Рішення № 11112421, 06.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2010 р. Справа № 60/197-10

вх. № 7099/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Асрян А.Б., посвідчення №194 від 29.09.2008р.

позивача - Ремінного В.І., доручення №13-01-34/5117 від 17.05.2010р.

1-го відповідача - Шевченка С.Ф., довіреність №258 від 03.09.2010р.

2-го відповідача - ОСОБА_3 (особисто)

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків

до 1. Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, с. Кегичівка

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Данилівка

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Харківській області (позивач) до відповідачів - Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області (1-ий відповідач) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (2-ий відповідач) про визнання недійсним попереднього договору на право користування земельною ділянкою від 01.02.2009р. про надання Кегичівською селищною радою Кегичівського району Харківської області ФОП ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., розташованої на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області у межах населеного пункту (АДРЕСА_1).

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною перевіркою додержання вимог земельного законодавства встановлено, що 01.02.2009р. між відповідачами було укладено договір оренди землі, який укладено без визначення меж земельної ділянки в натурі, без виготовлення землевпорядної документації та без державної реєстрації даного договору, що завдає істотної шкоди державним інтересам в сфері охорони та національного використання земель, а також є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 вересня 2010 року о 10:20 годині.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 06 вересня 2010 р. супровідним листом копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 1-го відповідача. Дані документи судом долучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги прокурора, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених прокурором у позовній заяві. Надав 06 вересня 2010 р. супровідним листом копію доручення №13-01-34/5117 від 17.05.2010р. та пояснення по справі, відповідно до яких зазначає про недотримання відповідачами при укладенні спірного договору приписів ст.ст. 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 14, 15, 18 Закону України "Про оренду землі", що є підставами для визнання такого договору недійсним.

Суд дане доручення та пояснення приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні на підставах, викладених у запереченнях на позовну заяву, а саме посилається на те, що договір укладено до виготовлення технічної документації, договір укладено з метою наповнення бюджету та визнання договору недійсним отягне повернення з бюджету коштів другому відповідачу в сумі 3804,44 грн. Суд надані заперечення долучає до матеріалів справи.

Також представник 1-го відповідача надав супровідним листом довіреність №256 від 03.09.2010р., копію свідоцтва про державну реєстрацію 1-го відповідача, копію довідки від 26.07.2001р. та копію реєстраційної картки.

Суд також долучає надані 1-м відповідачем документи до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, однак письмового відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, позивача, 1-го відповідача та 2-го відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Перевіркою, проведеною Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, встановлено, що 01.02.2009 між 2-м та 1-м відповідачем було укладено попередній договір на право користування земельною ділянкою загальною площею 600 кв.м., яка знаходиться на в АДРЕСА_1

Пунктом 2 зазначеного договору передбачений розмір плати за землю 6000,00 грн. щорічно до виготовлення технічної документації, виходячи з ціни 1 кв.м. згідно з Технічною документацією з нормативної оцінки земель населених пунктів Кегичівської селищної ради та коефіцієнту індексації. Грошова оцінка земельної ділянки не встановлена.

Судом встановлено, що даний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право користування земельними ділянками під №79 від 01.02.2009р. землевпорядником Шевченко С.Ф.

Ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень наданих прокурором, документація з землеустрою на вказану у договорі земельну ділянку не виготовлена, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).

Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тобто, викладені вище обставини відповідно п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України означають недійсність відповідного правочину попереднього договору на право користування земельною ділянкою від 01.02.2009р. як такої, що не відповідає вимогам Закону. Приходячи до такого висновку суд враховує також наступне.

При укладенні відповідачем 2 з відповідачем 1 договору оренди за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 р. передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Крім того, суду зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі є визначення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Однак із змісту тексту спірного договору оренди та з пояснень прокурора вбачається, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Однак спірний договір оренди земельної ділянки не може бути віднесений до категорії попередніх договорів, оскільки 2-м відповідачем було отримано в користування земельну ділянку, а попередні договори передбачають укладення основного договору у майбутньому з подальшою передачею в оренду земельної ділянки. Крім того суд зазначає, що укладення попередніх договір оренди земельної ділянки чинним законодавством не передбачено.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали жодних доказів, які спростовували обставини, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень слід покласти на відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір на право користування земельною ділянкою від 01.02.2009р. про надання Кегичівською селищною радою Кегичівського району Харківської області ФОП ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., розташованої на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області у межах населеного пункту (АДРЕСА_1).

Стягнути з Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 33, р/р №33218815700278 банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, ВДК у Кегичівському районі, ідентифікаційний номер 4396963) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 33, р/р №33218815700278 банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, ВДК у Кегичівському районі, ідентифікаційний номер 4396963) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/197-10 підписано 09 вересня 2010 року.