Рішення № 11112269, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/41406.09.10 За позовомКомунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс"

2.Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

простягнення 65 247,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гуцул В.О.

від відповідача 1:Хмуров Г.Л.

від відповідача 2:Бабчинищер К.Є. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" (надалі –"Товариство") про стягнення 42 955,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання по відшкодуванню завданих його працівником внаслідок ДТП збитків, право на відшкодування яких отримано позивачем на підставі ст.ст. 22, 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі №17/032-10 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2010 р. залучено Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (надалі –ВАТ "УСК "Дженералі Гарант") в якості іншого відповідача.

В судовому засіданні 05.07.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 1 суму коштів у розмірі 1 020,00 грн., з відповідача 2 –47 227,00 грн. та з відповідачів витрати, понесені на проведення незалежної оцінки пошкодженого майна у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2010 р. справу №17/032-10 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції керівництва господарського суду міста Києва справу господарського суду Київської області №17/032-10 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2010 р. прийнято до провадження справу №17/032-10, присвоєно їй новий номер №48/414 та призначено до розгляду на 11.08.2010 р.

В судовому засіданні представником позивача подано пояснення по справі, в якому позивач просив позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 1 суму коштів у розмірі 1 020,00 грн., з відповідача 2 –47 227,00 грн. та з відповідачів витрати, понесені на проведення незалежної оцінки пошкодженого майна у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача 1 та неподання сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено до 01.09.2010 р.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні подав пояснення по справі, в якому позовні вимоги визнає в частині стягнення 47 277,00 грн.

В судовому засіданні 01.09.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 06.09.2010 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представники відповідачів з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги визнають частково, відповідач 1 –у розмірі 1 020,00 грн., відповідач 2 –47227,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2008 р. о 07 год. 50 хв. в м. Києві по Південному шляхопроводу було скоєне ДТП, а саме: Хорошун М.М., керуючи автомобілем Рено, реєстраційний номер АА 1406 СР, з напівпричепом Ламберет, реєстраційний номер АА 3702 ХТ, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів для зменшення швидкості, не впорався із керуванням автомобілем, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду –колесо-відбійну стрічку і металеву огорожу шляхопроводу (надалі –"майно"), що призвело до пошкодження вказаної перешкоди.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Хорошуном М.М. вимог п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.01.2009 р. у адміністративній справі №3-47381/09, відповідно до якої Хорошуна Михайла Миколайовича визнано винним у скоєнні ДТП.

Відповідно до звіту про визначення вартості естакади на магістралі від Наддніпрянського шосе до проспекту Науки (збоку с. Корчувате) "Н", у м. Києві і збитків від ДТП, що сталося 09.12.2008 р., реєстраційний №09 від 02.07.2010 р., складеного суб’єктом оціночної діяльності –ФОП Поспєловим О.М. (сертифікат №9471/10 виданий ФДМУ 26.03.2010р.), загальна вартість збитків (відновлювальних ремонтних робіт), що становить різницю між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди, завданих утримувачу майна, становить 48247,00грн.

Крім того, позивачем були понесені витрати в сумі 17 000,00 грн. на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження, що підтверджується договором №09/202 від 25.06.2010 р. та платіжним дорученням №471 від 29.06.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги в межах суми 65 247,00 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб –автомобіль Рено, реєстраційний номер АА 1406 СР, з напівпричепом Ламберет, реєстраційний номер АА 3702 ХТ, якими спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди утримувачу майна, належить Товариству та знаходився під керуванням Хорошуна М.М.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із пояснень представника відповідача 1, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12.01.2009 р. у адміністративній справі №3-47381/09 та наказів Товариства №183/1-к від 11.06.2007 р. та №46 від 08.04.2009 р. вбачається, що Хорошун М.М. на момент скоєння ДТП працював на посаді водія Товариства.

Вина Хорошуна М.М. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля Рено, реєстраційний номер АА 1406 СР, з напівпричепом Ламберет, реєстраційний номер АА 3702 ХТ, відшкодовується Товариством.

Цивільно-правова відповідальність Товариства, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів –автомобіля Рено, реєстраційний номер АА 1406 СР, з напівпричепом Ламберет, реєстраційний номер АА3702ХТ, застрахована ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" згідно із полісами №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334 відповідно.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліси №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів, визначених в договорах страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 11.05.2008 р. (0:00) по 10.05.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісів №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісами є відповідач 1, судом встановлено, що Хорошун М.М. користувався транспортними засобами на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Хорошуним М.М., належних відповідачу 1 автомобіля Рено, реєстраційний номер АА 1406 СР, з напівпричепом Ламберет, реєстраційний номер АА3702ХТ, була застрахована ВАТ "УСК "Дженералі Гарант".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаними договорами (поліси №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн. (пункт 2 полісів).

Статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи підтверджено, що різниця між вартістю пошкодженого майна до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 48247,00грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 65 247,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісами №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334 підлягає зменшенню на 1 020,00 грн. (510,00*2).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою №38/784 від 07.04.2010 р., що направлена відповідачу 2 поштою 08.04.2010 р., позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" не заперечує наявності зобов’язання по виплаті 47227,00грн.

Враховуючи визначені полісами №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334 розміри лімітів відповідальності та франшизи, заяву відповідача 2 про визнання позову, а також встановлений судом розмір різниці між вартістю пошкодженого майна до та після дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 грошових коштів у розмірі 47 227,00 грн. (завдана шкода –франшиза за полісами).

Відповідальність за заподіяну шкоду у розмірі 1 020,00 грн. (франшиза за полісами), яка не підлягає відшкодуванню за полісами №ВВ/4296328 та №ВВ/4296334, покладається на особу, відповідальну за її заподіяння –Товариство.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів на спростування заборгованості перед позивачем, або її погашення відповідачами не надано, а представниками сторін в судовому засіданні визнано таку заборгованість.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства грошових коштів у розмірі 1 020,00 грн. та з ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" грошових коштів у розмірі 47 227,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у визначеному розмірі.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів витрат на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 17 000,00 грн. суд відзначає наступне.

Вимоги обґрунтовані реальними збитками позивача у зв’язку із визначенням розміру заподіяної в результаті ДТП, яка сплачена на користь ФОП Поспєлова О.М. згідно платіжного доручення №471 від 29.06.2010 р.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та оцінку заподіяної шкоди, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач 2 був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем та міг у визначений триденний строк направити аварійного комісара чи експерта. Відтак відповідач 2 був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача 2 у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача 2 на користь позивача витрат на проведення оцінки заподіяної шкоди.

Таким чином, обов’язок по відшкодування таких витрат покладається на відповідача1, а розмір витрат (збитків), які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1 визначається, виходячи з такого.

Із матеріалів справи вбачається, що заподіяна шкода полягає у пошкодженні 18 м/п колесовідбійної стрічки, 5 стовпчиків, 16 м/п перил, 6 карнизних блоків та 1 опори освітлювальної (а.с. 88-89 т.1), а погоджена позивачем та суб’єктом оціночної діяльності договірна вартість робіт по оцінці становить 17 000,00 грн.

В той же час, із наданих представником відповідача 2 клопотання у справі №25/569, ухвали господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. у справі №25/569, рахунку КНДІСЕ №107/21 від 27.01.2010 р. та листа КНДІСЕ №80 від 21.01.2010 р. вбачається, що вартість послуг КНДІСЕ по оцінці вартості відновлювального ремонту 80 м/п колесовідбійника та 16 металевих стовпчиків (розташованих на проїзній частині) складає 3 933,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесених позивачем витрат (збитків) на проведення оцінки заподіяної шкоди до 10% оціненої шкоди, а саме до 4824,70 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Підприємства та стягнення з Товариства на користь Підприємства грошових коштів у розмірі 1 020,00 грн. та витрат на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 4824,70 грн., з ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на користь Підприємства грошових коштів у розмірі 47 227,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 12 175,30грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" (02105, м.Київ, вул.Павла Усенка, 8; ідентифікаційний код 31101268) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, вул.Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) грошові кошти у розмірі 1 020,00 коп., витрати на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 4824,70 грн., державне мито у розмірі 58,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 21,14 грн. Видати наказ.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (01042, м. Київ, провулок Ново-Печерський, 19/3, корп. 1; ідентифікаційний код 25965081) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, вул.Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) грошові кошти у розмірі 47 227,00 грн., державне мито у розмірі 472,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 170,82 грн. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –09.09.2010 р.