Рішення № 11112181, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/31910.09.10

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Дашев"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю"АЕК Інжиніринг"

про                     стягнення 86 485,70 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Богданович М.Ю. за довіреністю б/н від 01.07.2010р.

Від відповідача Панасенко Р.О. за довіреністю №1 від 06.01.2010р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 63767,00 грн. заборгованості за договором №3 від 05.04.2008р., 12973,85 грн. пені, 6727,65 грн. збитків від інфляції, 3017,20 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010р. порушено провадження у справі № 8/319, розгляд справи призначений на 02.09.2010р.

Не погоджуючись з ухвалою від 19.07.2010р. про порушення провадження по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕК Інжиніринг" звернулось з апеляційною скаргою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.

У судове засідання, призначене на 02.09.2010р. з‘явились представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.09.2010р. суд оголосив перерву до 10.09.2010р. для оголошення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ :

05.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕК Інжиніринг"- «замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дашев"- «виконавець»був укладений договір №3 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов’язався у порядку та на умовах, визначених длговором, виконати роботи по монтажу систем кондиціонування повітря 9 та 10 поверхів Президент готелю по вул. Госпітальній, 12 у м. Києві, а «замовник»оплатити та прийняти вказані роботи.

Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт складає 181767,01 грн.

Розмір авансового платежу складає 30% від вартості робіт (54530,00 грн.) –п.2.2 договору.

Умовами договору сторони погодили, що оплата робіт в рамках договору здійснюється «замовником»у національній валюті на розрахунковий рахунок «виконавця»; розрахунок за роботи здійснюється згідно акту виконаних робіт (п.3.1, 3.2 договору).

Здача–приймання здійснюється повноважними представниками сторін (п.5.1 договору).

По завершенню робіт на об’єкті «виконавець»направляє «замовнику»два екземпляра акту здачі-приймання робіт; «замовник»протягом трьох банківських днів від дати отримання, зобов’язаний здійснити одну із наступних дій: прийняти роботу, підписати акт здачі-приймання робіт, один екземпляр акту повернути «виконавцю»або надіслати «виконавцю»мотивовану відмову від прийняття робіт (п.5.2 договору).

За договором був підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-здачі виконаних робіт від 29.05.2009р. на суму 181767,01 грн., який свідчить про повне виконання «виконавцем»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином.

Відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, а саме відповідачем було перераховано кошти в сумі 118000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 63767,00 грн. (не виходячи за межі позовних вимог), що також підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.06.2010р.

Позивач звертався до відповідача з претензіями №9 від 04.06.2009 року (вх. №59 від 04.06.2009р.) та №7 від 17.05.2010 року (вх. №88 від 17.05.2010р.) щодо сплати спірної суми.

Відповідач на вказані листи не відповів, заборгованість не погасив.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк згідно договору, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 63767,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 63767,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 12973,85 грн. пені, 6727,65 грн. збитків від інфляції, 3017,20 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 6727,65 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3017,20 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 6727,65 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3017,20 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України.

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач мав право вимагати від відповідача сплати пені у відношенні простроченої суми, і такі вимоги мали б бути задоволені судом в разі їх заявлення у строк до 29.05.2010р. (протягом року з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (09.07.2010р.) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені взагалі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 15, 256, 257, 258, 267, 525, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 42,49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК Інжиніринг" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67; код 14278213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дашев" (02125, м. Київ, бул. Перова, 24-Б; код 22969204) 63767 (шістдесят три тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 6727 (шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 65 коп. збитків від інфляції, 3017 (три тисячі сімнадцять) грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 12 коп. державного мита, 200 (двісті) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич