням відповідача про відповідність/невідповідність поданих графічних матеріалів позивачем, адже предметом її розгляду не є відповідне рішення сільської ради.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Разом з цим, суд вказує, що відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2915-IX від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3057-IX від 02.05.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, на дату постановлення цього рішення в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У свою чергу, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в частині розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сума судового збору, яка підлягає сплаті становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Звідси слідує, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову, який містить чотири вимоги немайнового характеру становить 3969,60 грн., у той час коли ним сплачено 4540,00 грн.

Отже, сума судового збору у розмірі 570,40 грн. є переплатою.

Суд роз`яснює позивачу, що за правилами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, при розподілі судових витрат в межах даної адміністративної справи в порядку статті 143 КАС України сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 3969,60 грн.

Натомість позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на повернення переплати судового збору у розмірі 570,40 грн. шляхом подання відповідного клопотання до суду.

Що ж стосується розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Між тим, у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги від 21.06.2022 №21/06 (далі договір), у відповідності до якого замовник доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (далі договір №21/06).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 договору №21/06 за надання послуг замовник сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.

Обсяг наданих послуг, в тому числі кількість затрачених годин, і загальний розмір винагороди за надані відповідно до цього договору послуги сторони фіксують в актах виконаних робіт, що повинні бути укладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п. 4.1 ст. договору №21/06).

Згідно із пунктом 4.3 оплата адвокату здійснюється замовником після набрання законної сили судовим рішенням про розподіл відповідних судових витрат на користь замовника, шляхом відступлення права вимоги замовником судових витрат на користь адвоката.

Відповідно до акту прийомки-здачі виконаних робіт від 27.06.2022 за договором про надання правової допомоги від 21.06.2022 №21/06 (пункт 1) адвокатське об`єднання підготувало адміністративну позовну заяву замовнику до Київського окружного адміністративного суду з вимогами до Зазимської селищної ради Броварського району Київської області на 40 (сорока) сторінках, на що витрачено 40 годин робочого часу.

Адвокатське об`єднання та замовник узгодили вартість виконаної роботи в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. (тут і надалі акт).

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат враховує, що акт містить посилання на виготовлення адвокатським об`єднанням позовної заяви на аркушах, проте такі посилання не відповідають фактичним обставинам справи.

Позовна заява складена на 6 аркушах, інші 14 аркушів є додатками до позовної заяви, до яких входить, у тому числі договір про надання правової допомоги.

Загальна кількість аркушів позовної заяви разом із додатками становить 20 сторінок.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд вказує, що дана справа є справою незначної складності, позовна заява фактично складена на 6 аркушах, предметом оскарження є бездіяльність суб`єкта владних повноважень в частині розгляду клопотань в порядку частини 7 статті 118 ЗК України, розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене у сукупності, вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд вважає наявними правові підстави для зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, яка полягає у не розгляді клопотань ОСОБА_1 від 14.06.2021 (вх. 16.06.2021) №№567, 568, 569, 570 про надання земельних ділянок у власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку та строки, встановлені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

3. Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 (вх. 16.06.2021) №№567, 568, 569, 570 про надання земельних ділянок у власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку та строки, встановлені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Широка, б. 6, код ЄДРПОУ 0436876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 969,60 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять грн. 60 коп.).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Широка, б. 6, код ЄДРПОУ 0436876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

6. Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.05.2023.

Суддя Кушнова А.О.