Рішення № 11112209, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/35107.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 20659,61 грн.

                                                                                                    Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Клочай Н.І –предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Москаленко І.М. - предст. (дов. у справі), в судове засідання 07.09.2010 не з’явився;

В судовому засідання 07.09.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 20659,61,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 порушено провадження у справі №47/351, розгляд якої призначено на 20.07.2010. Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.07.2010, в зв’язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 07.09.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2010 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено позивачу в порядку регресу 20659,61 грн., право вимоги яких позивач набув на підставі статті 27 закону України «Про страхування».

Відповідач своїх представників в судове засідання 07.09.2010 –не направив, але в судовому засіданні 20.07.2010 представник відповідача визнав факт укладання договору загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії до 21.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в якості страховика та громадянином Файніковим М.Я. в якості страхувальника відповідно до полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4347574. Проти позову не заперечував, однак за вирахуванням розміру франшизи в сумі 510,00 грн.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 між ЗАТ «Страхова компанія «Кредо - Класик», як страховиком, правонаступником якого є позивач - ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», та громадянином Самчуком С.С., як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №011090/4006/00000157, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням та розпоряджанням транспортним засобом, що є предметом застави марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП (п. п. 1, 5.1.3).

Відповідно до довідки УДАІ ГУ МВС України у м.Києві № 8521279, 26.11.2009 по вул. Стеценка 30/7, бордюр в м. Києві, сталася ДТП за участю транспортного засобу HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ, що належить гр. Самчуку С.С під його керуванням та транспортного засобу марки OPEL, державний номерний знак 51632 ММ, що належить гр. Лазарю В.І. (наявний поліс ОСЦПВВНТЗ ВС 4347574 з терміном дії до 21.01.2010), під керуванням гр. Файнікова М.Я.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2009 по справі № 3-8760/2009, гр. Файнікова М.Я. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту №1017 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 29.01.2010, складеного спеціалістом Великодним Р.С., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 20659,61 грн.

Відповідно до страхового акту №00033212, затвердженого начальником департаменту врегулювання збитків Шаповаловою О.М. 03.02.2010, розрахунку розміру страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ внаслідок ДТП, яке сталося 26.11.2009 по вул. Стеценка 30/7, бордюр в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, що належить гр. Самчуку С.С. під його керуванням та транспортного засобу марки OPEL, державний номерний знак 51632 ММ, що належить гр. Лазарю В.І., під керуванням гр. Файнікова М.Я., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20659,61 грн., які виплачені страхувальнику гр. Самчуку С.С. згідно платіжного доручення № 003291 від 09.02.2010.

05.05.2010 позивачем відповідачу було надано регресну вимогу № 48/СК, що підтверджується відміткою відповідача про отримання даної вимоги 05.05.2010, про виплату в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 20659,61грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між громадянином Самчуком С.С., як страхувальником, та ЗАТ «Страхова компанія «Кредо - Класик», як страховиком, правонаступником якого є позивач - ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №011090/4006/00000157, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням та розпоряджанням транспортним засобом, що є предметом застави марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 26.11.2009 по вул. Стеценка 30/7, бордюр в м. Києві, за участю транспортного засобу HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ, що належить гр. Самчуку С.С під його керуванням та транспортного засобу марки OPEL, державний номерний знак 51632 ММ, що належить гр. Лазарю В.І., під керуванням гр. Файнікова М.Я. відбулось пошкодження автомобілів, а громадянина Файнікова М.Я. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2009 по справі № 3-8760/2009.

На виконання умов укладеного договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №011090/4006/00000157 та на підставі страхового акту №00033212, пошкодження транспортного засобу марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА1666НЕ, внаслідок ДТП, яке сталося 26.11.2009 по вул. Стеценка 30/7, бордюр в м. Києві за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Самчука С.С., що йому належить та автомобіля марки OPEL, державний номерний знак 51632 ММ, що належить гр. Лазарю В.І., під керуванням гр. Файнікова М.Я. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування в сумі 20659,61 грн., які виплачені страхувальнику гр. Самчуку С.С. згідно платіжного доручення № 003291 від 09.02.2010.

В свою чергу, оскільки автомобіль марки OPEL, державний номерний знак 51632 ММ, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій Файніков М.Я., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №№ВС/4347574, про що зокрема зазначено у довідці УДАІ ГУ МВС України у м.Києві № 8521279, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20659,61 грн.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків саме в розмірі 20659,61, по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) в сумі 20659,61 грн., а по-третє: наявний причинно-наслідковий зв’язок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 20659,61 грн., право на відшкодування яких позивач має в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 20659,61 грн. в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, однак такою що підлягає задоволенню частково в сумі 20149,61 грн. (20659,61 грн. розмір страхового відшкодування –510,00 грн. франшиза), оскільки відповідно до ст. 12, п. 37.5 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка компенсується страхувальником, а не страховиком.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 20149,61 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська,75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе,14-В) суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 149 (двадцять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 61 коп., а також 201 (двісті одну) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині прозову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 10.09.2010