Рішення № 11111537, 10.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

10.09.2010 р.                                                                                 Справа № 19/67

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро – Союз – Хмельницький”, м. Хмельницький

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Хустське автотранспортне підприємство 12142”, м. Хуст

про стягнення 10 985 грн. 48 коп., в тому числі 9 120 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 927 грн. 11 коп. пені, 756 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 181 грн. 40 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Бабич С.В., довіреність № 15 від 01.07.2010 року

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро – Союз – Хмельницький”, м. Хмельницький заявлено позов до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Хустське автотранспортне підприємство 12142”, м. Хуст про стягнення 21 093 грн. 57 коп., в тому числі 9 120 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 11035 грн. 20 коп. пені, 756 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 181 грн. 40 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву б/н від 10.09.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 10 985 грн. 48 коп., в тому числі 9 120 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 927 грн. 11 коп. пені, 756 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 181 грн. 40 коп. три проценти річних, а також судові витрати. Просить задоволити позов в з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору купівлі –поставки № 57/01 від 02.07.2009 року, а саме повністю не оплатив за поставлену продукцію в розмірі 9 120 грн. 01 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 19.07.2010 року, 13.08.2010 року та 26.08.2010 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 3714042 від 23.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 19.08.2010 року та повідомлення – судова повістка № 3880473 від 03.09.2010 року) у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши їх та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

2 липня 2009 року між сторонами спору був укладений договір купівлі – поставки № 57/01. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні у відповідності з рахунками, накладними, які являються невід’ємною частиною договору.

Розділом 2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами „Інкотермс-2000” на умовах EXW – склад постачальника (позивача) за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, 167-И. Поставка товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що постачається, постачальник (позивач) надає рахунок і накладну на товар, в яких вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна товару і вартість партії (штука) товару. Датою поставки товару є дата, вказана в товарній накладній, що виписує постачальник (позивач). Накладна також являється специфікацією до даного договору.

Згідно з розділом 3 договору сторони встановили, що покупець (відповідач) здійснює оплату за кожну партію товару в 14-ти денний термін від дати поставки цієї партії товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника (позивача). Датою оплати покупцем (відповідачем) вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору купівлі – поставки № 57/01 від 02.07.2009 року та накладних № 00795/06 від 07.08.2009 року, № 00822/06 та № 00823/06 від 10.08.2009 року позивачем було поставлено відповідачу через Тегза В.І. по довіреностях серії ЯОГ № 446624 від 07.08.2009 року та серії ЯОГ № 446625 від 10.08.2009 року продукцію на загальну суму 11 620 грн. 01 коп. Однак, за отриману продукцію відповідач розрахувався тільки частково.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлену продукцію за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 9 120 грн. 01 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленої йому продукції в розмірі 9 120 грн. 01 коп., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 31.08.2010 року підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін станом на 31.08.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 9 120 грн. 01 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 9 120 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 927 грн. 11 коп.

Відповідно до п. 5.3. договору за порушення терміну оплати товару покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми, за кожен день прострочки. Пеня може бути начислена постачальником (позивачем) за весь період прострочки платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 927 грн. 11 коп., підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 756 грн. 96 коп., три проценти річних – 181 грн. 40 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 109 грн. 83 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Хустське автотранспортне підприємство 12142”, м. Хуст, вул. Львівська, 190 (код ЄДРПОУ 03114052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро – Союз – Хмельницький”, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1 (код ЄДРПОУ 23838102) суму 10 985 (Десять тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять гривень) грн. 48 коп., в тому числі 9 120 (Дев’ять тисяч сто двадцять гривень) грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 927 (Дев’ятсот двадцять сім гривень) грн. 11 коп. пені, 756 (Сімсот п’ятдесят шість гривень) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 181 (Сто вісімдесят одна гривень) грн. 40 коп. три проценти річних, а також суму 109 (Сто дев’ять гривень) грн. 83 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.