Рішення № 11111551, 31.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-13466/10 Головуючий у 1 інстанції: Таніч Л.М.

Категорія: 30 Доповідач: Соломаха Л.І.

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І.Бондаренко Л.І.

при секретарі Коваленко М.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гаврихів В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» (третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області) про відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2010 року ОСОБА_1 . звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі ДП «Добропіллявугілля» ) про відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що її чоловік ОСОБА_4 працював на шахті «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» . Під час виконання трудових обовязків ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він помер.

Втратою близької людини їй заподіяна моральна шкода.

Вважаючи, що смерть чоловіка настала з вини відповідача, просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. (а.с. 1, а.с. 20).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2010 року з Державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі ДП «Добропіллявугілля» ) відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 40000 грн., на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд не врахував, що стаття 9 Закону України «Про охорону праці» обовязок по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя у процесі трудової діяльності, покладає на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На теперішній час відсутня норма закону, яка передбачає обовязок роботодавця щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Крім того, суд не врахував, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_4 стався з його вини, а саме, через порушення ним технологічного паспорту доставки при виконанні маневрових робіт і знаходження в небезпечній зоні, про що зазначено в акті про нещасний випадок на виробництві № 12 від 18 березня 2005 року. Вина відповідача в нещасному випадку відсутня.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують заподіяння їй моральної шкоди (а.с. 37-39).

В судовому засіданні апеляційного суду представник ДП «Добропіллявугілля» Гаврихів В.В., який діє на підставі довіреності юридичної особи, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити .

Позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Добропіллявугілля», позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 з 28 серпня 2004 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 7), була членом його сімї та проживала з ним однією сімєю до його смерті, що встановлено рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2005 року (а.с. 18-19).

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля», працював гірничим робітником очисного забою відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька». ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обовязків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_4 при виконанні маневрових робіт по прийманню партії вагонів був притиснутий панцирним вагоном до лутки металевої протипожежної двері у вентиляційній перемичці та отримав травму несумісну з життям, що підтверджується актом № 12 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який складений 18 березня 2005 року (а.с. 5-6).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 26 років (а.с. 3).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, що внаслідок загибелі чоловіка, який загинув під час виконання трудових обовязків, позивачу діями відповідача заподіяні моральні страждання, повязані з безповоротною втратою близької людини, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо. До нього суд дійшов порушивши норми матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII (в редакції Закону № 229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з п/п «е» п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобовязаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачав виплату моральної шкоди членам сімї потерпілого.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, підпункт «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобовязання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду, з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені.

З матеріалів справи встановлено що нещасний випадок з ОСОБА_4 стався ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто під час настання страхового випадку з ОСОБА_4 правовідносини, що виникли між сторонами, регулювалися Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, Законом України «Про страхування» та главою 67 ЦК України, оскільки потерпілий ОСОБА_4 був застрахованою особою на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підприємство, на якому працював потерпілий ОСОБА_4 на час страхового випадку, тобто відповідач по справі, не несло відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку з працівником, ні перед ким, в тому числі і перед членами сімї за моральну шкоду, ці правовідносини регулювалися спеціальними законами, що судом першої інстанції не враховано та зроблено помилковий висновок про те, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, ст. 1168 ЦК України.

Така позиція апеляційного суду ґрунтується і на рішенні Конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) , згідно п. 4.2 якого передбачене статтею 2371 КЗпП України і статтею 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди, як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» . Зазначені норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , в тому числі працівникам, що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах.

Тобто доводи відповідача про те, що він, як роботодавець, станом на 03 березня 2005 року не ніс відповідальності перед членами сімї за моральну шкоду на підставі ст. 1168 ЦК України, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами регулювалися Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є обґрунтованими.

Згідно п. 5 рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року (справа про страхові виплати)» статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 Кодексу законів про працю України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Слід зазначити, що рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року не є таким, яке не узгоджується з рішенням Конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, оскільки в ньому мова йде про правовідносини, що виникли після 20 березня 2007 року, тобто після виключення з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обовязку Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду.

Враховуючи зазначене, підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обовязків її чоловіка ОСОБА_5, відсутні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

При зверненні до суду позивачем з позовної заяви ні судовий збір, ні витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачувалися.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито» позивач від сплати судового збору звільнена.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача в розмірі 15 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825, як із справи з розгляду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля» задовольнити .

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п'ятнадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до С удової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суду України, який до 01 листопада 2010 року до створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює його повноваження.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко