Постанова № 11111315, 02.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.09.10Справа №2а-10374/10/18/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Лавренчук О.В., при секретарі Дехтяренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача Кройтор І.В., довіреність від 12.05.2010 року, особу посвідчено посвідченням №3822 від 15.04.2010 р. до 15.04.2011 р.

від відповідача Дедік В.В., довіреність №5654/9/10-0 від 06.08.2009 р, особу посвідчено посвідченням Серії УКР №077407 від 12.05.2010 р. до 12.05.2014 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002331502/0 Державної податкової інспекції у м. Ялті, від 29 липня 2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 - податок на додану вартість, у сумі 152102 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в супереч норм чинного законодавства, висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що він виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами, тарифи на які врегульовано органом місцевого самоврядування, отже при формуванні ПДВ звільняється від оподаткування по операціям з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксометрів) у межах населеного пункту, тарифи на які врегульовані рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1655 від 24.07.2008 року.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято правомірно. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, де відповідач зазначив, що положення п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” не поширюються на позивача, оскільки немає рішення органу місцевого самоврядування, яким би були врегульовані тарифи на перевезення. Відповідач вказав, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 не може вважатися таким, що регулює тарифи на перевезення з тих підстав, що цим рішенням позивачу були погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вказана норма, кореспондується з приписами ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон” зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 11.06.1993р. як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа ( Свідоцтво про державну реєстрацію №445528, ЄДРПОУ 20684259) (а.с.21-22).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Ялта у період з 25.05.2010 року по 04.06.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Ратон» занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду (р.27) у сумі 44736,00 грн., чим порушено пп 5.1.13 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», вказане порушення зафіксовано в акті перевірки №2696/15-2/20684259 від 7 червня 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002331502/0 від 29 липня 2010 року (а.с.23), яким визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 152102,00 грн., що складається з основного платежу 44736 грн. та штрафних санкцій 107366 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, судом враховуються наступні обставини справи та законодавчо закріплені норми, які регулюють спірні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон”- є субєктом господарювання та згідно статуту від 11.01.2005 року, в тому числі - виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ТОВ “Ратон” погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: “С 01.08.08 согласовать единый тариф 2-00 грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).”

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Згідно пп 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що виконавчий комітет Ялтинської міської ради у рішенні від 24.07.2008 року №1655 ТОВ «Ратон» погодив, але не врегулював тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території Ялти, спростовуються листом Державної податкової інспекції від 08.05.2007 року №9237/7/16-1417 Про застосування норм підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", приписами якого визначено:

згідно статті 35 Закону України від 05.04.2001 р. N 2344 "Про автомобільний транспорт" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. При цьому перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Згідно з частинами першою та другою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати транспортних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності (п. "а" пп. 2 ст. 28 Закону України від 21.05.97 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі "маршрутного таксі" підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності, така ж думка викладена в листі Міністерства юстиції України від 15.02.2007 р. N 20-35-1.

Отже, звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону N 168/97-ВР може застосовуватись до операцій з надання послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі "маршрутного таксі" у випадку, якщо такі послуги надаються за тарифами, які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Враховуючи наведені норми законодавчого регулювання, суд дійшов до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 94, 98, 122, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон».

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0002331502/0 від 29.07.2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон» (98600, АР Крим, м. Ялта, с. Гаспра, вул. Горького, 4, кВ. 18) судовий збір у сумі 3, 40 грн.

4.Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки або після перегляду постанови судом апеляційної інстанції та залишення її в силі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня прийняття постанови.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови у разі неподання нею апеляційної скарги.

Суддя Лавренчук О.В.