Рішення № 11112563, 10.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

10.09.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

07 вересня 2010р. справа №14/108

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021

Про стягнення 19719 460грн. 80коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Тозлован Є.В., головний юрисконсульт, довіреність №88/10 від 28.12.09р.

Від відповідача: Шеремок О.О., юрисконсульт, довіреність №18/60 від 12.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18110488,76грн. за поставлений природний газ згідно договору №06/08-2313 від 31.12.2008р., 1 258 860,07грн. пені за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р., 162 994,40грн. інфляційних втрат за березень 2010р., 187 117,57грн. три відсотки річних за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №18/1618 від 07.09.10р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що станом на 01.09.10р. заборгованість населення перед ВАТ „Чернігівгаз” по договору №06/08-2313 від 31.12.08р. становить 9 813 849,49грн., що на підставі постанови КМУ від 09.12.99р. №2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання” ВАТ „Чернігівгаз” населенню Чернігівської області здійснив перерахунок оплати вартості використаного природного газу, в зв’язку з чим обсяги спожитого природного газу, який був поставлений ДК „Газ України” відповідно до договору №06/08-2313 від 31.12.08р. залишилися незмінними, проте його вартість зменшилася на суму 8296639,27грн. Відповідач вважає, що поставлений позивачем природний газ не був переданий відповідачу у власність для використання у своїй діяльності, а переданий за цільовим призначенням для потреб населення, що розрахунок за природний газ залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів природного газу, а саме населення на підставі алгоритму розподілу коштів. Відповідач стверджує, що у нього відсутня вина у прострочці оплати за поставлений природний газ і відповідно до ст.614, 617 ЦКУ він не несе відповідальності за прострочення зобов’язання, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу, пені, 3% річних, інфляції.

Представник позивача заперечує проти відзиву відповідача, посилаючись на його необґрунтованість, на те, що постанова КМУ від 09.12.99р. №2246 не розповсюджує свою дію на ДК «Газ України», що договір №06/08-2313 від 31.12.2008р. не містить положень відносно відсутності вини відповідача у зв’язку з неоплатою газу контрагентами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

31.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 06/08-2313 з протоколом узгодження розбіжностей від 26.01.2009р.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі) у 2009 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Відповідно до п.1.3 договору газ, що постачається за даним договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

У п. 10.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з 01.01.09р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг газу, який постачальник передає покупцеві в 2009р. в обсязі до 435 462,000тис.куб.м., в тому числі по місяцям кварталів: січень –74792,000тис.куб.м., лютий –62735,000тис.куб.м., березень –53585,000тис.куб.м., 1 кв. –191112,000тис.куб.м.; квітень –33324,000тис.куб.м., травень –19727,000тис.куб.м., червень –12079,000тис.куб.м., 2 кв. –65130,000тис.куб.м.; липень –11015,000тис.куб.м., серпень – 11039,000тис.куб.м., вересень 14486,000тис.куб.м., 3кв. –36540,000тис.куб.м.; жовтень –30283,000тис.куб.м., листопад –53801,000тис.куб.м., грудень –58596,000тис.куб.м., 4кв. –142680,000тис.куб.м.

За умовами п.3.1 договору постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах виміру газу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

У п. 4.1. договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 4%, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить: Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м на рік: при наявності газових лічильників 240,0962грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 278,5577грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 439,1346грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 497,7885грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1053,557грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1173,2692грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1287,21156грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1430,0000грн., крім того ПДВ 20%;

За умовами договору (п.3.3) приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2009 року природний газ в обсязі 441226,682тис.куб.м. на загальну суму 164981 475,90грн., що підтверджується двохсторонніми актами передачі-приймання природного газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи (а.с.24-35), а саме згідно акту від 31.01.09р. за січень 2009р. в обсязі –78 567,797тис.куб.м. вартістю 28 688 920,61грн.; акту від 28.02.09р. за лютий 2009р. в обсязі –63 438,505тис.куб.м. вартістю 24 113 900,89грн.; акту від 31.03.09р. за березень 2009р. в обсязі –58 067,344тис.куб.м. вартістю 22 130 709,56грн.; акту від 30.04.09р. за квітень 2009р. в обсязі –30 985,061тис.куб.м. вартістю 12 405 956,41грн., акту від 31.05.09р. за травень 2009р. в обсязі –15 247,974тис.куб.м. вартістю 5 919 857,65грн., акту від 30.06.09р. за червень 2009р. в обсязі –9 019,394тис.куб.м. вартістю 3 466 266,94грн., акту від 31.07.09р. за липень 2009р. в обсязі –9 056,250тис.куб.м. вартістю 2 800 968,59грн., акту від 31.08.09р. за серпень 2009р. в обсязі – 9 666,951тис.куб.м. вартістю 3 625 981,64грн., акту від 30.09.09р. за вересень 2009р в обсязі –10 796,864тис.куб.м. вартістю 3 960 209,02грн., акту від 31.10.09р за жовтень 2009р в обсязі –33 056,693тис.куб.м. вартістю 12 003 765,71грн., акту від 30.11.09р за листопад 2009р в обсязі- 46 978,443тис.куб.м. вартістю 17 614 187,17грн., акту від 31.01.10р. за грудень 2009р. в обсязі –76 345,406тис.куб.м. вартістю 28 250 751,71грн.

Згідно п.5.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2009р. до договору №06/08-2313 від 31.12.08р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати договірного обсягу протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлений постановою НКРЕ від 25.12.08р. №1529. Згідно п.5.1.1 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі газу, протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем такого акту. Передача покупцю акту здійснюється постачальником шляхом направлення його на адресу покупця рекомендованим листом з описом вкладеного або вручення акту під розпис уповноваженому представнику покупця. Відповідно до п.5.1.2 покупець зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з моменту укладання цього договору призначити свого представника, який буде отримувати Акти від постачальника та наділити його обсягом необхідних повноважень (видати відповідну довіреність). У разі невиконання даної вимоги або відмови у отриманні Акта остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом двох банківських днів з дати надіслання Акта покупцю.

Відповідач свої зобов’язання щодо повної оплати отриманого природного газу у строк визначений п.5.1.1 договору не виконав. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково, сплативши 146870987,14грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу акт прийому-передачі природного газу за грудень 2009р. вручений 02.03.10р. (а.с.40). Таким чином, відповідач зобов’язаний повністю розрахуватися за поставлений природний газ до 05.03.10р.

У відповідності до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач на день розгляду справи в суді не надав доказів виконання перед позивачем зобов’язання по оплаті природного газу спожитого у грудні 2009р.

З огляду на викладене, заборгованість відповідач на день розгляду справи становить 18110 488,76грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Суд не приймає заперечення відповідача проти позову з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.99р. №2246 „Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання”, оскільки згідно п.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі по тексту –Правила) дані правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу. Газопостачальне підприємство у розумінні вказаних Правил є підприємство, яке здійснює постачання газу споживачеві на підставі договору та відповідної ліцензії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 із змінами та доповненнями, обов’язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу –фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому, зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі (№06/08-2313від 31.12.08р.), який взагалі не стосується відносин відповідача з населенням, позивач не зобов’язаний жодним нормативним актом здійснювати перерахунок оплати вартості фактично спожитого відповідачем природного газу у 2009 році за результатами здійснених тим же відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. № 2246 населенню Чернігівської області перерахунків оплати вартості використаного природного газу у 2009 році.

Оскільки позивач не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, то суд доходить висновку про те, що договірні відносини відповідача з фізичними особами –споживачами газу не породжують для позивача відповідних прав та обов’язків.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги твердження відповідача, що вартість спожитого газу у 2009 році по договору №06/08-2313 від 31.12.08р. зменшилась на 8296639,27грн.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження відповідача, що йому не був переданий у власність природний газ отриманий у 2009 році від позивача по договору постачання природного газу №06/08-2313 від 31.12.08р. спростовуються п.1.1., п.3.1 договору, оскільки відповідно до них позивач передає природний газ відповідачу саме у власність, і підписаними сторонами помісячними актами приймання - передачі газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві природного газу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку, що борг в сумі 18110488грн.76коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 162 994,40грн. інфляційних втрат за березень 2010р., 187 117,57грн. три відсотки річних за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 162 994,40грн. інфляційних втрат за березень 2010р., 187 117,57грн. трьох відсотків річних за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За умовами п.9.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2009р. до договору №06/08-2313 від 31.12.08р.) сторони домовилися, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 258 860,07грн. пені за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку пені допущені арифметичні помилки та не врахована постанова Правління Національного Банку України від 07.07.2010р. N 320 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», відповідно до якої з 08.07.2010р. встановлено облікову ставку в розмірі - 8,5% річних. За таких обставин, сума пені за прострочення оплати відповідачем поставленого позивачем природного газу становить 1 255 825,95грн. за період з 05.03.10р. по 09.07.10р.

          У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини.

          Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що станом на 01.09.10р. заборгованість населення перед ВАТ „Чернігівгаз” за природний газ по договору №06/08-2313 від 31.12.08р. становить 9 813 849,49грн.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як встановлено судом, газ, що постачається за договором №06/08-2313 від 31.12.08р., використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи ті обставини, що поставка природного газу здійснювалось для потреб населення, і заборгованість виникла у зв’язку з несвоєчасними розрахунками населення за спожитий природний газ, та на дату звернення до суду ступінь виконання зобов’язання боржником по договору становить –89,02%, а також інфляційні втрати в сумі 162 994,40грн. та три відсотки річних в сумі 187 117,57грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд доходить висновку за можливе зменшити розмір пені заявленої позивачем до стягнення на 50% керуючись нормами ст.83 п.3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 627 912,98грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 18 110 488,76грн., в частині стягнення пені в сумі 627 912,98грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 162994,40грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 187 117,57грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 25500,00грн. та 235грн.96коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено в доход державного бюджету на рахунок №31214259700002 в ГУДКУ України в Чернігівській області 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №918 від 07.07.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/108 (а.с.8). У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та на виконання наказу Головного Державного казначейства у Чернігівській області від 08.06.2010 року №113 з 21 червня 2010 року для зарахування надходжень від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих господарських судах відкриті наступні рахунки: отримувач - Державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ –22825965, рахунок –31210264700002, банк - ГУДКУ в Чернігівській області, МФО –853592, код бюджетної класифікації –22050003, символ звітності - 264.

          Позивачем надано до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №1248 від 30.08.10р. про сплату 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на рахунок №31210264700002 в ГУДК України в Чернігівській області, який відкритий з 21.06.2010р.

Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України - Дочірній компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, підлягає поверненню з державного бюджету надлишково сплачена сума - 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка перерахована згідно платіжного доручення №918 від 07.07.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/108.

Керуючись ст.ст. 190, 230, 231, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(вул. Любецька,68, м. Чернігів, р/р 260010100066 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, ідентифікаційний код 03358104) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) 18110488 грн.76 коп. боргу, 627912 грн.98 коп. пені, 162994 грн.40 коп. інфляційних втрат, 187117 грн.57 коп. три відсотки річних, 25500 грн.00 коп. державного мита та 235 грн.96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) з державного бюджету м. Чернігова (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22050000, код ЄДРПОУ 22825965) 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які сплачені згідно платіжного доручення №918 від 07.07.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/108 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення коштів по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 10.09.2010р.